Ухвала

від 27.04.2017 по справі 904/3938/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.04.2017 Справа № 904/3938/13

За заявою Приватного підприємства "Ліга"

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу та видачу дубліката наказу

У справі

За позовом Приватного підприємства "Ліга", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 354 503,48 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Ліга", м. Дніпропетровськ

про визнання договору купівлі - продажу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від заявника : Хандога В.В. представник - дов. № 1 від 20.01.2017

Від боржника: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду від 15.10.2013р. первісний позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "ЛІГА" суму основного боргу - 328 127,10 грн., суму пені - 24 542,11 грн., суму 3% річних - 8 387,53 грн.; судового збору - 7 221,13 грн. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено.

28.10.2013р. видано наказ про примусове виконання рішення.

Наказ дійсний для пред'явлення до 27.10.2014.

19.04.2017 від Приватного підприємства "Ліга" надійшла заява № 257 від 18.04.2017, згідно якої він просить поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області та видати дублікат наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2013 у справі № 904/3938/13.

Ухвалою суду від 21/04/2017 прийнято заяву до провадження та призначено її розгляд на 27.04.2017.

Стягувач підтримав заяву та просив її задовольнити.

Боржник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Заява стягувача обґрунтоана тим, що наказ від 28.10.2017 по справі № 904/3938/13 позивач направив до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська для виконання.

Проте, як вбачається з написів на копії наказу, 24.12.2013 виконавче провадження було закінчено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Також стягувач зазначає, що державні виконавці, які виконували судовий наказ, неодноразово змінювались, але повідомлень про повернення наказу господарського суду і сам наказ на адресу стягувача не надсилали.

Після повернення судового наказу згідно з постановою державного виконавця Грекової А.В. 26.03.2015, стягувач звернувся з листом від 16.07.2015 з проханням видати йому оригінал наказу та постанову від 26.03.2015.

Після отримання вказаних документів стягувач 15.09.2015 подав до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська заяву про виконання рішення господарського суду та оригінал наказу. про що свідчить відмітка канцелярії на заяві від 15.09.2015.

Також стягувач у заяві зазначає, що він брав участь у здійсненні виконавчих дій - разом з державним виконавцем Грековою А.В. виходив за місцем проживання боржника.

Проте судове рішення виконане не було. Через деякий час державний виконавець Грекова А.В. по телефону повідомила представника стягувача про відсутність майна у боржника. Але в подальшому будь-яких повідомлень стягувач від державного виконавця більше не отримував.

Після звернення до виконавчої служби представника стягувача було повідомлено, що державний виконавець Грекова А.В. звільнена із займаної посади і про подальші виконавчі дії стягувача буде попереджено додатково.

Оскільки після цього ніяких повідомлень від державної виконавчої служби на адресу стягувача не надходило, 18.10.2016 представником стягувача на адресу Красногвардійського ДВС було направлено заяву з проханням повідомити про те, на якій стадії і у провадженні якого саме державного виконавця в даний час знаходиться виконавче провадження № 45072988 та чи направлялись на адресу стягувача Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції будь-які повідомлення щодо здійснення вказаного виконавчого провадження і коли саме.

Проте письмової відповіді на вказане звернення до стягувача не надійшло. На численні особисті звернення представника стягувача в Красногвардійському ДВС повідомляли про те, що неможливо надати вказану інформацію через погану роботу програмного забезпечення та неможливість доступу до реєстру виконавчих проваджень.

24.02.2017, через чотири місяці після звернення стягувача, державним виконавцем Чечелівського (Красногвардійського) ДВС Тітовим С.І. було надано письмову відповідь № 868/08 на заяву стягувача, з якої вбачається, що 04.12.2015 державним виконавцем Грековою А.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV, у зв'язку із тим, що неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання боржника.

Станом на 24.02.2017 року, вищезазначений документ на виконання до відділу не надходив.

Надати докази направлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3938/13 виданого 15.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "Ліга" боргу в розмірі 368 277,87 грн. неможливо, оскільки на підставі Наказу від 12.04.2012 № 578/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884 "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначеним строком зберігання документів", реєстри на на відправлення вихідної кореспонденції зберігаються 1 рік та на даний час знищені.

Стягувач зазначає, що вказані матеріали на його адресу не надходили.

За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що наказ господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2013 у справі № 904/3938/13 було втрачено при поштовому пересиланні.

Відповідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Згідно статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу має бути додана довідка стягувача, підписана керівником та головним бухгалтером підприємства, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положення ст.ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду , як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Дослідивши матеріли справи судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 18.04.2017 поновлено строк пред'явлення наказу від 28.10.2013 у справі № 904/3938/13 до виконання.

На підставі викладеного, в частині задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання слід відмовити.

Оскільки наказ був втрачений при пересилці не з вини позивача, то суд вважає, що заява стягувача в частині видачі дубліката наказу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного підприємства "Ліга" задовольнити частково.

Видати дублікат наказу господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2013 у справі № 904/3938/13 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ЛІГА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Немировича-Данченко, буд. 62, код ЄДРПОУ 32052217) суму основного боргу - 328 127,10 грн. (триста двадцять вісім тисяч сто двадцять сім грн. 10 коп.), суму пені - 24 542,11 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятсот сорок дві грн. 11 коп.), суму 3% річних - 8 387,53 грн. (вісім тисяч триста вісімдесят сім грн. 53 коп.); судового збору - 7 221,13 грн. (сім тисяч двісті двадцять одна грн. 13 коп.).

В частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

Інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\

Суддя Н.Г. Назаренко