Рішення

від 20.04.2017 по справі 915/153/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 915/153/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Південь» (54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, буд. 79-В)

про: стягнення 4259,90 грн. пені та 3071,90 грн. штрафу,

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Південь» (54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, буд. 79-В)

до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш),

про: стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 1718,16 грн.,

за участю представників сторін:

від ДП "НАЕК "Енергоатом": не з'явився,

від ТОВ «ОСОБА_1 Південь» : ОСОБА_2 - за довіреністю № 3/17 від 19.04.2017,

Суть спору:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", 28 лютого 2017 року звернулось до господарського суду з позовною заявою (вх. № 3114/17), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Південь» на користь позивача пеню в сумі 4259,90 грн. та штраф у сумі 3071,90 грн.

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на підставі пунктів 3.1, 9.1 договору поставки № 342 від 14 березня 2016 року; заявки № 041-5-22/3309 від 18 квітня 2016 року; видаткових накладних: № 87024 від 20.05.2016, № 124121 від 05.07.2016, № 146615 від 29.07.2016, № 233667 від 22.11.2016; претензії № 001-9/9209 від 28 жовтня 2016 року; норм статей 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України та статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач здійснив поставку продукції з порушенням встановленого договором строку.

Відповідач у відзиві, посилаючись на норми статей 509, 526, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення ґрунтуються на порушеннях з боку позивача пункту 3.1 договору, а саме - останнім не було направлено на адресу ТОВ «ОСОБА_1 Південь» відповідну заявку у спосіб, передбачений договором.

Крім цього, відповідач, посилаючись на статтю 549 Цивільного кодексу України, стверджує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне і те ж порушення - термінів виконання зобов'язань за договором, - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж порушення.

27 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Південь» звернулось до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", із зустрічною позовною заявою (вх. № 4487/17), в якій просить суд стягнути з відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь позивача пеню, суму індексу інфляції за прострочення платежу та 3% річних від суми основного боргу, що загалом дорівнює 1718,16 грн.

При цьому, судом встановлено, що, згідно наведеного в позовній заяві розрахунку (який включає: пеню в загальній сумі 1568,95 грн., 3% річних в загальній сумі 149,21 грн. та інфляційні в сумі 213,58 грн.), ціна зустрічного позову визначена ТОВ «ОСОБА_1 Південь» в розмірі 1718,16 грн. (що дорівнює сумі пені та 3% річних).

Свої позовні вимоги ТОВ «ОСОБА_1 Південь» не збільшувало та не уточнювало, а отже не використало надане йому ч. 4 ст. 22 ГПК України процесуальне право, в зв'язку з чим суд розглянув зустрічний позов у межах заявлених позовних вимог.

Також судом встановлено, що резолютивна частина зустрічної позовної заяви містить вимогу про стягнення 1718,16 грн. з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 23303174 ).

Однак, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, юридичною особою з ідентифікаційним кодом 23303174 є ПЕРВИННА ПРОФСПІЛКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ВП "РІВНЕНСЬКА АЕС" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (місцезнаходження юридичної особи: 34400, Рівненська обл., місто Вараш, МАГАТЕ).

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем за зустрічною позовною заявою визначено саме ВП "РІВНЕНСЬКА АЕС" ДП НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" (34403, Рівненська обл., місто Вараш), якому присвоєно ідентифікаційний код 05425046, то суд розцінює зазначення в резолютивній частині зустрічної позовної заяви ідентифікаційного коду іншої юридичної особи як технічну помилку, допущену ТОВ «ОСОБА_1 Південь» при оформленні зустрічного позову.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на підставі пунктів 6.1, 9.2 договору поставки № 342 від 14 березня 2016 року; видаткових накладних: № 87024 від 20.05.2016, № 124121 від 05.07.2016, № 146615 від 29.07.2016; банківських виписок по рахунку № 26005464122 (а. с. 92-93); норм статей 549, 612, 551, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" у встановлений договором строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на зустрічну позовну заяву (вх. № 5714/17 від 18.04.2017) відповідач - ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки поставку продукції в повному обсязі згідно умов договору було здійснено відповідачем лише 25 листопада 2016 року згідно видаткової накладної № 233667 від 22 листопада 2016 року. Договором же не передбачено здійснення оплати за частково поставлену продукцію.

Окремо відповідач зазначає, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення пені суперечить чинному законодавству України та не підлягає задоволенню, оскільки умовами договору поставки № 342 від 14.03.2016 не передбачено обов'язку сплати пені за порушення грошового зобов'язання та не встановлено розміру такої пені.

20.04.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 342, згідно з предметом якого ТОВ «ОСОБА_1 Південь» , як постачальник, зобов'язався поставити і передати у власність замовнику продукцію - мило господарче, готельне та туалетне, яке передбачено специфікацією № 1, на загальну суму 75567,96 грн., а ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", як замовник, в свою чергу взяло на себе зобов'язання оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).

