Постанова

від 14.12.2016 по справі 810/1156/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м.Київ 810/1156/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003322200 від 16.10.2015 та №0003332200 від 16.10.2015.

У судовому засіданні 16.06.2016 було змінено назву відповідача з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на Києво-Святошинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті у зв'язку з виявленими під час проведення перевірки фактами заниження позивачем суми податку на додану вартість на суму 131006,00 грн. та податку на прибуток приватних підприємств на суму 105215,00 грн.

Вказані висновки контролюючого мотивовані відсутністю господарських відносин позивача з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» , що зумовлено посиланням в постанові слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.07.2015 на показання допитаного в якості свідка директора ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_3, яким було повідомлено про його непричетність до господарської діяльності вказаної юридичної особи.

Проте, посилання відповідача на вказані обставини як на доказ фіктивності господарських відносин між ТОВ «Трак Маркет» та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» позивач вважає безпідставними, оскільки реальність господарських операцій з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на отримання податкових вигід від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій.

Крім того, позивач зазначив про передчасність висновків податкового органу щодо непричетності ОСОБА_3 до господарської діяльності ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , оскільки на момент проведення податкової перевірки будь-якого вироку щодо вказаної особи постановлено не було.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що висновки податкового органу про наявність порушень з боку ТОВ «Трак Маркет» базуються виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами, а тому донарахування відповідачем на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень податкових зобов'язань вважає протиправним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що при проведенні перевірки наявної в податкових органів інформації встановлено, що діяльність контрагента позивача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» , має ознаки ризикованості, а саме: стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 21.04.2015; кількість працюючих не встановлена, у зв'язку з тим, що ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» не було подано до контролюючого органу декларацію 1 ДФ; вказаним суб'єктом господарювання не було подано фінансовий звіт.

Крім того, відповідач зауважив про те, що на його адресу надійшла постанова СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про призначення перевірки, в якій зазначено про показання засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_3, який повідомив про те, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, податкову, фінансову та господарську звітність він не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався.

Також відповідач зазначив про те, що під час перевірки позивачем не було надано посадовим особам контролюючого органу товарно-транспортні накладні по договору поставки від 01.12.2014 №Д/02/12 та докази перевезення товарів, які зазначені у податкових та видаткових накладних.

На думку відповідача, вказане свідчить про фіктивний характер господарських відносин між ТОВ «Трак Маркет» та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , про наявність відповідних порушень з боку позивача та, відповідно, про правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вищевказане клопотання представника позивача було задоволено судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Так, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 ОСОБА_4 від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 03.09.2015 по 16.09.2015 Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (код ЄДРПОУ 36263933) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (код ЄДРПОУ 39283470) за весь період взаємовідносин, за результатами якої було складено акт від 16.09.2015 №303/10-13-22-02/36263933.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення наступних вимог законодавства:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.25) декларації з ПДВ на загальну суму 131006,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2014 року на суму 116906,00 грн. та за січень 2015 року на суму 14100,00 грн.;

- пп.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2, 138.4 пп.138.10.3, ст.138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» було занижено податок на прибуток підприємств за 2014 рік на загальну суму 105215,00 грн.

В акті перевірки посадові особи податкового органу зазначили про те, що при проведенні перевірки наявної в органі ДПІ інформації встановлено, що діяльність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» має ознаки ризикованості, а саме: стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 21.04.2015; кількість працюючих не встановлена, у зв'язку з тим, що ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» не було подано до контролюючого органу декларацію 1 ДФ; вказаним суб'єктом господарювання не було подано фінансовий звіт.

Крім того, відповідач зазначив про те, що до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області надійшла постанова від 14.07.2015 слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про призначення перевірки, в якій зазначено, що під час проведення досудового розслідування отримано пояснення про непричетність до діяльності засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_3, який повідомив, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, фінансово-господарську діяльність від імені директора ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ніколи не проводив, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався.

Крім того, в акті перевірки зазначено про те, що згідно наданих оборотно-сальдових відомостей розрахунки між ТОВ «Трак Маркет» та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» за договором поставки №Д/02/12 від 01.12.2014, договором про надання юридичних послуг №Д/03/12 від 01.12.2014, договором про наданні послуг №Д/04/12 від 01.12.2014 та договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №Д/05/12 від 01.12.2014 не здійснювались.

16.10.2015 на підставі акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

- №0003322200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157823, 00 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 105215,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 52608,00 грн.;

- №0003332200, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196509,00 грн., у тому числі податкове зобов'язання на суму 131006,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 65503,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою №01/СМВ/169 від 26.10.2015, у якій просив вищестоящий контролюючий орган скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2015 №0003322200 та №0003332200.

За результатами розгляду вищевказаної скарги Головним управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №3383/10/10-36-10-01-04 від 25.11.2015, яким вищезазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Надалі спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» до Державної фіскальної служби України, проте рішенням ДФС України №4989/6/99-99-10-01-04-25 від 09.03.2016 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.

01.12.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №Д/02/12, за умовами якого продавець зобов'язався протягом дії договору поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти автозапчастини та інші товари (далі-товар), в обсязі та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору загальна сума договору являє собою вартість партії товару, отриманого протягом дії даного договору згідно видаткових накладних.

Згідно з п.2.1 договору ціни на товар остаточно визначаються сторонами в накладній на момент поставки партії товару.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями у кількості та асортименті, остаточно узгоджених у видаткових накладних.

Відповідно до п.3.3 договору датою поставки товару є дата складання покупцем видаткової накладної.

Згідно з п.7.1 договору даний договір діє з моменту підписання його сторонами та по « 31» грудня 2015 р.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» передало, а ТОВ «Трак Маркет» прийняло товару на загальну суму 105288,90 грн., про що свідчать видаткові накладні за №РН-000067 від 31.12.2014 на суму 20688,90 грн. (у тому числі ПДВ на суму 3448,15 грн.) та №32 від 30.01.2015 на суму 84600,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 14100,00 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару від пункту навантаження, що розташований за адресою: м. Київ, ОСОБА_5 Лепсе, 8 до пункту розвантаження - Київська обл., Києво-Сятошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2, оф.3, здійснювалось самостійно позивачем, про що свідчать товарно-транспортні накладні №31 від 31.12.2014 та №30 від 30.01.2015.

ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виписано ТОВ «Трак Маркет» податкову накладну за №23 від 30.01.2015 на суму 84600,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 14 100,00 грн.), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту січня 2015 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року від 20.02.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.12.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Замовник) було укладено договір про надання послуг №Д/04/12, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги щодо розробки, тестування та налагодження Програмного забезпечення, яке буде використовуватись в роботі підприємства.

Відповідно до п.1.2 договору етапи розробки Програмного забезпечення: складання технічного завдання; створення каталогу продукції; створенні підбору товару; розробка картки замовлення; складання інвентаризаційної відомості; розробка картки замовлення; розробка міжскладського переміщення; перерахунок ціни в прайс-листі і в залежності від курсу валюти; тестування програмного забезпечення.

Згідно з п.1.3 договору замовник і виконавець здійснюють обмін інформацією з використанням наступних засобів зв'язку: виділеного захищеного каналу зв'язку, віртуальної приватної мережі (VPN), мережі Internet (доступ до серверу слідкування за вагонами), електронної пошти e-mail, телефону або факсу. Вибір технології обміну інформацією здійснюється замовником і виконавцем на підставі існуючих технічних можливостей та потрібних об'ємів інформації.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається за усною домовленістю сторін, що відображається в актах виконаних робіт.

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами та по « 31» грудня 2015 (п.5.1 договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виконано, а ТОВ «Трак Маркет» прийнято послуги з розробки програмного забезпечення на загальну суму 347200,00 грн., про що свідчать належним чином оформлені акти надання послуг №ОУ-1231/21 від 31.12.2014 на суму 25000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4166,67 грн.), №ОУ-1231/16 від 31.12.2014 на суму 45000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7500,00 грн.), №ОУ-1231/17 від 31.12.2014 на суму 25000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4166,67 грн.), №ОУ-1231/18 від 31.12.2014 на суму 49000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8166,67 грн.), №ОУ-1231/19 від 31.12.2014 на суму 48000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8000,00 грн.), №ОУ-1231/20 від 31.12.2014 на суму 38150,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6358,33 грн.), №ОУ-1231/15 від 31.12.2014 на суму 29000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4833,33 грн.), №ОУ-1231/14 від 31.12.2014 на суму 38150,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6358,33 грн.) та №ОУ-1231/13 від 31.12.2014 на суму 49900,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8316,67 грн.).

ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виписано ТОВ «Трак Маркет» податкові накладні за №68 від 31.2.2014 на суму 25000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4166,67 грн.), №62 від 31.12.2014 на суму 45000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7500,00 грн.), №63 від 21.12.2014 на суму 25000,00 грн.(у тому числі ПДВ на суму 4166,67 грн.), №64 від 31.12.2014 на суму 49000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8166,67 грн.), №65 від 31.12.2014 на суму 48000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8000,00 грн.), №66 від 31.12.2014 на суму 38150,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6358,33 грн.), №61 від 31.12.2014 на суму 29000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4833,33 грн.), №60 від 31.12.2014 на суму 38150,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 6358,33 грн.) та №59 від 31.12.2014 на суму 49900,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8316,67 грн.), суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 20.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.12.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Замовник) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №Д/05/12, за умовами якого виконавець зобов'язався надати інформаційній послуги замовнику щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах транспорту України, згідно переліку.

Відповідно до п.1.2 договору замовник і виконавець здійснюють обмін інформацією з використанням наступних засобів зв'язку: виділеного захищеного каналу зв'язку, віртуальної приватної мережі (VPN), мережі Internet (доступ до серверу слідкування за вагонами), електронної пошти e-mail, телефону або факсу. Вибір технології обміну інформацією здійснюється замовником і виконавцем на підставі існуючих технічних можливостей та потрібних об'ємів інформації.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість послуг визначається за усною домовленістю сторін, що відображається в актах виконаних робіт.

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами та по « 31» грудня 2015 (п.5.1 договору).

Також між сторонами було підписано Перелік послуг, що надаються відповідно до договору (Додаток 1 до Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №Д/05/12 від 01.12.2014), в якому визначено критерії, за якими надаються послуги.

З метою виконання умов вказаного договору ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було передано, а ТОВ «Трак Маркет» прийнято інформацію щодо структури парку автобусів на 54 аркушах та вантажних автомобілів на 38 аркушах в Україні станом на 01.01.2014 з автоматизованої системи транспорту України, про що сторонами було складено акт прийому-передачі інформації.

Також на виконання вказаного договору ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було передано, а ТОВ «Трак Маркет» прийнято інформаційно-консультаційні послуги на загальну суму 178 000,00 грн., про що свідчать акти надання послуг №ОУ-1231/16 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.), №ОУ-1231/12 від 31.12.2014 на суму 49000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8166,67 грн.), №ОУ-1231/10 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.), №ОУ-1231/8 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виписано ТОВ «Трак Маркет» податкові накладні за №52 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.), №58 від 31.12.2014 на суму 49000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 8166,67 грн.), №56 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.) та №54 від 31.12.2014 на суму 43000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7166,67 грн.), суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 20.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

01.12.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» (Виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг №Д/03/12, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п.1.2 договору послуги, зазначені в п.1.1 включаються, але не обмежуються: послуги, пов'язані з наданням юридичних консультацій та роз'яснень з юридичних питань - напрямку податкового та господарського права; складання процесуальних документів; правова допомога про оформленні договорів, заяв, скарг та інших документів, які необхідні замовнику для здійснення його господарської діяльності; представництво інтересів замовника перед державними органами; представництво та захист інтересів замовника в судах; участь в договірній та переддоговірній роботі; контроль складання кадрових документів та контроль кадрової роботи; участь у контролі інвентаризації; контроль якості формування господарської документації для обліку господарської діяльності; аналіз дотримання інформаційної безпеки, збереження комерційної та конфіденційної інформації; контроль якості управлінського діловодства та дотримання законодавства, що регулює порядок надання інформації, відповіді на звернення; контроль за забезпеченням організації безпеки збереження персональних даних.

Згідно з п.2.1 договору вартість послуг визначається за усною домовленістю сторін, що відображається в актах виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договору установлено, що даний договір діє з моменту його підписання сторонами та по « 31» грудня 2015.

З метою виконання умов договору про надання юридичних послуг №Д/03/12 від 01.12.2014, ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виконано, а ТОВ «Трак Маркет» прийнято юридичні послуги на загальну суму 155550,00 грн., що підтверджується актами надання послуг №ОУ-1231/17 від 31.12.2014 на суму 35800,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 5966,67 грн.), №ОУ-1231/5 від 31.12.2014 на суму 45000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7500,00 грн.), №ОУ-1231/9 від 31.12.2014 на суму 47400,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7900,00 грн.) та №ОУ-1231/11 від 31.12.2014 на суму 27350,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4558,33 грн.).

Також ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було виписано ТОВ «Трак Маркет» податкові накладні за №53 від 31.12.2014 на суму 35800,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 5966,67 грн.), №51 від 31.12.2014 на суму 45000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7500,00 грн.), №55 від 31.12.2014 на суму 47400,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 7900,00 грн.), №57 від 31.12.2014 на суму 27350,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 4558,33 грн.), суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року від 20.01.2015 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів\послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит, за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» був сформований позивачем на підставі належних податкових накладних, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.138.6 ст.138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належними доказами здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку, а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що господарські операцій позивача з вказаним контрагентом носять фіктивний характер, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до ОСОБА_4 адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договору з вищевказаними контрагентами було встановлено наступне.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №402696 від 09.02.2012 видами господарської діяльності позивача за кодами КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Згідно з п.4.2.1 Статуту ОСОБА_1 з обмеженою від повільністю «Трак Маркет» (Нова редакція), затвердженого Загальними зборами учасників від 23.01.2012, до предмету діяльності товариства відноситься, зокрема: оптова та роздрібна торгівля деталями, вузлами та належностями до автомобілів; торгівля автомобільними деталями та приладдям, що включає установлення пневматичних автомобільних шин; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» було реалізовано контрагентам по видатковим накладним наступний товар:

- Приватному підприємству «Гарт-Авто» реалізовано заклепки у кількості 300 штук на загальну суму 210,00 грн. (видаткова накладна №-ЛТм-500001 від 05.01.2015);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Альба» реалізовано гайки автомобільні у кількості 5 штук на загальну суму 50,00 грн. (видаткова накладна № -ЛТм-500495 від 23.04.2015);

- Приватному підприємству «ТрансПак» реалізовано відбійник глушника у кількості 2 штук на загальну суму 120,00 грн. (видаткова накладна №-ЛТм-500400 від 02.04.2015);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технопарк 1» реалізовано втулку стабілізатора у кількості 4 штук на загальну суму 374,7 грн. (видаткова накладна №-ДТм-500015 від 12.01.2015);

- Приватному підприємству «Престиж-Експрес» реалізовано ліхтар габаритний на суму 200,00 грн. (видаткова накладна № -ЛТм-500018 від 10.01.2015);

- ОСОБА_6 було реалізовано р/к рупорта гальмівного у кількості 2 штук на загальну суму 419,52 грн. (видаткові накладні за № -ЛТм-500103 від 29.01.2015 та №-ЛТм-500136 від 05.02.2015) та фільтр масляний на суму 435,52 грн. (видаткова накладна №-ЛТм-600217 від 19.02.2016);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Еверласт» реалізовано колодку гальмівну у кількості 4 штук на загальну суму 1558,00 грн. (видаткова накладна №- ТмЦ-500069 від 19.02.2015);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Автотранслайн» реалізовано барабан гальмівний у кількості 2 штук на загальну суму 2614,92 грн. (видаткова накладна №-Отм-500034 від 30.01.2015);

- Публічному акціонерному товариству «Рівнесільмаш» реалізовано комплект монтажний ABS на суму 12123,00 грн. (видаткова накладна №-ТмЦ-500024 від 27.01.2015);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інтеравто» реалізовано р/к вилки вижимного підшипника на суму 825,00 грн. (видаткова накладна №-ЛТм-600582 від 26.04.2016);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія «Авторемпостач» реалізовано фільтр масляний на суму 270,00 грн. (видаткова накладна №-ЛТм-60029 від 03.03.2016);

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Ескадор» реалізовано фільтр паливний на суму 75,00 грн. (видаткова накладна №-ОТм-600112 від 31.03.2016);

- Приватному підприємству «АП «Укртранс» реалізовано комплекти монтажні ABS у кількості 3 штук на загальну суму 39744,00 грн. (видаткові накладні за №-ТмК-600994 від 25.04.2016, №-ТмК-601148 від 16.05.2016 та №-ТмК-600968 від 20.04.2016).

- Публічному акціонерному товариству «Рівнесільмаш» реалізовано комплект VCSII 2S/2M ABS (WAB) на суму 14500,00 грн. (видаткова накладна №-ТмЦ-500259 від 06.07.2015);

- Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» реалізовано наконечник тяги у кількості 2 штук на загальну суму 1000,00 грн. (видаткова накладна №-Отм-600077 від 09.03.2016.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що отриманий позивачем по видатковим накладним №РН-000067 від 31.12.2014 та №32 від 30.01.2015 від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» товар за договором купівлі-продажу №Д/02/12 від 01.2.2014 був безпосередньо реалізований позивачем іншим суб'єктам господарювання.

При цьому, як зазначено вище, перевезення товару від ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» до позивача, здійснювалось самостійно ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» , про що свідчать товарно-транспортні накладні №31 від 31.12.2014 та №30 від 30.01.2015.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг №Д/04/12 від 01.12.2014, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» було розроблено технічне завдання по створенню форм «СУБД МиФ» (Т.3, а.с.167-171).

Крім того, як вбачається з витягів з програмного забезпечення, яке використовується позивачем (Т.1, а.с.186-196), вказаним контрагентом позивача здійснено наступні роботи з розробки, тестування та налагодження програмного забезпечення для використання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» :

- розробка акта інвентаризації з описом товарно-матеріальних цінностей;

- розробка акта передачі товарів;

- розробка підбору товарів;

- розробка картки замовлення товару;

- розробка резервування по картці замовлення товару;

- розробка між складського переміщення;

- розробка розцінки вхідної накладної.

З матеріалів справи вбачається, що розроблене вказаним контрагентом позивача програмне забезпечення було введено в дію з 01.01.2015, про що свідчить наказ «Про введення в експлуатацію Програмного забезпечення (ПЗ) №31-3 від 31.12.2014 (Т.3, а.с.127).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що розроблене ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» програмне забезпечення було безпосередньо задіяно у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що у штатних розписах ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» за 2014 рік (Додаток №1 до наказу №66 від 30.04.2014) (Т.1, а.с. 142) та за 2015 рік (Додаток №1 до наказу №1-к від 05.01.2015) (Т.1, а.с.141) відсутня окрема посада юриста.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення належного юридичного оформлення господарської діяльності позивача, 01.12.2014 між ТОВ «Трак Маркет» та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» було укладено договір №Д/03/12 від 01.12.2014.

Так, зокрема, відповідно до звіту про надання юридичних послуг від 31.12.2014 (Т.2, а.с.103-106) вказаним контрагентом позивача на виконання умов договору про надання юридичних послуг №Д/03/12 від 01.12.2014 було підготовлено та розроблено наступні документи:

- адміністративний позов про визнання протиправною бездіяльність та стягнення надмірно сплачених коштів - гарантійного платежу №01/СМВ/305 від 05.12.2014 (Т.2, а.с.107);

- заява про відкриття виконавчого провадження вих.№01/СМВ/310 від 15.12.2014 (Т.2, а.с.111);

- позовна заява про стягнення заборгованості вих.№01/СМВ/322 від 24.12.2014 (Т.2, а.с.113-117);

- лист-відповідь «Щодо надання інформації» вих.№01/РІМ/319 від 23.12.2014 (Т.2, а.с.119-120);

- Положення про комерційну таємницю ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» з додатками (Т.2, а.с. 121-128);

