Постанова

від 25.04.2017 по справі 926/3632/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа № 926/3632/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Мирутенко О.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Кострижівської селищної ради, б/н від 24.02.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/1017/17 від 03.03.2017р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017р.

у справі № 926/3632/16

за позовом: Кострижівської селищної ради, смт. Кострижівка, Заставнівський район, Чернівецька область

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик» (надалі ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» ), смт. Кострижівка, Заставнівський район, Чернівецька область

про спонукання та зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди землі шляхом підписання додаткової угоди до нього

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017р. у справі № 926/3632/16 (суддя Желік Б.Є.) визнано недійсним договір оренди землі №60 від 31.10.2006р., укладений між Кострижівською селищною радою та ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» на оренду земельної ділянки загальною площею 53,65 га для складування та зберігання і обслуговування будівель, споруд, які знаходяться у власності орендаря. У позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами в момент укладення договору оренди землі не було дотримано вимог чинного законодавства, що регулює порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду та порядок порушення вимог ст.15, ст.17 Закону України «Про оренду землі» , п.1 ст.203 ЦК України, що є підставами недійсності правочину - договору оренди землі від 31.10.2006р. №60 в порядку п.1 ст.215 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Кострижівської селищної ради подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду. Зокрема, скаржник зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. 20.06.2013р. Кострижівська селищна рада прийняла рішення №1-16/2013, яким затвердила нормативну грошову оцінку земель смт. Кострижівка з 01.01.2014р. Відповідно з метою приведення договірних та орендних відносин у відповідність до вимог та норм чинного законодавства, Кострижівська селищна рада звернулася до відповідача щодо укладення додаткової угоди про внесення змін до існуючого договору. Оскільки врегулювати дане питання в добровільному порядку не вдалося, селищна рада звернулася до суду з відповідним позовом. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з часу підписання сторонами спірного договору жодна із сторін не ставила питання щодо його розірвання або визнання недійсним.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.03.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_2, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2017р.

В судовому засіданні 21.03.2017р. оголошено перерву до 25.04.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 25.04.2017р. не забезпечив. В попередньому судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просив суд апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 25.04.2017р. не забезпечив. В попередньому судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2074/17 від 21.03.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.10.2006р. між Кострижівською селищною радою (орендодавець) ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» (орендар) укладено договір оренди землі №60, згідно із умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування бурякоприймального пункту та цукрового комбінату, яка знаходиться в межах смт. Кострижівка Заставнівського району Чернівецької області загальною площею 53,65 га (а.с. 13-14 том І).

Даний договір зареєстрованого в Державному реєстрі земель: запис №ЧАА 001028 від 01.11.2006р.

Рішенням від 19.06.2009р. №362-15/2009 Кострижівська селищна рада задовольнила клопотання відповідача (№73 від 24.03.2009р.) про вилучення із його орендного користування за договором №60 від 31.10.2006р. земельних ділянок загальною площею 11,0279га та приєднання їх до земель запасу селищної ради (а.с. 15-16 том І).

Згідно з пунктом 9 договору оренди від 31.10.2006р. орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься у грошовій формі в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, яка відповідно до витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель від 26.10.2006р. №233 становила 14 133 673 грн.

Однак позивач стверджує, що встановлена договором орендна плата за землю в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки суперечить чинному законодавству, у т.ч. Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» , який набув чинності 01.04.2014р. яким, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього кодексу передбачено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, при цьому річна сума платежу не може бути меншою 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Тому, вважає позивач, пункт 9 договору підлягає приведенню сторонами у відповідність до чинного законодавства.

Відтак, 20.06.2013р. Кострижівська селищна рада прийняла рішення №1-16/2013, яким затвердила нову нормативну грошову оцінку земель смт. Кострижівка з 01.01.2014р. (а.с. 17 том І).

Як стверджує позивач, він неодноразово звертався до ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» з пропозицією привести пункт 9 договору оренди землі від 31.10.2006р. в частині розміру орендної плати у відповідність до чинного законодавства, однак відповідач від врегулювання умов договору з різних причин ухиляється (а.с. 18-24 том І).

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про спонукання ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» вчинити вичерпні дії щодо зміни до діючого договору оренди землі №60 від 31.10.2006р. шляхом укладення з Кострижівською селищною радою додаткової угоди на умовах, викладених в проекті договору , що додається до позову.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як зазначалося вище, між сторонами 31.10.2006р. було укладено договір оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 288.4, п. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Верховним судом України у постанові від 02.12.2014р. № 21-274а14 висловлено правову позицію щодо застосування пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України. Зокрема, передбачено, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5 ПКУ), до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ.

За приписами ст. ст. 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2013р. Кострижівська селищна рада прийняла рішення №1-16/2013, яким затвердила нормативну грошову оцінку земель смт. Кострижівка з 01.01.2014р. (а.с. 17 том І).

Згідно зі ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, діючим законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки орендна плата земельної ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Пунктом 36 договору оренди землі від 31.10.2006р. передбачена можливість внесення змін до договору за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати ТзОВ Цукровий комбінат Хрещатик вчинити дії щодо внесення змін до діючого договору оренди землі, укладеного з Кострижівською селищною радою № 60 від 31.10.2006р. (а.с.13-14), уклавши з Кострижівською селищною радою додаткову угоду на умовах, викладених в проекті, що додається (а.с.85-87 том 1).

Однак, колегія суддів зазначає, що при поданні позову позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав при заявлені позовної вимоги про зобов'язання відповідача до укладення додаткової угоди.

Як зазначено у п.2.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011р., вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачено такого способу захисту, як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12, де Верховний Суд України зазначає, що особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п.1 ч.2 ст.6 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд визнав недійсним спірний договір оренди № 60 від 31.10.2006р. з тих підстав, що сторонами в момент укладення договору оренди землі не було дотримано вимог чинного законодавства, що регулює порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду, зокрема, не підписано акту приймання передачі землі та у пункті 2 об єкт оренди відсутні відомості щодо місця розташування земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком господарського суду Чернівецької області та зазначає, що місце розташування земельних ділянок зазначене у п.1 предмет договору : орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування бурякоприймального пункту та цукрового комбінату, які знаходяться в межах с.м.т. Кострижівка, Заставнівського району Чернівецької області.

Окрім того, як зазначалося вище, рішенням від 19.06.2009р. №362-15/2009 Кострижівська селищна рада на підставі клопотання відповідача про вилучення із його орендного користування за договором №60 від 31.10.2006р. земельних ділянок загальною площею 11,0279га зменшила площу переданих земельних ділянок в оренду до 42,6221 га., про що 23.06.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору та підписаний акт приймання-передачі від 23.06.2009 Вказана додаткова угода була зареєстрована у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК ( а.с.128 т.1 на звороті).

Отже, як і договір оренди від № 60 від 31.10.2006р., так і додаткова угода від 23.06.2009 р. пройшли державну реєстрацію.

Окрім того, в матеріалах справи містяться звіти за господарськими операціями за період з з 2006 по 2016 роки (т.1 а.с.184-196), що свідчить про оплату ТзОВ Цукровий комбінат Хрещатик орендної плати.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст. 4 3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.

Стаття 49 ГПК України встановлює, що судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017р. у справі № 926/3632/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1