Постанова

від 13.06.2019 по справі 805/4539/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №805/4539/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21175/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя - Кравченко Т.О.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (суддя- доповідач - Компанієць І.Д., судді - Cухарьок М.Г., Ястребова Л.В.)

у справі № 805/4539/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"

до Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Артемівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ОДПІ), в якому, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2016 №Ю-2545-25 на суму 5 946 639,86 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем протиправно, оскільки позивач звільнений від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі- Закон № 2464-VI), на період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції на підставі Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задоволено:

- скасовано вимогу Артемівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 03 серпня 2016 року №Ю-2545-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 5 946 639 грн 86 коп.

- стягнуто з Артемівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 89 199 грн 60 коп.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, невірну правову оцінку обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

31.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надішли заперечення Товариства на касаційну скаргу, в яких позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

13.02.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм законодавства, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, місцезнаходження Товариства зареєстроване за адресою: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Миру, буд. 34.

Як платник єдиного внеску, позивач з 22.06.2000 перебуває на обліку у Селидівському відділенні Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

В структуру Товариства входить філія "Збагачувальна фабрика "Торецька" (ідентифікаційний код 33654567), місцезнаходження якої зареєстровано за адресою: 85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Історична, буд. 11 (а.с. 15-16).

Як платник єдиного внеску Філія з 12.07.2005 знаходиться на обліку у Дзержинському відділенні Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за реєстраційним № 05-13-03-1016.

Судами також встановлено, що 07.11.2014 Філія звернулася до ОДПІ з заявою № 12-77 про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, військового чи надзвичайного стану.

Як страхувальник з 17.08.2015 по 19.07.2016 Філія надавала Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування поданий Звіт за липень 2015 року - червень 2016 року. Впродовж зазначеного періоду позивач не виконував обов`язки щодо своєчасної та повної сплати єдиного внеску, внаслідок чого утворилася недоїмка.

Листом від 18.07.2016 ОДПІ повідомила Філію, що на підставі п. 28 Закону № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 911-VIII) абз. "б" пп. 8 п. 4 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 визнано таким, що втратив чинність (а.с. 36).

03.08.2016 ОДПІ сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2545-25, згідно з якою станом на 31.07.2016 заборгованість позивача становила 5 946 639,86 гривень (недоїмка, за відсутності штрафів та пені) (а.с. 27).

Також, 12.02.2017 позивач з метою отримання сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) звернувся до Донецької торгово-промислової палати, яка повідомила, що п. 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2464 не містить обмеження у вигляді обов`язкової наявності форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року і до закінчення антитерористичної операції (а.с. 172-173, 179-180).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5, 7, 8 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до вимог статті 25 цього Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Пункт 9-3 Перехідних положень (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 2 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 Розпорядження №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

З аналізу вищевикладеного вбачається, що Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування обов`язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Разом з цим, Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Філія впродовж спірного періоду знаходилась за адресою: 85200, Донецька обл. м. Торецьк (м. Дзержинськ ), вул. Історична, 11 та перебувала на обліку у Дзержинському відділенні Бахмутської ОДПІ, розташованому на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону №1669-VII, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного Розпорядження до зазначених населених пунктів належить м. Дзержинськ.

Згідно з додатком до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р, м. Дзержинськ віднесено до населених пунктів де здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з положеннями Закону №1669-VII достатньою підставою, для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

Отже, платник звільняється від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, Філія перебувала на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нарахування обчислення і сплачування єдиного внеску.

Не впливає на вказаний зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв`язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги оскільки, Філія у вказаний періоді за законом була звільнена від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Відповідні заходи по стягненню недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі №1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України №405/2014, можуть вживатись контролюючим органом, після закінчення АТО.

Така ж сама правова позиція викладена Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №812/292/180 у рішенні від 30.03.2018, а також у постанові від 24.04.2019 у справі №805/1394/16-а.

Доводи податкового органу про ненадання позивачем контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії, а саме пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої й апеляційної інстанцій, що позивач відноситься до платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період проведення антитерористичної операції, внаслідок чого вимога ОДПІ є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова