Постанова

від 21.02.2017 по справі 805/4539/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р. Справа №805/4539/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

встановив:

25 листопада 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс (далі - позивач або ТОВ Енергоімпекс ) до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або Артемівська ОДПІ), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 20 лютого 2017 року № 02-18/17, позивач просив:

- скасувати вимогу Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 на суму 5 946 639,00 грн.

Фактичні підстави для звернення до суду позивач вбачав в наступному.

12 серпня 2016 року на адресу філії Збагачувальна фабрика Торецька ТОВ Енергоімпекс (далі - Філія ) надійшла вимога Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545 на суму 5 946 639,86 грн.

Не погодившись з цією вимогою, Філія оскаржила її в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Донецькій області та до Державної фіскальної служби України, проте у задоволенні цих скарг було відмовлено.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, позивач стверджував, що Філія належить до категорії платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції, військового чи надзвичайного стану, а тому просив задовольнити позов (а.с. 3-7, 175-179, 182).

Відповідач - Артемівська ОДПІ позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Згідно з даними інтегрованої картки платника станом на 31 липня 2016 року Філія мала недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 5 946 639,86 грн., що виникла на підставі зобов'язань зі сплати єдиного внеску, самостійно визначених у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб.

03 серпня 2016 року Артемівська ОДПІ сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2545-25 на загальну суму 5 946 639,86 грн. та надіслала її на адресу Філії рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідач стверджував, що у спірних правовідносинах Артемівська ОДПІ діяла у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідач наголошував на тому, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, яким затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не визначає умов та порядку сплати єдиного внеску.

Ці правовідносини регламентовані Законом № 2464, який пов'язує можливість звільнення страхувальника від сплати єдиного внеску, незастосування до нього штрафних та фінансових санкцій з наданням ним документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Відповідач відзначав, що згідно з приписами ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідач наголошував на тому, що Філія знаходиться у м. Торецьк, проводить активну господарську діяльність та не позбавлена можливості сплачувати єдиний внесок, оскільки банківські установи, органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України, а також відділення поштового зв'язку працюють безперебійно.

Відповідач стверджував, що сам лише факт знаходження на території проведення антитерористичної операції не звільняє платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, від виконання ними обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити в позові (а.с. 65-66).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст. ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

21 лютого 2017 року представник позивача надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог в редакції від 20 лютого 2017 року.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс (ідентифікаційний код 30962337) зареєстроване як юридична особа 17 травня 2000 року, про що 03 серпня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 120 0000 000166; в стані припинення не перебуває.

Місцезнаходження ТОВ Енергоімпекс зареєстроване за адресою: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Миру, буд. 34.

Як платник єдиного внеску з 22 червня 2000 року ТОВ Енергоімпекс перебуває на обліку у Селидівському відділенні Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за реєстраційним № 05-14-04-1466.

В структуру ТОВ Енергоімпекс входить філія Збагачувальна фабрика Торецька (ідентифікаційний код 33654567), місцезнаходження якої зареєстровано за адресою: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Історична, буд. 11.

Як платник єдиного внеску з 12 липня 2005 року Філія знаходиться на обліку у Дзержинському відділенні Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за реєстраційним № 05-13-03-1016.

Ці обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 червня 2016 року (а.с. 8-12), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29 червня 2016 року (а.с. 13-14), відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 02 липня 2016 року № 04-20/82 (а.с. 15-16), відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54-57), довідок про взятті на облік платника податків від 29 грудня 2016 року № 1605051400003 та від 04 січня 2017 року № 248 (а.с. 68-69).

Як страхувальник Філія надає Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування:

17 серпня 2015 року поданий Звіт за липень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 747 107,71 грн. (а.с. 130-131);

14 вересня 2015 року поданий Звіт за серпень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 746 863,67 грн. (а.с. 132-133);

15 жовтня 2015 року поданий Звіт за вересень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 739 947,98 грн. (а.с. 134-135);

16 листопада 2015 року поданий Звіт за жовтень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 762 477,19 грн. (а.с. 136-137);

15 грудня 2015 року поданий Звіт за листопад 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 754 459,14 грн. (а.с. 138-139);

18 січня 2016 року поданий Звіт за грудень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 715 430,42 грн. (а.с. 140-141);

18 лютого 2016 року поданий Звіт за січень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 239 901,83 грн. (а.с. 142-143);

17 березня 2016 року поданий Звіт за лютий 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 214 373,68 грн. (а.с. 144-145);

14 квітня 2016 року поданий Звіт за березень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 367 651,22 грн. (а.с. 146-147);

16 травня 2016 року поданий Звіт за квітень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 388 603,58 грн. (а.с. 148-149);

14 червня 2016 року поданий Звіт за травень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 414 707,88 грн. (а.с. 150-151);

19 липня 2016 року поданий Звіт за червень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 430 626,30 грн. (а.с. 152-153).

Впродовж зазначеного періоду Філія не виконувала обов'язки щодо своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що мало наслідком виникнення недоїмки.

Листом від 18 липня 2016 року № 2031/10-05-05 Артемівська ОДПІ повідомила Філію про те, що на підставі п. 28 Закону № 911 абз. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 визнано таким, що втратив чинність (а.с. 36-37).

03 серпня 2016 року Дзержинське відділення Артемівської ОДПІ сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2545-25, згідно з якою станом на 31 липня 2016 року заборгованість Філії становила 5 946 639,86 грн. (недоїмка, за відсутності штрафів та пені) (а.с. 27, 96).

Дані інтегрованої картки платника свідчать про те, що до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25, включена недоїмка, яка утворилася за період з липня 2015 року по червень 2016 року, а саме: 171 599,97 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 17 серпня 2015 року № НОМЕР_1, термін сплати 28 серпня 2015 року; 746 863,67 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 14 вересня 2015 року № НОМЕР_2, термін сплати 28 вересня 2015 року; 739 947,98 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 16 жовтня 2015 року № НОМЕР_3, термін сплати 28 жовтня 2015 року; 762 477,19 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 18 листопада 2015 року № НОМЕР_4, термін сплати 30 листопада 2015 року; 754 459,14 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_5, термін сплати 28 грудня 2015 року; 715 430,42 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 18 січня 2016 року № НОМЕР_6, термін сплати 28 січня 2016 року; 239 901,83 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 18 лютого 2016 року № НОМЕР_7, термін сплати 29 лютого 2016 року; 214 373,68 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 17 березня 2016 року № НОМЕР_8, термін сплати 28 березня 2016 року; 367 651,22 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_9, термін сплати 28 квітня 2016 року; 388 603,58 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 16 травня 2016 року № НОМЕР_10, термін сплати 30 травня 2016 року; 414 704,88 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 14 червня 2016 року № НОМЕР_11, термін сплати 29 червня 2016 року; 430 626,30 грн. - несплачена сума єдиного внеску згідно зі звітом від 19 липня 2016 року № НОМЕР_12, термін сплати 28 липня 2016 року (а.с. 70-95).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 надіслана на адресу Філії рекомендованою поштовою кореспонденцією та отримана останньою 16 серпня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 97).

Не погодившись з цією вимогою, Філія оскаржила її в адміністративному порядку.

15 вересня 2016 року заступник начальника Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1, розглянувши скаргу Філії від 18 серпня 2016 року № 12-916 (вх. № 4567/10 від 26 серпня 2016 року), прийняла рішення про результати розгляду скарги № 5168/10/05-99-10-01-12-1, яким скарга залишена без задоволення (а.с. 28-32).

Рішення Головного управління ДФС у Донецькій області Філія отримала 22 вересня 2016 року (вх. № 178) (а.с. 28).

28 жовтня 2016 року голова Державної фіскальної служби України ОСОБА_2, розглянувши скаргу Філії від 30 вересня 2016 року № 12-953 (вх. № 24150/6 від 06 жовтня 2016 року), прийняв рішення про результати розгляду скарги № 23307/6/99-99-11-02-02-25, яким скарга залишена без задоволення (а.с. 33-35).

Рішення ДФС України від 28 жовтня 2016 року Філія отримала 08 листопада 2016 року № 198 (а.с. 33).

Судом встановлено, що 07 листопада 2014 року Філія звернулася до Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області з заявою № 12-77 про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, військового чи надзвичайного стану.

Ця заява зареєстрована у Артемівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області 10 листопада 2014 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 17).

Крім того, 12 лютого 2017 року Філія звернулася до Донецької торгово-промислової палати з метою отримання сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Листом від 15 лютого 2017 року № 174/12.1-18-03 Донецька торгово-промислова палата повідомила, що п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 не містить обмеження у вигляді обов'язкової наявності форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції.

ОСОБА_3 (Дзержинськ) Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

Відповідно до інформації, яку Донецька торгово-промислово палата отримує від Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, заходи з проведення антитерористичної операції тривають (а.с. 180-181).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Наявні у справі письмові докази, а саме: вимогу Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 05 липня 2016 року № Ю-2545-25 та корінець до цієї вимоги (а.с. 18, 96), рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про результати розгляду скарги від 15 вересня 2016 року № 5169/10/05-99-10-01-12-1 (а.с. 19-23), рішення Державної фіскальної служби України від 28 жовтня 2016 року № 23308/6/99-99-11-02-02-25 (а.с. 24-26), Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування за серпень 2014 року - червень 2015 року, липень 2016 року (а.с. 108-129, 154-155), суд не бере до розгляду на підставі ч. 1 ст. 71 КАС України як такі, що не стосуються предмету доказування.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що Філія скористалася досудовим порядком оскарження, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону № 2464.

Рішенням ДФС України від 28 жовтня 2016 року, яке Філія отримала 08 листопада 2016 року, у задоволенні скарги відмовлено (а.с. 33).

Правова норма, що міститься у ч. 4 ст. 99 КАС України, пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги (незалежно від того чи розглянув суб'єкт владних повноважень таку скаргу по суті, чи прийняв рішення про залишення її без розгляду).

Із вказаним позовом ТОВ Енергоімпекс звернулося до суду 18 листопада 2017 року, про що свідчать штампи підприємства поштового зв'язку на описі вкладення до цінного листа та на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, (а.с. 38-39), тобто в межах строку, встановленого ч. 4 ст. 99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Закон № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 крім іншого платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обов'язки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п. п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 зумовлює висновок, що за загальним правилом платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

02 вересня 2014 року Верховною ОСОБА_2 України прийнятий Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 1-3 ст. 11 Закону № 1669 передбачають, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі - Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. б пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 як пункт 9-4.

Аналіз абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз. 2 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Місто Дзержинськ (нині ОСОБА_3) Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Предметом спору у справі є вимога Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 5 946 639,86 грн., яка складається з єдиного внеску за період з липня 2015 року по червень 2016 року.

Впродовж спірного періоду Філія була зареєстрована за адресою: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Історична, буд. 11 та перебувала на обліку у Дзержинському відділенні Артемівської ОДПІ.

Заява про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, як того вимагають положення п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, подана Філією 07 листопада 2014 року до Артемівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

З метою підтвердження неможливості виконання обов'язків платника єдиного внеску внаслідок проведення антитерористичної операції, Філія зверталася до Донецької торгово-промислової палати з приводу отримання сертифікату (висновку), передбаченого ст. 10 Закону № 1669.

Однак, листом від 15 лютого 2017 року № 174/12.1-18-03 Донецька торгово-промислова палата повідомила, що п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 не містить обмеження у вигляді обов'язкової наявності форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції.

З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку, що Філія вжила належні заходи для отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати, а тому не приймає доводи відповідача, що відсутність відповідного сертифікату (висновку) виключає можливість звільнення Філії від виконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, в силу приписів абз. 1-2 п. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 Філія належить до платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період проведення антитерористичної операції.

Як наслідок, спірна вимога Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 підлягає скасуванню як протиправна.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Звертаючись до суду, ТОВ Ексіменерго просило скасувати вимогу Дзержинського відділення Артемівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 в цілому, однак в позовній заяві та в заяві від 20 лютого 2017 року позивач зазначив суму 5 946 639,00 грн., в той час як вимога формована на суму 5 946 639,86 грн.

Суд розцінює це як технічну помилку і з метою повного захисту прав позивача на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати спірну вимогу в цілому на суму 5 946 639,86 грн.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Суд відзначає, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 є технічною нормою, якою вносяться зміни до Закону № 2464 шляхом доповнення розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-3.

З набранням чинності Законом № 1669 норма пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виконала свою функцію - внесення змін до Закону № 2464, а п. 9-3 (п. 9-4) став складовою Закону № 2464.

Виключення пунктом 28 розділу І Закону № 911 підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не має наслідком автоматичне виключення пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 чи втрату ним чинності.

Такий висновок суду узгоджується з п. 4 Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації Апарату Верховної ОСОБА_2 України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду норма пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 є чинною.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене до спірних правовідносин суд не застосовує п. 28 розділу І Закону № 911.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягають у тому, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах на території, де проводилась антитерористична операція, і продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати і сплачувати заробітну плату, зобов'язані виконувати обов'язки, встановлені ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Це заперечення відповідача не ґрунтується на положеннях Закону № 2464 і фактично відтворюють зміст роз'яснень Державної фіскальної служби України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України законність є одним із принципів здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом законності, при вирішенні публічно-правового спору між сторонами, суд не застосовує роз'яснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17 та інші, оскільки вони не є законом чи нормативно-правовим актом.

Щодо доводів відповідача про те, що розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження переліку населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, не визначає умов і порядку сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

П. 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 стосується платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція.

В свою чергу у ст. 2 Закону № 1669 йдеться про те, що перелік населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, визначається розпорядженням Кабінету Міністрів України.

Розпорядження КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України не регламентує питання сплати єдиного внеску, а лише визначає перелік населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція.

Це розпорядження КМУ підлягає застосуванню до спірних правовідносин при вирішенні питання про те, проводилась чи не проводилась антитерористична операція на території населеного пункту, в якому знаходиться орган доходів і зборів, де на обліку перебуває платник єдиного внеску.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі Серявіна та інші проти України , № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі Петриченко проти України , № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі Богатова проти України , № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674), який на час звернення ТОВ Ексіменерго до суду діяв у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору від 22 травня 2015 року № 484-VIII.

Ч. 1 ст. 4 Закону № 3674 було передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25 грудня 2015 року № 928-VIII було визначено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 01 січня 2016 року становить 1 378,00 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 на суму 5 946 639,86 грн.

Таким чином, судовий збір за ці майнові вимоги становить 89 199,60 грн. (5 946 639,86 грн. х 1,5% = 89 199,60 грн.).

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 177 559,25 грн., про що свідчить платіжне доручення від 09 грудня 2016 року № 496 (а.с. 44).

Отже, судові витрати ТОВ Ексіменерго по сплаті судового збору у розмірі 89 199,60 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Артемівської ОДПІ.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Скасувати вимогу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (Дзержинське відділення) від 03 серпня 2016 року № Ю-2545-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 5 946 639,86 грн.

3. Стягнути з Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39884035, місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Артемівськ, вул. Комсомольська, буд. 8) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс (ідентифікаційний код 30962337, місцезнаходження: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Миру, буд. 34) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 89 199 (вісімдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) гривень 60 копійок.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

5. Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2017 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.