Постанова

від 26.04.2017 по справі 826/16214/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 квітня 2017 року                                                    № 826/16214/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-                                                  В С Т А Н О В И В:           З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві №0013181404 та №0013171404 від 26.07.2016 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що у податкового органу були відсутні правові підстави, визначені чинним податковим законодавством, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. При цьому, позивач зазначив, що реальність та дійсність вказаних в акті перевірки операцій ТОВ «Агрос-Нова» підтверджуються усіма необхідними документами первинного та бухгалтерського обліку, належним чином оформленими митними деклараціями, зокрема, документами складського обліку та транспортного супроводження. Додатково, представник позивача зазначив, що висновки відповідача щодо наявності розбіжностей у податковій звітності є безпідставними та повністю спростовуються, зокрема, довідкою документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ №582/26-54-28-13/38261482 від 16.10.2015 року.     В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив про обґрунтованість та законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. З матеріалів справи вбачається, що в період з 13.06.2016 року по 05.07.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п. 200.11 ст. 200 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АГРОС-НОВА» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за вересень 2015 року у сумі 890000 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за вересень 2015 року (вх. №9215254777 від 20.10.2015 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (вх. №900655012 від 14.01.2016 року), за листопад 2015 року в сумі 800000 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за листопад 2015 року (вх. №257056817 від 13.12.2015 року), згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено відповідний акт №158/26-15-14-04-01-38261482 від 12.07.2016 року. Перевіркою встановлено, що на порушення п.44.1 ст. 44 та п. 187.1 ст. 187 пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п.198.1 ст. 198 ПК України ТОВ «АГРОС-НОВА» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2015 року на суму 890000,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 800000,00 грн., за листопад 2015 року на суму 800000,00 та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету (р.25.1) у листопаді 2015 року на суму 5337991 грн. На підставі висновків акта перевірки податковим органом 26.07.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0013181404, яким позивачу за платежем податок на додану вартість збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 6672488,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0013171404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2490000,00 грн. Незгода позивача з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом. при вирішенні якого суд виходить з наступного. З матеріалів справи, зокрема наказу ГУ ДФС у м. Києві №3683 від 13.06.2016 року, вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АГРОС-НОВА» проведена відповідно до вимог п.200.11 ст. 200 ПК України у зв'язку з тим, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками та придбанням товарів/послуг у платника податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 ПК України, за період до 1 січня 2016 року. Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючи орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Згідно п. 200.11 ст. 200 контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: - за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; - з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року. Як зазначив представник позивача та не спростовано відповідачем, ТОВ «АГРОС-НОВА» суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями після 01 липня 2015 року. Крім того, позивач не використовував спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року контролюючий орган не мав жодних підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а мав зробити висновки виключно на підставі камеральної перевірки. Наведене свідчить, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АГРОС-НОВА» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за вересень 2015 року, за вересень 2015 року, за листопад 2015 року за відсутності законних на те підстав. Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що перевірка позивача проведена з порушеннями норм чинного податкового законодавства, тобто протиправно. Водночас, згідно з правовою позицією ВСУ, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Зазначене узгоджується з приписами статті 67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановлених законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку. Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що підставою виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у перевіряємому періоді є здійснення позивачем імпортних операцій (придбання риби, арахісу, кави), які зберігаються на складі. У ході проведення перевірки проведено інвентаризацію із залученням працівників на підставі наказу директора ТОВ «Агрос-Нова» від 02.07.2016 року №7, за результатами якої, на думку податкового органу, неможливо встановити наявність залишків ТМЦ ТОВ «Агрос-Нова». Наведене свідчить, що при проведенні перевірки відповідач зробив висновок про відсутність ТМЦ на складі включно у зв'язку із відсутністю номенклатурного номера у інвентаризаційному описі, що жодним чином не спростовує наявність ТМЦ на складі. Водночас, на ст. 10 акта перевірки зазначено, що оскільки за результатами інвентаризації не встановлено залишків ТМЦ на складах та відсутністю бухгалтерських документів, то дані обставини свідчать про відвантаження товару покупцям. Як зазначає позивач, імпорт рису, риби та інших товарів здійснюється товариством для подальшої реалізації товарів покупцям, але за фактом попиту різних категорій товарів. Так, в акті перевірки відсутній зв'язок між періодом перевірки, в якому відбувся імпорт товарів (вересень, жовтень, листопад 2015 року) та залишками ТМЦ станом на липень 2016 року (за витоком 7 місяців). За грудень 2015 року та І півріччям 2016 року позивачем належним чином задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ та обсяги реалізації товарів, з них, частково ті, що імпортовані протягом вересня, жовтня, листопада 2015 року, що підтверджується наявними матеріалами справи. Додатково позивач зазначив, що за маркетинговою політикою підприємства використовуються шляхи передачі нових находжень товарів на комісію за відповідними договорами, а також, як зазначено в акті, частина товарів знаходиться на відповідальному зберіганні на складах іншого підприємства, про що було повідомлено відповідача, а відповідачем не спростовано. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 4 Розділу III Закону передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає запропоновані Законом форми його організації, зокрема передбачено можливість самостійного ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. З п.2 Закону слідує, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Водночас, актом перевірки підтверджується, що позивачем в ході її проведення податковим органом надано всі наявні первинні документи, що стосуються предмету перевірки. При цьому, позивач зазначає, що оприбуткування імпортного товару здійснювалось на підставі договорів комісії, укладених з ТОВ «Південьмортранс». Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно ст. 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Наведене дає підстави для висновку, що здійснення імпортних операцій позивачем підтверджується саме укладеними та належним чином виконаними договорами, укладеними з ТОВ «Південьмортранс», згідно умов яких, ТОВ «Південьмортранс» за дорученням та в інтересах ТОВ «Агрос-Нова» здійснювало імпортні операції, результати яких і передавались та оприбутковувались позивачем. Здійснення ж товариством експортних операцій підтверджуються усіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. В частині висновків податкового органу щодо існування розбіжностей у податковій звітності, суд зазначає наступне. Актом перевірки підтверджується, що за результатами проведення перевірки не встановлено, що за перевіряємий період не встановлено включення ТОВ «Агрос-Нова» до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не встановлено наявності правових відносин з платниками, установчі документи, первинні та інші документ яких визнані недійсними. При цьому, довідкою документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 16.10.2015 року №582/26-54-28-13/38261482, складеною за результатами перевірки правомірності нарахування ТОВ «Агрос-Нова» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2015 року, встановлено, що порушень при відображенні ТОВ «Агрос-Нова» у декларації з ПДВ за липень 2015 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 4439126 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 780000,00 грн. не встановлено. Додатково, представник позивача зазначив, що його контрагентом ТОВ «Агрос-Нова» - ТОВ «ЕНТЕНТ» було належним чином відображено та здійснено розрахунок коригування податкових зобов'язань на суму 237708,00 грн. В частині доводів податкового органу щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з СФГ «Інея», суд виходить з наступного. Як повідомив позивач та не спростовано відповідачем, по взаємовідносинах з СФГ «Інея» товариство надало при перевірці документи щодо правомірності господарських операцій, в т.ч. товарно-транспортні накладні, сертифікати (свідоцтва) на походження товарів, довідку про сільгоспугіддя, довідку про врожайність 29 СГ. Також, СФГ «Інея» зареєструвало податкові накладні в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції. Відповідач в акті перевірки зазначає, що матеріалами провадження №32016080000000020 від 26.02.2016 року встановлено, що СФГ «Інея» складало фінансово-господарські документи від імені померлої людини, яка зазначена у реєстраційних документах підприємства в якості директора. При цьому, податковим органом не надано відомостей щодо прізвища вказаної особи, доказів її смерті, як і не надано копії вироку за результатами розгляду провадження №32016080000000020 від 26.02.2016 року. Водночас, в акті перевірки відсутнє будь-яке твердження про відсутність (невідповідність) документального підтвердження або оформлення поставки товарів, отриманих від СФГ «Інея», а відтак документальне підтвердження було надано на перевірку, при цьому порушень з боку позивача щодо декларування показників витрат та податкового кредиту з ПДВ не було виявлено, а в акті не зафіксовано. При цьому, суд звертає увагу, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі .обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ГІК України. Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, і якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.  Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11). Наведене в сукупності свідчить, що податковим органом безпідставно та без урахування всіх обставин справи прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак у суду наявні підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. Позивач в силу положень  ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано. З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню. Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-                                         ВСТАНОВИВ: Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова» задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0013181404 та №0013171404 від 26.07.2016 року. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова» (код ЄДРПОУ 38261482) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 109424,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980). Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України  та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Є.В. Аблов