Постанова

від 18.04.2017 по справі 922/2908/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 922/2908/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.,

представників учасників процесу:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1М за довіреністю від 10.11.2016; ОСОБА_2 за довіреністю від 03.01.2017;

3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ Добромед - не з'явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса ОСОБА_3 - не з'явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс2» (вх.№3374Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі № 922/2908/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марічка» , м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс2» , м.Київ,

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, м.Обухів,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_4, м. Свердловськ,

про визнання права власності, -

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - Товариства з обмеженою відповідальністю «Добромед» ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс2» , м.Київ,

за участю третьої особи , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, м.Обухів,

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, в якому просив суд: припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Аверс Плюс2» на нерухоме майно, права на яке зареєстровані згідно рішень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 89-96 у літ. «А-6» , загальною площею 68,7 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 8;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, 13а, 13б, 13в, 13г, 13д, 13е, 13ж, 13з, 13и, 13к, 13л, 13м, антресолі № 13н, 13о, 13п, 13р, 13с, 13т, 13у в літ. «А-7» , загальною площею 249,2 м2, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, Павлівський майдан, будинок 10, (далі по тексту постанови - спірне майно);

та визнати право власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Марічка» .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Добромед" (на стороні позивача) та Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 (на стороні відповідача). Розгляд справи призначено на 13.09.2016.

Згідно з приписами частини 3 ст.16 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює виключну підсудність при розгляді господарських спорів, справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. З огляду на те, що спірне майно знаходиться у м.Харкові, даний спір до відповідача, який знаходиться у м.Києві, підлягає розгляду господарським судом Харківської області.

29.08.2016 позивачем подано до господарського суду Харківського області заяву (вх.№2908/16) про забезпечення позову, в якій просив суд: накласти арешт на спірне нерухоме майно; заборонити відповідачу у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (в тому числі укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) зазначене спірне майно; заборонити органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» , вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у даній справі задоволено заяву позивача (вх. №2908/16) про забезпечення позову. До вирішення спору по суті у справі №922/2908/16 накладено арешт на спірне нерухоме майно, яке відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна 19.08.2016 набуте у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс2» (01103, м.Київ, б-р Дружби Народів, 14-16, код ЄДРПОУ 40469238).

До вирішення спору по суті у справі № 922/2908/16 заборонено відповідачу у будь-який спосіб відчужувати, передавати у користування (в тому числі, укладати правочини, які у подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження) спірне нерухоме майно, яке відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна 19.08.2016 року набуте ним у власність, за будь-якими договорами та за іншими правочинами, стороною яких є відповідач.

До вирішення спору по суті у справі №922/2908/16 заборонено органам та суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» , вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, яке відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна 19.08.2016 набуте у власність ТОВ «Аверс Плюс2» .

Стягувачем за цією ухвалою визначено позивача, боржником - відповідача; відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" дану ухвалу визначено виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 30.08.2016, та може бути пред'явлена до виконання протягом року, тобто до 31.08.2017.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 ухвалу господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у справі №922/2908/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 ухвалу господарського суду Харківської області від 30.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі №922/2908/16 залишено без змін.

26.09.2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про збільшення та уточнення позовних вимог (вх.№31702 від 26.09.2016), в якій просив суд:

- припинити право власності ТОВ «Аверс Плюс2» на спірні приміщення, права на які зареєстровані згідно з рішеннями приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01), та вилучити з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень запис про право власності №16005486 та запис про право власності №16005493;

- визнати за ТОВ Марічка право власності на спірні нежитлові приміщення;

- визнати недійсним договір іпотеки, укладений між громадянином ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс Плюс2» , серія та номер: 2786, виданий 26.08.2016, видавник: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; вилучити записи про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек №16161690, №16161162; припинити обтяження спірного нерухомого майна, накладені на підставі договору іпотеки, укладеного між громадянином ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс Плюс2» , серія та номер: 2786, виданий 26.08.2016, видавник: ОСОБА_5, ПН КМНО (тип обтяження: заборона на нерухоме майно, номери записів про обтяження 16096038, 16164026); та вилучити відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Звертаючись до суду із заявою про збільшення та уточнення позовних вимог, позивач послався на ст.203, 215 Цивільного кодексу України, зазначивши, що відповідач незаконно набув у власність спірне майно, як наслідок, незаконно ним розпорядився, зокрема, шляхом передачі його в іпотеку за своїм грошовим зобов'язанням.

Окрім того, позивач звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі у якості співвідповідача громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, будинок,20, РНОКПП НОМЕР_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.10.2016, зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.331702 від 26.09.2016). Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення громадянина ОСОБА_4 до участі у справі у якості другого відповідача, однак залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом.

11.10.2016 до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Добромед" (вх.№33612), в якій третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просила суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Добромед» право власності на спірні нежитлові приміщення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2016 прийнято до розгляду самостійний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Добромед" (вх.№33612 від 11.10.2016) та залучено його до участі у справі №922/2908/16 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

16.11.2016 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. №39049) про зупинення провадження у даній справі на тій підставі, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа №820/5086/16 за позовом ТОВ Добромед до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за участі третьої особи - ТОВ Аверс плюс2 про визнання незаконним та скасування висновку та наказу Міністерства, у рамках зазначеного провадження беруть участь ті ж самі учасники та досліджуються підстави втрати права власності на спірне майно ТОВ Добромед та підстави набуття права власності на таке майно ТОВ Аверс плюс2 .

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі №922/2908/16 (суддя Прохоров С.А.), що оскаржується, позов ТОВ Марічка задоволено частково. Припинено право власності ТОВ «Аверс Плюс2» на спірне нерухоме майно; вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16005486 та №16005493; визнано недійсним договір іпотеки, укладений між громадянином ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс Плюс2» , серія та номер: 2786, виданий 26.08.2016 року; вилучено записи про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек №16161690 та №16161162, припинено обтяження нерухомого майна, накладені на підставі договору іпотеки, укладеного між громадянином ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс Плюс2» , серія та номер: 2786, виданий 26.08.2016 (тип обтяження: заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 16096038), (тип обтяження: заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження 16164026); вилучено записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У решті позовних вимог ТОВ «Марічка» відмовлено. Позов ТОВ «Добромед» задоволено повністю. Визнано за ТОВ «Добромед» право власності на спірне нерухоме майно. Стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марічка» - 2756,00 грн судового збору та на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добромед» - 6687,18 грн судового збору. Окрім того, господарський суд залишив без задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на те, що відповідачем не доведено, що адміністративна справа унеможливлює розгляд даної справи.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі №922/2908/16 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Марічка» та ТОВ «Добромед» у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що договір іпотеки №16-03-37 від 30.01.2004 у оригіналі не був наданий для огляду суду для встановлення відомостей, що в ньому містяться, та не здійснено аналізу його змісту. Відповідно до змісту пункту 2.3.3 договору іпотекодавець лише за письмової згоди іпотекодержателя може вчинити дії пов'язані з передачею в оренду, спільну діяльність та інше відання, в тому числі, продаж, лише за письмової згоди іпотекодержателя. Апелянт вважає, що суд першої інстанції, незважаючи на наявність договору іпотеки (який не визнаний недійсним повністю чи у частині), що містить заборони щодо відчуження майна до моменту виконання зобов'язань ТОВ Марічка , дійшов помилкового висновку, що відчуження такого майна без згоди іпотекодержателя є можливим, адже, є волевиявленням власника майна. Крім того, апелянт зазначає, що з боку ТОВ Марічка є порушення умов договору саме у частині погодження, яке виражається у внесенні позивачем недостовірних відомостей до реєстру обтяжень, що є предметом дослідження у рамках кримінального провадження №12013220490001420. Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку висновкам проведених експертиз у рамках кримінального провадження. Крім того, апелянт зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 №2454/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не був визнаний недійсним чи таким, що винесений з порушенням вимог законодавства. Як стверджує апелянт, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ст.82, 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не надав правової оцінки положенням договору іпотеки №16-03-37 від 30.01.2004.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 04.01.2017 о 10:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

Відповідно до розпорядження від 03.01.2017 у справі №922/2908/16, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

28.12.2016 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Добромед» надійшли заперечення (вх.№13174) на апеляційну скаргу в яких просить суд апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

03.01.2017 від позивача до суду надійшли заперечення (вх.№28) на апеляційну скаргу, в яких просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі №922/2908/16 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 розгляд справи відкладено на 14.02.2017 о 10:00 год.

18.01.2017 (вх.№555) та 13.02.2017 (вх.№1575) відповідач звернувся з клопотаннями про долучення документів: довідки УДППЗ «Укрпошта» , довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містить інформацію про юридичну особу - ТОВ «Аверс Плюс2» , копію постанови від 14.01.2017 про відмову у задоволенні клопотання представника потерпілого, копію висновку експерта №310 від 31.07.2015, копію висновку експерта №419 від 21.12.2016, копію листа №140-76 від 16.10.2014.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017 о 09:30 год.

27.02.2017 представником ОСОБА_4 - третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, до суду надано письмові пояснення (вх.№2229), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача і відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Марічка та ТОВ Добромед у повному обсязі.

27.02.2017 представник ТОВ Добромед подав до суду заяву (вх.№2211), в якій просить суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки цей представник бере участь у судовому засіданні у Вищому господарському суді України у справі №922/1124/15.

У судове засідання 28.02.2017 з'явився інший повноважний представник ТОВ Добромед , який не наполягав на задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

Судовою колегією у судовому засіданні 28.02.2017 досліджено оригінали договорів, надані представником ТОВ Аверс Плюс2 .

У судовому засіданні 28.02.2017 оголошено перерву до 09.03.2017 до 12:30 год.

01.03.2017 від ТОВ Аверс Плюс2 до суду надійшли письмові пояснення (вх.№2352), в яких зазначає, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013220490001420 за частиною 4 ст.190 Кримінального кодексу України щодо шахрайських дій осіб ТОВ Марічка при відчуженні заставного майна. Як стверджує апелянт, ухвалами суду від 08.09.2016 та 14.11.2016 встановлено факт пов'язаності ТОВ Марічка , ПП Ірина та ТОВ Добромед , які входять до фінансової служби Еввіва , відповідно, ТОВ Добромед як покупець приміщень не є та не може бути добросовісним набувачем, посилаючись на незнання про незаконне виведення майна з-під арешту та відчуження попередніми власниками, ТОВ Марічка та ПП Ірина , оскільки, на думку апелянта, майно продано з метою уникнення відповідальності ТОВ Марічка за зобов'язаннями за кредитним договором та договором іпотеки. Крім того, зазначає, що у відповідності до статті 35 Закону України Про іпотеку письмова вимога та претензія надсилалися ТОВ Марічка попереднім іпотекодержателем - ПАТ КБ Стандарт , у ТОВ Аверс Плюс2 не було необхідності, а тим більше обов'язку, надсилати таку вимогу повторно. Однак після зміни іпотекодержателя ТОВ Аверс Плюс2 надсилало ТОВ Марічка повідомлення про відступлення права вимоги з зазначенням суми боргу та реквізитами для його сплати. До вказаних пояснень надало копії зазначених документів.

07.03.2017 позивач (вх.№2537) та ТОВ Добромед (вх. №2538) надали письмові пояснення щодо зазначених доводів апелянта.

09.03.2017 відповідач надав клопотання (вх.№2592) про долучення до матеріалів справи копії вступної та резолютивної частин рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2017 у справі №922/4378/16 за наслідком розгляду судом спору про визнання недійсними укладених між ТОВ Марічка та ТОВ Ірина , між ТОВ Ірина та ТОВ Добромед 29.10.2014 та 18.12.2014 відповідно договорів купівлі - продажу спірного майна, на підставі яких господарський суд у даній справі виніс оскаржуване рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у даній справі зупинено її розгляд до вирішення спорів та набрання чинності судових рішень у господарському суді Харківської області у справі №922/4378/16 та Харківському окружному адміністративному суді у справі №820/5086/16.

27.03.2017 ТОВ Марічка та ТОВ Добромед звернулися з письмовими заявами (вх.№3366, вх.№3367), де довели до уваги апеляційного суду про анулювання довіреностей попереднім їх представникам та оформлення 27.03.2017 нової довіреності на іншу особу, яка додана до заяв (а.с.4-7, том 3).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 поновлено провадження у справі №922/2908/16 з тих підстав, що відповідачем надані копії судових рішень місцевих судів та судів апеляційних інстанцій за наслідком розгляду справ №922/4378/16 та №820/5086/16; призначено до розгляду на 18.04.2017 о 15-30 год.

13.04.2017 відповідач разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи (вх.№4089) надав додаткові докази, зокрема, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 у справі №922/4378/16 та Харківського окружного адміністративного суду від 16.012017 у справі №820/5086/16.

