Рішення

від 18.04.2017 по справі 910/2395/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017Справа №910/2395/17

За позовом Заступника прокурора Київської області

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2) Вишгородської районної державної адміністрації

3) Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗ ІНВЕСТ

про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від прокуратури - Козачук В.Б. (посв. №029036 від 18.09.2014 прокуратура Київської області);

від відповідача 1 - Бондар Б.Є. (дов. №20-к від 29.12.2016);

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - Карпухін Я.В. (орден на надання правової допомоги №111764 від 28.02.2017);

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 Заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю БАЗ ІНВЕСТ про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.12.2012 №548 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ БАЗ ІНВЕСТ ; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.01.2013 №16 Про укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ БАЗ ІНВЕСТ ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013, укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ БАЗ ІНВЕСТ на земельну ділянку, площею 7,3000 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0151, що розташована на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що Київською обласною державною адміністрацією всупереч вимогам ст. ст. 116, 120, 134 Земельного кодексу України передано ТОВ БАЗ ІНВЕСТ у користування земельну ділянку площею 7,3 га без проведення земельних торгів, оскільки площа об'єкта нерухомості - будинку охорони, що належить останньому на праві власності, складає лише 0,0008 га.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2017 порушено провадження у справі №910/2395/17, розгляд справи призначено на 28.02.2017.

28.02.2017 представник відповідача-2 через загальний відділ діловодства суду подав заяву про застосування строків позовної давності.

28.02.2017 представник прокуратури через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.02.2017 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за умовами п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.12.2011 ТОВ БАЗ ІНВЕСТ прийняло у власність будинок охорони та капітальну огорожу, які розташовані на земельній ділянці площею 7,3079 га, і реєстрація права власності на вказане майно була здійснена відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.02.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача-3, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 21.03.2017.

13.03.2017 перший заступник прокурора Київської області через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

17.03.2017 відповідач -3 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що твердження позивача щодо того, що паркан протяжністю 1272,3 м є тимчасовою спорудою, не відповідає дійсності та протирічить нормам законодавства України, що діяли на той момент.

17.03.2017 відповідач-3 через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу, у якому просив врахувати витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. в якості судових витрат, та стягнути їх у відповідності до ст. 49 ГПК України.

21.03.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що прокуратура знала та відповідно до закону повинна була бути обізнаною про прийняття оскаржуваних розпоряджень, у зв'язку з чим строк позовної давності звернення до суду сплинув.

В судовому засіданні 21.03.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11.04.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача-2, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 18.04.2017.

Представники прокуратури та відповідачів 1, 3 з'явилися у судове засідання 18.04.2017, надали пояснення по суті справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 18.04.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

27.12.2011 між ТОВ БАЗ ІНВЕСТ , як покупцем, та Видавництвом спілки молодіжних організацій України Молодь , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., та зареєстрований в реєстрі за №3325, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність і оплачує (купує) наступне нерухоме майно, а саме: будинок охорони та капітальну огорожу (І черга), яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, на території сільради Демидівської, урочище Берізки під № 7. Будинок охорони - літера А, сендвич панель, загальна площа 8,0 кв.м.; огорожа №1-4. Майно розташоване на земельній ділянці площею 7,3079 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0001.

Право власності на вказане майно було в подальшому зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що 28.12.2011 було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 12.12.2012 №548 Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ БАЗ ІНВЕСТ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ БАЗ ІНВЕСТ для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений малим колективним багатопрофільним підприємством ГЕОРАД та надано в оренду на 49 років ТОВ БАЗ ІНВЕСТ вказану земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17.01.2013 №16, яке доповнено розпорядженням від 18.01.2013 №17, Про укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ БАЗ ІНВЕСТ , укладено договір оренди земельної ділянки від імені Київської облдержадміністрації з ТОВ БАЗ ІНВЕСТ терміном на 49 років для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано 19.06.2013 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора Київської області посилався на те, що Київською обласною державною адміністрацією всупереч вимогам ст. ст. 116, 120, 134 Земельного кодексу України передано ТОВ БАЗ ІНВЕСТ у користування земельну ділянку площею 7,3 га без проведення земельних торгів, оскільки площа об'єкта нерухомості - будинку охорони, що належить останньому на праві власності, складає лише 0,0008 га, а паркан протяжністю 1272,3 м. є тимчасовою спорудою.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши у судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначалося вище, 27.12.2011 між ТОВ БАЗ ІНВЕСТ , як покупцем, та Видавництвом спілки молодіжних організацій України Молодь , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., та зареєстрований в реєстрі за №3325, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність і оплачує (купує) наступне нерухоме майно, а саме: будинок охорони та капітальну огорожу (І черга), яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, на території сільради Демидівської, урочище Берізки під № 7. Будинок охорони - літера А, сендвич панель, загальна площа 8,0 кв.м.; огорожа №1-4. Майно розташоване на земельній ділянці площею 7,3079 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0001.

Право власності на вказане майно було в подальшому зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що 28.12.2011 було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У відповідності до п.2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Оскілки у попереднього власника земельна ділянка площею 7,30 га під нерухомим майном знаходилася в оренді, ТОВ БАЗ ІНВЕСТ було виготовлено необхідну землевпорядну документацію у відповідності до якої було встановлено дійсну площу земельної ділянки на момент укладення договору та, у зв'язку з цим присвоєно новий кадастровий номер 3221882400:20:226:0151, і на підставі розпорядження від 12.12.2012 №548, виданого Київською обласною державною адміністрацією Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ БАЗ ІНВЕСТ , також уклало договір оренди зазначеної земельної ділянки від 19.06.2013 терміном на 49 років.

Таким чином суд дійшов висновку, що дії ТОВ БАЗ ІНВЕСТ щодо набуття у власність нерухомого майна та укладання договору оренди земельної ділянки площею 7,30 га здійснювалися в межах вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.12.2011 №КС1421103652, зареєстрованої в Інспекції ДАБК у київській області, передбачен опис об'єкта будівництво капітальної залізобетонної огорожі по периметру території, за винятком зрізу будинку охорони , а п. 15 цієї Декларації передбачено вважати закінчений будівництвом об'єкт капітальної огорожі та будинку охорони (І черга). Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільрада .

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.12.2011, виданого КП Київської обласної ради Вишгородське бюро технічної інвентаризації , номер запису:53 в книзі 1, на праві приватної власності зареєстровано будинок охорони та капітальна огорожа (І черга) за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада, урочище Берізки, 7.

Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була чинною на час видачі витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

При визначені споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що таким спорудам повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 ЦК України, а саме розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє твердження позивача, що паркан протяжністю 1272,3 м. є тимчасовою спорудою, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.12.2011 він є капітальною огорожею (І черга) та право власності на вказане майно було в подальшому зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що 28.12.2011 було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

Виходячи із встановленого, суд дійшов висновку щодо безпідставності заявленого позову про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки.

Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності суд зазначає про відсутність підстав для його розгляду, з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог по суті.

При цьому суд зазначає, що позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи .

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача , за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Тобто, якщо суд, розглянувши справу у відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, прийде до висновку щодо відсутності у позивача суб'єктивного права чи відсутності порушень такого права з боку відповідача, він має відмовити в позові не за пропуском строку позовної давності, а по суті спору. В разі ж, коли позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку із необґрунтованістю, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-3 про компенсацію витрат на правову допомогу, у якому він просив врахувати витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. в якості судових витрат, та стягнути їх у відповідності до ст. 49 ГПК України, оскільки з наданого відповідем-3 договору про надання правової допомоги №08/17 від 28.02.2017 та видаткового касового ордеру №04 від 28.02.2017, не вбачається, що правова допомога надавалася відповідачу-3 саме у вказаній справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.04.2017.

Суддя В.О. Демидов