Постанова

від 01.07.2016 по справі 200/21697/15-а

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

01.07.2016

Справа № 200/21697/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Власенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СІТІ ПЛЮС", Рекламного агентства "ЗІРКА ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду із вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що 07.09.2015 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради прийнято незаконне рішення № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську" у зв"язку з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011р. №1148, згідно з п. 1.4. Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в м. Дніпропетровську. пунктом 1 вказаного рішення КП "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради надано розпорядження вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпропетровську (згідно з переліком). При цьому, будь-якого нормативно-правового обґрунтування необхідності та правомірності проведення демонтажу рекламних засобів вказане рішення в порушення вимог ст. 19 Конституції України не містить, це рішення прийнято з порушенням прийняття регуляторного акту, що суперечить нормам діючого законодавства, порушує їх права та підлягає скасуванню.

Позивачі зазначають, що 01.10.2011 року між ТОВ "СІТІ" та КП "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 956 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, у відповідності до якого зазначене підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих ТОВ "СІТІ", надає в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а товариство має розташувати рекламні засоби та здійснювати оплату на умовах договору. Аналогічно договори укладені з кожним позивачем 01.10.2011 року на таких самих умовах. Строк тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів відповідає строку дії дозволу. Рекламні конструкції є власністю позивачів та встановлені на законних підставах, знаходяться в задовільному стані, жодних порушень Порядку розміщення зовнішньої реклами з боку позивачів не було. Будь-які попередження про виявлені порушення на адресу позивачів не направлялись. Разом з тим, було підготовлено та передано розгляд виконкому відповідний проект рішення, яке було прийнято 07.09.2015р.

Позивачі зазначають, що проекти оскаржуваних рішень розпорядником інформації оприлюднено не було, вони мали всі необхідні дозволи на розміщення зовнішньої реклами на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, тому вони вважають оспорюване рішення протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає вимогам закону та порушує їх права.

Посилаючись на зазначене позивачі просять визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 07.09.2015 року № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську".

В судовому засіданні представник позивачів, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові? позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представники відповідача - Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та третьої особи - Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не пояснили? тому суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено в судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ", Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ СІТІ ПЛЮС", Рекламне агентство "ЗІРКА ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" розміщують зовнішню рекламу у м. Дніпропетровську у відповідності до законодавства України про рекламу.

01.10.2011 року між ТОВ "СІТІ" та КП "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради було укладено договір № 956 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, у відповідності до якого зазначене підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих ТОВ "СІТІ", надає в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а товариство має розташувати рекламні засоби та здійснювати оплату на умовах договору. Аналогічно договори укладені з кожним позивачем 01.10.2011 року на таких самих умовах. Відповідно до умов договору, строк тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів відповідає строку дії дозволу.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську" зазначено про необхідність Комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради вжити заходів щодо демонтажу рекламних засобів (спеціальних конструкцій), розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпропетровську, згідно з переліком, що додається.

Суд вважає, що оспорюване у даній справі вказане рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як таке, що порушує права позивачів як власників рекламних засобів, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади АРК, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковим для виконання.

У п. 2 ст. 15 цього Закону передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Процедура прийняття будь-якого регуляторного акту встановлена Законом України "Про засади державної регуляторної політичну сфері господарської діяльності".

Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт визначено, як прийнятий уповноважений регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Оскільки, оспорюване рішення є регуляторним актом, суд дійшов висновку, що воно має відповідати встановленим вимогам щодо його прийняття, що в свою чергу забезпечить прозорість діяльності органів місцевого самоврядування.

Статтею 8 цього Закону визначено, що

стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них;

визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

визначити цілі державного регулювання;

визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;

обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

визначити показники результативності регуляторного акта;

визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.

Якщо проект регуляторного акта одночасно містить норми, що регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами чи іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, та норми, що регулюють інші суспільні відносини, а також індивідуально-конкретні приписи, то аналіз регуляторного впливу готується лише щодо норм, які регулюють господарські відносини або адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Аналіз регуляторного впливу підписується розробником проекту регуляторного акта, а в разі якщо розробником проекту є регуляторний орган, інший орган, установа чи організація - керівником цього органу, установи чи організації.

Відповідно до ст. 9

кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

стислий виклад змісту проекту;

поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону);

інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань;

інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Статтею 10 встановлено, що

стосовно кожного регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності.

Відстеження результативності регуляторного акта включає:

виконання заходів з відстеження результативності;

підготовку та оприлюднення звіту про відстеження результативності.

Строк виконання заходів з відстеження результативності регуляторного акта не може бути більшим ніж сорок п'ять робочих днів.

Регуляторний орган, який прийняв відповідний акт, якщо інше не встановлено цим Законом, готує звіт про відстеження результативності цього регуляторного акта та не пізніш як у десятиденний строк з дня підписання цього звіту оприлюднює його у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У звіті про відстеження результативності регуляторного акта зазначаються:

кількісні та якісні значення показників результативності, що є результатами відстеження результативності;

дані та припущення, на основі яких здійснено відстеження результативності, а також способи їх одержання;

використані методи одержання результатів відстеження результативності.

Звіт про відстеження результативності підписується керівником регуляторного органу, що підготував цей звіт. Також, Закон передбачає обов'язкове офіційне оприлюднення регуляторних актів.

Так,

регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті:

надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;

забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації (ст.. 13 Закону).

Судом також встановлено, що будь-яких доказів на підтвердження такого розміщення проекту рішення стороною відповідача у справі надано не було, як не надано доказів оприлюднення проекту зазначеного рішення як регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Крім того, суду не надано доказів, що демонтаж рекламних засобів позивачів є єдиною необхідною мірою відповідальності за вказаних обставин.

Проаналізувавши діюче законодавство, а саме Закон України "Про рекламу", Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р. суд дійшов висновку про невідповідність оспорюваного рішення вимогам діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Пунктами 23,24 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" визначено, що дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено в заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачами в установленому законом порядку були отримані дозволи на розміщення зовнішньої реклами, термін дії яких у визначеному законом порядку продовжувався та які на час винесення оспорюваного рішення відповідачем були чинними та діючими.

Разом з цим, перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами встановлений Законом України "Про рекламу" та Типовими правилами розміщення реклами є вичерпним.

Будь-яких доказів порушення позивачами вимог діючого законодавства про рекламу суду відповідачем не надано, як не надано доказів невідповідності рекламних конструкцій, які підлягали демонтажу, вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що КП "Адміністративно-технічне управління" не надавались листи позивачам щодо попереджень про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, що не спростовано відповідачем в судовому засіданні.

За Правилами розповсюдження зовнішньої реклами встановлено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 27 Закону України "Про рекламу"

особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у статті 24-1 цього Закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку державні органи, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вартість розповсюдженої реклами визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Антимонопольний комітет України накладає стягнення на рекламодавців за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Судом встановлено, що ані Закон України, ані Типові правила не передбачають та не встановлюють вимоги щодо демонтажу рекламних конструкцій, а список обмежень для розміщення зовнішньої реклами є вичерпним, тому суд вважає, що оспорюване рішення не відповідає нормам діючого законодавства.

Статтею 45 Типових правил визначено, що контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Законом України "Про рекламу" встановлено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

З аналізу вищенаведеної норми суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської обласної ради не є суб'єктом, який у відповідності до Закону України "Про рекламу" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами може проводити демонтаж рекламних конструкцій. У відповідності до ст. 38 вказаних правил

розроблення необхідної технічної документації, монтаж (демонтаж) рекламного засобу здійснюється спеціалізованими підприємствами, установами та організаціями.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені в оспорюваному рішенні рекламні конструкції є власністю позивачів, що не спростовано, і їх право власності є непорушним та охороняється Законом.

Так, відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише за умови воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно зі ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснення лише у випадках і порядку, встановлених законом. Примусове відчуження права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 353 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. Отже, твердження позивачів про те, що примусовий демонтаж рекламних конструкцій можливий виключно на підставі рішення суду є обгрунтованим, тому позовні вимоги позивачів ґрунтуються на законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові  від 6 березня 2008 року N 2 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності ч. 2 ст. 72 КАС України покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, не визнаючи позов у наданих суду письмових запереченнях, будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивачів відповідач суду не надав і таким чином не скористався наданими йому правами, не надав суду доказів правомірності оспорюваного рішення.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 07.09.2015 року № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську" підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

З урахуванням того, що суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь ТОВ СІТІ" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, стягнути на користь ТОВ "АРТ СІТІ ПЛЮС" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, стягнути на користь Рекламного агентства "ЗІРКА ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,12,158,159,160,163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ", Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СІТІ ПЛЮС", Рекламного агентства "ЗІРКА ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 07.09.2015 року № 550 "Про демонтаж рекламних засобів, розташованих з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Дніпропетровську".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СІТІ ПЛЮС" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь Рекламного агентства "ЗІРКА ЛТД" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАГОН-АУТДОР" понесені ним витрати по справі в сумі 1218,00 грн. з рахунку бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.О. Кудрявцева