- Положення про пошук та підбір працівників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» з додатками (Т.2, а.с.129-136);

- Положення про санітарні норми та правила для всіх приміщень, які мають робочі місця з ПК (Т.2, а.с.137-139);

- Положення про службу з охорони праці для ТОВ «Трак Маркет» з додатками (Т.2, а.с.140-148);

- Положення про використання службового та особистого автотранспорту працівниками у службових цілях ТОВ «Трак Маркет» з додатками (Т.2, а.с.149-163); - Інструкція з охорони праці (Щодо заходів безпеки для працівників (користувачів персональних комп'ютерів) (Т.2, а.с.163-165);

- Інструкція з охорони праці (Щодо заходів безпеки для водіїв при експлуатації автомобілів) (Т.2, а.с. 166-171);

- Інструкція з охорони праці (Щодо заходів надання першої (долікарської) допомоги під час різних уражень, що з'явилися в результаті нещасного випадку (Т.2, а.с.172-174);

- Інструкція з охорони праці (Щодо заходів безпеки при роботах із застосуванням переносних драбин і драбинок) (Т.2, а.с.175-178);

- Інструкція з охорони праці щодо заходів безпеки для водія лектронавантажувача (Т.2, а.с.179-182);

- Інструкція з охорони праці для прибирання службових приміщень (Т.2, а.с.183-185);

- Інструкція з охорони праці (Про порядок дій під час розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій) (Т.2, а.с.186-188);

- Інструкція про проведення інвентаризації ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Т.2, а.с. 189-198);

- Інструкція про рух та облік основних засобів та малоцінних швидкозношувальних предметів ТОВ «Трак Маркет» (Т.2, а.с.199-205);

- Положення про службове відрядження ТОВ «Трак Маркет» з додатками (Т.2, а.с.206-223);

- Правила внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Т.2, а.с.224-236);

- Інструкція з охорони праці щодо заходів безпеки для робітника складу (Т.3, а.с.1-4), затверджена директором ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» ОСОБА_7 01.01.2015;

- Правила експлуатації службового автотранспорту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Т.3, а.с. 5-15);

- Положення про користування службовими мобільними телефонами та службовим мобільним зв'язком ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» з додатками (Т.3, а.с.16-21);

- Інструкція з діловодства ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Т.3, а.с.22-31);

- Положення про систему управління охорони праці ТОВ «Трак Маркет» (Т.3, а.с.32-62);

- Інструкція з кадрового діловодства ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (Т.3, а.с.63-73).

Вищевказані Положення, Інструкції, Порядки та Правила були затвердження та введені в дію на ТОВ «Трак Маркет» на підставі наказу №30-з від 31.12.2014.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що надані позивачу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» на підставі договору №Д/03/13 від 01.12.2014 юридичні послуги, зокрема, щодо підготовки вищезазначеної документації, були використанні ТОВ «Трак Маркет» в організації як внутрішньої діяльності, так і в забезпеченні господарської діяльності підприємства в цілому, що свідчить про зв'язок отриманих позивачем послуг з власною господарською діяльністю підприємства.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» на виконання умов договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №Д/5/12 від 01.12.2014 було підготовлено Огляд структури парку автобусів в Україні на 01.01.2014 (Т.2, а.с.1-54) та Огляд структури парку вантажних автомобілі (Т.2, а.с.55-93), які містять детальну інформацію про показника обсягу ринку автобусів та вантажних автомобілів в Україні за наступними критеріями: рік випуску, марка транспортного засобу, тоннажність транспортного засобу, клас транспортного засобу та ін.

Отже, надані вищезазначеним контрагентом позивача інформаційно-консультаційні послуги спрямовані на забезпечення інформування ТОВ Трак Маркет про стан функціонування ринку автобусів та вантажним автомобілів в України, з метою сприяння подальшому плануванню позивачем своєї господарської діяльності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» , та власною господарською діяльністю.

Звідси, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_8» , їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Як було вказано вище, відповідач, обґрунтовуючи безтоварність (нереальність) господарських операцій позивача з ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , посилається на те, що на адресу Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області надійшла постанова від 14.07.2015 слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_9 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Трак Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , в якій зазначено про те, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи створили суб'єкти підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності з надання податкової вигоди іншим суб'єктам підприємницької діяльності, шляхом безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат таких суб'єктів.

У зазначеній постанові вказано про те, що під час досудового розслідування отримано пояснення про непричетність до діяльності засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «ОСОБА_10 Плюс» ОСОБА_3, який повідомив, що ніякого відношення до діяльності підприємства не має, фінансово-господарську діяльність від імені директора ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ніколи не проводив, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність - не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався.

Проте, суд зазначає, що статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 1 ст.369 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Згідно з ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, внесення кримінального провадження до Реєстру досудового розслідування за відсутності вироку суду не є підставою для висновків про фіктивний характер діяльності вказаного суб'єкта господарювання,

При цьому, суд звертає увагу на те, що постанова слідчого про призначення перевірки не є завершальним етапом досудового розслідування. Інформація викладена в постанові слідчого, є лише версією слідчого, яка можливо не є кінцевою, та яка не перевірена судом, а тому не може братися до уваги, оскільки є неналежним доказом.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано вироку суду, який прийнятий за наслідками розгляду кримінального провадження №32015100010000078 щодо ОСОБА_3 А,А. або розгляду будь-якого іншого кримінального провадження щодо ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» , що набрав законної сили, і в якому б було досліджені конкретні договірні відносини, які спрямовані на функціонування схеми незаконної діяльності, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо фіктивності господарських відносин між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» .

При цьому, одні лише твердження директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_3 про його непричетність до господарської діяльності товариства, отримані в межах досудового розслідування кримінальної справи, не можуть бути належним та допустимим доказом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» за відсутності їх оцінки судом в рамках кримінального провадження та постановлення відповідного вироку суду.

Так, відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З метою допиту в якості свідка директора ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_3 судом була направлена на його адресу повістка про виклик до суду на 10.10.2016 о 15 год. 00 хв.

Однак, у судове засідання 10.10.2016 свідок не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, внаслідок чого Київським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала від 10.10.2016 про привід свідка у судове засідання 10.11.2016 о 15 год. 00 хв., яка була направлена для виконання до Головного управління Національної поліції в Київській області.

Також повістка про виклик до суду свідка була направлена на його адресу поштовим відправленням, проте повернута до суду за закінченням встановленого терміну зберігання.

Проте, у судове засідання 10.11.2016 свідок не з'явився та про причини неявки суду не повідомив. Ухвала суду про привід виконана не була у зв'язку з відсутністю ОСОБА_3 за місцем його проживання та неможливістю розшуку свідка, що підтверджується листом т.в.о. заступника начальника ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 №6979/109/20/02-16 від 10.11.2016 та листом т.в.о. начальника Києво-Сятошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 №26114 від 08.11.2016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 повторно застосовано привід свідка ОСОБА_3 у судове засідання, яке призначене на 14.12.2016 на 14 год. 00 хв.

Вказана ухвала була направлена для виконання до Головного управління Національної поліції в Київській області та Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Також судом був повторно здійснений виклик свідка у судове засідання 14.12.2016 о 14 год. 00 хв., шляхом направлення повістки поштою.

Однак, у судове засідання 14.12.2016 свідок не з'явився та про причини неявки суду не повідомив. Ухвала суду про привід виконана не була, про причини її невиконання суду повідомлено не було.

Таким чином, судом були вжиті всі можливі процесуальні способи задля здійснення допиту в якості свідка директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Плюс» ОСОБА_13, проте вказані заходи виявилися безрезультатними, а тому справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Також суд звертає увагу на те, що податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» ).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії» ) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «ОСОБА_2 Плюс» останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 5314 грн. 98 коп. підлягає стягненню на його користь з Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 16.10.2015 №0003322200 та від 16.10.2015 №0003332200.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трак Маркет» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район,село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 2, офіс 3, ідентифікаційний код 36263933) судовий збір у розмірі 5 314 (п'ять тисяч триста чотирнадцять) гривень 98 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, будинок 34, ідентифікаційний код 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.