Рішення

від 18.04.2017 по справі 902/135/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2017 р. Справа № 902/135/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до: Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної ради, ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення 30 748,91 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3, довіреність № 1487 від 12.12.16, НОМЕР_1 виданий Гніванським МВМ УМВС України в Вінницькій області 22.02.1996 р.

ОСОБА_4, довіреність № 1488 від 12.12.2016 р., службове посвідчення № 811 від 29.05.2015 р.

відповідача: не з'явився.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фінансів Вінницької ОДА: не з'явився.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ ДКСУ у Вінницькій області: не з'явився.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районної ради: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариством "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації про стягнення 30 748,91 грн боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Ухвалою суду від 03.02.2017 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 02.03.2017 р.

22.02.2017 р. на адресу суду від представника відповідача засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву яким останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому 24.02.2017 р. вищезазначений відзив надійшов до суду поштовою кореспонденцією.

28.02.2017 р. через канцелярію суду представником позивача подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 02.03.2017 р. відкладено розгляд справи до 06.04.2017 р. Одночасно ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районну раду, ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та продовжено строк розгляду справи передбачений ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів.

31.03.2017 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 фінансів Вінницької ОДА подано письмові пояснення № 03-1-26/706-08-07 від 24.03.2017 р.

04.04.2017 р. позивачем через канцелярію суду супровідним листом № 08-766 від 04.04.2017 р. подано пояснення в обґрунтування позовних вимог.

04.04.2017 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ ДКСУ у Вінницькій області супровідним листом б/н від 04.04.2017 р. подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

05.04.2017 р. до суду представником відповідача подано заяву № 01-14/96 від 03.04.2017 р. в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача, також в заяві останній заперечує проти позову.

05.04.2017 р. на адресу суді від третьої особи ОСОБА_1 районної ради надійшли письмові пояснення № 01-14/95 від 03.04.2017 р.

Крім того, 05.04.2017 р. представником відповідача подано лист № 581 від 03.04.2017 р. з документами які витребовувались ухвалою суду.

Ухвалою суду від 06.04.2017 р. розгляд справи відкладено до 13.04.2017 р.

В судовому засіданні 13.04.2017 р. з метою подання сторонами додаткових доказів оголошено перерву до 18.04.2017 р.

Відповідач та треті особи в судове засідання 18.04.2017 р. не з'явилися, витребуваних доказів не подали, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомили, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 06.04.2017 р.

Обізнаність відповідача про час та дату судового засідання підтверджується розпискою від 13.04.2017 р., яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Окрім того, відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що відповідачем та третіми особами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача та третіх осіб або її представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомленої про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що ним за період з серпня 2015 р. по грудень 2015 р. (включно) надано пільговим категоріям споживачів послуги зв'язку на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 30 748 грн 91 коп.

При цьому позивач вказує, у відповідності до ст. 601 ЦК України та п. 8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 між учасниками взаєморозрахунків за електроенергію здійснювалися часткові розрахунки по витратам позивача на надання послуг зв'язку на пільговій основі, що оформлено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів державного бюджету.

В рахунок компенсації послуг, за твердженням позивача, на пільговій основі, шляхом проведення зарахування зустрічних вимог зараховано суму 14 255,00 грн, з яких: 6 122 грн 29 коп. - зараховано в рахунок погашення залишку боргу, що утворився станом на 01.08.2015 р. та 8 132 грн 71 коп. - в рахунок погашення залишку боргу, що утворився за період серпень-грудень 2015 р. Таким чином, несплачена Управлінням праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації сума відшкодування компенсації витрат позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів за період з серпня 2015 р. по грудень 2015 року (включно) становить 30 748 грн 91 коп.

Відтак, з огляду на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача 30 748 грн 91 коп. боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі.

Відповідач у поданому до суд запереченні проти позову вих. № 332 від 22.02.2017 р. позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні посилаючись на такі обставини:

- відповідно до укладеного договору № 3 від 29.01.2015 р. "Про порядок відшкодування вартості наданих послуг електрозв'язку особам, яким надано право пільгового користування послугами електрозв'язку" відповідач приймав на себе всі надані позивачем акти звірки;

- заборгованість не погашена оскільки відповідачеві не виділялися кошти на зазначені цілі, тому договір № 3 від 29.01.2015 р. в частині проведення розрахунків є діючим;

- заборгованість залишається не погашеною. Питання механізму відшкодування витрат на оплату послуг зв'язку окремим категоріям громадян у 2016 р. на даний час не вирішується;

- відповідач є лише розрядником коштів ІІІ рівня та не наділений повноваженнями щодо затвердження видатків з державного бюджету.

ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації у поданих до суду письмових поясненнях вих. № 03-126/706-08-07 від 24.03.2017 р. (вх. № 06-52/3071/17 від 31.03.2017 р.) щодо позову зазначив, що причиною виникнення кредиторської бюджетної заборгованості по Чечельницькому районі за надані пільги з послуг зв'язку є недофінансування субвенції з державного бюджету та реєстрація бюджетних зобов'язань понад планові призначення за наданні пільги з послуг зв'язку.

А тому, на думку ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації стягувати заборгованість за пільги з послуг зв'язку за 2015 р. з місцевих бюджетів неможливо, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними і не несуть відповідальність за бюджетні зобов'язання держави.

Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області в своїх усних поясненнях по справі щодо позову поклалася на розсуд суду.

ОСОБА_1 районна рада у надісланих на адресу суду письмових поясненнях по справі вих. № 01-14/95 від 03.04.2017 р. зазначила, що відповідно до повноважень наданих ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" районна рада 15.01.2015 на позачерговому засіданні затвердила районний бюджет на 2015 р.

Згідно до рішення № 301 "Про районний бюджет на 2015 р." видатки по управлінню соціального захисту населення ОСОБА_1 РДА по даній субвенції в сумі 90 770,00 грн., крім того видатки на пільги з послуг зв'язку окремим категоріям громадян визначено на суму 64 770,00 грн.

Згідно п. 5.1 Договору № 3 відшкодування вартості наданих послуг електрозв'язку особам яким надано право пільгового користування послугами електрозв'язку від 29.01.2015 р., замовник Управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_1 райдержадміністрації не несе відповідальності за невчасне проведення розрахунків у зв'язку з несвоєчасним надходженням коштів з державного бюджету. Крім того, останній зазначає, що заборгованість виникла за надані послуги за 2015 р. сумі 30 853,86 грн має бути погашена за рахунок державного бюджету.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.01.2015 р. між Управлінням соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації (Замовник) (Головний розпорядник коштів, УСЗН) та суб'єктом підприємницької діяльності Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" (Виконавець) укладено договір № 3 на відшкодування витрат, проведення обліку та розрахунків за послуги електрозв'язку, надані пільговим категоріям громадян Чечельницького району на 2015 р. (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець надає послуги електрозв'язку пільговим верствам населення.

Згідно з умовами Договору Замовник компенсує вартість наданих пільг за рахунок субвенції з державного бюджету (п. 1.2. Договору).

Орієнтовна сума договору на 2015 рік складає 64 770,00 грн (п.1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Замовник проводить компенсацію наданих пільг за користування послугами зв'язку окремим категоріям населення , які мають право на пільги, передбачені чинним законодавством у відповідності представлених розрахунків та списків громадян, які виконавець зобов'язується подавати щомісячно.

Відповідно до 2.4 Договору щомісячно, до 6 числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику не електронних носіях інформацію про фактичне використання послуг електрозв'язку населенням, яке користується пільгами за минулий місяць.

Згідно з п.2.7 Договору зобов'язання за даним договором вважаються виконаними повністю при наданні Виконавцем відповідних розрахунків підтверджених списками громадян, яким надано право пільгового користування послугами електрозв'язку у відповідності до чинного законодавства та проведенні Замовником відшкодування у повному обсязі .

Із матеріалів справи слідує, що станом на 01.01.2015 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 16 422,51 грн , що підтверджується звітом про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м).

Позивачем протягом 2015 року надано пільговим категоріям споживачів телекомунікаційні послуги на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 93 535,35 грн , що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м).

Впродовж 2015 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області (сторона 1), ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації (сторона 2), Вінницькою філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (сторона 3), Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (сторона 4) та Державним підприємством "Енергоринок" (остання сторона) підписувались спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків.

Даними протокольними рішеннями визначено порядок взаєморозрахунку між сторонами на загальну суму 79 104,00 грн.

Таким чином заборгованість відповідача станом на 01.01.2016 р. становить 30 853,86 грн, що підтверджується звітом про заборгованість за бюджетними коштами (форма № 7д, № 7м), яка облікована відповідачем.

Разом з тим позивачем заявлено до стягнення 30 748,91 грн, а тому розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог з відсутності зі сторони позивача будь-яких заяв про збільшення розміру позовних вимог.

Листами вих. № 06-9 від 04.09.2015 р., № 06-10 від 05.10.2015 р., № 06-11 від 05.11.2015 р., № 06-12 від 04.12.2015 р., № 06-01 від 05.01.2015 р. позивачем надіслано відповідачу розрахунки з відповідним пакетом документів (акт звірки по пільговим категоріям населення, звіти щодо послуг наданих пільговим категоріям населення, розрахунок наданих послуг) за лютий-листопад 2015 р. та запропоновано останньому підписати відповідні акти звірки розрахунків (а.с. 13-40, т. 1).

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.

Порядок компенсації витрат по пільгам з оплати за послуги зв'язку визначено у Бюджетному кодексі України, Законах України "Про телекомунікації", Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно зі ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України (БК України) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до ст.ст. 21, 23 БК України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 30 БК України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів.

У п.п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Згідно із ч. 1 ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Згідно із п. 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01. 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Відповідно до п. 12 Порядку суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання за договором на відшкодування витрат, проведення обліку та розрахунків за послуги електрозв'язку

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості .

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами .

Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3511250 на 2015 рік передбачено обсяг субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, в тому числі - на послуги зв'язку, інших передбачених законодавством пільг у розмірі 1917833,2 тис. грн., з яких обласному бюджету Вінницької області згідно додатку № 7 до вищезазначеного закону передбачено 66241,4 тис. грн.

Рішенням 31 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 805 від 16.01.2015 року "Про обласний бюджет на 2015 рік" сума субвенції, передбачена Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" для Вінницького обласного бюджету розподілена між місцевими бюджетами Вінницької області, зокрема місцевому бюджету Чечельницького району із суми субвенції на надання пільг, в тому числі на послуги зв'язку, на 2015 рік виділено 90 770 тис.грн.

Відповідно до уточненого розподілу показників міжбюджетних трансфертів між обласним бюджетом та іншим бюджетами області на 2015 р. уточнений план асигнувань Чечельницького району на надання пільг, в тому числі на послуги зв'язку (додаток 3 до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30.11.2015 р. № 729) збільшився на 17,351 тис. грн. та складає 106,699 тис. грн, з яких на послуги зв'язку профінансовано 79,104, грн.

Натомість відповідачем не виконано належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором.

Як встановлено судом, облікована заборгованість відповідача становить 30 853,86 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення 30 748 грн 91 коп.

Станом на момент розгляду справи, відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

А відтак, з огляду на вищевказані обставини, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку задоволення позову в повному обсязі.

Приймаючи рішення у даній справі судом враховується наявність правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17, яка є відміною позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.09.2016 р. по справі № 2а-17586/12/2670 взятої судом до уваги при розгляді даної справи.

Зокрема, у постанові від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17 Верховним Судом України зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, тоді як у постанові від 13.09.2016 р. по справі № 2а-17586/12/2670 Верховним Судом України зазначено, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

При прийнятті рішення у даній справі судом враховано висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17 , оскільки фактичні обставини у вказаних вище справах, які переглядалися Верховним Судом України різняться між собою, зокрема підставами позову. Так підставою позову у справі є договір щодо перевезення та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в приміському автотранспорті, тоді як позов у справі № 2а-17586/12/2670 заявлено на підставі законодавчих норм, якими встановлено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

А відтак, враховуючи наявність між сторонами укладеного договору щодо сплати компенсаційних виплат по пільгам з оплати за послуги зв'язку окремих категорій споживачів, при вирішенні дано спору враховано саме висновки Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17.

Заперечення відповідача судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК).

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з частиною першою ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК і ст. 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої ст. 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А відтак сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання, яке виникло на підставі укладеного між сторонами договору (постанова Верховного Суду України від 22.03.2017 р. у справі № 3-77гс17 ).

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

18.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення ОСОБА_1 районної державної адміністрації, вул. Паркова, 2, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800 (ідентифікаційний код - 03191791) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Тараса Шевченка, 18, м.Київ, 01601 (ідентифікаційний код - 21560766) - 30 748 грн 91 коп. - боргу, 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 квітня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Паркова, 2, смт. Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800.

3 -ОСОБА_1 районній раді - вул. Героїв Майдану, буд. 35, смт Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область, 24800.

4 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області - вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21000.

5 - ОСОБА_2 фінансів Вінницької обласної державної адміністрації - вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036.