Ухвала

від 20.04.2017 по справі 642/7972/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 2001 /17 Головуючий 1 інст. - Євтіфієв В.М.

Справа № 642/7972/16-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл на ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 13 січня 2017 року та від 3 лютого 2017 року у справі за клопотанням Компанії Stantis Limited ( Стантіс Лімітед ) про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати (Республіка Казахстан) від 18.07.2016 року у справі №7527-16-00-2/4201, про примусове стягнення коштів та видачі виконавчого листа , -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 13 січня 2017 року клопотання Компанії Стантіс Лімітед про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою цього ж суду від 3 лютого 2017 року клопотання Компанії Стантіс Лімітед про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00- 2/4201 задоволено.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 13.01.2017 ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору за подачу компанією "Стантіс Лімітед" клопотання про забезпечення позову і всупереч ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України відсутні докази того, що виконання рішення суду може стати неможливим або утрудненим.

Засновник ОСОБА_1 не має договірних зобов'язань перед Компанією "Стантіс Лімітед", тому в рамках цього провадження арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_1 є недопустимим.

Суд першої інстанції допустив порушення ч. 8 ст. 152 ЦПК України, яка забороняє накладення арешту на майно, яке заарештоване відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 03.02.2017 ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алма-Ати від 08.07.16 у справі № 7527-16-00-2/4201.

Зазначає, що всупереч ч.1, 2 ст. 395 ЦПК України суд першої інстанції, не дочекавшись місячного строку та заперечень від боржника, відкрив провадження та призначив справу до розгляду. Судом безпідставно відмовлено у задоволення заяви боржника про відвід судді.

Відхиляючи заперечення боржника та задовольняючи клопотання, суд першої інстанції не навів мотивів, з яких він виходив і не звернув уваги на те, що клопотання та додані до нього документи не оформлено відповідно до положень ст. 394 ЦПК України.

ТОВ НВОКЦ Макс-велл не було повідомлено про судовий процес, який перебував в провадженні Міжрайонного спеціалізованого економічного суду м. Алмати, ні ліквідатор товариства, ні уповноважена ним особа не брала участі у судовому процесі, тому клопотання заявника про визнання та виконання рішення іноземного суду задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Стосовно ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 13 січня 2017 року про задоволення клопотання Компанії Стантіс Лімітед про вжиття заходів забезпечення позову слід зазначити наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 394 ЦПК України суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 9 ст. 395 ЦПК України розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до ст.ст. 151-155 цього Кодексу

Так, за правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3, 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову убачається, що вона була обгрунтована заявником тим, що ліквідація ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл зробить неможливим виконання рішення суду.

При цьому матеріали справи свідчать, що ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл знаходиться в стадії припинення (том1 а.с.62).

Тому, доводи апеляційної скарги, що заявником не зазначено доказів утруднення виконання рішення суду не відповідають дійсності, оскільки у разі ліквідації товариства законні сподівання заявника щодо виконання рішення суду будуть зведенні на нівець.

Доводи щодо несплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову не мають правового значення для розгляду цього питання по суті і не є підставою для скасування ухвали в розумінні ст.312 ЦПК України.

Також, не можуть бути взяті до уваги доводи щодо неможливості застосування заходів забезпечення позову у зв язку з тим, що на це майно накладено арешт у кримінальному провадженні.

При з ясуванні цього питання в суді апеляційної інстанції представник ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл пояснив, що постанова у кримінальному провадженні про накладення арешту на даний час оскаржується і вона не набрала законної сили.

Хибними є доводи, що ОСОБА_1 не має договірних зобов'язань з Компанією "Стантіс Лімітед", тому в рамках цього провадження арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_1 є недопустимим, оскільки на особисте майно ОСОБА_1 арешт оскаржуваною ухвалою не накладався.

Арешт було накладено на частку у статутному капіталі ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл і заборонено саме товариству вчиняти окремі дії щодо реєстрації припинення.

Стосовно ухвали Ленінського райсуду м.Харкова від 3 лютого 2017 року якою клопотання Компанії Стантіс Лімітед про надання дозволу на примусове виконання рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18 липня 2016 року у справі №7527-16-00- 2/4201 було задоволено слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України, або за принципом взаємності.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №12 Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання.

У даний час є чинними, зокрема, - Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена державами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, яка ратифікована Україною 10 листопада 1994 року. Крім України учасницями цієї Конвенції є республіки Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Грузія, Киргизька Республіка та Російська Федерація.

Відповідно до ст.51 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Україною 10 листопада 1994 року (далі - Конвенція) кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених справжньою Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін, зокрема, - рішення установ юстиції у цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом світові угоди у таких справах і нотаріальні акти відносно грошових зобов'язань.

Статтею 394 ЦПК України встановлені вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Згідно з частиною 2 цієї статті до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Частина третя статті 394 ЦПК України містить перелік документів, які мають бути додані до клопотання.

Так, задовольняючи вищевказане клопотання та надаючи дозвіл на примусове виконання на території України рішення Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м. Алмати від 18.07.16 у справі № 7527-16-00-2/4201, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Розділу ІІІ Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ст.390 ЦПК України вказане рішення іноземного суду визнається та підлягає виконанню в Україні.

Зазначений висновок суду першої інстанції ґрунтується на відповідних нормах чинного законодавства, а тому з ним погоджується і колегія суддів.

Судом встановлено, що 18 липня 2016 року Спеціалізований міжрайонний економічний суд м.Алмати у справі №7527-16-00-2/4201 ухвалив рішення, яким, визнано недійсним з моменту укладання договори, а також як наслідок недійсності договору позики №1 від 15.12.2006 року постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4 на користь компанії Stantis Limited (Стантіс Лімітед) (реєстраційний номер НЕ 153162, Кіпр, 1060, м. Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф. 204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat / office 204, P.C. 1060, Nicosia, Cyprus) 15956690,68 доларів США.

Постановою Апеляційної судової колегії з цивільних та адміністративних справ Алматинського міського суду від 12.10.2016 р. вищевказане рішення залишено без змін, і відповідно до листа Спеціалізованого міжрайонного економічного суду м.Алмати набрало законної сили, станом на 11.11.2016 року не виконувалось (виконавчий лист не видавався). Відповідно до цього ж листа сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Зазначеним рішенням частково задоволено позовні вимоги Прокурора Медеуського району м. Алмати в інтересах AT Фонд національного добробуту Самрук-Казина (з державною участю), а саме визнано недійсними з моменту укладення:

- Договір позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією СтантісЛімітед ( Stantis Limited ) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2- й поверх, оф. 204 (Afroditis , 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євразія-Фінанс (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33238569, місцезнаходження: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 67);Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 року за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед , компанією Утара Інвестментс Лімітед ( Utara Investment Limited ) (реєстраційний номер: 1532811, місцезнаходження: ОСОБА_2, офіс 6, Вікхем Кей 1, а/с 3085, ОСОБА_3, Тортола, Британські Віргінські Острови (Mill Mall, suite 6, Wickhams Cay 1, PO Box 3085, Road Town, Tortola, British Virgin Islands) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в СДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4);

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 року за договором позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією Утара Інвестментс Лімітед, компанією Рендаліус Холдинг Лімітед ( Rendalius Holding Limited ) (реєстраційний номер НЕ 251979, місцезнаходження: Софулі, 28, Шантеклербілдінг, кв. 213, Тріпіотіс 1096, Нікосія, Кіпр (Sofouli, 28, Chanteclairbuilding, Flat 213, Trypiotis 1096, Nicosia, Cyprus) та TOB Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 року за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед ( Latan Corporation Limited ) (реєстраційний номер НЕ 89860, місцезнаходження: 2406, Кіпр, Нікосія, Егкомі, вул. Посейдонас, 1, бізнес-центр Ледра (Poseidonos 1, Ledra Business Centre, 2406, Egkomi, Nicosia, Cyprus) та TOB Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір про переведення боргу від 05.05.2010 року за договором позики (№1 від 15.12.2006 року) між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл та компанією Стантіс Лімітед ;

- Договір позики № 2 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед та ТОВ Євразія- Фінанс ;

- Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 року за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією СтантісЛімітед , компанією Утара інвестментс Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 року за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією Утара Інвестментс Лімітед , компанією Рендаліус Холдинг Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 року за договором позики (№ 2 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір про переведення боргу від 05.05.2010 року за договором позики (№2 від 15.12.2006 року) між ТОВ Євразія-Фінанс , ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл та компанією Стантіс Лімітед ;

- Договір позики № 1 від 15.12.2006 року між компанією Стантіс Лімітед та ТОВ Науково- виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс- Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.06.2010 року за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Стантіс Лімітед , компанією Утара Інвестментс Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 01.07.2010 року за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією УтараІнвестментсЛімітед , компанією Рендаліус Холдинг Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл ;

- Договір уступки права вимоги від 11.01.2013 року за договором позики (№ 1 від 15.12.2006 року) між компанією Рендаліус Холдинг Лімітед , компанією Латан Корпорейшн Лімітед та ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл .

Застосовано наслідки недійсності договору позики № 1 від 15.12.2006 року між Стягувачем та Боржником, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34706364, місцезнаходження: Україна, 61177, Харківська область, місто Харків, вул. Залютинська, будинок 4) на користь компанії Стантіс Лімітед ( Stantis Limited ) (реєстраційний номер НЕ 153162, місцезнаходження: 1060, Кіпр, Нікосія, вул. Афродітіс, 25, 2-й поверх, оф.204 (Afroditis, 25, 2nd floor, flat/office 204, PC 1060, Nicosia, Cyprus)) 15956690,68 доларів США.

Отже, суд першої інстанції , якому належить провідна роль у наданні юридичної кваліфікації фактичним обставинам справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права задовольнив клопотання стягувача та надав дозвіл на примусове виконання вищезгаданого судового рішення іноземного суду на території України.

Водночас, доводи ТОВ НВОКЦ Макс-велл що воно не було повідомлено про судовий процес спростовуються матеріалами справи, які містять лист судді Спеціалізованого міжрайонного економічного суду міста Алмати від 11.11.2016 р. № 7527-16-5-21/33264 (том 1, а.с.44).

Відповідно до вказаного листа при розгляді справи № 7527-16-00-2/4201 всі сторони були належним чином та своєчасно викликані в суд, представник боржника - ТОВ Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-Велл - брав участь у судових засіданнях в м.Алмата (а.с. 42 т.1).

Зі змісту самого рішення також вбачається, що в судовому засіданні приймали учать два представники ТОВ НВОКЦ Макс-велл ОСОБА_4 (діючий на підставі довіреності від 3 червня 2016 року) і ОСОБА_5 (діючий на підставі довіреності від 8 липня 2016 року (том 1,а.с.18,30)

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у цих представників повноважень на ведення справи не узгоджуються з наявними матеріалами справи.

Так, згідно протоколу від 3 червня 2016 року оригінал якого було досліджено в судовому засіданні апеляційного суду засновник ТОВ НВОКЦ Макс-велл ОСОБА_1 одноособово прийняв рішення про ліквідацію товариства і призначив ліквідатором ОСОБА_6 В цей же день 3 червня 2016 року ліквідатор звільнив ОСОБА_1 з посади директора.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, оскільки ОСОБА_1 було звільнено 3 червня 2016 року, він вважається звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Оскільки строк звільнення починається з 3 червня 2016 року , наступний за ним день - 4 червня 2016 року. Виходячи з цього, він вважається звільненим з 4 червня 2016 року.

Це підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, де прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи .

Тобто, довіреність видана ОСОБА_1 3 червня 2016 року на ім я ОСОБА_4 підписана повноважною особою директором і засновником ТОВ НВОКЦ Макс-велл .

Що стосується довіреності підписаною 8 липня 2016 року на ім"я ОСОБА_5, то вона також підписана повноважгою особою ОСОБА_1 як підписантом і засновником ТОВ НВОКЦ Макс-велл згідно статуту.

Той факт, що ОСОБА_1 після звільнення не втратив повноваження підписанта також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2 , а.с.56-59) зі змісту якого вбачається, що в розділі відомості про органи управління юридичної особи зазначені особами які уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначені ОСОБА_1 як керівник і підписант і голова комісії з припинення або ліквідатор ОСОБА_6 В графі "дані про перебування юридичної особи в процесі припинення" зазначено, що юридична особа знаходиться на стадії припинення з 3 червня 2016 року (том 1 а.с.237 зворот, том 2, а.с.58).

Отже, наявність в реєстрі даних про припинення юридичної особи і відомостей про ліквідатора свідчить про внесення цих даних після прийняття рішення про ліквідацію товариства і незважаючи на це, ОСОБА_1 був зазначений як особа - підписант, який діє відповідно до статуту, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність у нього повноважень на видачу довіреностей на представництво юридичної особи перед третіми особами, засновником якого він є особисто і в одній особі.

Доводи представника ТОВ НВОКЦ Макс-велл , що тільки ліквідатор мав право надавати такі довіреності спростовується вищенаведеними фактами , а твердження, що ліквідатору невідомо було про дії засновника і тому слід вважати їх неправомірними є надуманими і такими що перевищують межі розсуду.

Судова колегія системно аналізуючи норми права у взаємозв"язку з обставинами справи не вважає, що засновник товариства в одній особі ОСОБА_1 приймаючи рішення про надання повноважень ОСОБА_4 і ОСОБА_5, як представникам його власного підприємства діяв всупереч своїм особистим інтересам.

Доводи апеляційної скарги стосовно відмови у задоволенні відводу судді і розгляду справи менше ніж у місячний строк не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на звернення до виконання рішення іноземного суду.

Згідно вимог ст.396 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Отже, вимоги клопотання відповідають чинному законодавству і у суду першої інстанції були всі правові підстави щодо його задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що товариству не направлялась за його адресою в м.Харкові судова повістка з м.Алмати, за умов присутності в судовому засіданні представників товариства знаходяться за правовою межою обгрунтування міркувань ТОВ НВОКЦ Макс-велл і не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відхиляється судом і довод апеляційної скарги щодо наявності рішення суду з тимиж самими сторонами і про той же самий предмет спору, оскільки згідно рішення Господарського суду Харківської області від 29 червня 2016 року (том 1, а.с.245-250) на яке посилається представник ТОВ НВОКЦ "Макс-Велл", з позовом звернулась компанія Латан Корпорейшн Лімітед до ТОВ НВОКЦ "Макс-Велл" про стягнення 4000 доларів США, тоді як до Спеціалізованого міжрайонного єкономічного суду м.Алмати звертався прокурор Медеуского району м.Алмати в інтересах АТ "Фонд національного благополуччя "Самрук-Казіна" до низки компаній про визнання договорів недійсними і застосування наслідків їх визнання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324,325,394,396 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий онкологічний та кардіологічний центр Макс-велл - відхилити .

Ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 13 січня 2017 року та від 3 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

ОСОБА_7