Ухвала

від 11.04.2017 по справі 760/20916/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2012/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бобровник О.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Росік Т.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Росік Т.В.,

суддів Лашевича В.М., Дзюбіна В.В.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Петруні Р.А.,

власників майна ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника власників майна ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Петрунею Р.А. та накладено арешт на видаткову частину розрахункових рахунків ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, ОСОБА_8 - № НОМЕР_8, ОСОБА_9 - № НОМЕР_9, № НОМЕР_10 (українська гривня, російський рубль, долар США, євро), відкриті в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) з зобов'язанням службових осіб ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) зупинити видаткові операції на рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, ОСОБА_8 - № НОМЕР_8, ОСОБА_9 - № НОМЕР_9, № НОМЕР_10 (українська гривня, російський рубль, долар США, євро) - станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та зобов'язанням службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В.

Згідно ухвали суду першої інстанції, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, враховуючи, що арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим було доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, Фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність, невмотивованість та необґрунтованість ухвали слідчого судді, просять її скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Мотивуючи апеляційні доводи, які співпадають за змістом, апелянти зазначають, що накладаючи арешт на видаткову частину рахунків, слідчий суддя порушив вимоги ч. 10 ст. 170 КПК України, оскільки це законом не передбачено та більш того, законодавство не містить подібних визначень. Не врахував можливість використання зазначеного майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів та наклав арешт на майно яке неможливо використати як доказ, що на думку апелянтів, прямо суперечить меті арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Також стверджують, що слідчий суддя в порушення вимог закону не відмовив слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна, не зважаючи на те, що слідчим не доведено необхідність накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків скаржника, не зазначив у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання в якості речових доказів безготівкових грошових коштів, що були арештовані.

Крім цього зазначають, що ухвала не містить посилань на кримінальне правопорушення, внаслідок якого отримані грошові кошти, що були арештовані та не встановлено наявністю належних доказів обставини щодо набуття вказаних грошових коштів злочинним шляхом. При цьому вказують, що арештовані грошові кошти були отримані внаслідок ведення господарської діяльності.

Також слідчим суддею не з'ясовано, а слідчим не надано доказів що підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати. Зокрема що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зазначають, що грошові кошти отримані ними в межах договору доручення, а тому фактично належать довірителю і були передані на виконання вимог договору доручення для закупівлі продукції за рахунок, від імені і в інтересах довірителя.

Вказують, що ухвала слідчого судді не містить викладення обставин із посиланням на докази, яким чином слідчим було доведено суду, що саме арештовані грошові кошти мали бути спрямовані на погашення податкових зобов'язань платника податку, а не інші грошові кошти, які наявні в розпорядженні такого платника податків, або будуть набуті у майбутньому. Не встановлено сум коштів, які мали бути сплачені до бюджету та не були сплачені, не зазначено в який строк такі кошти мали бути сплачені та з якого саме податку, не встановлено службові особи якого саме платника податків умисно не виконали обов'язок щодо сплати податків.

Крім того, стверджують, що станом на день винесення ухвали контролюючими органами не проводилось перевірок правильності обчислення та сплати податків та не виносилось податкових повідомлень-рішень. Жодній особі, що має відношення до апелянтів чи довірителів у кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру. Судом не встановлено наявність цивільного позову та не зазначено чи здійснюється провадження щодо юридичної особи і яке відношення мають до цього власники арештованого майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32015140000000159 від 11.08.16 за фактом ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах та за фактом пособництва в ухиленні від сплати податків у особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що ФОП ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, ФОП ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН - НОМЕР_2, ФОП ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН - НОМЕР_3, ФОП ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН - НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН - НОМЕР_5 впродовж 2014 - 2016 р.р. отримують на власні рахунки грошові кошти від наступних підприємств з ознаками фіктивності: ПП Легіон-Ц (код ЄДРПОУ 39321479), ПП Рамхат (код ЄДРПОУ 39317939), ПП Фоксбет (код ЄДРПОУ 38851234), ПП Бекфаєр (код ЄДРПОУ 38851463), ПП Кратос-Грант (код ЄДРПОУ 39015627), ПП Фленкер (код ЄДРПОУ 38851454), ПП Фоксхаунд (код ЄДРПОУ 38851229), ПП Хілтон Тайм (код ЄДРПОУ 38679764), ПП Свентовіт (код ЄДРПОУ 38857655), ПП Кастл Лайт (код ЄДРПОУ 38851077), ТОВ РВК-Тех (код ЄДРПОУ 40486612), ТОВ Маршал Консалдінг (код ЄДРПОУ 40230961), ТОВ Варлус (код ЄДРПОУ 40670399), ТОВ Деталікс (код ЄДРПОУ 40486735), ТОВ Кастелл Трейд (код ЄДРПОУ 40483100) згідно договорів комісії, начебто, з метою в подальшому придбати зернову продукцію вітчизняної селекційної озимої пшениці.

Однак, вищевказану продукцію ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 за вказаний період часу не придбали, а отримані грошові кошти готівкою знімали та продовжують знімати у банківських установах, що підтверджується випискою по руху коштів та оригіналами грошових чеків.

В результаті опрацювання зазначених фізичних осіб-підприємців органами досудового розслідування встановлено, що в більшості випадків ці особи є службовими особами підприємств, які перераховували на їх рахунки кошти.

За таких обставин слідство вважає встановленим, що ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 отримавши на власні рахунки грошові кошти від підприємств з ознаками фіктивності переводять їх у готівку та використовують у власних цілях, не задекларувавши їх у свій дохід. Більшість фінансових операцій по перерахуванню коштів проводиться всіма юридичними та фізичними особами одночасно в один день.

До того ж, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 з метою приховання відомостей про незаконні фінансові операції від Служби фінансового моніторингу України, подрібнювали суми банківських переказів до 150 000 грн.

Згідно виписок по банківським рахункам орган досудлворо розслідування вважає встановленим, що ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 в 2017 році продовжують здійснювати незаконну діяльність, яка полягає в обготівкуванні грошових коштів реального сектору економіки через рахунки фізичних осіб-підприємців та їхні банківські картки відкриті у ПАТ КБ"ПРИВАТБАНК" (МФО 305299). З аналізу виписок по банківським рахунках вищевказаних осіб встановлено невідповідність придбаних та поставлених товарів (послуг).

Встановлено, що для виконання зазначених протиправних функцій ОСОБА_7 використовує рахунок № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, ОСОБА_8 - № НОМЕР_8, ОСОБА_9 - № НОМЕР_9, № НОМЕР_10 (українська гривня, російський рубль, долар США, євро), відкриті в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299).

21.03.2017 року старший слідчий СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаль О.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Петрунею Р.А. звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на видаткову частину вказаних рахунків з зобов'язанням службових осіб ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) зупинити видаткові операції по вказаним рахункам - станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та зобов'язанням службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В.

22.03.2017 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

Це клопотання мотивовано тим, що проведеним аналізом діяльності підприємств з ознаками фіктивності встановлено, що за допомогою вказаних вище фіктивних СГД, організованою групою здійснюється незаконна діяльність пов'язана з ухиленням від сплати податків підприємствами реального сектору економіки, шляхом відображення у податковому та бухгалтерському обліках взаємовідносини з такими СГД, тобто проведення безтоварних операцій, а також надаються послуги з незаконного обготівкування грошових коштів.

Таким чином, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що з урахуванням вищевикладених обставин, звернувши увагу на однаковий алгоритм процесу існування та діяльності даних фізичних осіб-підприємців з моменту створення, який характеризується індивідуальними ознаками - під час здійснення господарської діяльності діяльність ФОП контролюється службовими особами одного й того ж адвокатського об'єднання; відкриття банківських рахунків в одних установах банку; здійснення фінансово-господарських операцій з однією групою підприємств; зміна виду та умовний продаж товарів, вказує на те, що рахунки вищевказаних фізичних осіб-підприємців використовуються одними і тими ж особами з метою прикриття зазначеної вище незаконної діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що грошові кошти, які надходять на банківські рахунки ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 можуть перераховуватись на розрахункові рахунки інших осіб та обготівковуватись, це призведе до їх втрати та унеможливить встановлення причетних до злочину осіб.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах поданих апеляційних скарг, а щодо інших фізичних осіб-підприємців, на видаткові частини рахунків яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту колегією суддів не перевіряється.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32015140000000159, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Скрипаля О.В. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на видаткові частини рахунків, з огляду на те, що арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим було доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону старший слідчий СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаль О.В. та слідчий суддя не дотрималися.

Так, посилаючись у клопотанні, що зазначені рахунки використовуються для прикриття незаконної діяльності, а грошові кошти, які надходять на такі рахунки можуть перераховуватись на розрахункові рахунки інших осіб та обготівковуватись, що призведе до їх втрати та унеможливить встановлення причетних до злочину осіб, слідчим не було доведено необхідність накладення такого арешту, не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речових доказів безготівкових грошових коштів, що були арештовані. Не зазначено та не підтверджується належними доказами обставини, при яких апелянти набули грошові кошти злочинним шляхом.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційних скаргах та у судовому засіданні апелянти зазначили, що грошові кошти, які знаходяться на арештованих рахунках, отримані ними внаслідок ведення господарської діяльності. Крім того, що стосується ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зазначають, що грошові кошти отримані ними в межах договору доручення, а тому фактично належать довірителю і були передані на виконання вимог договору доручення для закупівлі продукції за рахунок, від імені і в інтересах довірителя. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 та ОСОБА_10 надано копії вказаних договорів доручення.

Вказане свідчить про недостатність доданих до клопотання слідчим доказів, що грошові кошти, які знаходяться на вказаних рахунках є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України та у кримінальному провадженні існує необхідність накладення на них арешту.

Крім того, виходячи зі змісту клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що останнє взагалі не містить чітких підстав, мети та обґрунтування необхідності арешту грошових коштів, що знаходяться на рахунках ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, передбачених вимогами ст. 170 КПК України, а також доказів факту завдання шкоди та існування цивільного позову в рамках кримінального провадження.

Більш того необґрунтованим є посилання слідчого судді на можливість накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У матеріалах, доданих слідчим до клопотання, відсутні відомості щодо проведення відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перевірок правильності обчислення та сплати податків, а також взагалі будь-якої інформації щодо винесення податкових повідомлень-рішень за результатами таких перевірок, а відтак неможливо встановити і суму несплачених податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали та перегляду справи судом апеляційної інстанції відомості щодо повідомлення про підозру будь-кому з апелянтів чи наявність цивільного позову у рамках кримінального провадження № 32015140000000159 не знайшли свого підтвердження доданими слідчим до клопотання матеріалами. Крім того, за відсутності даних, що встановлювали б суму несплачених податкових зобов'язань, накладення арешту на майно платника податків до моменту визначення в порядку, визначеному законодавством, сум таких зобов'язань такого платника є передчасним, оскільки не можливо встановити зв'язок між саме арештованими коштами та тими коштами, які мали бути сплачені до бюджету.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що ухвала слідчого судді не містить викладення обставин із посиланням на докази, яким чином було доведено суду, що саме арештовані грошові кошти мали бути спрямовані на погашення податкових зобов'язань платника податку. Слідчим у клопотанні не надано доказів, а слідчим суддею не було встановлено сум коштів, які мали бути сплачені апелянтами до бюджету та не були сплачені, не зазначено строк, в який такі грошові кошти мали бути сплачені та з якого саме податку.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, на які посилається слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявності матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чим нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі гроші та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність такого арешту.

Зазначених вимог закону слідчий у клопотанні та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не дотрималися. Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що арешт у даному випадку могло бути накладено на гроші, які знаходяться на рахунках апелянтів, або видаткові операції. Накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків, що хоча по суті і являє собою накладення арешту на видаткові операції, однак Кримінальним процесуальним законом не передбачено, тому колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя діяв всупереч вимогам закону та обрав такий спосіб накладення арешту, що не передбачений жодними чинними нормами.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В., оскільки даний спосіб зобов'язання банківської установи не відповідає меті вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а являється по суті тимчасовим доступом до речей та документів, що є окремим заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про банки і банківську діяльність інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею, до якої зокрема відносяться відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України та відомості щодо операцій, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що під час здійснення кримінального провадження орган досудового розслідування у разі виникнення потреби щодо отримання інформації, яка становить банківську таємницю, та за наявності передбачених для цього достатніх підстав, може звернутись до суду в порядку ст. 162 КПК України з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині задоволення клопотання слідчого щодо арешту майна апелянтів підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційні скарги Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків з зобов'язанням службових осіб ПАТ КБ Приватбанк зупинити видаткові операції на рахунках та зобов'язанням службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 22 березня 2017 року, в частині задоволення клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Петрунею Р.А. та накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, відкриті в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) з зобов'язанням службових осіб ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) зупинити видаткові операції на рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, - станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та зобов'язанням службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Петрунею Р.А. в частині накладення арешту на видаткову частину розрахункових рахунків ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7, відкриті в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) з зобов'язанням службових осіб ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299) зупинити видаткові операції на рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_6, ОСОБА_3 - № НОМЕР_7 - станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та зобов'язанням службових осіб банку надати до СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві відомості щодо залишку грошових коштів на рахунку та в подальшому надавати відомості щодо залишку грошових коштів за письмовим запитом слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві Скрипаля О.В. - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Т.В. Росік В.М. Лашевич В.В. Дзюбін