Ухвала

від 25.07.2017 по справі 826/11141/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11141/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Потенціал-Б" (далі - позивач, ТОВ "Потенціал-Б") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2014 року №0005082208 та №0005092208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ДПІ у Солом'янському Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Потенціал-Б" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Старксервіс" (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт від 03 червня 2014 року №2530/26-58-22-08-11/34913946 (далі - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 966 065,00 грн., у тому числі за травень-грудень 2013 року та січень 2014 року; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 519 891,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Старксервіс" та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи із не надання до перевірки первинних документів по відносинам із ТОВ "Старксервіс"; виходячи із наявності вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №710/22932/13-к по обвинуваченню громадянина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України щодо незаконного створення ТОВ "Старксервіс"; та у зв'язку із актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Старксервіс", складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яким не підтверджено реальність господарських операцій вказаного підприємства із контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 23 червня 2014 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0005092208 відповідно до якого згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 649 864,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 519 891,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 129 973,00 грн.;

- №0005082208 відповідно до якого згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Потенціал-Б" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 207 581,00 грн., у тому числі за основним платежем - 966 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 241 516,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ "Потенціал-Б" (замовник) та ТОВ "Старксервіс" (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування обладнання та надання клінінгових послуг від 15 квітня 2013 року №31, за умовами якого виконавець взяв на себе обов'язки з надання таких послуг: технічного обслуговування обладнання системи припливно-витяжної вентиляції та кондиціювання, відео спостереження, ліфтів і підйомників, електромереж, перелік, найменування і періодичність виконання яких вказані у додатку №1 до договору; щомісячного надання клінінгових послуг, спрямованих на підтримання високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, внутрішніх приміщень і прилеглої території, найменування і періодичність виконання робіт вказані в додатку №1 до договору.

Об'єктами виконання вказаних послуг, з урахуванням додаткової угоди від 01 вересня 2013 року, є: місто Київ, вул. Басейна, буд. 1\2, загальною площею 1 119,8 кв.м.; місто Київ, вул. Червоноармійська, 25, загальною площею 447,4 кв.м.; місто Київ, вул. Контрактова площа, 2/1, загальною площею 2 927,5 кв.м.; місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, загальною площею 1 213,5 кв.м.; місто Дніпропетровськ, площа Петровського, 5, загальною площею 1 160,0 кв.м.; місто Харків, вул. Сумська, буд. 2, загальною площею 1 443,8 кв.м.; місто Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 1, загальною площею 1 480,3 кв.м.

Згідно з додатком №1 "Перелік, найменування і періодичність виконання робіт" до договору технічне обслуговування включає в себе, зокрема технічне обслуговування холодильних машин (зовнішній огляд, перевірка на герметичність, огляд компресорів, заміна фільтру, заправка фреоном та ін.), технічне обслуговування припливно-витяжних установок (діагностика, перевірка стану і натягу приводних ременів, огляд трубної теплоізоляції, чистка або заміна фільтрів та ін.); комплекс клінінгових заходів включає в себе зокрема генеральне прибирання підсобних приміщень, приміщень в цоколі, вентиляційних центрів, хімчистка, прибирання ліфтів, килимків, мийка вікон.

На виконання умов договору ТОВ "Старксервіс" протягом травня-грудня 2013 року та січня 2014 року виконало обумовлені договором роботи з технічного обслуговування на виконало клінінгові послуги, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними на загальну суму 5 480 971,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 913 495,25 грн.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковому порядку, що підтверджують наявні у справі копії банківських виписок.

Наявні у справі докази піддержують, що для здійснення основного виду діяльності ТОВ "Потенціал-Б" орендує нежитлові приміщення за наступними адресами: місто Київ, вул. Басейна, буд. 1\2, загальною площею 1 119,8 кв.м.; місто Київ, вул. Червоноармійська, 25, загальною площею 447,4 кв.м.; місто Київ, вул. Контрактова площа, 2/1, загальною площею 2 927,5 кв.м.; місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 15/4, загальною площею 1 213,5 кв.м.; місто Дніпропетровськ, площа Петровського, 5, загальною площею 1 160,0 кв.м.; місто Харків, вул. Сумська, буд. 2, загальною площею 1 443,8 кв.м.; місто Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта, буд. 1, загальною площею 1 480,3 кв.м.

За перевірений період вказані приміщення позивач передав у суборенду на підставі відповідних договорів суборенди нежитлових приміщень, укладених із орендарями - ТОВ "Інтермода Трейд" та ТОВ "ПХ Груп".

За умовами договорів суборенди нежитлових приміщень на ТОВ "Потенціал-Б" покладено обов'язок за свій рахунок здійснювати щомісячні роботи, пов'язані з профілактикою мереж, комунікацій, систем кондиціювання та клімат контролю, та щомісячні роботи по клінінгу приміщень, а саме чистку фасаду, чистку покриттів підлоги та інших робіт по забезпеченню високих стандартів, що забезпечують зовнішню привабливість приміщень, а а також самостійного укладення договорів із постачальниками комунальних послуг.

Судом першої інстанції також встановлено, що усе обладнання, що обслуговувалось ТОВ "Старксервіс", є невідокремлювальним від самих приміщень та є частиною побутової інфраструктури, а в усіх приміщеннях розташовані заклади громадського харчування; ТОВ "Потенціал-Б" самостійно укладено договори на постачання електричної енергії, про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримування внутрішньо будинкових інженерних систем центрального опалення та їх абонентських уводів, спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті, про надання послуг з технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії та інші.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що роботи з технічного обслуговування обладнання та клінінгові послуги замовлялись позивачем у ТОВ "Старксервіс" з метою утримання орендованих та зданих в оренду приміщень у належному стані та для забезпечення високих стандартів зовнішнього вигляду будівель, приміщень та прилеглої території, а також чистоти та забезпечення санітарного благополуччя.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних робіт та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договір надання послуг разом із додатковою угодою та додатком №1 до нього, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні; договори оренди та суборенди нежитлових приміщень, акти прийому-передачі приміщень; договори на постачання електричної енергії, спостерігання за пожежною автоматикою на об'єкті, про надання послуг з технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії, на виконання робіт з підключення газорозподільного пункту.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у ТОВ "Старксервіс" робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно формував витрати та відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Старксервіс" за перевірений період за спірними операціями.

З приводу доводів податкового органу щодо наявності вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року відносно громадянина ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Старксервіс"), колегія суддів зазначає наступне.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по кримінальній справі №761/22932/13-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та ОСОБА_2; визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно положень ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами, дослідженими судом в межах розгляду адміністративної справи.

Також слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказаним вище вироком жодним чином не досліджувалися взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Старксервіс", а тому він не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, що укладалися між ТОВ "Старксервіс" та позивачем за спірними операціями, з боку ТОВ "Старксервіс" підписані його керівником ОСОБА_3, який приступив до виконання обов'язків директора з 04 грудня 2012 року, тобто зовсім іншою особою.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ "Старксервіс" - ОСОБА_3, відповідно до якого вказана фізична особа повідомила про непричетність до реєстрації та діяльності вказаного підприємства, оскільки протокол допиту доказу свідка є лише одним із доказів у кримінальному судочинстві, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення директора ТОВ "Старксервіс" ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), не надано, як і не зазначено про наявність відповідного факту.

Відповідно до приписів ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегіє суддів зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Стосовно посилань апелянта на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 01.12.2015 №21-3788а15 у справі №826/15034/14 за позовом ТОВ "Пеппермінт" до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Саме по собі встановлення факту створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, не є свіченням неможливості такою особою поставити товар або надати послуги.

Зазначена обставина не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Лише встановлення у ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Також колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 808/7907/13-а, у якому, зокрема, закріплені межі доказування під час розгляду справ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позиції щодо можливості декларування показників податкової звітності на підставі документів, підписаних особою, яка заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності.

Так, у постанові від 04 жовтня 2016 року у справі № 810/7161/14 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів враховує зазначений висновок Верховного Суду України у сукупності з ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вже було зазначено вище, відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту притягнення директора ТОВ "Старксервіс" ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), не надано, як і не зазначено про наявність відповідного факту.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.07.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Оксененко О.М.