Ухвала

від 12.04.2017 по справі 372/1109/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

12 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за час перебування у шлюбі, укладеному 09 березня 2006 року із ОСОБА_4, ними було придбано наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1; земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2; земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2. Уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив визнати спільною сумісною власністю подружжя все зазначене майно, крім квартири у м. Керчі, та поділити його, виділивши кожному з подружжя по 1/2 частки майна. Квартиру позивач просив залишити у спільній власності подружжя.

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому просила визнати її особистою приватною власністю та виключити з майна, що є сумісною власністю подружжя земельну ділянку, площею 0,15 га по АДРЕСА_2, оскільки вона була придбана за її особисті кошти, отримані від продажу у липні 2006 року земельної ділянки АДРЕСА_3. Крім того, до вступу у шлюб із ОСОБА_3 у неї на особистому банківському рахунку були розміщені грошові кошти, які також були використані на придбання зазначеної земельної ділянки, яку вона купувала для себе; ОСОБА_3 ніде не працював, жив за її рахунок, власного майна та житла не мав. Щодо іншого майна запропонувала свій варіант поділу, відповідно до якого вважала можливим передати ОСОБА_3 квартиру у м. Керчі та земельну ділянку у с. Орявчик, а за нею залишити земельну ділянку у м. Українка, площею 0,10 га. Також, ОСОБА_4 вказала, що не зважаючи на те, що вартість майна, яке слід передати у власність ОСОБА_3, є більшою, ніж вартість майна, яке належить залишити їй, від компенсації вона відмовляється та погоджується на поділ без урахування ідеальних часток.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2, державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 17 липня 2000 року, яка придбана згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 липня 2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно: земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташовану у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Поділено спільне сумісне майно подружжя наступним чином: визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5, та право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частки за кожним: земельної ділянки, площею 0,15 га, розташованої по АДРЕСА_2; земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4; двокімнатної квартири АДРЕСА_1, та на 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5. У задоволенні решти вимог первинного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне майно: земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4; земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2; двокімнатну квартиру № 91, загальною площею 52,2 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5. Визнано за кожним із подружжя право власності на 1/2 частки у спільному майні подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частки за кожним: земельної ділянки, площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_2, земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_2, кадастровий номер

НОМЕР_4; двокімнатної квартири № 91, загальною площею 52,2 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1; а також по 1/6 частки за кожним земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області,

кадастровий номер НОМЕР_5. В задоволенні решти позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 09 березня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року розірвано, а також встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з квітня 2014 року.

У період шлюбу сторонами було придбано наступне майно:

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2006 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу Удрасом С.В. за реєстровим № 371. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Керченського орендного підприємства бюро технічної інвентаризації власником цілої частини квартири є ОСОБА_3;

- 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташовану у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1, яка придбана на підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюком Ю.П. за реєстровим № 1529. Право власності зареєстроване за ОСОБА_3;

- земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2, придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2006 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. за реєстровим № 2062. Право власності зареєстроване за ОСОБА_4;

- земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, набута ОСОБА_4 на підставі рішення Української міської ради Обухівського району Київської області 7 сесії 6 скликання. Право власності зареєстроване за ОСОБА_4

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із рівності часток подружжя на спірне майно, оскільки воно було набуто під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбу шлюбі, та, встановивши час і джерело його набуття, вирішив питання про поділ цього майна.

Такі висновки апеляційного суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України , ч. 3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України.

За змістом ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 303, 316 ЦПК України встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та правильно виходив із того, що оскільки спірне нерухоме майно було придбане у період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а остання у свою чергу не довела факту придбання частини цього майна за її особисті кошти, тому в силу вимог ст. 60 СК України спірне майно є спільним сумісним майном подружжя, право власності на яке в рівних частках має кожний із подружжя.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо придбання 27 липня 2006 року земельної ділянки, площею 0,15 га, розташованої по АДРЕСА_2, лише за особисті кошти, отримані нею від продажу у липні 2006 земельної ділянки АДРЕСА_3, та за особисті кошти, розміщені на рахунку НОМЕР_6, відкритому на її ім'я у публічному акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль , є необґрунтованими, були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, викладених в оскаржуваному рішенні, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції, висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити на підставі ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336 , 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик