Рішення

від 24.04.2017 по справі 902/205/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2017 р. Справа № 902/205/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : ОСОБА_1, с. Соколів, Бучацького району, Тернопільської області

до : Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", м. Вінниця

про визнання рішення загальних зборів недійсним

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 22.02.2017 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 подано позов до Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" про визнання рішення загальних зборів недійсним оформлених протоколом від 01.12.2015 р.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/205/17 та призначено її до розгляду на 04.04.2017 р.

09.03.2017 р. на адресу суду від Департаменту адміністративних послуг надійшли копії документів реєстраційної справи Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця".

15.03.2017 р. до суду від Бучацької районної державної адміністрації надійшли копії матеріалів реєстраційної справи Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок".

20.03.2017 р. позивачем до суду подано клопотання від 14.03.2017 р. (вх.№ 06-52/2452/17 від 20.03.2017 р.) про долучення до матеріалів справи пояснень на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до ухвали суду від 04.04.2017 р. відкладено слухання справи до 24.04.2017 р. через неявку в судове засідання представника відповідача, неподання останнім витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових.

24.04.2017 р. позивачем до суду подано клопотання від 12.04.2017 р. (вх. № 06-52/3908/17 від 24.04.42017 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень по справі.

Відповідач правом участі в судовому засіданні повторно не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 04.04.2017 р., яка отримана його представником 14.04.2017 р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2105006117310.

З огляду на викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 24.04.2017 р. представником позивача до суду подано заяву від 24.04.2017 р. (вх. № 06-52/3937/17 від 24.04.2017 р.) в якій останній зазначає, що оскільки в протоколі загальних зборів учасників (уповноважених представників) Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" № 34 від 01.12.2015 р. прийнято чотири рішення, тому визнанню судом недійсними підлягають усі зазначені рішення відповідача.

Вказана заява позивача судом прийнята до розгляду, як така, що узгоджуються зі ст. 22 ГПК України та за своєю правовою природою, з огляду на її зміст, оцінюється як конкретизація прохальної частини позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, клопотань від 14.03.2017 р. (вх. № 06-52/2452/17 від 20.03.2017 р.) та від 12.04.2017 р. (вх. № 06-52/3908/17 від 24.04.2017 р.) про долучення до матеріалів справи пояснень, позивач в якості підстави позовних вимог посилається на наявність у нього, як працівника (головного бухгалтера) Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" корпоративного права у даному оздоровчому закладі, яке було порушено внаслідок прийняття відповідачем рішення від 01.12.2015 р. оформленого протоколом № 34, відповідно до якого внесено зміни до Статуту оздоровчого закладу, реорганізовано даний заклад (змінено організаційно-правову форму у приватну) та зазначено його засновниками членів трудового колективу оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" та юридичну особу - Обласне об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця".

Вказане рішення, за твердженням позивача, відповідачем прийнято за відсутності у нього обсягу делегованих повноважень на внесення даних змін до Статуту Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок".

Зазначене, на думку останнього, унеможливлює отримання корпоративних прав членами трудового колективу дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" та особами, прирівняними до них, у встановленому Законом України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" порядку реалізувати свої права на участь у приватизації оздоровчого закладу.

Відтак, з огляду на вказані обставини, позивач просить визнати недійсними рішення загальних зборів учасників (уповноважених представників) Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" оформлені протоколом № 34 від 01.12.2015 р.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до Статуту Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ДОЗ "Лісовий дзвіночок"), зареєстрованого Бучацькою районною державною адміністрацією 19.02.1998 р. (Статут ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р.) Колективний міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" є діючим ДОЗ, який створений сільськогосподарськими підприємствами шляхом добровільного об'єднання членами - засновниками частки своїх фінансових і матеріальних ресурсів для організації оздоровлення та відпочинку для працівників АПК, та дітей інших категорій населення (п. 1.1. Статуту) (а.с. 47-59, т. 2).

Згідно із п. 1.3. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. членами засновниками ДОЗ "Лісовий дзвіночок" є сільськогосподарські підприємства, які затвердили даний Статут .

Управління ДОЗ "Лісовий дзвіночок" здійснюють його органи, а саме: а) збори членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок"; б) директор ДОЗ "Лісовий дзвіночок" (п. 9.1. Статуту "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р.).

Відповідно до п. 9.2. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. збори членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" делегують свої повноваження по управлінню ДОЗ "Лісовий дзвіночок" Раді обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця " . Повноваження делегуються на невизначений строк в повному об'ємі, крім повноважень, передбачених п.п. "и ", "І ", "Ї ", "й " п. 9.4. Статуту.

Вищим органом ДОЗ "Лісовий дзвіночок" є збори членів. Вони створюються з членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок", або призначених ними представників (п. 9.3. зазначеного Статуту).

Згідно із п.п. "и ", "І ", "Ї ", "й " п. 9.4. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. до компетенції зборів членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" відноситься: прийняття рішення про припинення діяльності ДОЗ Лісовий дзвіночок", призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; встановлення розміру, форми і порядку внесення членами додаткових вкладів; ліквідація, або реорганізація ДОЗ "Лісовий дзвіночок" ; виключення члена з ДОЗ "Лісовий дзвіночок".

Відповідно до п. 11.2. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. реорганізація ДОЗ "Лісовий дзвіночок" відбувається за рішенням вищого органу ДОЗ "Лісовий дзвіночок" .

Поряд з цим в матеріалах справи наявний також Статут Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" (ОО "Тернопільсільгоспздравниця"), зареєстрований Тернопільською міською радою 27.04.1993 р., зі змінами від 26.10.2006 р. (Статут ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р.) (а.с. 63-72, т. 1).

Згідно із п. 1.1. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р. обласне об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", скорочена назва ОО "Тернопільсільгоспздравниця", що надалі іменується "об'єднання", утворене на підставі чинного законодавства України та у відповідності із Законом України "Про власність в Україні", Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України на добровільних засадах, з метою координації діяльності учасників Об'єднання, для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Відповідно до п.п. 2 п. 1.2. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р. до складу об'єднання входить: Колективний міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" , с. Скоморохи Бучацького району.

Вищим органом об'єднання є загальні збори уповноважених представників (Збори), які здійснюють управління Об'єднанням та обирають виконавчий орган (п. 3.1. Статуту).

У п.п. 9 п. 3.2. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р. зазначено, що Вищий орган об'єднання приймає рішення про припинення (реорганізацію) діяльності об'єднання та оздоровчих закладів (учасників), що входять до його складу.

Згідно із п. 3.4. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р. в об'єднані з числа уповноважених на участь у зборах осіб створюється Рада Об'єднання , яка представляє інтереси учасників об'єднання в перерві між проведенням Зборів і в межах компетенції , визначеної цим статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

За змістом п. 3.8. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2006 р. Рада Об'єднання з числа членів Ради обирає таємним або відкритим голосуванням строком на п'ять років Голову Об'єднання і його заступника; заслуховує звіт Голови про роботу Об'єднання; затверджує звіти, щорічні господарсько-фінансові прогнози, штатний розклад, кошторис, витрат, умови оплати праці, акти Ревізійної комісії, ліквідаційний баланс; визначає розмір відрахувань учасників на утримання апарату Об'єднання, а також цільових внесків для реалізації окремих питань; затверджує порядок розподілу прибутку і покриття збитків Об'єднання; скасовує рішення оздоровчих закладів, які входять в його склад, прийняті з порушенням вимог установчих документів та чинного законодавства України.

Крім того, в матеріалах справи містяться зміни та доповнення до Статуту Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" (ОО "Тернопільсільгоспздравниця") від 21.01.2009 р. (Статут ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2009 р.) (а.с. 96-100, т. 1).

Зокрема, у п.п. 8 п. 3.2. вказаного Статуту зазначено, що Вищий орган Об'єднання приймає рішення про припинення (реорганізацію, ліквідацію) діяльності Об'єднання та оздоровчих закладів (учасників), що входять до його складу.

Також, у п. 3.9. Статуту визначено повноваження Ради об'єднання , зокрема вказано: з числа членів Ради обирає таємним або відкритим голосуванням строком на п'ять років Президента Об'єднання і Голову об'єднання; заслуховує звіт Президента про роботу Об'єднання; затверджує звіти, щорічні господарсько-фінансові прогнози, штатний розклад, кошторис, витрат, умови оплати праці, акти Ревізійної комісії, ліквідаційний баланс; визначає розмір відрахувань учасників на утримання апарату Об'єднання, а також цільових внесків для реалізації окремих програм; обирає нових членів Ради та Ревізійної комісії у разі вибуття обраних членів, до проведення чергових Зборів; встановлює порядок створення і використання фондів об'єднання; вивчає потребу в оздоровленні і відпочинку працівників учасників об'єднання та їх сімей.

Рада має право розглядати і вирішувати й інші питання, що стосуються діяльності Об'єднання і не є виключною компетенцією Зборів.

01.12.2015 р. відбулись загальні збори учасників (уповноважених представників) обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" на яких було прийнято рішення, оформлені протоколом № 34, відповідно до яких: 1. розглянуто та затверджено зміни щодо установчих документів колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідент. код 21165194), змінено повне найменування Закладу на "Позаміський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" та розглянуто нову редакцію статуту; 2. передано членам трудового колективу колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" всі права засновників (учасників); 3. затверджено статут Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідент. код 21165194) в новій редакції; 4. уповноважено ОСОБА_3. на підготовку та подання документів до Реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції Тернопільського області, щодо державної реєстрації статуту Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідент. код 21165194) в новій редакції.

Відповідно до Статуту оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" в редакції від 14.12.2015 р. позаміський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" має організаційно-правову форму "Приватна організація (установа, заклад)" та діє на підставі цього Статуту, Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та іншого чинного законодавства України (а.с. 107-116, т. 2).

Заклад є правонаступником Колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (п. 1.4. вказаного Статуту).

Відповідно до п. 1.6. зазначеного Статуту засновниками закладу є : 1. члени трудового колективу Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок"; 2. Юридична особа Обласне об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця".

Позивач вважаючи вищевказані рішення загальних зборів, оформлені протоколом № 34 від 01.12.2015 р., такими, що порушують норми чинного законодавства та його корпоративні права, як працівника ДОЗ "Лісовий дзвіночок" (головний бухгалтер) звернувся з даним позовом до суду про їх визнання недійсними.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 4 частини 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

За змістом статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації , що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 86 ЦК УРСР (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

За змістом ч. 4 ст. 2 Закону України "Про власність" (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) в Україні існували такі форми власності: приватна, колективна, державна.

Згідно із ч.1 ст.3 ЗУ "Про власність" суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Частинами 1, 2 ст.4 ЗУ "Про власність" (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

У частині 2 ст.8 ЗУ "Про власність" вказано, що відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.

Згідно із ст. 21 ЗУ "Про власність" (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Статтею 27 ЗУ "Про власність" (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) визначено, що об'єктом права власності господарського об'єднання підприємств і організацій (концерну, асоціації, галузевого , міжгалузевого регіонального об'єднання ) є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також набуте в результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом. До складу об'єктів права власності господарського об'єднання не входить майно членів цього об'єднання . Власністю господарського об'єднання є також майно створених ним підприємств. Ці підприємства не мають права вийти із складу об'єднання без його згоди. Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств та організацій, що входять до його складу, а вони не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного, якщо інше не передбачено їх статутами (положеннями) або договором між ними. Майно, яке залишилося після припинення діяльності господарського об'єднання, розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до нього.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про підприємства" (в редакції на момент первинної реєстрації статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та відповідача) відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів: індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці; сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів однієї сім'ї, які проживають разом; приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найняття робочої сили; колективне підприємство , засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації; державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності; спільне підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав; підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян союзних республік та інших держав. Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством України.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2, ч.4 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. В свою чергу, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 118 ГК України об'єднаннями підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Стаття 120 ГК України встановлює, що господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. При цьому із змісту зазначеної статті вбачається, що об'єднання поділяються на договірні -асоціація та корпорація та статутні -консорціум (тимчасове статутне об'єднання) та концерн.

Згідно із ч. 3 ст.123 ГК України господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень цього Кодексу, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. Колективний міжгосподарський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" є діючим ДОЗ, який створений сільськогосподарськими підприємствами шляхом добровільного об'єднання членами - засновниками частки своїх фінансових і матеріальних ресурсів для організації оздоровлення та відпочинку для працівників АПК, та дітей інших категорій населення.

У п. 1.2. вказаного Статуту зазначено, що у своїй діяльності ДОЗ "Лісовий дзвіночок" керується Конституцією України, Законом України "Про підприємства в Україні", "Про власність", іншими законодавчими актами, Законами України, даним Статутом, а також постановами Міністерства сільського господарства і продовольства України, Українського об'єднання "Укрсільгоспздравниця" та обласного об'єднання "Тернопільсільгоспздравниця".

Враховуючи, що ДОЗ "Лісовий дзвіночок" на момент створення був віднесений до підприємств агропромислового комплексу України, його реорганізація здійснюється з урахуванням положень ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Право на пільгове придбання акцій, сума номінальної вартості яких становить 45 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мають працівники підприємств (організацій), майно яких приватизується , а також прирівняні до них особи: колишні працівники таких підприємств (організацій), які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням чисельності або штату і не працюють з моменту звільнення в інших суб'єктів господарювання різних форм власності, особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на зазначеному підприємстві (організації), працівники, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, а також працівники соціально-культурних та лікувально-оздоровчих закладів, що приватизуються у складі підприємств (організацій), на балансі яких вони перебувають (ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі").

Згідно із ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" працівникам підприємства (організації), що приватизується, та прирівняним до них відповідно до частини першої статті 3 цього Закону особам безоплатно надається частка державного майна (акції), розмір якої визначається як добуток вартості майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. Вартість майна, що припадає на одного працівника недержавного сільськогосподарського підприємства області (Автономної Республіки Крим), визначається один раз на рік на початку року на підставі статистичної звітності за попередній рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, що були створені на базі міжгосподарських підприємств, заснованих колгоспами і радгоспами без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх у акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею акцій цих товариств засновникам міжгосподарського підприємства.

У п. 3 листа Вищого арбітражного суду України від 18.03.1997 р. № 01-8/91 "Про Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" зазначено, що у відповідності зі статтею 2, частиною третьою статті 8 та статтями 9, 11, 13, 14 і 15 Закону приватизація майна перелічених у цих статтях підприємств здійснюється шляхом перетворення їх виключно у відкриті акціонерні товариства. Виняток з цього правила складають ті з названих у статті 2 Закону підприємства та підприємства зі змішаною формою власності, сума вартості майна яких є недостатньою для формування статутного фонду відкритого акціонерного товариства (стаття 24 Закону України "Про господарські товариства". Такі підприємства можуть приватизуватись шляхом викупу майна працівниками цих підприємств і прирівняними до них особами (частина третя статті 3 Закону) за власні кошти, приватизаційні і компенсаційні сертифікати на умовах, передбачених статтею 3 Закону, або за кошти підприємств зі змішаною формою власності.

Згідно запису, що міститься в трудовій книзі ОСОБА_1 (позивач) на момент прийняття рішень загальні збори учасників (уповноважених представників) обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" (01.12.2015 р.) працювала та на даний час працює на посаді головного бухгалтера ДОЗ "Лісовий дзвіночок" (а.с.23-26. т.1).

Таким чином, з огляду на вищевказане, а також враховуючи внесені оспорюваними рішеннями зміни до статуту, відповідно до яких до складу засновників ДОЗ "Лісовий дзвіночок" крім відповідача віднесено також і членів трудового колективу, у позивача, як працівника ДОЗ "Лісовий дзвіночок" (головний бухгалтер), наявні права щодо проведення приватизації оздоровчого закладу і як наслідок із врахуванням останньої редакції статуту і корпоративні права у даному закладі.

Як зазначає ОСОБА_1, прийняті рішення загальних зборів учасників (уповноважених представників) обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" від 01.12.2015 р. позбавляють її, як члена трудового колективу, та інших провести реорганізацію підприємства та отримати корпоративні права у законний спосіб.

Надаючи оцінку порушено права позивача визначальним на думку суду є встановлення наявності у Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" права проведення реорганізації учасника об'єднання - ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та внесення змін до Статуту, пов'язаних із реорганізацією вказаного оздоровчого закладу.

Так з аналізу змісту п.п. 9.1.-9.4., 11.2. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. слідує, що вищим органом оздоровчого закладу є збори членів, делегують свої повноваження по управлінню ДОЗ "Лісовий дзвіночок" Раді обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" на невизначений строк в повному об'ємі, крім повноважень, передбачених п.п. "и ", "І ", "Ї ", "й " п. 9.4. Статуту, зокрема до компетенції зборів членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" відноситься реорганізація ДОЗ "Лісовий дзвіночок" , яка відбувається за рішенням вищого органу оздоровчого закладу (Зборів членів).

Тобто питання реорганізації ДОЗ "Лісовий дзвіночок" належить до виключної компетенції Зборів членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та проводиться за їх рішенням.

При цьому, надані Раді обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" повноваження передбачені п.п. б) п. 9.4. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. щодо внесення змін до Статуту зазначеного оздоровчого закладу здійснюються в межах визначених п. 9.2. вказаного Статуту, за винятком повноважень вказаних у п.п. "и ", "І ", "Ї ", "й " п. 9.4. Статуту, до яких й відноситься питання реорганізації оздоровчого закладу.

За змістом п. 3.8. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2009 р. Рада Об'єднання з числа членів Ради обирає таємним або відкритим голосуванням строком на п'ять років Президента Об'єднання і Голову об'єднання; заслуховує звіт Президента про роботу Об'єднання; затверджує звіти, щорічні господарсько-фінансові прогнози, штатний розклад, кошторис, витрат, умови оплати праці, акти Ревізійної комісії, ліквідаційний баланс; визначає розмір відрахувань учасників на утримання апарату Об'єднання, а також цільових внесків для реалізації окремих програм; обирає нових членів Ради та Ревізійної комісії у разі вибуття обраних членів, до проведення чергових Зборів; встановлює порядок створення і використання фондів об'єднання; вивчає потребу в оздоровленні і відпочинку працівників учасників об'єднання та їх сімей.

Рада має право розглядати і вирішувати й інші питання, що стосуються діяльності Об'єднання і не є виключною компетенцією Зборів.

Таким чином, з системного аналізу змісту положень Статутів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. та ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2009 р. вбачається, відсутність серед обсягу переданих дитячим оздоровчим закладом "Лісовий дзвіночок" Раді Об'єднання повноважень щодо проведення реорганізації ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та внесення змін до статуту, пов'язаних із реорганізацією.

В той же час, згідно зі ст. 121 ГК України , підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Підприємство-учасник господарського об'єднання має право: добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання; бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше; одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства; одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства. Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності. Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Отже, як вбачається із змісту вказаної ст. 121 ГК України не передбачає право прийняття безпосередньо об'єднанням рішення про реорганізацію юридичної особи-учасника об'єднання.

Крім того статтею 122 ГК України встановлено, що вищий орган господарського об'єднання вправі вирішити питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу, однак не передбачено його права на прийняття, зокрема, самостійного рішення про реорганізацію учасника об'єднання.

Також зі змісту ст. 121 ГК України слідує, що підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи і на них поширюються положення цього кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

При цьому, чинним законодавством чітко регламентовано підстави та порядок реорганізації юридичної особи.

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 59 ГК України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відтак зі змісту положень вимог чинного законодавства слідує, що юридична особа реорганізується або за рішенням власника (власників), за рішенням засновника (засновників) чи уповноважених ними органів або за рішенням суду.

Поряд з цим за змістом п.п. 9.2., 9.4., 11.2. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. питання реорганізації ДОЗ "Лісовий дзвіночок" належить до виключної компетенції Зборів членів ДОЗ "Лісовий дзвіночок" та проводиться за їх рішенням.

Вказані положення Статуту відповідають вищенаведеним законодавчим нормам в частині визначення засновниками юридичної особи уповноваженого органу з прийняття рішення про реорганізацію юридичної особи.

У пункті 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" вказано, що господарським судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення, оформлені протоколом № 34 від 01.12.2015 р., за результатами яких реорганізовано ДОЗ "Лісовий дзвіночок" (змінено організаційно-правову форму закладу з колективної на приватну), внесено зміни до Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" стосовно засновників закладу, визначивши засновниками Закладу: членів трудового колективу Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" та Юридичну особу Обласне об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" та викладено статут оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" в новій редакції.

Таким чином, ОО "Тернопільсільгоспздравниця" прийнято рішення, за відсутності обсягу делегованих йому згідно Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. повноважень на прийняття зазначеного рішення, що не узгоджується зі змістом вищевказаних правових норм та п.п. 9.2., 9.4., 11.2. даного Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок".

Тобто, виходячи із обсягу наявних у ОО "Тернопільсільгоспздравниця" повноважень, у останнього відсутні повноваження щодо реорганізації учасників об'єднання та внесення змін Статутів останніх.

Крім того, матеріали справи та наявних в ній копій реєстраційних справ не містять доказів уповноваження осіб зазначених в протоколі від 01.12.2015 р., на прийняття рішень (вирішення питань) вказаних у даному протоколі .

Пунктом 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" визначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

З огляду на усе вищевказане в його сукупності, зазначені рішення ОО "Тернопільсільгоспздравниця", оформлені протоколом від 01.12.2015 р., підлягають визнанню судом недійсними, як такі, що прийнятті відповідачем за відсутності повноважень на їх прийняття та такі, що суперечать положенням чинного законодавства, які крім того позбавляють трудовий колектив права приватизації ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в порядку передбаченому ЗУ "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі".

Зазначення у протоколі № 34 від 01.12.2015 р. загальних зборів учасників (уповноважених представників) ОО "Тернопільсільгоспздравниця" , що відповідно до п.п. 8 п. 3.2. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" (в редакції від 21.01.2009 р.) Вищий орган об'єднання приймає рішення про припинення (реорганізацію, ліквідацію) діяльності об'єднання та оздоровчих закладів (учасників), що входять до його складу судом не береться до уваги, оскільки вказане положення статуту порушують право учасника об'єднання як самостійної юридичної особи, прийняття її засновниками (учасниками) рішення щодо припинення (реорганізації) діяльності юридичної особи.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються , а тому вказаний пункт Статуту судом не застосовується з огляду на їх суперечність наведеним вище нормам.

Крім того, щодо застосування до правовідносин даного спору п. 3.8. Статуту ОО "Тернопільсільгоспздравниця" в редакції 2009 р. відповідно до якого, зокрема, Рада Об'єднання має право розглядати і вирішувати й інші питання, що стосуються діяльності Об'єднання і не є виключною компетенцією Зборів, суд зазначає, що положення змісту вказаного пункту Статуту підлягають застосуванню в контексті взаємоузгодження його із п.п. 9.2., 9.4. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок" в редакції 1998 р. Тобто Рада Об'єднання має вирішувати інші питання, що стосуються діяльності Об'єднання, які не суперечать п.п. 9.2., 9.4. Статуту ДОЗ "Лісовий дзвіночок".

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України 4 800 грн 00 коп. судового збору, який останнім було недоплачено при зверненні з даним позовом до суду.

Зокрема, згідно із 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1 600,00 грн.

Так, виходячи зі змісту позовної заяви, з урахуванням здійсненої конкретизації позивачем прохальної частини позову, ним при зверненні до суду заявлено в позові чотири вимоги немайнового характеру : 1.) про визнання недійсним рішення про розгляд та затвердження змін щодо установчих документів колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194), зміни повного найменування Закладу на "Позаміський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" та розгляду нової редакції статуту"; 2.) про визнання недійсним рішення про передачу членам трудового колективу колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) всіх прав засновників (учасників); 3.) про визнання недійсним рішення про затвердження статуту Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) в новій редакції; 4.) про визнання недійсним рішення про уповноваження ОСОБА_3. на підготовку та подання документів до Реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції Тернопільського області щодо державної реєстрації статуту Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) в новій редакції.

Згідно із ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру , судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Окрім того, у п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено: якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).

Тобто, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір виходячи із сукупності заявлених немайнових вимог .

Натомість позивачем згідно квитанції № 0.0.698587407.2 від 01.02.2017 р. при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 600 грн 00 коп. (одна немайнова вимога) .

З огляду на вказане, з урахуванням здійсненої позивачем заявою від 24.04.2017 р. (вх. № 06-52/3937/17 від 24.04.2017 р.) конкретизації позовних вимог, до стягнення з останнього підлягає судовий збір за решту заявлених ним немайнових вимог (три немайнових вимоги).

Таким чином, з огляду на вказане з позивач слід стягнути в доход Державного бюджету України 4 800 грн 00 коп. (1600 грн х 3 = 4 800 грн) суми недоплаченого судового збору .

24.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників (уповноважених представників) Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця" оформлені протоколом № 34 від 01.12.2015 р., а саме:

- визнати недійсним рішення про розгляд та затвердження змін щодо установчих документів колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194), зміни повного найменування Закладу на "Позаміський дитячий оздоровчий заклад "Лісовий дзвіночок" та розгляду нової редакції статуту";

- визнати недійсним рішення про передачу членам трудового колективу колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) всіх прав засновників (учасників);

- визнати недійсним рішення про затвердження статуту Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) в новій редакції;

- визнати недійсним рішення про уповноваження ОСОБА_3. на підготовку та подання документів до Реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції Тернопільського області щодо державної реєстрації статуту Позаміського дитячого оздоровчого закладу "Лісовий дзвіночок" (ідентифікаційний код 21165194) в новій редакції.

3. Стягнути з ОСОБА_1, с. Соколів, Бучацький район, Тернопільська область (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 4 800 грн 00 коп. недоплаченого судового збору.

4. Стягнути з Обласного об'єднання міжгосподарських здравниць "Тернопільсільгоспздравниця", вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 04633647) на користь ОСОБА_1, с. Соколів, Бучацький район, Тернопільська область, (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) - 6 400 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Соборна, 52, м. Вінниця, 21050.