Постанова

від 18.04.2017 по справі 30/17-1307-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 30/17-1307-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І, ОСОБА_1;

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;

за участю представників сторін:

Від ПАТ "ІМЕКСБАНК": ОСОБА_2, довіреність №060916, від 06.09.16;

від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: ОСОБА_3, довіреність №920/20.3-03, від 29.12.16;

Представники інших учасників судового процесу в судове засідання не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Імексбанк»

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2017 року про залишення скарги без розгляду

по справі № 30/17-1307-2011

за позовом Національного Банку України (правонаступник: Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» )

до Дочірнього підприємства „Транспортно-експедиційний центр»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_4 банк „СОЦКОМ БАНК»

про звернення стягнення на предмет іпотеки та зобов'язання вчинити певні дії

суб'єкт оскарження : Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив суд відновити пропущений строк та визнати незаконними і скасувати: постанову від 08.09.2014 за №28355613 про передачу ПАТ „Імексбанк» в рахунок погашення боргу належного боржнику нереалізованого нерухомого майна в порядку ст.62 Закону України Про виконавче провадження ; ОСОБА_1 державного виконавця від 08.09.2014 за №28355613 про передачу ПАТ „Імексбанк» в рахунок погашення боргу належного боржнику нереалізованого нерухомого майна в порядку ст.62 Закону України Про виконавче провадження ; постанову про закінчення виконавчого провадження №28355613 від 03.10.2014.

Крім того, скаржник просив зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії, а саме: відновити виконавче провадження №28355613 та повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку із відсутністю належної згоди ПАТ „Імексбанк» на залишення за собою нереалізованого нерухомого майна, яке належить боржнику .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27 лютого 2017 року по справі № 30/17-1307-2011 (суддя Рога Н.В.) у відновленні строку для подання скарги відмовлено, скаргу Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 30/17-1307-2011 - залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, відновити пропущений строк для подання скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 30/17-1307-2011, а матеріали справи та скаргу направити до господарського суду першої інстанції для розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права України. Зокрема, скаржник зазначає, що ним, під час проведення інвентаризації банківських активів (кредитів) та формування ліквідаційної маси безпосередньо по кожному з активів в процедурі ліквідації Публічного акціонерного товариства Імексбанк на підставі постанови Правління Національного банку України №330 від 21.05.2015, було виявлено факт винесення державним виконавцем постанови та складання ОСОБА_1 про передачу майна банку, закриття виконавчого провадження № 28355613 стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки за наказом господарського суд Одеської області №30/17-1307-2011 від 20.06.2011.

Постанова та Акт про передачу майна банку від 08.09.2014 року, постанова про закінчення виконавчого провадження №28355613 від 03.10.2014 року в АТ ІМЕКСБАНК були відсутні. Кошти, що мали бути отримані внаслідок виконання рішення суду, не отримані, рішення суду щодо стягнення заборгованості в повному обсязі не виконано, чим порушені права АТ ІМЕКСБАНК , що стало підставою звернення до господарського суду з означеною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2017 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Лисенко В.А.

У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії ОСОБА_5 у відпустці здійснено повторний автоматизований розподіл справи, та сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Принцевскої Н.М., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.

В судовому засіданні, представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, представник ДВС підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, що викладені у відзиві.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому, враховуючи, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін не була визнана обов'язковою, розгляд ухвали здійснюється в скорочений термін, справу вирішено розглянути за наявними матеріалами та поясненнями присутніх представників учасників судового процесу.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, кодегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2011року Позивач - Національний банк України (далі - ОСОБА_4), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства (далі -ДП) «ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИЙ ЦЕНТР» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства (далі -ПАТ) «Комерційний Банк «ОСОБА_6» про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 30.07.2009, зареєстрованим за № 864 з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_6» перед Національним банком України за кредитним договором № 32 від 29.01.2010 у розмірі 148 915 662 грн. 81 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.06.2011 звернуте стягнення на предмет іпотеки за договором від 30.07.2009, зареєстрованим за реєстраційним № 864:

земельну ділянку площею 4,24 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області , державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944685 від 20.12.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0017;

земельну ділянку площею 4,28 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944684 від 20.12.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0033;

земельну ділянку площею 4,18 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944688 від 20.12.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0031;

земельну ділянку площею 4,49 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944683 від 20.12.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0022;

земельну ділянку площею 4,26 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 944686 від 20.12.2006, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:0021 з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 ОСОБА_6 перед Національним банком України за кредитним договором № 32 від 29.01.2010 у розмірі 148 915 662 грн. 81 коп.;

визначено початкову ціну реалізації предметів іпотеки за Іпотечним договором від 30.07.2009 р., зареєстрованим за реєстраційним № 864: земельної ділянки площею 4,24 га - 11 933 480 грн.; земельної ділянки площею 4,28 га - 11 680 175 грн.; земельної ділянки площею 4,18 га - 11 764 610 грн., земельної ділянки площею 4,49 га 12 637 105 грн.; земельної ділянки площею 4,26 га -11 989 770 грн.;

визначено спосіб реалізації предметів іпотеки за Іпотечним договором від 30.07.2009, зареєстрованим за реєстраційним № 864 шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто з Дочірнього підприємства ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИЙ ЦЕНТР на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 25 500 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

20.06.2011 судом видано накази на примусове виконання рішення.

25.08.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику для виконання стягувачу до відома.

25.08.2011 накладено арешт на земельні ділянки боржника.

Оскільки рішення суду боржником в строк для добровільного виконання не виконано, державним виконавцем розпочато дії примусового характеру шляхом звернення стягнення на майно боржника.

17.04.2012 замінено сторону виконавчого провадження стягувача на ПАТ „Імексбанк» .

03.10.2012 державним виконавцем проведено опис земельних ділянок боржника. Після чого проведено оцінку та передано на реалізацію.

Оскільки земельні ділянки не було реалізовано 18.07.2014, державним виконавцем направлено лист №14-0-28355613/5.-462/2 ПАТ Імексбанк з пропозицією щодо вирішення питання залишення за собою нереалізованого нерухомого майна боржника відповідно до вимог статті 62 Закону України Про виконавче провадження .

30.07.2014 та 12.08.2014 до відділу надійшла заява представника стягувача ПАТ „Імексбанк» про надання згоди на залишення за собою нереалізованого майна на прилюдних торгах.

08.09.2014 винесено постанову про передачу стягувачу майна не реалізованого на прилюдних торгах та видано акт державного виконавця в порядку вимог статті 62 Закону України Про виконавче провадження , які направлені стягувачу та отримані стягувачем ПАТ „Імексбанк» -відповідно до реєстру поштових відправлень.

03.10.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 28355613 на підставі вимог п. 8 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження .

Постанова про закінчення виконавчого провадження та постанова про передачу майна стягувачу рахунок погашення боргу у судовому порядку не оскаржувались.

Відмовляючи у відновленні строку для подання скарги Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 30/17-1307-2011 та залишаючи її без розгляду, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» у своїй скарзі не навело достатньо обґрунтованих підстав наявності поважних причин для відновлення пропущеного строку подання скарги, не надало обґрунтувань неможливості одночасного звернення зі скаргами на дії державного виконавця як до керівництва органу ДВС, так і до суду, в порядку ст.121-2 ГПК України.

Відповідно до приписів ч. 1 статті 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Згідно зі ст.ст. 50, 53 ГПК України процесуальний строк - строк протягом якого має бути вчинена відповідна процесуальна дія і за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до чинного законодавства поважними причинами визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Підпунктом 9.7 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що: встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання; скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала; якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Публічне акціонерне товариство „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» у скарзі на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не навело достатньо обґрунтованих підстав наявності поважних причин для відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, не надало обґрунтувань неможливості одночасного звернення зі скаргами на дії державного виконавця як до керівництва органу ДВС, так і до суду , в порядку ст.121-2 ГПК України.

При цьому, як вірно враховано судом першої інстанції, скаржником не наведено документально обґрунтованих обставин, які могли б бути підставою для відновлення пропущеного строку, оскільки можливість вчасного подання скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, мала суб'єктивний характер.

До того ж, подання скаржником клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Окрім того, судом апеляційної інстанцій взято до уваги рішення від 03.04.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", у якому роз'яснено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Доводи апеляційної скарги про запровадження процедури ліквідації банку не впливають на правильність висновків суду, оскільки Банком як до введення Тимчасової адміністрації на ліквідацію Банку, так і після цього здійснювалось неодноразове звернення з відповідними скаргами на зазначені дії державного виконавця до органів ВДВС, прокуратури протягом 2014 - 2017років, (а.с. 159 ,161 том 4). Вказаним також спростовуються доводи апелянта про відсутність оспорюваних документів та ускладненість звернення до суду внаслідок запровадження ліквідаційної процедури у банку. Крім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" за № 1411 від 30.12. 2016 року оскаржувались дії державного виконавця по закінченню виконавчого провадження № 28355613 до Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України (а.с.168 т.4).

Доводів наявності об'єктивно непереборних перешкод та труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій звернутися зі скаргою саме до суду, при фактичній реалізації права на звернення до інших органів, апелянтом не наведено.

Таким чином, висновок Господарського суду Одеської області про відсутність в даному випадку поважних причин пропуску строку на звернення до суду зі скаргою на дії ВДВС є мотивованим, а відтак, правомірним є залишення скарги Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» без розгляду.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Одеської області від 27.02.2017 року по справі № 30/17-1307-2011 залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103 п. 1, 105 , 106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Імексбанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „Імексбанк» - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2017 року по справі № 30/17-1307-2011 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_1