Постанова

від 21.04.2017 по справі 826/11141/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 квітня 2017 року 09:10 справа №826/11141/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Потенціал-Б") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0005082208 та №0005092208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11141/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30 січня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Солом'янському Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Потенціал-Б" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт від 03 червня 2014 року №2530/26-58-22-08-11/34913946 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 966 065,00 грн., у тому числі за травень-грудень 2013 року та січень 2014 року; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 519 891,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Старксервіс" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи із не надання до перевірки первинних документів по відносинам із ТОВ "Старксервіс"; виходячи із наявності вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №710/22932/13-к по обвинуваченню громадянина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України щодо незаконного створення ТОВ "Старксервіс"; та у зв'язку із актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Старксервіс", складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким не підтверджено реальність господарських операцій вказаного підприємства із контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 23 червня 2014 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005092208 відповідно до якого згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 649 864,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 519 891,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 129 973,00 грн.;

- №0005082208 відповідно до якого згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 207 581,00 грн., у тому числі за основним платежем - 966 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241 516,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "Потенціал-Б" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем фактично проведено невиїзну перевірку, тому що на перевірку інспектор-ревізор не приїздив та не перевіряв наявність будь-яких документів.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Потенціал-Б" та його контрагентом - ТОВ "Старксервіс"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Потенціал-Б" (замовник) та ТОВ "Старксервіс" (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування обладнання та надання клінінгових послуг від 15 квітня 2013 року №31, за умовами якого виконавець взяв на себе обов'язки з надання таких послуг: технічного обслуговування обладнання системи припливно-витяжної вентиляції та кондиціювання, відео спостереження, ліфтів і підйомників, електромереж, перелік, найменування і періодичність виконання яких вказані у додатку №1 до договору; щомісячного надання клінінгових послуг, спрямованих на підтримання високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, внутрішніх приміщень і прилеглої території, найменування і періодичність виконання робіт вказані в додатку №1 до договору.

Об'єктами виконання вказаних послуг, з урахуванням додаткової угоди від 01 вересня 2013 року, є: місто Київ, вул. Басейна, буд. 1\2, загальною площею 1 119,8 кв.м.; місто Київ, вул. Червоноармійська, 25, загальною площею 447,4 кв.м.; місто Київ, вул. Контрактова площа, 2/1, загальною площею 2 927,5 кв.м.; місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, загальною площею 1 213,5 кв.м.; місто Дніпропетровськ, площа Петровського, 5, загальною площею 1 160,0 кв.м.; місто Харків, вул. Сумська, буд. 2, загальною площею 1 443,8 кв.м.; місто Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 1, загальною площею 1 480,3 кв.м.

Згідно з додатком №1 "Перелік, найменування і періодичність виконання робіт" до договору технічне обслуговування включає в себе, зокрема технічне обслуговування холодильних машин (зовнішній огляд, перевірка на герметичність, огляд компресорів, заміна фільтру, заправка фреоном та ін.), технічне обслуговування припливно-витяжних установок (діагностика, перевірка стану і натягу приводних ременів, огляд трубної теплоізоляції, чистка або заміна фільтрів та ін.); комплекс клінінгових заходів включає в себе зокрема генеральне прибирання підсобних приміщень, приміщень в цоколі, вентиляційних центрів, хімчистка, прибирання ліфтів, килимків, мийка вікон.

На виконання умов договору ТОВ "Старксервіс" протягом травня-грудня 2013 року та січня 2014 року виконало обумовлені договором роботи з технічного обслуговування на виконало клінінгові послуги, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними на загальну суму 5 480 971,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 913 495,25 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджують наявні у справі копії банківських виписок.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання в акті перевірки на надання позивачем до перевірки первинних документів не підтверджуються документально, оскільки доказів виїзду на місцезнаходження ТОВ "Потенціал-Б" з метою перевірки та здійснення заходів на проведення саме виїзної перевірки відповідачем не надано. Фактично перевірку проведено без дослідження первинних документів та податкових накладних на підставі інформації АІС Єдиний реєстр податкових накладних".

Крім того, суд звертає увагу, що право платника податків довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не можу бути обмежене; право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів, про що також наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2015 року №К/800/27142/15.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Потенціал-Б" здійснює діяльність у сфері надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Наявні у справі докази піддержують, що ля здійснення основного виду діяльності ТОВ "Потенціал-Б" орендує нежитлові приміщення за наступними адресами: місто Київ, вул. Басейна, буд. 1\2, загальною площею 1 119,8 кв.м.; місто Київ, вул. Червоноармійська, 25, загальною площею 447,4 кв.м.; місто Київ, вул. Контрактова площа, 2/1, загальною площею 2 927,5 кв.м.; місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, загальною площею 1 213,5 кв.м.; місто Дніпропетровськ, площа Петровського, 5, загальною площею 1 160,0 кв.м.; місто Харків, вул. Сумська, буд. 2, загальною площею 1 443,8 кв.м.; місто Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 1, загальною площею 1 480,3 кв.м.

За перевірений період вказані приміщення позивач передав у суборенду на підставі відповідних договорів суборенди нежитлових приміщень, укладених із орендарями - ТОВ "Інтермода Трейд" та ТОВ "ПХ Груп".

За умовами договорів суборенди нежитлових приміщень на ТОВ "Потенціал-Б" покладено обов'язок за свій рахунок здійснювати щомісячні роботи, пов'язані з профілактикою мереж, комунікацій, систем кондиціювання та клімат контролю, та щомісячні роботи по клінінгу приміщень, а саме чистку фасаду, чистку покриттів підлоги та інших робіт по забезпеченню високих стандартів, що забезпечують зовнішню привабливість приміщень, а а також самостійного укладення договорів із постачальниками комунальних послуг.

Як зазначено позивачем у письмових поясненнях від 05 квітня 2014 року, усе обладнання, що обслуговувалось ТОВ "Старксервіс", є невідокремлювальним від самих приміщень та є частиною побутової інфраструктури, а в усіх приміщеннях розташовані заклади громадського харчування; ТОВ "Потенціал-Б" самостійно укладено договори на постачання електричної енергії, про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримування внутрішньо будинкових інженерних систем центрального опалення та їх абонентських уводів, спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті, про надання послуг з технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії та інші.

Суд встановив, що роботи з технічного обслуговування обладнання та клінінгові послуги замовлялись позивачем у ТОВ "Старксервіс" з метою утримання орендованих та зданих в оренду приміщень у належному стані та для забезпечення високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, приміщень та прилеглої території, а також чистоти та забезпечення санітарного благополуччя.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договір надання послуг разом із додатковою угодою та додатком №1 до нього, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні; договори оренди та суборенди нежитлових приміщень, акти прийому-передачі приміщень; договори на постачання електричної енергії, спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті, про надання послуг з технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії, на виконання робіт з підключення газорозподільного пункту.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Старксервіс" робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ "Старксервіс" за спірними операціями.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Старксервіс" було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальника щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

У свою чергу відповідач не виконав обов'язку доказування, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням сутності операцій, не довів суду недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, у тому числі у вигляді акта про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а неможливість звірки свідчить лише про відсутність у податкового органу відповідних відомостей про господарську діяльність.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Що стосується посилання в акті перевірки на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс"), суд зазначає про наступне.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі №761/22932/13-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_1; визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_1, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_2 прибути до нотаріальної контори, розташованої по АДРЕСА_1, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_2, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ "Старксервіс"; статут ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, що ТОВ "Старксервіс" за спірними операціями підписані його керівником ОСОБА_3, який приступив до виконання обов'язків директора з 04 грудня 2012 року, тобто зовсім іншою особою.

До того ж, у згаданому вироку Шевченківського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ "Старксервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "Потенціал-Б", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Старксервіс" по взаємовідносинам із ТОВ "Потенціал-Б" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Шевченківського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не беруться судом до уваги.

Суд відхиляє посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ "Старксервіс" - ОСОБА_3, відповідно до якого вказана фізична особа повідомила про непричетність до реєстрації та діяльності вказаного підприємства та копію якого долучено представником відповідача до пояснень від 31 січня 2017 року, оскільки протокол допиту доказу свідка є лише одним із доказів у кримінальному судочинстві, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України у цій частині є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Старксервіс" робіт та послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Старксервіс", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. При цьому суд враховує, що Податковий кодекс України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у разі подальшого анулювання такої реєстрації.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємством-постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) , у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Старксервіс", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Враховуючи вищенаведене податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 червня 2014 року №0005082208 та №0005092208 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Потенціал-Б" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23 червня 2014 року №0005082208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 27 861,68 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко