Постанова

від 18.04.2017 по справі 911/2461/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Справа № 911/2461/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Кравчука Г.А. за участю представників: позивачаГаврилюк С.В. - довіреність від 27.02.2015 р. (а.с. 64) відповідачаВак О.В. - довіреність від 13.10.2016 р. третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" на постановувід 13.02.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 911/2461/16 господарського суду Київської області за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Жоравське" до Приватного підприємства "Галаган - Агро" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держгеокадастру у Яготинському районі проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 р. СТОВ "Жоравське" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПП "Галаган-Агро" про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення та передачі позивачу разом з врожаєм земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 розміром 108,3585 га у межах Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2016 а.с. 91-92).

Позовні вимоги, з посиланням на статті 95, 152, 212 Земельного кодексу України обґрунтовані тим, що СТОВ "Жоравське" правомірно з 2000 року користується земельною ділянкою колективної власності, отриманою в порядку правонаступництва від КСП "Жоравське".

Правомірність володіння та користування спірною земельною ділянкою підтверджується постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 р. у справі № 810/6635/13-а, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 р., а факт незаконного заволодіння відповідачем земельною ділянкою підтверджується кримінальним провадженням № 42016111100000137 та ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 382/1188/16-к.

У відзиві на позовну заяву ПП "Галаган-Агро" вважаючи, що у позовній заяві відсутні предмет та підстава позову вказувало, що земельні ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 (площею 42,3457 га) та кадастровим номером НОМЕР_2 (площею 42,583 га) відповідач не використовує та не обробляє, оскільки згідно інформації Держземкадастру вказані земельні ділянки призначені для ведення фермерського господарства, власником яких є держава в особі Яготинської райдержадміністрації та ГУ Держземагентства у Київській області відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2016 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - управління Держгеокадастру у Яготинському районі.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2016 р. (суддя Христенко О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог, встановивши також, що позивач, заявляючи вимогу про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки з незібраним на ній врожаєм, жодним доказом не підтвердив факт наявності незібраного врожаю на спірній земельній ділянці та те, що цей врожай належить відповідачеві, а від проведення відповідних експертиз позивач відмовився.

За апеляційною скаргою СТОВ "Жоравське" Київський апеляційний господарський суд (судді: Разіна Т.І., Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.), переглянувши рішення господарського суду Київської області від 09.11.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.02.2017 р. залишив його без змін з тих же підстав.

СТОВ "Жоравське" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України та залишенням поза увагою підтвердження позивачем факту самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки актом державного інспектора сільського господарства, витягом з кримінального провадження та ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 382/1188/16-к, дійшовши помилкового висновку про підтвердження таких обставин тільки вироком суду у кримінальному провадженні або постановою про адміністративне правопорушення.

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок судів про недоведеність позивачем факту наявності незібраного врожаю та належність цього врожаю позивачеві, оскільки вказані обставини встановлені законодавством, зокрема, статтею 189 Цивільного кодексу України та статтею 95 Земельного кодексу України і не повинні доводитися позивачем.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.12.1995 року КСП "Жоравське" було видано наступні акти:

- державний акт серія КВ на право колективної власності на земельну ділянку площею 1643,1 га для сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Жоравської сільської ради від 01.12.1995 року. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4-1 (а.с. 95-98);

- державний акт від 26.12.1995 року серія І-КВ № 001567 на право постійного користування земельною ділянкою площею 294,9 га для сільськогосподарського виробництва на підставі рішення Жоравської сільської ради від 01.12.1995 року. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4-1 (а.с. 99-104).

Розпорядженням Яготинської районної державної адміністрації Київської області "Про державну перереєстрацію КСП "Жоравське" в СТОВ "Жоравське" від 28.02.2000 року № 93, зареєстровано СТОВ "Жоравське", засноване колективом громадян-фізичних осіб, як правонаступника КСП "Жоравське" (а.с. 45).

Згідно з листом Управління Держземагентства в Яготинському районі Київської області вих. № 31-1016-0.3-1862/2-15 від 22.07.2015 р., земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 з 22.12.2008 року згідно розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 22.08.2008 року № 622 відноситься до земель державної власності (земель запасу Жоравської сільської ради) (а.с. 105).

Крім того, судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 06.10.2015 р. у справі № 382/212/15-ц за позовом СТОВ "Жоравське", ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та Головного управління Держземагентсва у Київській області було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 108,3585 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений 20.07.2013 р. між ОСОБА_7 та Головним управлінням Держземагентсва у Київській області (а.с. 14-15).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.11.2015 зареєстрована земельна ділянка площею 108,3585 га з кадастровим номером НОМЕР_1 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. У витязі від 25.11.2015 зроблено запис про припинення договору оренди земельної ділянки на підставі рішення апеляційного суду Київської області від 06.10.2015 р. у справі № 382/212/15-ц.

Рішенням Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області від 19.04.2000 р. № 80-ІІ-ХХІІІ припинено право користування землею КСП "Жоравське" загальною площею 294,9 га, в тому числі 244,3 га ріллі, 50,6 га інших угідь (а.с. 84).

Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2015 р. у справі № 911/4649/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. відмовлено СТОВ "Жоравське" у задоволенні позову про визнання недійсним рішення Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області від 19.04.2000 № 80-ХІ-ХХІІІ "Про припинення права постійного користування землею КСП "Жоравське" (а.с. 48-53). Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 р. залишена без змін.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2016 р. у справі № 810/6685/13-а, залишеною без змін апеляційною інстанцією, за позовом ОСОБА_6 до Яготинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи - ОСОБА_7, СТОВ "Жоравське", Управління Держгеокадастру у Яготинському районі Київської області визнано протиправним та скасовано пункт 2 розпорядження Яготинської районної державної адміністрації Київської області від 22.12.2008 р. № 622 "Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01.01.2009 року" в частині віднесення земель сумісного використання СТОВ "Жоравське" площею 225,1 га до земель запасу Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області.

Таким чином, як встановлено судами під час розгляду справи у ході реорганізації КСП "Жоравське" у СТОВ "Жоравське" земельна ділянка площею 225,1 га, що належала членам КСП "Жоравське" на праві спільної сумісної власності увійшла до складу статутного фонду СТОВ "Жоравське", а тому СТОВ "Жоравське" правомірно користується зазначеною земельною ділянкою, що належить учасникам СТОВ "Жоравське" на праві спільного сумісного використання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога СТОВ "Жоравське" про зобов`язання ПП "Галаган - Агро" усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення та передачі позивачу разом з врожаєм земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 розміром 108,3585 га у межах Жоравської сільської ради Яготинського району Київської області, з посиланням на статті 95, 152, 212 Земельного кодексу України.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що звертаючись з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення та передачі позивачу разом з врожаєм земельної ділянки, позивач посилався в якості факту, що підтверджує самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 108,3585 га на витяг з кримінального провадження № 42016111100000137 від 25.04.2016та на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2016 у справі № 382/1188/16-к.

Судами встановлено, що постановою слідчого Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницього відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області від 29.07.2016 р. кримінальне провадження № 42016111100000137 від 25.04.2016 р. закрито, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. Разом з цим, ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 382/1188/16-к вказану постанову слідчого від 29.07.2016 р. про закриття кримінального провадження скасовано, матеріали направлено до СВ Яготинського відділення поліції Переяслав-Хмельницього відділу поліції ГУ Національної поліції України в Київській області для продовження розслідування.

Таким чином, СТОВ "Жоравське" вважає, що витягом з кримінального провадження № 42016111100000137 від 25.04.2016 р. та ухвалою Яготинського районного суду Київської області у справі № 382/1188/16-к встановлений факт самовільного зайняття та незаконного засіву відповідачем земельної ділянки площею 108,3585 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Проте, відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вироку суду в кримінальному провадженні № 42016111100000137, який набрав законної сили, позивачем не надано, а відтак, суди дійшли висновку, що ухвала Яготинського районного суду Київської області від 30.08.2016 р. у справі № 382/1188/16-к, якою скасовано постанову слідчого про закриття кримінальне провадження № 42016111100000137 від 29.07.2016 р., не може бути доказом, яким підтверджується факт самовільного зайняття та незаконного засіву відповідачем спірної земельної ділянки площею 108,3585 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Інших доказів які б підтверджували факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивачем до суду не надано.

Крім того, як встановлено судами, заявляючи вимогу про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки з незібраним на ній врожаєм, позивач жодним доказом не підтвердив факт наявності незібраного врожаю на спірній земельній ділянці та те, що цей врожай належить саме відповідачу, при цьому відмовившись від проведення відповідних експертиз.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене та встановлені судами обставини справи, зокрема, щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів, що право позивача на користування спірною земельною ділянкою було порушено відповідачем та доказів вчинення відповідачем будь - яких дій, які б перешкоджали позивачу використовувати за призначенням спірну земельну ділянку, судова колегія вважає рішення та постанову судів у даній справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 р. у справі № 911/2461/16 та рішення господарського суду Київської області від 09.11.2016 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук