Постанова

від 27.04.2017 по справі 820/313/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"27" квітня 2017 р. № 820/313/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000161304 від 05.01.2017 р.

2. Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000181304 від 05.01.2017 р.

3. Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 р. .№Ф- 0000171304.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем були винесені податкове повідомлення - рішення №0000161304 від 05.01.2017 р., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000181304 від 05.01.2017 р. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 р. .№Ф- 0000171304, з чим позивач не погоджується та вважає зазначені рішення та вимогу незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Судом встановлено, що Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р: по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

За результатами якої було винесено акт від 16.12.2016 р. №3897/20-31-13-04-08/НОМЕР_2 яким встановлено порушення позивачем:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: ФО-П ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2013-2014рр. на суму 51853,10 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі - 9723,09 грн.

- порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п. 8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 17994,19 грн.;

Н а підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті рішення:

• податкового повідомлення - рішення №0000161304 від 05.01.2017 р. (далі за текстом "ППР"), в якому зазначено про встановлення порушення п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, у загальній сумі 9723,09 грн. (сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням - 7778,47 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 1944,62 грн.);

• рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000181304 від 05.01.2017 р. (далі за текстом Рішення про застосування штрафних санкцій ), відповідно до якого Відповідач вирішив застосувати до Позивача штрафні санкції в розмірі 1908,82 грн.;

• вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 р. №Ф-0000171304, відповідно до якої вимагає сплатити недоїмку в сумі 17994,19 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача про порушення позивачем норм ПК України є його посилання в акті перевірки на ті обставини, що ним були отримані акти про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача.

Вислухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та зазначені обставини не заперечувались сторонами по справі, що одним з постачальників у жовтні 2015 року ФО-П ОСОБА_1 було ТОВ Айла Волкерс , код ЄДРПОУ 39000736, яке значиться на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

31 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЙЛА ВОЛКЕРС поставило Позивачу товар, а саме: свердло к/х ф 30,25; пластина т/с 02114-080408 Т15К6; пластина т/с 03114-120408 Т15К6; пластина т/с 34190 ВК8; пластина т/с 34150 ВК8; свердло к/х ф26,5; фреза відрізна 100x1,6; - всього на загальну суму 5948,10 грн.

Факт реальності господарських відносин також підтверджується наступними первинними документами:

- Видаткова накладна №РН-31/03-7 від 31 березня 2014року;

- Податкова накладна №59 від 31 березня 2014року;

- Банківська виписка від 24.07.2014 р. по рахунку №26004040097133 щодо сплати за інструмент згідно рахунку №сфЗ 1/03-5 від 31.03.2014 р. на суму 5000,00 грн.;

- Банківська виписка від 13.08.2014 р. по рахунку №26004040097133 щодо сплати за інструмент згідно рахунку №сф31/03-5 від 31.03.2014р. на суму 2137,72 грн.

Також встановлено, що позивач саме до складу витрат включено витрати на придбання інструменту від ТОВ Айла Волкерс код ЄДРПОУ 39000736 в березні 2014р. по накладній від 31.03.2014р. № РН-31/03-7.

Окрім того, судом встановлено, що Позивачем весь отриманий від ТОВ АЙЛА ВОЛКЕРС товар був реалізований іншим суб'єктам підприємницької діяльності відповідно до укладених з ними господарських договорів.

Так, про це зокрема свідчать наступні первинні документи:

- видаткова накладна №148 від 08 квітня 2014 року, відповідно до якої -Позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю КАТТАР товар, а саме: свердло к/х ф 30/25; свердло к/х ф 26,5 ГОСТ 10903; фреза відрізна 100x1,6;

- видаткова накладна №45 від 24 квітня 2014 року, відповідно до якої Позивач поставив Виробничому кооперативу Лозівский інструментальній завод товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6;

- видаткова накладна №47 від 28 травня 2014 року, відповідно до якої Позивач поставив Виробничому кооперативу Лозівский інструментальній завод товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6, пластина т/с 34190 ВК8;

- видаткова накладна №54 від 12 червня 2014 року, відповідно до якої Позивач поставив Виробничому кооперативу Лозівский інструментальній завод товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6;

Згідно акта перевірки Західної ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2014 № 483/20-33-22-01-07/39000736 про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛА-ВОЛКЕРС" (код ЄДРПОУ 39000736) з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року встановити реальність господарських операцій які було здійснено не надалось можливим.

Згідно даних ІС Податковий Блок до податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за березень 2014року ТОВ "АЙЛА-ВОЛКЕРС" був включений ФО-П ОСОБА_1 на суму - 5948,10 грн.

Також судом встановлено, що в акті перевірки зазначено про те, що в ході перевірки, встановлено, що Позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Гешафт - Інком (далі за текстом ТОВ Гешафт - Інком ). Позивачем в листопаді 2013 року нібито отримано від ТОВ "Гешафт - Інком" інструмент на суму 6305,20 грн. та в лютому 2014 року на суму - 39603,15 грн. (арк. 15)

Вищезазначені висновки суд вважає необґрунтованими оскільки як було встановлено в судовому засіданні між Позивачем та ТОВ Гешафт - Інком був укладений договір №К-02/10 від 01.10.2013 р., відповідно до умов якого останнім було поставлено Позивачу товар на суму 6305,20 грн., про що свідчать наступні первинні документи:

- договір №К-02/10 від 01.10.2013р.;

- рахунок - фактура №СФ-01/11-6 від 01 листопада 2013 року;

- видаткова накладна №РН-01/11-06 від 01 листопада 2013 року;

- податкова накладна №9 від 01.11.2013 р.;

- банківська виписка щодо руху коштів по рахунку 260022013019689 від 12.12.2013 р. на суму 7064,70 грн;

- банківська виписка щодо руху коштів по рахунку 260022013019689 від 31.01.2014р. на суму 3500,00 грн,;

- банківська виписка щодо руху коштів по рахунку 260022013019689 від 12.02.2014р. на суму 1000,00 грн.

Жодних господарських операцій щодо поставки ТОВ Гешафт - Інком Позивачу товару в лютому 2014 року на суму 39603,15 грн. не було. Вищезазначені обставини підтверджені актом звірки взаємних розрахунків за період з січня 2013 р. по грудень 2015 р., де зазначено про те, що ТОВ Гешафт - Інком поставив товар Позивачу у 2014 р. всього на суму 22240,50 грн. (з ПДВ - 26688,60 грн.).

На вищезазначену суму Позивачу був поставлений товар у лютому 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЕРОН ІНДАСТРІ , про що свідчать наступні первинні документи:

- видаткова накладна МРН-28/02-15 від 28 лютого 2014 року на суму 7544,00 грн.;

- податкова накладна №13 7 від 28.02.2014 р.;

видаткова накладна МРН-28/02-16 від 28 лютого 2014року на суму 4700,00 грн.;

- податкова накладна МІ 38 від 28.02.2014 р.;

- видаткова накладна №РН-28/02-17 від 28 лютого 2014 року на суму 10500,00 грн.;

податкова накладна №139 від 28.02.2014 року;

видаткова накладна №РН-28/02-18 від 28 лютого 2014року на суму 6800,00 грн.;

податкова накладна №140 від 28.02.2014 р.;

видаткова накладна №РН-28/02-14 від 28 лютого 2014 року на суму 10059,14

грн.;

- податкова накладна №136 від 28.02.2014 р.

Всього у лютому 2014 року Позивачу було поставлено ТОВ АЛЕРОН ІНДАСТРІ товару на загальну суму 39603,15 грн. На підтвердження вищезазначених обставин свідчить також акт звірки взаємних розрахунків

Згідно акта перевірки Західної ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.02.2014 № 164/20-33-22-01-04/38774705 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гешафт -Інком (код ЄДРПОУ 38774705) з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2013р. та лютий 2014 р. Отже встановити реальність господарських операцій які було здійснено ТОВ Гешафт-Інком не надалось можливим.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ Айла Волкерс та ТОВ Гешафт - Інком є дійсним, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Айла Волкерс та ТОВ Гешафт - Інком не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000161304 від 05.01.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000181304 від 05.01.2017 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 року .№Ф- 0000171304 винесено Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а отже вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000161304 від 05.01.2017 року.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000181304 від 05.01.2017 року.

Скасувати вимогу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 року .№Ф- 0000171304 .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03 травня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.