Постанова

від 19.04.2017 по справі 826/4395/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2017 року № 826/4395/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, № 0000442204 і № 0000432204, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс (надалі - позивач або ТОВ Самтек-Сервіс ) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 № 0005942208, № 0005952208, № 0005962208, № 0000442204 і № 0000432204.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2015 № 4354/26-58-22-08-17/30404902 щодо завищення позивачем задекларованих показників витрат і податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських операцій з перевезення вантажів, придбання природного газу та послуг з протипожежної безпеки, а також про порушення товариством термінів повернення валютної виручки та декларування валютних цінностей за зовнішньоекономічним контрактом з контрагентом-нерезидентом ООО Регион-Маркет .

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідані проти позову заперечував, посилаючись на доводи наведені в тексті його письмових заперечень.

В судовому засіданні 21.12.2016 за участю позивача та представника відповідача суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем протягом липня-серпня 2015 року проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої 04.09.2015 складено акт №4354/26-58-22-08-17/30404902 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Самтек-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем в порушення вимог норм:

- пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 459455 грн. (в тому числі за періоди півріччя 2012 року, 9-ть місяців 2012 року, 2012 рік, 2013 і 2014 роки);

- п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3 і 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого встановлене завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації), на загальну суму 218333 грн. (в тому числі за травень 2013 року, грудень 2014 року) та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), за грудень 2014 року на суму 30469 грн.;

- ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР;

- ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93.

Як вбачається з тексту акта перевірки, епізоди даних правопорушень перевіряючі пов'язують з наступним фактами:

1) неправомірне врахування ТОВ Самтек-Сервіс при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на придбання послуг (товарів, робіт) у суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 (на загальну суму 57907 грн., період взаємовідносин 2 - 3 квартали 2014 року) та ОСОБА_2 (на суму 101900 грн., період взаємовідносин - 2014 рік) з мотивів не підтвердження таких взаємовідносин первинними документами та невстановлення зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю товариства;

2) неправомірне врахування ТОВ Самтек-Сервіс при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток сум витрат на транспортування продукції на загальну суму 1091792 грн. (період 2014 рік) з мотивів не підтвердження таких витрат товарно-транспортними накладними, оформленими за формою нового зразка (встановлений наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 № 983);

3) неправомірне врахування ТОВ Самтек-Сервіс при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість сум витрат (1141990 грн.) і ПДВ (239221 грн.) на придбання у контрагента-постачальника ПП Епіцентр газу за договором на постачання від 09.12.2011 № 181-12 (періоди півріччя 2012 року, 9-ть місяців 2012 року, 2012 рік, 2013 і 2014 роки) з мотивів не підтвердження товарності операцій за ланцюгом постачання від постачальників - ТОВ Українська нафтогазова компанія , ТОВ Лідергаз і ТОВ Крістенс до ТОВ Транс-Газ Бюро , яке, в свою чергу, було основним постачальником товару для ПП Епіцентр протягом перевіряємого періоду. Також позивач не надав до перевірки наступні документи: договори, укладені ним з газорозподільним та газотранспортними підприємствами, на підтвердження транспортування природного газу газотранспортною системою України або інші документи, що підтверджують транспортування природного газу в будь-який інший спосіб; документи з відомостями про пункти приймання-передачі природного газу між учасниками газового ринку; документи, що підтверджують позитивний економічний ефект від операцій з придбання природного газу, та наявність зв'язку між вказаними операціями та господарською діяльністю товариства. Крім того, перевіряючі встановили факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем та підприємствами ПАТ Укртрансгаз (на підставі договору від 01.12.2011 № 09-50168/12) і ПАТ Кременчукгаз (на підставі договору від 20.11.2012 № 2325-21), та у зв'язку з цим дійшли висновку про відсутність економічної доцільності у господарських операцій між ТОВ Самтек-Сервіс і ПП Епіцентр ;

4) віднесення до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2013 року суму ПДВ у розмірі 9580 грн. на підставі податкової накладної, що виписана на невизначеним контрагентом;

5) порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютної виручки у сумі 147141,12 дол. США від покупця-нерезидента ООО Регион-Маркет (Російська Федерація) за контрактом від 21.12.2009 №SMK-RMSpb 01/01-10 на експорт харчових наповнювачів;

6) неподання позивачем до контролюючого органу декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами станом на 01.10.2014 та на 01.01.2015 з відомостями про наявну дебіторську заборгованість контрагента-нерезидента ООО Регион-Маркет в сумах 3173,72 дол. США (термін погашення настав станом на 01.10.2014) та 57340,20 дол. США (термін погашення настав станом на 01.01.2015) за контрактом від 21.12.2009 №SMK-RMSpb 01/01-10.

За результатами розгляду заперечень платника податків до висновків акта перевірки та доповнень до них, відповідач своїм листом від 07.10.2015 №26096/10/26-58-22-08-11 відкоригував висновки акта перевірки, виклавши їх у новій редакції. Зі змісту цього листа ДПІ від 07.10.2015 суд встановив, що контролюючий орган залишив в силі висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства за епізодами, що стосуються обліку витрат на транспортування вантажів і на придбання природного газу у ПП Епіцентр , та порушення норм валютного законодавства.

На підставі акта перевірки (у відредагованій редакції) відповідачем 12.10.2015 прийнято оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення:

- №0005942208 форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення за грудень 2014 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, задекларований позивачем у податковій декларації реєстр. №9014819776 від 13.02.2015 у розмірі 30469 грн.;

- №0005952208 форми В1 , яким зменшено суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, задекларовані позивачем у звітний періодах травень 2013 року (податкова декларація реєстр. № 9043048971 від 18.07.2013) та грудень 2014 року (податкова декларація реєстр. №9014819776 від 13.02.2015), всього у розмірі 218333 грн. та нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 54583 грн.;

- №0005962208 форми Р , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 538361 грн., в тому числі за основним платежем - 430 689 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 107 672 грн.;

- №0000442204 форми У , яким позивачу визначено штрафну санкцію за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93, в сумі 340 грн.;

- №0000432204 форми У , яким позивачу визначено пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , в сумі 105374,46 грн.

В подальшому за наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 ПК України, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0005962208 було скасовано в частині нарахованої штрафної санкцій в сумі 2263,75 грн., а в решті суми донарахування, як інші податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015 - залишені без змін згідно рішення Державної фіскальної служби України від 02.03.2016 №4589/6/99-99-10-01-04-25.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 12.10.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпункт 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України вказує, що до інших витрат відносяться витрати на збут, які в свою чергу, включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми Кодексу дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України. Зокрема, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 вказаної статті Кодексу). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 вказаної статті Кодексу).

В свою чергу за визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Зі змісту акта перевірки, додатку 2 до такого акта та пояснень позивача, наведених в тексті позову, вбачається, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Самтек-Сервіс здійснювало господарську діяльність з виробництва харчових продуктів (макової начинки, наповнювачів для морозива, цукрової помадної глазурі, желейно-фруктових шматочків, декогелів, фрутогелів, та ін.), переробки та консервування фруктів і овочів, оптової торгівлі продуктами харчування (власного виробництва та придбаної продукції), що відповідає видам діяльності позивача згідно даних з ЄДРПОУ. Для ведення господарської діяльності ТОВ Самтек-Сервіс використовувало власні трудові ресурси (станом на 01.04.2012 чисельність працюючих на товаристві складала 60 осіб, а станом на 31.12.2014 - 67 осіб), орендовані складські приміщення за адресою: м. Київ, пров. Радищева, 6 (право користування на які виникло на підставі договорів оренди, перелік яких наведений у довідці № 2 до акта перевірки) та власні виробничі приміщення за адресою: с. Соснівка, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Панфіловців, 36-А (придбані згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2009 у ТОВ Фінансово-промислова група УКРМЕТЕКСПОРТ , код ЄДРПОУ 25101765, та довгострокового договору оренди земельної ділянки від 12.01.2012), та основні засоби загальною вартістю 6 720,8 тис. грн. (в тому числі станом на 31.12.2014 машини та обладнання загальною вартістю 1 239,2 тис. грн., транспортні засоби - 1 207 тис. грн., та ін.).

До складу задекларованих за підсумками 2014 року витрат на збут продукції позивачем були включені витрати на транспортування продукції на загальну суму 1 091 792 грн., що складається з витрат за видами перевезень, а саме: перевезення власним вантажним транспортом (витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, оформлювалися подорожніми листами для вантажних автомобілів та накладними на товар) у сумі 26 726 грн.; міжнародні перевезення (за експортними контрактами), що оформлювалися договорами про міжнародні перевезення, актами про надання послуг з міжнародних перевезень, вантажними митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) - у сумі 672 589 грн.; перевезення вантажів в межах України із залученням сторонніх перевізників, що оформлювалися договорами на перевезення, актами за результатами наданих послуг і товарно-транспортними накладними старого та нового зразків, - у сумі 392 477 грн.

На підтвердження наведених обставин позивачем до матеріалів справи були додані копії наступних документів: договору № 120813 про транспортно-експедиційні послуги від 12.08.2013, укладеного між ТОВ Самтек-Сервіс (як замовником) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (як виконавцем) щодо надання останнім транспортно-експедиційних послуг у місцевому та міжнародному сполученнях; договору транспортного експедирування № 10/11 від 10.11.2014, укладеного між ТОВ Самтек-Сервіс (як замовником) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (як експедитором) щодо надання останнім транспортно-експедиційних послуг за узгодженим маршрутом; міжнародних товарно-транспортних накладних і вантажних митних декларацій за 2014 рік, згідно яких позивач значиться відправником вантажів; актів виконаних робіт та заявок-договорів на перевезення, складених і підписаних сторонами - ТОВ Самтек-Сервіс (як замовником) і фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, юридичними особами ТОВ Авто-Ера і ТОВ Делівері (як експедиторами/перевізниками), - складеними та підписаними за результатами надання послуг з організації транспортно-експедиційних послуг, безпосередньо послуг з перевезення вантажів за маршрутами в межах/поза межами України. Зокрема, за даними заявок на перевезення пунктом навантаження значиться адреса будівлі адміністративного корпусу в с. Соснівка Кременчуцького р-ну в Полтавській області, яке належить ТОВ Самтек-Сервіс на праві власності та використовується ним для проведення господарської/виробничої діяльності; товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН (далі по тексту - ТТН); видаткових накладних постачальника ТОВ Самтек-Сервіс , виписаних на користь покупців (ПрАТ Хладопром , ТОВ Продлогістика , ТОВ Фьюжн Груп та ін.); довіреностей покупців, виданих експедиторам на отримання від ТОВ Самтек-Сервіс товарно-матеріальних цінностей (продукції); накладних на переміщення продукції з місця виробництва (с. Соснівка) на склад (м. Київ); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених третіми особами за результатами надання позивачу послуг з обслуговування і паркування транспортних засобів; сертифікату про походження продукції ТОВ Самтек-Сервіс ; подорожніх листів ТОВ Самтек-Сервіс ; накладних ТОВ Самтек-Сервіс на відпуск паливно мастильних матеріалів; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (вантажні автомобілі) за ТОВ Самтек-Сервіс ; оборотно-сальдових відомостей по субрах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2012 - 2014 в розрізі по контрагентах та з проводками на інші рахунки бухгалтерського обліку; картки рах. 93 Витрати на збут за 2014 рік з відомостями про витрати на транспортування в розрізі по контрагентах та операціях (списання пального, надходження товарів і послуг); роздруківок електронних банківських виписок за 2014 рік.

Дослідивши зміст акта перевірки та заперечень проти позову, де наведений опис епізоду порушення, суд встановив, що відповідач не заперечує наведену позивачем структуру витрат на перевезення вантажів (продукції), факт взаємовідносин позивача з третіми особами (перевізниками, експедиторами), наявність на балансі позивача власного вантажного автомобільного транспорту, оформлення результатів перевезень іншими первинними документами, ніж ТТН. Натомість витрати понесені позивачем на транспортування товарів не були підтверджені контролюючим органом з єдиної причини, а саме: в ТТН товариством не зазначені обов'язкові реквізити (як то вид перевезення, посвідчення водія, пункт навантаження, пункт розвантаження, маса брутто, супровідні документи на вантаж) та позивачем в 2014 році використовувалися товарно-транспортні накладні старого зразку (за формою, затвердженою спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля ).

При цьому, перелік таких ТТН, які, на думку перевіряючих, були оформлені за формою старого зразка та/або не містили певні реквізити, в тексті акта перевірки відсутній, а копії таких накладних представником відповідача до суду не подавалися.

Між тим копії ТТН за 2014 рік були додані позивачем до матеріалів справи разом з клопотанням від 06.02.2017. За результатами аналізу наданих документів суд встановив, що ці ТТН складені перевізниками (ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_4) в результаті здійснення перевезень автомобільним транспортом у межах України на замовлення ТОВ Самтек-Сервіс . ТТН, датовані до 15.01.2014, а також дві ТТН від 15.01.2014 (перевізник ФОП ОСОБА_4) були складені за формою, затвердженою наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля від 29.12.1995 № 488/346 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства інфраструктури України, наказом Міністерства інфраструктури України від 10.12.2013 № 1005/1454), а решта накладних - за формою, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України Про затвердження Змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 05.12.2013 № 983 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2013 за № 2197/24729 та набрав чинності з 14.01.2014). Деякі з наданих ТТН дійсно не містять відомостей про вид перевезень та/або номер посвідчення водія, та/або масу брутто, та/або відомості про товаросупровідні документи, що за наявності основних реквізитів документа (автопідприємство, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункти навантаження та розвантаження, відомості про вантаж, реквізити автомобіля (марка, державний реєстраційний номер), П.І.П. водія, та ін.) та в сукупності з іншими первинними документами (видатковими накладними, накладними на відпуск товару/переміщення, заявок-договорів на перевезення, актів наданих послуг перевізників) дають змогу повною мірою ідентифікувати кожне здійснене перевезення (вид перевезення та транспортні засоби, замовника і платника перевезень, отримувача вантажу, маршрут перевезень, обсяг і тип протранспортованого вантажу) та підтвердити право власності позивача на перевезені вантажі.

Щодо відсутності ТТН при здійсненні ТОВ Самтек-Сервіс позадоговірних внутрішніх перевезень (тобто, з використанням власних вантажних автомобілів і своїх працівників), витрати на паливно-мастильні матеріали по яких оформлювалися подорожніми листами (зокрема, останні містять вичерпну інформацію про особу водія, транспортний засіб, товаросупровідні документи, обсяг використаного пального та пройдений кілометраж, маршрут руху), та отримання від перевізників на договірних засадах послуг з міжнародного перевезення вантажів, що відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (19.05.1956, Закон України Про приєднання України д Конвенції з застереженням від 01.08.2006 № 57-V) оформлювалися міжнародними товарно-транспортними накладними, то суд погоджується з позивачем щодо необов'язковості в даних випадках ТТН. Відповідно ненадання позивачем під час перевірки ТТН за результатами таких перевезень не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та понесення витрат на перевезення власної продукції (товару).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивача всіх необхідних та належним чином складених первинних документів, якими підтверджується реальне здійснення ним господарських операцій по перевезенню власних вантажів (продукції) на договірних і позадоговірних умовах, оскільки останні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, суд встановив, що позивач відніс до складу витрат на збут у звітних періодах 2 - 4-ий квартали 2012 року, 2013 і 2014 роки втрати (1141990 грн.), понесені за рахунок господарських операцій з контрагентом ПП Епіцентр .

Так, 09.12.2011 між ТОВ Самтек-Сервіс (в особі директора Самойлика І.М.), як покупцем, і ПП Епіцентр (в особі генерального директора Матвєєва В.С.), як постачальником, був укладений договір постачання природного газу №181-12. За умовами цього договору (з урахуванням доповнень внесених додатковою угодою № 1 від 09.12.2011) постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ, а також надавати послуги по забезпеченню постачання газу (а саме: аналіз ринку закупівлі природного газу для забезпечення заявленого обсягу газу від покупця; виділення планових лімітів газу за відповідний період, шляхом формування та надання планового розподілу в роздрукованому та електронному форматах у відповідні управління та доведення їх до газорозподільних та газотранспортних підприємств; коригування планових лімітів газу з метою їх приведення до середньодобового споживання газу), а покупець, в свою чергу, - зобов'язується прийняти та оплатити газ і надані послуги на умовах цього договору. Вимоги до кількості (помісячно в тис. куб.м.) та якості газу визначені сторонами в ст. 2 даного договору. Постачальник здійснює постачання газу покупцеві на умовах і в обсягах, зазначених в п. 2.1 цього договору, або в скоригованих заявках, які покупець надсилає до постачальника до 20-го числа поточного місяця (місяця споживання). При цьому, покупець зобов'язується укласти договір на транспортування газу по території України з газотранспортними та газозбутовими організаціями. Порядок та умови транспортування визначаються у вищезазначених договорах. Фактична кількість газу, що постачається у звітному періоді, зазначається в актах прийому-передачі газу за кожний місяць та визначається за показниками контрольно-вимірювальних приладів, що встановлені у покупця і відповідають встановленим правилам і стандартам (Правила виміру споживання газів і рідин, Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України, норми Держстандарту України). При відсутності вимірювальних приладів, при їх несправності або неатестованості, кількість газу визначається по паспорту і потужності газовикористовуючого обладнання з розрахунку його цілодобової роботи. Перерахунок здійснюється з початку поточного місяця, в якому не працювали прилади обліку. Газотранспортне підприємство має право доступу до зчитувань показників засобів вимірювальною техніки, що встановлена на комерційних вузлах обліку газу. Прийом-передача газу, який був поставлений у відповідному місяці, оформлюється актом, який підписують сторони. Такий акт прийому-передачі є підставою для розрахунків. Ціна за 1000,0 куб.м. газу встановлена сторонами без врахування вартості транспортування по території України (3 382 грн.) та з урахуванням цільової надбавки 2% (67,64 грн.), ПДВ 20% - 689,93 грн. в ст. 4 даного договору та складає 4 139,57 грн. Вартість послуг з розрахунку за 1 000 куб.м. газу становить 137,70 грн. (з ПДВ). Оплата за газ здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за наступною схемою: попередню оплату в розмірі 100% оплати за природний газ та інформаційні послуги - не пізніше 25-го числа місяця попереднього перед місяцем газоспоживання; остаточний розрахунок за спожитий газ - до 5-го числа місяця, наступного за місяцем споживання.

На виконання вимог Закону України Про засади функціонування ринку природного газу від 08.07.2010 № 2467-VI та умов договору постачання природного газу № 181-12 від 09.12.2011 позивачем були укладені договори на використання магістрального газопроводу з газотранспортною організацією та на розподіл газу з власником місцевої мережі (газорозподільною організацією), а саме:

- типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 09-50168/12 від 01.12.2011 з дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , в особі філії Управління магістральних газопроводів Черкаситрансгаз (далі - газотранспортне підприємство). За умовами цього договору газотранспортне підприємство зобов'язувалося надати замовнику (позивачу) послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства. Газотранспортне підприємство приймає газ від замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільній мережі. Приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється сторонами відповідно до порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Послуги з транспортування газу оформлюється газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. При цьому, у випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладі обліку газу, установлених на ГРС. Якщо ж замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги про транспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством. Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість послуг з транспортування газу на місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість про транспортованого газу, визначеного згідно з розділом. 4 цього договору, та податку на додану вартість. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС;

- договір на розподіл природного газу № 2325-21 від 20.11.2012 з публічним акціонерним товариством Кременчукгаз (далі - газорозподільне підприємство), за умовами якого останнє зобов'язується надати замовнику (позивачу) послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання (далі - комерційні вузли обліку) визначені сторонами в додатку до цього договору. Підставами для транспортування природного газу ГРМ Є: підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України місячні обсяги природного газу постачальника, виділені для забезпечення об'єктів споживача; наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства (зокрема, газорозподільному підприємству надається замовником витяг з договору на постачання природного газу щодо договірних обсягів природного газу, завірений в установленому законодавством порядку). Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених оператором. Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Відповідно облік обсягів природного газу, що транспортується на умовах даного договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 № 67/11941.

Попередньо аналогічні правовідносини існували між позивачем і ПАТ по газопостачанню та газифікації Кременчукгаз та були врегульовані договором №543-21 щодо надання послуг по транспортуванню природного газу від 29.12.2011 (строком дії до 31.12.2012).

Як пояснив позивач в тексті свого позову, необхідність придбання ТОВ Самтек-Сервіс природного газу та супутніх послуг з транспортування такого газу магістральними трубопроводами і газорозподільними мережами була зумовлена тим, що харчова продукція товариства виробляється у с. Соснівка, Кременчуцького району Полтавської області на технологічному обладнанні (котли для варіння), яке працює виключно на парі високого тиску. В свою чергу пара високого тиску генерується паровим котлом Е1/9, який є об'єктом підвищеної небезпеки і являється газовикористовуючим обладнанням.

На підтвердження правомірності формування сум витрат за вказаними договором поставки природного газу, договором транспортування природного газу магістральними трубопроводами, договором на розподіл природного газу, обліку прийнятого та спожитого газу, а також наявності відповідного газовикористовуючого обладнання позивач додав до матеріалів позову копії наступних документів: додаткових угод до договору постачання природного газу, укладених щодо коригування вартості газу; ліцензії серії АВ № 527229, виданої ПП Епіцентр Нацкомісією з регулювання електроенергетики України на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом (строком дії з 15.05.2010 по 14.05.2015); щомісячних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), складених та підписаних представниками сторін у м. Кременчук за результатами здійснення ПП Епіцентр поставок природного газу та надання послуг, що датовані квітнем-груднем 2012 року, січнем-груднем 2013 року та січнем-лютим 2014 року (останній від 28.02.2014); податкових накладних, виписаних ПП Епіцентр ; електронних копій платіжних доручень ТОВ Самтек-Сервіс про перерахування на користь ПП Епіцентр коштів за природний газ, всього на загальну суму 1 562 517,51 грн. (зокрема, за результатами описаних вище господарських операцій станом на 30.03.2014 у ПП Епіцентр утворилася дебіторська заборгованість перед ТОВ Самтек-Сервіс у розмірі 130 595,11 грн., що було встановлено та підтверджено в господарському суді під час розгляду господарської справи № 910/10839/14 за позовом ТОВ Самтек-Сервіс до ПП Епіцентр про стягнення коштів за договором № 181-12 від 09.12.2011. Зокрема, за результатами розгляду даної справи Господарський суд Полтавської області виніс рішення від 21.08.2014 про задоволення позову, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 05.09.2014); актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами за період січень 2012 - лютий 2014 року; актів приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за місяці січень-грудень 2011 року (складених на підставі попереднього укладеного між сторонами договору № 09-50168/10 від 01.12.2009), згідно яких обсяги про транспортованого Кременчуцьким УМГ Черкаситрансгаз природного газу відповідають обсяги газу, поставленого ПП Епіцентр протягом перевіряємого періоду на користь позивача; додатків до договору на розподіл природного газу № 2325-21 від 20.11.2012: додатку 1 - Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання (згідно якого споживачем природного газу визначено ТОВ Самтек-Сервіс , пункт призначення - с. Соснівка, газоспоживний прилад - котельня Е1-09, тип приладу обліку газу - Курс-01, виписку 30.04.2010, заводський номер 5876, коректор газу ВЕГА-1.01, заводський номер 04074, витрати газу приладом за добу - 750 куб.м.); додатку 2 - Договірні обсяги транспортування природного газу Замовником ГРМ на 2013 рік; додатку 3 - Розрахунок витрат та втрат природного газу в мережі; актів прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу за період січень 2012 року - лютий 2014 року (складених на підставі договорів № 543-21 від 29.12.2011, № 2325-21 від 20.11.2012), згідно яких обсяги про транспортованого ПАТ Кременчукгаз природного газу відповідають обсяги газу, поставленого ПП Епіцентр протягом перевіряємого періоду на користь позивача; звітів комерційного вузла обліку газу (лічильника газу заводський номер 5876 та коректор газу ВЕГА-1.01, заводський номер 04074) за періоди 2012 - 2013 років з печаткою ПАТ Кременчукгаз і ТОВ Самтек-Сервіс ; електронних копій платіжних доручень ТОВ Самтек-Сервіс про перерахування на користь газотранспортного та газорозподільних підприємств коштів в оплату наданих послуг; акта введення в дію вузла обліку газу від 26.07.2010, складеного представниками ВАТ Кременчукгаз і ТОМ Самтек-Сервіс за результатами монтажу та введення в дію приладу обліку використання природного газу на базі вимірювального комплексу для розрахунків за використаний газ між користувачем і газотранспортним підприємством; довідок про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року та актів приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, складених та підписаних за результатами виконання ТОВ НПФ СТМ на користь ТОВ Самтек-Сервіс робіт з будівництва парової котельні на базі котла Е1/9; акта № С-00000011 від 31.05.2010 щодо приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акта здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт науково-технічної продукції до договору за травень 2010 року; видаткових накладних постачальників, датованих квітнем-червнем 2010 року, на передачу ТОВ Самтек-Сервіс виробничого обладнання (котлів для варіння); технічної документації на котли варіння; договору підряду № 3005/14 від 30.05.2014/, укладеного між ТОВ Самтек-Сервіс як замовником і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як підрядником) щодо виконання проектних робіт та робіт з вогнезахисного оброблення металевих конструкцій сходових клітин та дерев'яних конструкцій горища адміністративно-виробничої бази з виготовлення харчових добавок в с. Соснівка Кременчуцького району Полтавської області, вул.. Панфіловців, 36-а, та доданих до нього первинних документів (кошторисів, актів виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів здачі-прийняття проектної продукції, відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, договірних цін, актів прийняття в експлуатацію виконаних робіт з вогнезахисного обробляння).

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Закону України Про засади функціонування ринку природного газу , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Зокрема, надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу містять відомості про фактичну кількість поданого (протранспортованого) та прийнятого газу (з урахуванням розрахованих втрат), що відповідають показникам контрольно-вимірювального комерційного приладу - лічильника газу, зафіксованим у відповідних звітах.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ Самтек-Сервіс на придбання природного газу і здійсненням ним господарської діяльності з виробництва харчових продуктів з використанням газовикористовуючого обладнання.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ПП Епіцентр ) був зареєстрований як юридичні особи та платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку, що не заперечується відповідачем.

Щодо посилань відповідача на випадки не підтвердження спірних господарських операцій за ланцюгом постачання від основних постачальників до ПП Епіцентр , то суд зазначає наступне.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 ПК України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

В ході розгляду цієї справи відповідач не надав, а суд не встановив наявність належних документальних доказів, що свідчать про неповноту та/або недостовірність наданих позивачем первинних документів по спірних господарських операціях.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, недійсними.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат і ПДВ в ціні природного газу, паливно-мастильних матеріалів та послуг з перевезення вантажів, які були віднесені до складу витрат/податкового кредиту за перевіряємий період, та як наслідок про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу податку на прибуток, зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та суми бюджетного відшкодування згідно податкових повідомлень-рішень від 12.10.2015 № 0005942208, № 0005952208 і № 0005962208.

Стосовно правомірності висновків відповідача про порушення позивачем валютного законодавства при здійсненні експортних операцій суд зазначає наступне.

Згідно тексту акта перевірки (стор. 58 - 60), за результатами проведення відповідачем перевірки реєстраційних та статутних документів, виписок банку по валютних рахунках, платіжних документів, митних декларацій, актів виконаних робіт за перевіряємий період встановлено порушення ТОВ Самтек-Сервіс норм ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР при здійсненні позивачем експортних операцій по контракту від 21.12.2009 № SMK-RMSpb 01/01-10 з нерезидентом ООО Регион-Маркет (Росія).

Між ТОВ Самтек-Сервіс , як продавцем, та ООО Регион-Маркет (Росія), як покупцем, укладений контракт № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 на експорт товару (наповнювачів харчових). На виконання умов експортного контракту № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 ТОВ Самтек-Сервіс здійснено поставку товару на загальну суму 4 937 994.78 дол. США, про що свідчать надані до перевірки вантажні митні декларації.

За даними бухгалтерського обліку та згідно пояснень підприємства від 07.08.2015 № 0708/15-1 станом на 01.04.2012 у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість по контракту № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 нерезидентом ООО Регіон-Маркет в сумі 216 802,56 дол. США.

Протягом перевіряємого періоду ООО Регион-Маркет здійснено оплату товару позивача на загальну суму 5062 239,54 дол. США, в тому числі як погашення дебіторської заборгованості на суму 216 802,56 дол. США, про що свідчать надані до перевірки виписки банку.

При цьому, на дату перевірки ТОВ Самтек-Сервіс не одержувало висновок Міністерства економіки розвитку і торгівлі України та не зверталось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості з нерезидента.

За наведених обставин відповідач дійшов висновку про надходження валютної виручки у сумі 147 141,12 дол. США від нерезидента ООО Регион-Маркет (Росія) з порушенням встановлених ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті термінів розрахунків.

Крім того, в ході перевірки було встановлено, що станом на 31.12.2014 у ТОВ Самтек-Сервіс обліковується дебіторська заборгованість по контракту № SMK-RMSpb 01/01-10 від 21.12.2009 нерезидентом ООО Регіон-Маркет в сумі 92557,80 дол. США, строк погашення якої не настав (зокрема, дебіторська заборгованість в сумах 57 340,20 дол. США термін погашення якої настав станом на 01.01.2015, та 3 173,72 дол. США, - термін погашення якої настав станом на 01.10.2015).

При перевірці порядку та строків декларування ТОВ Самтек-Сервіс валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 виявлено, що в порушення вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93 позивач не подав до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.10.2014 та на 01.01.2015.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач в цілому не заперечує факти вчинення ним порушень норм ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті термінів розрахунків та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю по зовнішньоекономічному контракту від 21.12.2009 № SMK-RMSpb 01/01-10. В тексті заяви-клопотання від 11.11.2016 представник позивача пояснив, що несвоєчасна оплата зі сторони контрагента-нерезидента (ООО Регион-Маркет , Росія) зумовлена тим, що ТОВ Самтек-Сервіс несвоєчасно розрахувалрся з іншим підприємством-нерезидентом - ООО ГАБАТТИ (Росія), співзасновником якого, як й ООО Регион-Маркет , є одна особа - ОСОБА_8 (що засвідчується копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації). Таким чином, оскільки обидна вказані підприємства знаходились під спільним контролем ОСОБА_8, то російська сторона прийняла рішення затримати розрахунки з позивачем по контракту від 21.12.2009 № SMK-RMSpb 01/01-10. Наведена ситуація не була визначена сторонами як обставина форс-мажору за умовами контракту від 21.12.2009 № SMK-RMSpb 01/01-10, на сьогодні цей контракт розірвано.

Водночас позивач не погоджується з правильністю обрахунку контролюючим органом розміру фінансових санкцій (105 374,46 грн.) за ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , посилаючись на його необґрунтованість.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Постановою Національного банку України Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті № 270 від 12.05.2014 встановлений 90-денний строк здійснення імпортних операцій.

Порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статті 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ст. 4 зазначеного вище Закону).

З контексту наведеної норми ст. 4 Закону слідує, що для правильного обрахунку суми пені мають значення достовірність даних щодо періоду прострочення, кількості днів прострочення, суми неодержаної виручки та курсу гривні в іноземній валюти за відповідний період.

Відповідно до положень п.п. 4 - 6 розд. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 за № 34/18772 та діяв до 17.11.2015) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також у п. 5.2, п. 5.3 розд. ІІ цього Порядку зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Так, в тексті акта перевірки зазначено, що висновки про порушення позивачем ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зроблені на підставі аналізу даних ВМД (перелік яких в тексті акта перевірки відсутній), виписки банку з відомостями про надходження сум валютної виручки від нерезидента (наведені в таблиці додатку № 2В, оригінал та/або копія якої до суду не надана).

На підтвердження обґрунтованості розміру застосованих фінансових санкцій відповідачем на письмові та усні вимоги суду був наданий лише розрахунок пені ТОВ Самтек-Сервіс , складений та лише підписаний працівниками податкової інспекції, який містить лише відомості про період порушення, кількість днів порушення, суму дебіторської заборгованості в доларах США, курс валюти на день виникнення заборгованості, суму пені. Посилання на конкретні первинні та інші документи, в яких зафіксовано прострочення надходження конкретних сум валютної виручки (виписки банку по валютних рахунках позивача, які містять відомості про дати та суми отриманих позивачем валютних коштів від ООО Регион-Маркет , вантажні митні декларації, де зафіксовані дати експорту товарів, документи бухгалтерського обліку позивача, де зафіксовані записи про відповідні операції, тощо) в тексті зазначеного розрахунку відповідача, як і в тексті акта перевірки, відсутні.

Всупереч вимог ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав під час розгляду справи всі наявні у нього матеріали перевірки, які підтверджують правильність і достовірність нарахованої ним податковому повідомленні-рішенні від 12.10.2015 №0000432204 суми пені за порушення позивачем законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим у суду відсутні підстави для висновку, що розмір спірного донарахування (пені в сумі 105374,46 грн.) в податковому повідомленні-рішенні від 12.10.2015 №0000432204 відповідає матеріалам перевірки та є належним чином обґрунтованим.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Аналіз наведеної норми ст. 9 Декрету дає підстави вважати, що декларування, в даному випадку, обов'язкове тільки якщо валютні цінності, доходи та майно, що знаходиться за межами України належать резиденту України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 вказаного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з пп. 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Відповідно неоподатковуваний мінімум доходів громадян - грошова сума розміром у 17 грн., встановлена п. 5 підрозд. 1 розд. XX ПК України.

Підпунктом 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З урахуванням попередньо зроблених висновків та встановлених фактичних у справі обставин суд приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи факту вчинення позивачем порушення норм ч. 1 ст. 9 Декрету, а тому нарахування відповідачем штрафу за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 340 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 № 0000442204 є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.10.2015 року №0005942208, №0005952208, №0005962208 і №0000432204.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Самтек-Сервіс (код ЄДРПОУ 30404902) судові витрати у розмірі 14206,23 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов