Ухвала

від 24.04.2017 по справі 591/1144/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/1144/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/788/172/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/1144/17 за апеляційною скаргою представника ПП «Кілафф» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 04 квітня 2017 року, якою накладено арешт на вилучене під час обшуку майно,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7

представника власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ПП «Кілафф» ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Свої вимоги обгрунтовує тим, що зазначені в фабулі злочину та клопотанні слідчого обставини є суперечливими, слідчим суддею не було досліджено зазначене в протоколі обшуку майно, внаслідок чого неможливо ідентифікувати які саме документи були вилучені, не встановлено яке доказове значення для кримінального провадження вони мають, не враховано і наслідків арешту майна для підприємства. Крім того, представник вказує на те, що частина вилучених документів не була зазначена в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а частина взагалі не занесена до протоколу, обшук 30.03.2017 проводився без рішення слідчого судді, поняті не були присутні під час проведення обшуку, 29.03.2017 та 30.03.2017 були різні поняті, вилучення документів 29.03.2017 відбулося без складання протоколу та надання його копій, представники підприємства не надавали дозволу на присутність осіб, які проводили обшук на території підприємства.

31.03.2017 до Зарічного районного суду м. Сум з клопотанням про арешт майна, погодженим із прокурором прокуратури Сумської області, звернувся старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , яке обґрунтував тим, що на виробничих потужностях ПП «Кілафф» в порушення вимог ДСтУ із сировини невідомого походження, без відповідних дозвільних документів (сертифікатів, дозволів та ліцензій) виготовляються спиртовмісткі рідини та настоянки, і виготовлена таким чином продукція розповсюджується через мережі аптечних закладів України. Крім того, керівництво ПП «Кілафф» шляхом укладення фіктивних договорів з реалізації виробленої продукції фірмам з ознаками фіктивності, проводить ряд безтоварних операцій, що в кінцевому результаті дає можливість цьому керівництву незаконно отримувати відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.

На підставі ухвали слідчого судді у період з 10-50 години 29.03.2017 до 13-05 години 30.03.2017 був проведений обшук приміщень, що використовуються ПП «Кілафф» у своїй господарській діяльності по вул. Харківській, 6 в м. Суми, під час якого були вилучені певні документи.

Оскільки вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, то з метою забезпечення його збереження слідчий просив накласти на нього арешт.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 04.04.2017 вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на майно. Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що під час розгляду клопотання було доведено існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначені у клопотанні предмети є доказом злочину, і необхідність застосування арешту полягає у збереженні речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, так і заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи представника власника майна ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглянувши клопотання слідчого та наклавши арешт на вилучене майно під час обшуку приміщень по АДРЕСА_1 , яке використовуються ПП «Кілафф» у своїй господарській діяльності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим належним чином було доведено існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначені у клопотанні предмети є доказом злочину, і необхідність застосування арешту полягає у їх збереженні.

Такі висновки слідчого судді, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ч.3 ст.170 КПК України, встановлено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи виключно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 («Речові докази») цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу, а згідно ч.2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, крім іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до ЄРДР за № 42017201010000030 були внесені відомості про те, що:

? «службові особи ТОВ «Люд фарм груп» здійснювало реалізацію фальсифікованих лікарських засобів із супроводженням відповідних поставок сфальсифікованими результатами якості ПП «Кілафф» при наявності діючого розпорядження Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 27.10.2016 щодо заборони до реалізації, зберігання та застосування лікарських засобів виробництва ПП «Кілафф» відповідно «Етанол 96» серії 010216 та «Етанол 70» серії 010116. Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст.321-1 ч.2»;

? «службові особи ПП «Кілафф» за попередньою змовою групою осіб заволоділи коштами державного бюджету, шляхом укладення фіктивних договорів з реалізації виготовленої продукції (спиртовмісткі рідини та настоянки), яка виготовлялася в порушення вимог ДСтУ із сировини невідомого походження, без відповідних дозвільних документів та розповсюджується через аптечні мережі закладів України. Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст.191 ч.3»;

? «на виробничих потужностях ПП «Кілафф» (м. Суми, вул. Харківська, 6) в порушення вимог ДСтУ сировини невідомого походження, без відповідних дозвільних документів виготовляється спиртовмісткі рідини та настоянки, які розповсюджуються через мережі аптечних закладів України. Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст.227»;

? «в ході санкціонованого обшуку складського приміщення розташованого за адресою м. Конотоп, вул. Металістів, 10, яке відноситься до комунальної власності та перебуває в оренді у приватного підприємства ТОВ «ЛЮД ФАР ГРУП», в одному з приміщень було виявлено 150 пластинок, по 10 шт. кожна, з лікарським засобом «ЕФЕДРІН», який відноситься до категорії прекурсорів. Правова кваліфікація: (КК України 2001) ст.320 ч.1».

Як вбачається з ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 28.03.2017, слідчому був наданий дозвіл на проведення обшуку приміщення ПП «Кілафф» по вул. Харківській, 6 в м. Суми, з метою відшукання вилученої документації щодо поставки сировини, обліку, реалізації та відвантаження виготовленої продукції за період 2015-2017 років.

На підставі вказаного рішення слідчого судді у період з 10-50 години 29.03.2017 до 13-05 години 30.03.2017 в приміщенні по вул. Харківській, 6 в м. Суми, яке використовуються ПП «Кілафф», був проведений обшук, у ході якого була вилучена значна кількість різних документів.

За наслідками розгляду клопотання слідчим суддею було прийнято рішення накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, так і заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що відносно вилученого майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказом злочину, тобто були знаряддям чи предметом вчинення якихось протиправних і кримінально-караних дій, направлених на вчинення дій, передбачених диспозиціями ч.2 ст.321-1, ч.3 ст.191, ст.227 і ч.1 ст.320 КК України, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В той же час, матеріали провадження містять лише витяг з ЄРДР та протокол обшуку, які ніяким чином не підтверджують зазначені у клопотанні слідчого обставини, та, які на думку колегії суддів, є явно не достатніми для прийняття рішення про накладення арешту на майно.

При цьому, визначивши додаткові підстави для арешту майна, передбачені п.п.3 і 4 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя вийшов за межі зазначених у клопотанні слідчого обставин та вимог, оскільки слідчий просив накласти арешт виключно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, поза увагою слідчого судді залишилися доводи представника власника майна про те, що як 29.03.2017, так і 30.03.2017 обшук проводився на підставі однієї і тієї ж ухвали слідчого судді від 28.03.2017, яка надавала право слідчому проникнути до приміщень, в яких здійснює свою діяльність ПП «Кілафф», лише один раз (ч.1 ст.235 КПК України).

Слідчий суддя також не дав належної правової оцінки і тому, що фактично майно було вилучено з володіння ПП «Кілафф» 29.03.2017, а протокол був остаточно складений лише наступного дня (30.03.2017), і його копія надана бухгалтеру підприємства також в цей день. До того ж, згідно протоколу в ході обшуку змінювався склад понятих 29.03.2017 були присутні одні поняті, а наступного дня вже інші.

Крім того, під час розгляду клопотання не було належним чином встановлено (ідентифіковано) відшукані під час проведення обшуку документи, на які слідчий просив накласти арешт, оскільки в клопотанні здебільшого вказано про вилучення папок із документами та їх загальні назви без конкретизації, що у свою чергу вплинуло на встановлення тієї обставини, що частина вилучених документів не входила взагалі до переліку щодо якого слідчим суддею було надано дозвіл на їх відшукання під час санкціонованого обшуку.

Як вже зазначалося вище, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 28.03.2017 слідчому був наданий дозвіл на проведення обшуку приміщення ПП «Кілафф» виключно з метою відшукання вилученої документації щодо поставки сировини, обліку, реалізації та відвантаження виготовленої продукції за період 2015-2017 років.

Однак під час обшуку були вилучені не зазначені в ухвалі документи, зокрема датовані до 2015 року договори, документи пов`язані з орендою майна, заробітною платою, обліком робочого часу, штатним розкладом працівників, накази по особовому складу підприємства, інструкції, установчі документи, договори займу, векселя та інші.

Всупереч ч.2 ст.173 КПК України слідчим суддею не було враховано і розумність та співрозмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна, так як застосований слідчим суддею спосіб арешту майна фактично призвів до повного зупинення підприємницької діяльності, що у свою чергу може суттєво негативно позначитися на інтересах даного підприємства.

Вказані обставини не були належним чином досліджені та перевірені слідчим суддею, що вплинуло на законність, обґрунтованість та вмотивованість прийнятого ним рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ПП «Кілафф» ОСОБА_8 частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що частина вилучених документів не була занесена до протоколу, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів, які б якимось чином підтверджували цю обставину.

Колегія суддів також не може взяти до уваги і твердження представника власника майна про відсутність понятих при проведенні обшуку через те, що дана слідча дія, хоча і з різним складом понятих, але все-ж таки була проведена за їх участі.

Є необґрунтованими і доводи адвоката ОСОБА_8 відносно того, що представники приватного підприємства не надавали дозволу на присутність на території підприємства осіб, які проводили обшук у зв`язку з тим, що кримінальний процесуальний закон не висуває вимогу надання такої згоди при проведенні обшуку на підставі ухвали слідчого судді.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді з наведених вище підстав і постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ПП «Кілафф» ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 04 квітня 2017 року щодо накладення арешту на вилучене під час обшуку майно скасувати і постановити нову ухвалу.

Відмовити старшому слідчому в ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4