За умовами договору: сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником в 2016 році на умовах: DDP Інкотермс-2000, в строк 20 календарних днів з моменту направлення заявки замовником. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Кузнецовськ, Рівненська обл., РВ ВП Складське господарство ДП НАЕК Енергоатом . Реквізити постачальника для направлення заявки: - поштова адреса: 54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, 79-В; - електронна адреса (e-mail): atsn_vitaliy@ukr.net; - факс: (0512)60-11-54. Електронна адреса замовника, з якої направлятимуться заявки: omts@rnpp.atom.gov.ua (п. 3 1); заявка на поставку продукції направляється замовником рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (поштові реквізити) постачальника, що вказана постачальником у п. 3.1 даного договору. Додатково , в той же день, заявка направляється постачальнику на його електронну адресу та за допомогою факсимільного зв'язку на номер, що вказані у п. 3.1 даного договору. Перебіг строку поставки, що вказаний у п. 3.1 даного договору, починається з дня наступного за днем направлення заявки замовником. Доказом направлення заявки являється квитанція поштового відділення. Відповідальність за достовірність реквізитів, за якими направляється заявка, несе постачальник (п. 3.2).

Згідно п. 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки. Оплата суми ПДВ здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником накладної у ЄРПН.

Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності та передачі належним чином оформлених товарно-супровідних документів. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем продукції (п. 8.4).

Строк дії договору сторони встановили до 31 грудня 2016 року (п. 11.1).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства України про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" поставила ТОВ «ОСОБА_1 Південь» , а останнє прийняло без зауважень та заперечень продукцію - мило господарче, туалетне, готельне на загальну суму 75567,38 грн. , що вбачається з наступних видаткових накладних, підписаних обома сторонами: № 87024 від 20 травня 2016 року на суму 31683,61 грн., № 124121 від 5 липня 2016 року на суму 11865,60 грн., № 146615 від 29 липня 2016 року на суму 30730,86 грн., № 233667 від 22 листопада 2016 року на суму 1287,31 грн.

Продукція за наведеними накладними була поставлена за даними позивача на підставі заявки № 041-5-22/3309 від 18 квітня 2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає, що оскільки заявка на поставку була направлена замовником 18 квітня 2016 року , про що свідчить копія фіскального чеку № 1675, то перебіг поставки сплив 08 травня 2016 року .

Відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що позивачем не було направлено на його адресу відповідну заявку у спосіб, передбачений розділом 3 договору, а тому посилання у позові на факт направлення заявки з конкретною датою є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, тому розрахунок санкцій саме з цього періоду є безпідставним та хибним.

Відповідно до змісту статей 625, 525, 526 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про недоведеність, а отже - безпідставність заявлених первісним позивачем вимог, виходячи з наступного:

По-перше, копія фіскального чеку № 1675 не містить назви юридичної особи, якій скеровано кореспонденцію; відсутній опис вкладення, з якого можна дізнатись про перелік та назву документів, що були направлені.

По-друге, сама заявка № 041-5-22/3309 не містить повної, а отже - правильної адреси юридичної особи-постачальника (згідно з п. 3.1 договору поштова адреса: 54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, 79-В, а на заявці: вул. Стрілецької дивізії, 79-В, м. Миколаїв, 54037).

По-третє, позивачем за первісним позовом не надано доказів направлення заявки на поставку продукції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ТОВ "ОСОБА_1 Південь", зазначену в п. 3.1 договору поставки № 342 від 14.03.2016 та доказів направлення заявки ТОВ "ОСОБА_1 Південь" на його електронну адресу та факсимільним зв'язком, як то визначено умовами п. 3.2 вищевказаного договору.

Крім того, заявка взагалі не містить замовлення на мило господарче.

За правилами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач за первісним позовом не довів суду обставин, на яких ґрунтується його позовна вимога.

Отже, оскільки судом по даній справі не встановлено порушення відповідачем за первісним позовом строків поставки продукції за договором № 342 від 14 березня 2016 року, то і правові наслідки порушення зобов'язання (відповідальність) в спірних правовідносинах відсутні.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне:

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 691 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наданих позивачем за зустрічним позовом суду доказів, оплати за поставлений товар за видатковими накладними були проведені замовником наступним чином:

- 22 серпня 2016 року - оплачено 31683,61 грн. по видатковій накладній № 87024 від 20 травня 2016 року;

- 23 серпня 2016 року - оплачено 11865,60 грн. по видатковій накладній № 124121 від 5 липня 2016 року та 30730,86 грн. по видатковій накладній № 146615 від 29 липня 2016 року.

За умовами розділу 6 договору замовник повинен був оплатити поставлену продукцію протягом 45 календарних днів з дати поставки .

Отже, беручи до уваги п. 6.1 договору № 342 від 14.03.2016, є хибним посилання відповідача у відзиві на зустрічний позов на те, що договір не передбачає обов'язок здійснення оплати за кожну окрему партію поставленої продукції.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд перевірив нарахування, здійснені позивачем за зустрічним позовом належних до стягнення з ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" 3% річних, і дійшов висновку, що розрахунок суду повністю узгоджується з розрахунками ТОВ «ОСОБА_1 Південь» та складає 149,21 грн.

Що ж стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені, то суд, враховуючи відсутність в договорі № 342 від 14.03.2016 умов щодо такого виду відповідальності замовника (ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") за прострочення виконання грошових зобов'язань, відмовляє в цій частині зустрічного позову, з огляду на таке:

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська область, м. Вараш; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Південь» (54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, буд. 79-В; ідентифікаційний код 39358488) 149,21 грн. - 3% річних, 138,95 грн. - судовий збір.

4. В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 25 квітня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова