Ухвала

від 13.08.2019 по справі 372/1109/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/1109/14-ц головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

провадження №88-ц/824/ 38 /2019

Ухвала

Іменем України

13 серпня 2019року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Сержанюка А.С., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільної сумісною власністю подружжя, його поділ та визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за час перебування у шлюбі, укладеному 09 березня 2006 року із ОСОБА_1 , ними було придбано наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ; земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_2 . Уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив визнати спільною сумісною власністю подружжя все зазначене майно, крім квартири у м. Керчі, та поділити його, виділивши кожному з подружжя по 1/2 частки майна. Квартиру позивач просив залишити у спільній власності подружжя.

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визнати її особистою приватною власністю та виключити з майна, що є сумісною власністю подружжя земельну ділянку, площею 0,15 га по АДРЕСА_2 , оскільки вона була придбана за її особисті кошти, отримані від продажу у липні 2006 року земельної ділянки НОМЕР_7, розташованої у фермерському товаристві Берег у м. Севастополі. Крім того, до вступу у шлюб із ОСОБА_2 у неї на особистому банківському рахунку були розміщені грошові кошти, які також були використані на придбання зазначеної земельної ділянки, яку вона купувала для себе; ОСОБА_2 ніде не працював, жив за її рахунок, власного майна та житла не мав. Щодо іншого майна запропонувала свій варіант поділу, відповідно до якого вважала можливим передати ОСОБА_2 квартиру у м . Керчі та земельну ділянку у с. Орявчик , а за нею залишити земельну ділянку у м. Українка, площею 0,10 га. Також, ОСОБА_1 вказала, що не зважаючи на те, що вартість майна, яке слід передати у власність ОСОБА_2 , є більшою, ніж вартість майна, яке належить залишити їй, від компенсації вона відмовляється та погоджується на поділ без урахування ідеальних часток.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частки за кожним: земельної ділянки, площею 0,15 га, розташованої по АДРЕСА_2 земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_3 ; двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , та на 1/6 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_4 . У задоволенні решти вимог первинного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: земельну ділянку, площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_3 ; земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_2 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; 1/3 частки земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с . Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_4 . Визнано за кожним із подружжя право власності на 1/2 частки у спільному майні подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки за кожним: земельної ділянки, площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номерНОМЕР_8 ; двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; а також по 1/6 частки за кожним земельної ділянки, площею 0,10 га, розташованої у с. Орявчик Сколівського району Львівської області,кадастровий номер НОМЕР_4 . В задоволенні решти позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишено без змін.

21 червня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Дана заява мотивована тим, що під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 без згоди заявника, таємно від неї та суду 30.06.2016 року отримав кадастровий номер (в кадастрі Республіки Крим, Росія № НОМЕР_6 ) і в подальшому відчужив спірну квартиру на користь громадянки ОСОБА_4 (Державний реєстр нерухомості Росії №90-90/016-90/007/656/2016-4138/2 від 16.09.2016 року).

Вказана нововиявлена обставина стала відома заявнику тільки 07.06.2019 року після отримання витягів з Державних реєстру та кадастру РФ, заздалегідь унеможливила виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 22.08.2016 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи поданої заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджується нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Як зазначено у п.7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Відповідно до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Разом з тим, процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 229 ЦПК України).

Встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

ОСОБА_2 30.06.2016 року отримав кадастровий номер (в кадастрі Республіки Крим, Росія № НОМЕР_6 ) і в подальшому відчужив спірну квартиру на користь громадянки ОСОБА_4 (Державний реєстр нерухомості Росії №90-90/016-90/007/656/2016-4138/2 від 16.09.2016 року) право власності за ОСОБА_4 зареєстровано 16.09.2016 року.

Вивчивши подану заяву ОСОБА_1 , суд вважає, що обставини, на які посилається заявниця, не є тими обставинами, які могли б спростувати факти, покладені в основу судового рішення або вплинути на висновки суду при його ухваленні, оскільки двокімнатна квартира АДРЕСА_1 була відчужена 16.09.2016 року, а рішення ухвалене судом 22.08.2016 року, тобто ця обставина виникла вже після ухвалення судового рішення. А факт отримання кадастрового номеру ОСОБА_2 не є новововиявленною обставиною в розумінні ст. 423 ЦПК України.

Дані, викладені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не можуть слугувати нововиявленими обставинами для перегляду рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам для тих обставин, які можуть вважатися нововиявленими.

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального права, доводи заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд приходить до висновку, що заявником не приведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому підстави для перегляду і скасування рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні.

Відповідно до пункту 1 частин третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).

Оскільки зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України і не мають як істотного, так і будь-якого значення для вирішення цієї справи, то у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами слід відмовити, зазначене рішення залишити в силі.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 423, 429 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишити в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст ухвали складено 14 серпня 2019 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіА.С. Сержанюк О.І. Сліпченко