18.04.2017 до канцелярії суду керівник ТОВ Добромед подала письмову заяву (вх.№4204) про перенесення судового засідання, посилаючись на те, що ухвалу про поновлення провадження у справі від 10.04.2017 ТОВ Добромед отримало 18.04.2017, у день розгляду справи, а тому не має можливості підготувати визначені в ухвалі документи та призначити представника.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ Добромед про відкладення розгляду справи, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на нормах закону та матеріалах справи, та за відсутності підстав.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1- 1 ) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України у апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 102 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно з частиною 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

З матеріалів справи убачається, що передбачений процесуальним законом строк розгляду справи №922/2908/16 закінчився. Документи, які вимагалися від обох сторін за наслідком розгляду справ у господарському та адміністративному судах, були надані до матеріалів справи відповідачем. Про факт закінчення розгляду адміністративної справи №820/5086/16 та господарської справи №922/4378/16, які обумовили зупинення даного провадження, учасникам стало відомо після оголошення судового рішення. Про призначення нового представника у цій справі ТОВ Добромед та ТОВ Марічка повідомили ще 27.03.2017, який у свою чергу, мав можливість своєчасно ознайомитися з матеріалами справи. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що усі процесуальні документи, які виносить у справі суд, розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, а тому учасники процесу не позбавлені можливості ознайомитися з їх змістом в електронному вигляді.

Керівник ТОВ Добромед своїм процесуальним правом бути присутньої у судовому засіданні не скористалася, представника не направила. Представники ТОВ «Марічка» , ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися. Усі учасники про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, представника не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

18.04.2017 до початку судового засідання до суду звернулося Публічне акціонерне товариство ОСОБА_6 ВОРОТА з клопотанням (вх.№4200) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача, у порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування посилається на те, що спірні приміщення станом на 29.10.2014 перебували в іпотеці цього банку; в наслідок подальших відступлень прав вимоги за кредитним та іпотечним договором їх набувачем є ТОВ Аверс плюс2 ; ТОВ Марічка без згоди іпотекодержателя АТ ОСОБА_6 ВОРОТА відчужило спірні приміщення на користь ПП Ірина , яке згодом реалізувало їх ТОВ Добромед . Вважає, що за таких підстав оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції може вплинути на права або обов'язки АТ ОСОБА_6 ВОРОТА щодо ТОВ Аверс Плюс2 як кінцевого набувача відступлених банком прав до позивача. До цього клопотання додані письмові пояснення щодо апеляційної скарги відповідача.

Розглянувши заявлене клопотання про залучення ПАТ ОСОБА_6 ВОРОТА у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість, враховуючи таке.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Зазначивши певні обставини, заявник взагалі не навів, яким саме чином рішення суду апеляційної інстанції може вплинути на права або обов'язки АТ ОСОБА_6 ВОРОТА . Окрім того, про порушення даної справи згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 заявник міг дізнатися з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим; також, 18.01.2017 банком надавалися письмові пояснення на адвокатський запит представника відповідача щодо обставин, які є предметом розгляду даної справи, відносно спірного майна та відносин за договорами іпотеки (а.с. 217, том 2), однак банк звернувся з клопотанням про залучення його до участі у суді апеляційної інстанції в останній процесуальний день розгляду справи.

Також, 18.04.2017 до початку судового засідання до суду звернулося Публічне акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ з клопотанням (вх.№4238) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача, у порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, а також з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. В обґрунтування посилається на те, що ПАТ КБ СТАНДАРТ на підставі договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27.07.2016 здійснив відчуження належних йому прав як іпотекодержателю на користь іншого суб'єкта, яким на сьогоднішній день є ТОВ Аверс плюс2 , тим самим здійснивши передачу прав вимоги щодо спірних нежитлових приміщень; передані права новому іпотекодерожателю передбачали можливість визнання права власності за собою, адже на момент відчуження боржнику -ТОВ Марічка були направлені відповідні повідомлення, як того вимагає Закон України Про іпотеку ; набувши вказаних прав відповідач як сторона за договором іпотеки задовольнив свої порушені права як кредитора. Оскаржуваним рішенням порушено умови укладених договорів про відступлення, що має негативні наслідки для ПАТ КБ СТАНДАРТ , а саме, пред'явлення відповідних майнових претензій, що створює реальну загрозу негативного впливу судового рішення на права та обов'язки заявника перед відповідачем за вказаною справою.

Розглянувши заявлене клопотання про залучення ПАТ КБ СТАНДАРТ у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на необґрунтованість, враховуючи таке.

З урахуванням приписів ст.27 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що зазначені в обґрунтування обставини не можуть бути узяті до уваги, оскільки оскаржуваним судовим рішенням не надавалася оцінка умовам договорів про відступлення права вимоги; договір про відступлення права вимоги, укладений 27.07.2016 між ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ та ТОВ ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ (а.с.202-а.с.203, том 3), не був предметом судового розгляду; матеріалами справи не підтверджується жодних зобов'язальних правовідносин між банком та відповідачем, а тому дане рішення з господарського спору жодним чином не може вплинути на права або обов'язки заявника. Окрім того, про порушення даної справи згідно з ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 заявник міг дізнатися з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, однак звернувся з клопотанням про залучення його до участі у суді апеляційної інстанції в останній процесуальний день розгляду справи.

У судовому засіданні 18.04.2017 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши повторно матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, у межах вимог, передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.

Позивач, посилаючись на ст. 16, 316, 321, 328, 346, 392 Цивільного кодексу України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про припинення права власності останнього на спірне майно, права на які зареєстровані згідно з рішеннями приватного нотаріуса (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029895 від 19.08.2016 23:04:11; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31029893 від 19.08.2016 23:00:01), та визнання за ТОВ "Марічка" права власності на вказане майно, зазначивши, що ТОВ Марічка 29.10.2014 як законний власник здійснило продаж спірного майна Приватному підприємству "Ірина", яке, у свою чергу, перепродало його ТОВ "Добромед". На підставі вказаних правочинів були внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на зазначене майно спочатку за ПП "Ірина", потім за ТОВ "Добромед". Проте усі реєстраційні дії та рішення про державну реєстрацію спірного майна за ПП "Ірина" та ТОВ "Добромед" були скасовані на підставі рішення Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України. Позивач вважає, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було неправомірно та безпідставно внесено записи про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Аверс Плюс2", оскільки після скасування усіх реєстраційних дій та рішень про державну реєстрацію право власності на спірне майно повернулося у власність до ТОВ "Марічка".

Як убачається з матеріалів справи, позивач набув у власність спірні нежитлові приміщення на підставі договорів купівлі-продажу від 13.09.1999 №1550-В-С та №1551-В-С, що підтверджується свідоцтвами про право власності та реєстраційними посвідченнями (а.с.31-32, 39-40, том 1).

На підставі договору іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37 зазначене нерухоме майно передано позивачем в іпотеку АКБ «Меркурій» у якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Марічка» за двома договорами на кредитну лінію в іноземній валюті від 30.01.2004 №02-06К-14 та №02-06К-15 (а.с.22-25, том 1), у зв'язку з чим 12.08.2008 був внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження на підставі повідомлення від 30.01.2004 №21.

Права вимоги за вказаними договорами зобов'язання неодноразово відступалися. Зокрема, АКБ «Меркурій» відступило право вимоги за двома кредитними договорами від 30.01.2004 та договором іпотеки спірного майна від 30.01.2004 ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА , яке 28.11.2014 відступило право вимоги за цими договорами ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ . 27.07.2016 ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» відступило права вимоги за вищезазначеними договорами на користь ТОВ «ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ . ТОВ ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ 27.07.2016 відступило права вимоги за вищезазначеними договорами на користь ТОВ Аверс Плюс2 (а.с.202-203, том 1, а.с.220-228, том 2).

16.10.2014 на підставі підписаного від імені ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_7 листа за №140-76 у зв'язку з припиненням договору іпотеки від 30.01.2004 реєстраційною службою внесені відповідні записи до реєстру про скасування іпотек та заборон.

Законність підписання цього листа уповноваженою на те особою є предметом кримінального провадження №120132204900001420 за частиною 4 ст.190 Кримінального кодексу України щодо шахрайських дій осіб ТОВ Марічка з метою уникнення відповідальності ТОВ Марічка за зобов'язаннями за кредитним договором, яке на цей час знаходиться на стадії досудового розслідування слідчим управлінням ГУ Національної поліції Харківської області та не закінчено винесенням вироку.

Вважаючи іпотеку припиненою, 29.10.2014 ТОВ «Марічка» як власник продало Приватному підприємству «Ірина» за двома договорами купівлі-продажу спірні нежитлові приміщення, на підставі чого за ТОВ «Ірина» внесено 29.10.2014 записи про право власності на спірні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №7501154 та №7502821, витяги від 29.10.2014 №28750413 та №58756718 відповідно (а.с.14-21, том 1).

18.12.2014 між ПП «Ірина» та ТОВ «Добромед» укладені два договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, на підставі чого за ТОВ «Добромед» внесено 18.12.2014 записи про право власності на спірні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №8130654 та №8131447, витяги від 18.12.2014 №31231208727 та №31211750 відповідно (а.с.190-198, том 1).

ТОВ «Аверс плюс2» після набуття 27.07.2016 права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, вважаючи, що його права порушені діями ТОВ «Марічка» щодо припинення іпотеки та зняття заборон за підробленими документами та відчуження спірного майна, звернулось зі скаргою до комісії Міністерства юстиції України з питань розгляду скарг щодо державної реєстрації. За результатами розгляду скарги наказом Міністерства юстиції України від 10.08.2016 №2454/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» : задоволено скаргу ТОВ «Аверс Плюс2» від 29.07.2016 у повному обсязі; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер 18113480 від 18.12.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014.

Після скасування за наказом Міністерства юстиції України зазначених рішень про державну реєстрації прав та їх обмежень від 10.08.2016 ТОВ Аверс Плюс2 як іпотекодержатель за відступленими ТОВ «Європа-Факторинг» правами, реалізувавши своє право за застереженнями у договорах іпотеки на підставі ст.24, 33, 35, 36, 37 Закону України Про іпотеку , набув права власності на спірні нежитлові приміщення, права на які були зареєстровані згідно з рішеннями приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округи ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2016 №31029895, №31029893; записи про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 6005486 та №16005493).

Даний наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 був оскаржений ТОВ Добромед , і за наслідком розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі №820/5086/16, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017, визнано незаконним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги ТОВ Аверс плюс2 від 29.07.2016; визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 10.08.2016 №2454/5; поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо спірного майна, індексний номер 18113480 від 18.12.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18111844 від 18.12.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16821842 від 29.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16825435 від 29.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791829 від 30.07.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16568775 від 17.10.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14791029 від 30.07.2014; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 16569131 від 17.10.2014. Отже, даним рішенням поновлені реєстраційні записи щодо права власності на спірне нерухоме майно відносно попередніх власників ТОВ Добромед та ТОВ Ірина .

Одночасно, цим судовим рішенням вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16005486 та №16005493 (відносно реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Аверс Плюс2 ).

При цьому, адміністративний суд встановив, що у порушення п.п. 9, 10, 11 Порядку №1128 та п.3 Положення Комісія не забезпечила своєчасного отримання позивачем повідомлення про розгляд скарги, що у свою чергу позбавило можливості позивача бути присутнім під час розгляду скарги та надати відповідні письмові пояснення.

Застосовуючи практику розгляду справ Європейським судом, адміністративний суд дійшов висновку, що внаслідок порушень, вчинених Комісією, порушено право позивача подати письмові пояснення по суті скарги. Зазначене вплинуло на майнові права ТОВ Добромед . При цьому, суд допускає можливість прийняття Комісією аналогічного висновку у разі дотримання останньою процедури розгляду скарги.

Зобов'язання за договорами між ТОВ Марічка та ПП Ірина від 29.10.2014, між ПП Ірина та ТОВ Добромед від 18.12.2014, а також за договорами кредиту та іпотеки від 30.01.2004 між позивачем та АКБ Меркурій , договорами відступлення права вимоги за договорами кредиту та іпотеки, укладені між АКБ Меркурій та ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА , 28.11.2014 між ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА та ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ , між 27.07.2016 ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ та ТОВ ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ , 27.07.2016 між ТОВ ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ та ТОВ Аверс плюс2 , були предметом судового розгляду у господарському суді під час розгляду справи №922/4378/16 за позовом ТОВ Аверс плюс2 до ТОВ Марічка та ТОВ Добромед за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА , ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ ; про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 29.10.2014 та 18.12.2014.

Даним рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2017 у справі №922/4378/16 позов задоволений повністю, визнані недійсними: укладені 29.10.2014 між ТОВ Марічка та ПП Ірина два договори купівлі - продажу спірного нерухомого майна; укладені 18.12.2014 між ПП Ірина та ТОВ Добромед два договори купівлі - продажу спірного майна; а також вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16821842 і №16825435 від 29.10.2014, записи №18111844 і №18113480 від 18.12.2014 відповідно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 за результатами перегляду залишено без змін рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсними оскаржуваних договорів від 29.10.2014 та 18.12.2014, скасовано у частині вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Рішення обґрунтовано тим, що суду не надано доказів погашення ТОВ Марічка заборгованості за основним зобов'язанням за кредитними договорами від 30.01.2004 на момент укладення спірних правочинів. Таким чином, фактичні обставини свідчать, що на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна з ПП Ірина 1-й відповідач був обізнаний про відсутність правових підстав для припинення договору іпотеки від 30.01.2004 №16-03-37. ТОВ Марічка та ПП Ірина порушено частину 3 ст.9 Закону Про іпотеку , оскільки обидва суб'єкта господарювання на різних етапах виникнення та зміни спірних правовідносин були іпотекодавцями нежитлових приміщень та відчужили іпотечне майно без згоди його первісного іпотекодержателя - АТ ОСОБА_6 ВОРОТА (договір від 29.10.2014 на користь ПП Ірина ) та наступного іпотекодержателя ТОВ Європа-Факторінг (договір купівлі-продажу іпотечного майна від 18.12.2014 на користь ТОВ Добромед ). При цьому, суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у постанові від 21.09.2016 звернув увагу на те, що відсутність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про іпотеку та заборону на відчуження предмета іпотеки не впливає на чинність іпотечного зобов'язання, з огляду на встановлені в законі підстави виникнення та припинення іпотеки. Таким чином, ПП Ірина , а в подальшому ТОВ Добромед , отримали право власності на предмети іпотеки з порушенням приписів частини 3 ст.9 Закону України Про іпотеку від іпотекодавця без згоди іпотекодержателя, що в силу прямої указівки норми частини 3 ст.12 Закону України Про іпотеку має наслідком недійсність відповідних правочинів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Судом узято до уваги в якості непрямих доказів висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 21.12.2016 та від 31.07.2015, зроблених у межах кримінального провадження №120132204900001420, про фальсифікацію документу, що став підставою для припинення іпотеки, а саме, підписаного 16.10.2014 від імені ПАТ БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_7 листа за №140-76, що бланк, на якому міститься згода іпотекодержателя на відчуження спірного майна, який надавався ТОВ Марічка державному реєстратору для виведення іпотечного майна з іпотеки, та печатка, поставлена на ньому, є підробленими.

Судом апеляційної інстанції з посиланням на викладену у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 правову позицію, зазначено, оскільки скаржниками не спростовано висновків, викладених у зазначених висновках експерта, та не надано доказів погашення кредиту, записи про припинення іпотеки не відповідають фактичним відомостям щодо підстав для припинення іпотеки, це означає, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису.

При цьому, скасовуючи рішення господарського суду у частині вимог про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності №16821842 і №16825435 від 29.10.2014, №18111844 і №18113480 від 18.12.2014 та, відмовляючи у задоволенні позову у цій частині вимог, зазначив, що, виходячи із змісту положень статті 20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , заявлені позивачем вимоги про вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про право власності не можуть бути способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки є такими, що не передбачені законом, а у суду відсутні відповідні правомочності щодо вилучення записів з Державного реєстру прав.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегія суддів у даній справі №922/2908/16, з огляду на приписи ст.35 Господарського процесуального кодексу України, бере до уваги встановлені у справі №922/4378/16 обставини та факти щодо спірного майна як такі, що мають приюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

У силу статей 216, 236 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; визнаний судом недійсним правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи приписи законодавства та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що укладені 29.10.2014 між ТОВ Марічка та ПП Ірина та 18.12.2014 між ПП Ірина та ТОВ Добромед договори купівлі-продажу спірного майна є недійсними з 29.10.2014 та 18.12.2014 відповідно, і не породжують жодних правових наслідків, а тому дійсним фактичним власником був і залишається на сьогоднішній день позивач.

Окрім того, позивач залишається боржником за первісними кредитними зобов'язаннями за укладеними двома договорами з АКБ Меркурій від 30.01.2004 та іпотекодавцем за чинним іпотечним договором від 30.01.2004.

Також, колегія суддів зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2017 у справі №820/5086/16, яке набрало законної сили 30.03.2017, про скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.08.2016 та поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстраційних записів щодо права власності на спірне нерухоме майно відносно попередніх власників ТОВ Добромед та ТОВ Ірина , які були внесені на підставі договорів від 29.10.2014 та 18.12.2014 відповідно, колегія суддів не може узяти до уваги, оскільки в подальшому, рішенням у господарській справі від 02.03.2017 №922/4378/16, яке набрало законної сили 06.04.2017, дані договори визнані недійсними, а тому у силу приписів ст.216, 236 Цивільного кодексу України не породжують жодних правових наслідків.

Оскільки дане рішення адміністративного суду є чинним, і цим рішенням вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16005486 та №16005493 (відносно реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Аверс Плюс2 ), ТОВ Аверс Плюс2 фактично з 30.03.2017 втратив права власності на спірне майно за договорами переведення боргу.

Але, колегія суддів зазначає, що відповідач на цей час є законним іпотекодержателем за чинним укладеним з ТОВ ЄВРОПА-ФАКТОРІНГ договорами про відступлення права вимоги від 27.07.2016, і не позбавлений права реалізувати свої права у відповідності до іпотечного договору від 30.01.2004 та Закону України Про іпотеку у зв'язку з несплаченою боржником заборгованітю за двома кредитними договорами від 30.01.2004, у тому числі, шляхом набуття права власності на спірне майно.

Доводи позивача про те, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було неправомірно та безпідставно внесено записи про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Аверс Плюс2", оскільки після скасування усіх реєстраційних дій та рішень про державну реєстрацію право власності на спірне майно повернулося у власність до ТОВ "Марічка" також спростовуються судовим рішенням у адміністративної справі №820/5086/16.

Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого позову ТОВ Марічка про визнання права власності на спірне майно, враховуючи таке.

За змістом статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства та юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, до яких відноситься визнання права.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності.

Водночас, колегія суддів зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права , а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Враховуючи мету подання позову про визнання права власності - усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом у ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Звертаючись до суду першої інстанції, з даним позовом на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, ТОВ Марічка не зазначено, яким чином порушено його права чи охоронювані законом інтереси, та чим саме позивачу створено неможливість реалізації свого права (при його наявності) у передбаченому законом порядку.

На момент звернення до суду (29.08.2016) ТОВ Марічка з позовом про визнання права власності спірне майно було відчужено ПП «Ірина» на підставі укладених 29.10.2014 договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, які в подальшому були визнані господарським судом недійсними.

Іншим чинним з 30.03.2017 судовим рішенням у справі №820/5086/16 адміністративним судом вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності №16005486 та №16005493 (відносно реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ Аверс Плюс2 ), у зв'язку з чим ТОВ Аверс Плюс2 фактично з 30.03.2017 втратив права власності на спірне майно за договорами переведення боргу.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо припинення права власності на спірні нерухомі приміщення відповідача (ТОВ Аверс Плюс2 ) та визнання права власності за позивачем ТОВ Марічка не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи.

З матеріалів даної справи убачається, і цей факт встановлений під час апеляційного провадження, договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.12.2014, за якими права власності на спірні приміщення перейшли до ТОВ «Добромед» , господарським судом у справі №922/4378/16 визнані недійсними.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, враховуючи приписи статей 216, 236 Цивільного кодексу України та той факт, що договори купівлі-продажу спірного майна від 29.10.2014 та від 18.12.2014, які були підставою позовних вимог ТОВ Марічка та ТОВ Добромед , визнані недійсними за рішенням суду, законних підстав для задоволення позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ Добромед , про визнання за нею права власності на спірні приміщення немає.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки укладеного між громадянином ОСОБА_4 та ТОВ «Аверс Плюс2» , зареєстрований 26.08.2016 року ПН КМНО ОСОБА_5, та вилучення відповідних записів про іпотеку та заборону з реєстрів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

За правовим висновком Верховного Суду України у справі №6-107цс12 від 27.11.2012 у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 Цивільного кодексу України: віндикація (ст.ст.387, 388 Цивільного кодексу України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 Цивільного кодексу України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем.

Положення частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України при вирішенні такої категорії справ підлягають застосуванню в тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним.

Враховуючи зазначене, з огляду на те, що позивач не є стороною договору іпотеки спірного майна від 28.06.2016, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, що обраний спосіб захисту позивачем не відповідає встановленим у зазначених правових відносинах нормам законодавства, що регулюють правовідносини щодо відновлення права власності, колегія суддів вважає позовні вимоги у цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо необхідності у межах цієї справи узяти до уваги як встановлений під час досудового розслідування кримінальної справи факт пов'язаності ТОВ Марічка , ПП Ірина та ТОВ Добромед , які входять до фінансової служби Еввіва , такий факт пов'язаності підприємств ТОВ Марічка , ПП Ірина та ТОВ Добромед та контролювання їх однією особою не мають значення для вирішення господарської справи, оскільки юридична особа несе відповідальність за господарськими зобов'язаннями належним їй майном, а учасники (засновники) не несуть відповідальності за борги створених ними юридичних осіб. Оцінка законності діям посадових осіб позивача щодо встановленого факту уникнення відповідальності за кредитним договором та договором іпотеки мають бути надана саме у межах кримінального провадження у винесеному судом вироку. Оскільки на момент розгляду господарської справи щодо спору про визнання права власності на спірні приміщення вироку немає, відсутні правові підстави для застосування норм ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За такими підставами, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду від 28.11.2016 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 91, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Плюс2» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі №922/2908/16 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Марічка відмовити.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Добромед відмовити.

Скасувати арешт та заборони, накладені на спірне майно ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 у даній справі.

Повний текст постанови складено 24.04.2017 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя В.О.Фоміна

Суддя О.В.Шевель