Постанова

від 12.04.2017 по справі 823/327/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року справа № 823/327/17

12 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року №0003691301 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 363 145 грн та штрафними санкціями в розмірі 90 786 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.08.2016 державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ Коулман та ТОВ Асс-Пар за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, про що складено акт № 446/23-01-13-01/НОМЕР_1. За наслідками перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року №0003691301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 453 931 грн., в тому числі за основним платежем 363 145 грн та штрафними санкціями в розмірі 90 786 грн. Вважаючи, що під час проведення перевірки посадові особи відповідача перевищили свої повноваження, дійшли необґрунтованих висновків про господарську діяльність позивача з підстав своєчасності, достовірності, повноти дотримання вимог податкового законодавства, позивач звернувся до суду та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003691301 від 05.12.2016.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог. В письмових запереченнях на адміністративний позов, зазначила що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта державної податкової інспекції у м. Черкасах № 446/23-01-13-01/НОМЕР_1 від 10.08.2016 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ Коулман та ТОВ Асс-Пар за період з 01.01.2013 по 31.12.2015. Вказаним актом перевірки встановлено порушення п. п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість за 2013 рік на загальну суму 453 931 грн. 00 коп. Також, представник відповідача, зазначила, що актом перевірки було встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками ТОВ Коулман та ТОВ Асс-Пар за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_3 відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.03.2017, зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32015110130000019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Проведення перевірки доручено ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області з 30.06.2016 строком п'ятнадцять робочих днів.

На виконання вказаної ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ Коулман та ТОВ Асс-Пар за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, про що складено акт від 10.08.2016 № 446/23-01-13-01/НОМЕР_1.

Висновками акту перевірки від 10.08.2016 № 446/23-01-13-01/НОМЕР_1 встановлено порушення: п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано податок на додану вартість за 2013 рік в сумі 439 623 грн. 00 коп.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 19.09.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем 439 623 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 109 906 грн. 00 коп.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 25.11.2016 № 23258/23-00-10-0210 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 скасовано в частині нарахування суми в розмірі 76 478 грн. 00 коп. основного платежу та 19 119 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін.

Натомість, 05.12.2016 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003691301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 363 145 грн. 00 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90 786 грн. 00 коп. та яке залишено без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 03.02.2017 № 1594/ч/99-99-11-02-01-14.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, за його оскарженням.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України, зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.1, 201.2. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон № 996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів (коли відомості ґрунтуються на документах), недійсність яких установлена судом.

У статті 1 Закону № 996-ХІ визначено, що первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-ХІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону № 996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів перевірки, порушення що встановлені актом позапланової виїзної документальної перевірки стали наслідком відображення в податковому обліку позивача господарських операцій з ТОВ Коулман та ТОВ Асс-Пар за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Інтегрованої автоматизованої системи Податковий блок підсистеми Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що позивачем відображено взаємовідносини з ТОВ Асс-Пар та з ТОВ Коулман , в тому числі за травень 2013 року в сумі 39 336 грн., за липень 2013 року в сумі 76 478 грн., за листопад 2013 року в сумі 323 809 грн.

Крім того, в акті перевірки вказано, що позивачем під час проведення перевірки не надано підтверджуючих первинних документів, щодо виникнення податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ Асс-Пар та з ТОВ Коулман , про що складено акт від 29.07.2016 № 745/23-01-17-01/НОМЕР_1.

З матеріалів справи судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 17.07.2015 були викрадені з салону автомобіля Тойота Кемрі д.н.з. НОМЕР_3 громадянина ОСОБА_4, у зв'язку з чим 18.07.2015 слідчим відділом Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області розпочато кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015250050002379 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та відповідно до листа Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 28.03.2017 станом на вказану дату особу (осіб), причетну (причетних) до скоєння даного кримінального правопорушення не встановлено.

Також представник позивача зазначив, що під час проведення перевірки ревізору контролюючого органу повідомлено про вказану обставину, щодо викрадення первинних бухгалтерських документів та заявлено клопотання про перенесення термінів перевірки. Документів на підтвердження вказаної обставини, щодо подання відповідного клопотання про перенесення термінів проведення перевірки позивачем до матеріалів справи не надано. Як і не надано доказів щодо повідомлення контролюючого органу про викрадення вказаних документів, відповідно до вимог податкового законодавства України.

Вказана обставина також спростовується наданим до матеріалів справи листом від 12.09.2016, яким позивач повідомив державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, що станом на час проведення перевірки у нього були відсутні документи, у зв'язку з їх викраденням.

Натомість суд, звертає увагу, що перевірка була завершена 10.08.2016, що підтверджується відповідним актом № 446/23-01-13-01/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Між тим, дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Проте, як вже зазначено вище доказів на підтвердження обставин щодо повідомлення контролюючого органу про обставину викрадення 17.07.2015 документів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які підтверджують здійснення господарської діяльності не надано.

Разом з тим, на підтвердження взаємовідносин з вказаними вище контрагентами, позивачем до матеріалів справи надано договір купівлі-продажу від 07.05.2013, договори про надання послуг від 01.10.2013, копії податкових накладних, видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт.

Під час дослідження первинних документів, що були надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з вказаними підприємствами, судом встановлено, що з наданих податкових накладних, видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт неможливо визначити місце проведення робіт, які саме роботи проводилися та на якому об'єкті.

Крім того, в актах здачі-прийняття робіт, які є однотипними, зазначено лише про винагороду за виконання послуг.

Також, суд звертає увагу, що вказані документи не розкривають змісту наданих послуг, оскільки не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер строки виконання та результати здійснених заходів, що у свою чергу, виключає можливість як встановлення факту їх надання, так і оцінки подальшого використання спірних послуг товариства.

Що ж стосується доводів представника позивача про порушення державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області порядку проведення перевірки з огляду на здійснення останньої поза термінами, які встановлені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 у справі № 760/8195/16-к, суд звертає увагу на таке.

Так, суд зазначає, що сам факт порушення державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області процедури, у тому числі, проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача поза термінами, що встановлені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 у справі № 760/8195/16-к не є по своїй суті самостійними підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки при прийнятті останнього відповідачем було дотримано вимоги пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 78.4 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне додати, що порушення процедури проведення перевірки відповідачем фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є по своїй суті діями останнього щодо її проведення, оскарження яких можуть бути предметом розгляду та вирішення в іншій адміністративній справі.

Крім того, листом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.04.2017 № 892/07/10-36-23 надано інформацію, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2015 під №32015110130000019 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч.3 ст.212, ч. 2 ст. 205 КК України, у якому призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача знаходиться на стадії досудового розслідування в СУ ФР ГУ ДФС у Київській області.

Разом з тим, суд звертає увагу, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 757/31181/15-к, співзасновника ТОВ Асс-Пар (один із контрагентів позивача) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_5 згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є співзасновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а саме: ТОВ Асс-Пар (код за ЄДРПОУ 38389777) юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Щорса, буд. 26-А, оф. 123. Незважаючи на те, що ТОВ Асс-Пар перереєстроване 12.09.2013 за №10701020000047581 відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_5 взяв участь у його перереєстрації на своє ім'я не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності.

Так, у вересні 2013 року ОСОБА_5 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами, які запропонували останньому здійснити реєстрацію на своє ім'я за матеріальну винагороду суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи ТОВ Асс-Пар в органах державної влади, без наміру в подальшому здійснювати статутну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, на що останній дав свою згоду.

В подальшому ОСОБА_5 передав статут ТОВ Асс-Пар від 10.09.2013, який містив завідомо неправдиві відомості про те, що підприємство створено для зайняття підприємницькою діяльністю, невстановленим особам, які його подали до державного реєстратора, внаслідок чого 12.09.2013 до реєстраційної справи ТОВ Асс-Пар №1_0/0_04/581_1/ Печерською реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві були внесені зміни до установчих документів юридичної особи, які в подальшому використовувалися з метою прикриття незаконної діяльності.

Вчинення дій, пов'язаних з перереєстрацією ТОВ Асс-Пар , як співзасновника вказаного підприємства, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності зареєстрованого товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ Асс-Пар , дані особи отримали можливість укладати від імені ОСОБА_5 нікчемні господарські угоди та складати фіктивні первинні документи, що свідчать про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) на адресу реально діючих підприємств України, що призводить до незаконної мінімізації податкових зобов'язань останніми, а також складати та видавати документи податкової звітності.

Отже, в комплексі наведені факти свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контаргентами ТОВ Коулман і ТОВ Асс-Пар .

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Атев проти Болгарії , яке прийняте у 2014 році, суд вважає, що відшкодування має компенсувати контрагент. Отже, заявнику, який є суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником ПДВ, відмовили у відшкодуванні сум ПДВ за окремими операціями з постачальником після того, як податковий орган провів перевірки обох сторін. Як з'ясувалося згодом, у матеріалах перевірки постачальника не виявилося даних про проведені операції.

Попри надання заявником усіх необхідних документів, у тому числі належним чином оформлених рахунків-фактур, податковий орган відмовив у відшкодуванні сум ПДВ. Суди стали на бік податківців, аргументуючи тим, що провести зустрічну звірку неможливо, оскільки постачальник утратив бухгалтерські папери, а наданих заявником документів, зокрема рахунків-фактур, недостатньо.

Водночас суд зауважив, що заявник може звернутись у порядку цивільного провадження до свого контрагента з вимогою компенсувати завдану шкоду. Але той вирішив цього не робити та, вважаючи свою справу аналогічною до тих, що вже розглядались, звернувся до Європейського Суду з прав людини. Однак останній підтримав позицію болгарських судів і також указав, що заявник не використав усіх способів для захисту свого права.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З урахуванням всіх фактичних обставин у справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріалами справами підтверджено правомірність донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податку на додану вартість в загальному розмірі 453 931 грн., тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача, та таким що не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 05.12.2016 року №0003691301.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають відшкодування судові витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 128, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 18.04.2017.