Постанова

від 07.11.2017 по справі 910/2395/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/2395/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі№ 910/2395/17 Господарського судуміста Києва за позовомЗаступника прокурора Київської області до - Київської обласної державної адміністрації; - Вишгородської районної державної адміністрації; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" провизнання недійсним розпоряджень та договору оренди земельної ділянки

за участю представників: прокуратури/позивачаГришина Т.А. -посвідч. №044815; відповідачів - Бондар Б.Є. -предст. дов. від 29.12.2016; - не з'явився; - Карпухін Я.В.- адвокат ордер від 07.11.2017;

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 Заступник прокурора Київської області подав до господарського суду позов до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.12.2012 № 548 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест"", визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.01.2013 № 16 "Про укладення договору оренди земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест""; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 укладеного Вишгородською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" на земельну ділянку площею 7,300 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0151, що розташована на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Позов обґрунтовано вимогами статей 17, 38, 84, 116, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 215, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, статей 6, 15 Закону України "Про оренду землі" та вмотивовано доводами про порушення відповідачами вказаних вимог щодо передачі та набуття права користування земельною ділянкою без проведення земельних торгів, визнавши таке право на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна (будинок охорони 8,0 кв.м та паркан 1272,3 м), яке не відповідає ознакам капітальних споруд або нерухомості.

Відповідачі проти позову заперечили, вказали про невірне визначення підставою позову статті 134 Земельного кодексу України, оскільки частиною другою вказаної статті чітко визначено, що продажу на конкурентних засадах не підлягають земельні ділянки, на яких розміщено нерухоме майно, що перебуває у власності; крім того вказано про позовну давність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 (суддя Демидов В.О.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду залишено без змін; стягнуто з Прокуратури Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" 4000 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Київської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з прокуратури Київської області 4000 грн витрат на послуги адвоката. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме суди не врахували та невірно застосували статті 19 Конституції України, статей 116, 120, 123, 134 Земельного кодексу України, висновки судів щодо відмови у задоволенні позову є передчасними та такими, що не відповідають вимогам вказаних законодавчих приписів та матеріалами справи, оскільки Київська обласна державна адміністрація під час передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" земельної ділянки площею 7,3 га не врахувала, що за цільовим призначенням земельна ділянка не використовувалась, на ній не зводилось ніяких об'єктів нерухомості, а правочин, за яким товариство набуло право власності на будинок охорони та паркан (що не є об'єктом нерухомості відповідно до приписів Цивільного кодексу України) не може бути достатньою правовою підставою для переходу права на земельну ділянку у цьому випадку. Вказані обставини в порушення вимог статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України суди не взяли до уваги; крім того, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України безпідставно на стадії апеляційного перегляду стягнув з позивача витрати на послуги адвоката, не змінивши при цьому рішення та не ухваливши нове.

Вишгородська районна державна адміністрація не скористалась процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

У судовому засіданні присутні представники відповідачів заперечили доводи касаційної скарги, як необґрунтовані.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" подало клопотання про відшкодування вартості правових послуг адвоката, наданих на стадії касаційного оскарження та розгляду справи касаційним судом.

Прокурор підтримав касаційну скаргу із зазначених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.12.2011 № КС1421103652, зареєстрованої в Інспекції ДАБК у Київській області, передбачено опис об'єкта "будівництво капітальної залізобетонної огорожі по периметру території, за винятком зрізу будинку охорони", а пунктом 15 цієї Декларації передбачено "вважати закінчений будівництвом об'єкт капітальної огорожі та будинку охорони (І черга). Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільрада". Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.12.2011, виданого КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", номер запису: 53 в книзі 1, на праві приватної власності зареєстровано будинок охорони та капітальна огорожа (І черга) за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада, урочище Берізки, 7.

27.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗ ІНВЕСТ", як покупець, та Видавництво спілки молодіжних організацій України "Молодь", як продавець, уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., та зареєстрований в реєстрі за № 3325, згідно із пунктом 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність і оплачує (купує) наступне нерухоме майно, а саме: будинок охорони та капітальну огорожу (І черга), яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, на території сільради Демидівської, урочище Берізки під № 7. Будинок охорони - літера А, сендвич панель, загальна площа 8,0 кв.м.; огорожа № 1-4.

Майно розташоване на земельній ділянці площею 7,3079 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0001.

28.12.2011 зареєстроване право власності на нерухоме майно Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що видано відповідне реєстраційне посвідчення.

12.12.2012 розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 548 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Баз Інвест" для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений малим колективним багатопрофільним підприємством "ГЕОРАД" та надано в оренду на 49 років ТОВ "Баз Інвест" вказану земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці.

За розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17.01.2013 № 16, яке доповнено розпорядженням від 18.01.2013 № 17 "Про укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест", укладено договір оренди земельної ділянки від 12.06.2013 від імені Київської облдержадміністрації з Товариством з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" терміном на 49 років для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

19.06.2013 приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. зареєстрував цей договір оренди земельної ділянки.

Також суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" виготовило необхідну землевпорядну документацію, якою було встановлено дійсну площу земельної ділянки на момент укладення договору та у зв'язку з цим присвоєно новий кадастровий номер 3221882400:20:226:0151 щодо якої укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки від 19.06.2013 терміном на 49 років.

Заступник прокурора Київської області подав позов про недійсність вказаних вище розпоряджень та договору оренди, вказуючи, що земельна ділянка передана без проведення земельних торгів всупереч приписам статей 116, 120, 134 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав про безпідставність вимог прокурора про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки з огляду на передбачений статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, відображеній належним чином в договорі.

Доводи відповідачів щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності судом відхилені, оскільки відсутнє саме порушене право; також не задоволена вимога на відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду як законними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" та за результатом розгляду спору судом першої інстанції стягнув з прокуратури Київської області на користь заявника 4000 грн витрат на послуги адвоката під час вирішення спору в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено приписами статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до змісту статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, а за частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, зміненій Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 № 1702-VI) унормовано, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

За частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Отже, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, при наявності в договорі купівлі-продажу істотної умови про розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача і новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я, в тому числі шляхом укладення договору оренди.

Відповідно до частини першої статті 134 Земельного кодексу України. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Частиною другою статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", (яка була чинною на час видачі витягу з реєстру права власності на нерухоме майно) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 розділу VII ЗУ "Про державний земельний кадастр", "у разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом".

Суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" набуло майно, яке має статус об'єкта нерухомості, на підставі договору, який містить істотну умову про земельну ділянку, яка переходить разом з майном; право користування земельною ділянкою виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості та оформлено договором оренди земельною ділянки від 19.06.2013, зареєстрованого у встановленому порядку.

Відповідно прокурор безпідставно застосовує у спірних правовідносинах положення статті 134 Земельного кодексу України до оформлення права на земельну ділянку, яка перейшла набувачу нерухомого майна за наслідками укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, оформленому відповідно до вимог частини другої статті 377 Цивільного кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи та дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наслідків вирішення спору, виходячи з наведених підстав позовних вимог та мотивування, викладеного у цій постанові.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Згідно з приписами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів наведеної вище процесуальної норми відшкодував відповідачу суму витрат на послуги адвоката на стадії апеляційного провадження на підставі наданих підтверджуючих документів, а не здійснював новий розподіл судових витрат, як про це помилково казав прокурор в касаційній скарзі.

Відповідно, враховуючи подане представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу та результат вирішення спору (відмову у задоволенні позову), надані до клопотання докази фактичного надання послуг адвокатом та виконання послуг Вищий господарський суд України дійшов висновку щодо стягнення з позивача 2000,00 грн. у відшкодування понесених заявником витрат на послуги адвоката під час вирішення справи в суді касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 910/2395/17 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601,бул. Лесі України, 27/2 м. Київ, код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест"(08322, Київська обл. Бориспільський р-н. с. Проліски, вул. Броварська, 4,код. ЄДРПОУ 37644458) 2000 грн (дві тисячі гривень) витрат на послуги адвоката.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова