Постанова

від 20.07.2017 по справі 910/2395/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа№ 910/2395/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

У судове засідання з'явились:

Від прокуратури: Батюк І.В.- прокурор;

Від відповідача-1: Боднар Б.Є.-представник;

Від відповідача-2: не з'явилися;

Від відповідача-3: Карпухін Я.В.- представник;

розглянувши матеріали апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017

у справі № 910/2395/17 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Заступника прокурора Київської області

до 1) Київської обласної державної адміністрації

2)Вишгородської районної державної адміністрації

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест"

про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Заступник прокурора Київської області до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12.12.2012 №548 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест"; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 17.01.2013 №16 "Про укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013, укладеного між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ "Баз Інвест" на земельну ділянку, площею 7,3000 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0151, що розташована на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив про те, що Київською обласною державною адміністрацією всупереч вимогам статтей 116, 120, 134 Земельного кодексу України передано ТОВ "Баз Інвест" у користування земельну ділянку площею 7,3 га без проведення земельних торгів, оскільки площа об'єкта нерухомості - будинку охорони, що належить останньому на праві власності, складає лише 0,0008 га.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 по справі №910/2395/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/2395/17 та винести нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу перший заступник прокурора Київської області зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора зазначивши, що прокурором не доведено підстави позову, а дії ТОВ "Баз Інвест" щодо набуття у власність нерухомого майна та укладання договору оренди земельної ділянки площею 7,30 га здійснювалися в межах вимог чинного законодавства, а паркан протяжністю 1272,3 м відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.12.2011 є капітальною огорожею (І черга) та право власності на вказане майно було в подальшому зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації, не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Одночасно першим заступником прокурора Київської області подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у зв'язку з невчасним отриманням копії рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області у справі №910/2395/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.06.2017.

26.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача-3 надійшло клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу та заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення; 27.06.2017 від представника відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста иєва від 18.04.2017 у справі № 910/2395/17 без змін, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

У зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення судове засідання, яке було призначено на 27.06.2017, не відбулося.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявний Акт перевірки обєкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 27.06.2017, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 розгляд апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області призначено на 20.07.2017.

В судовому засіданні 20.07.2017 прокурор надав свої пояснення по суті спору, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 20.07.2017 представники відповідача-1 та відповідача-3 надали пояснення по суті спору, підтримали доводи викладені в запереченні та відзиві на апеляційну скаргу та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 20.07.2017, повноважні представники відповідача-2 не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені на клопотаннях та в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача-2, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2011 між ТОВ "БАЗ ІНВЕСТ", як покупцем, та Видавництвом спілки молодіжних організацій України "Молодь", як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., та зареєстрований в реєстрі за №3325.

Згідно із пунктом 1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність і оплачує (купує) наступне нерухоме майно, а саме: будинок охорони та капітальну огорожу (І черга), яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, на території сільради Демидівської, урочище Берізки під № 7. Будинок охорони - літера А, сендвич панель, загальна площа 8,0 кв.м.; огорожа №1-4. Майно розташоване на земельній ділянці площею 7,3079 га з кадастровим номером 3221882400:20:226:0001.

28.12.2011 було зареєстроване право власності на вказане майно Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

12.12.2012 розпорядженням Київської обласної державної адміністрації №548 "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ "Баз Інвест" для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений малим колективним багатопрофільним підприємством "ГЕОРАД" та надано в оренду на 49 років ТОВ "Баз Інвест" вказану земельну ділянку у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці.

17.01.2013 розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації №16, яке доповнено розпорядженням від 18.01.2013 №17, "Про укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест", укладено договір оренди земельної ділянки від імені Київської облдержадміністрації з ТОВ "Баз Інвест" терміном на 49 років для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення площею 7,3000 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

19.06.2013 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. зареєстровано вказаний договір оренди земельної ділянки.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до пункту 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Виходячи зі змісту вищевикладених норм слід розуміти, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Оскілки у попереднього власника земельна ділянка площею 7,30 га під нерухомим майном знаходилася в оренді, ТОВ "Баз Інвест" було виготовлено необхідну землевпорядну документацію у відповідності до якої було встановлено дійсну площу земельної ділянки на момент укладення договору та, у зв'язку з цим присвоєно новий кадастровий номер 3221882400:20:226:0151, і на підставі розпорядження від 12.12.2012 №548, виданого Київською обласною державною адміністрацією "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест", також уклало договір оренди зазначеної земельної ділянки від 19.06.2013 терміном на 49 років.

Таким чином, дії ТОВ "Баз Інвест" щодо набуття у власність нерухомого майна та укладання договору оренди земельної ділянки площею 7,30 га здійснювалися в межах вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15.12.2011 №КС1421103652, зареєстрованої в Інспекції ДАБК у київській області, передбачен опис об'єкта "будівництво капітальної залізобетонної огорожі по периметру території, за винятком зрізу будинку охорони", а п. 15 цієї Декларації передбачено ""вважати закінчений будівництвом об'єкт капітальної огорожі та будинку охорони (І черга). Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільрада".

Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.12.2011, виданого КП Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", номер запису:53 в книзі 1, на праві приватної власності зареєстровано будинок охорони та капітальна огорожа (І черга) за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада, урочище Берізки, 7.

Згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була чинною на час видачі витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" мала архітектурна форма- це невелика соруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель їх комплексів.

Малими архітектурними фомами являються, альтанки, павільйони навіси, аркові арки (аркади) і колони (колонади) ; вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, фати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об'єкти, визначені законодавством.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

При визначені споруд, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що таким спорудам повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені ст. 181 ЦК України, а саме розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Таким чином, твердження позивача, що паркан протяжністю 1272,3 м. є тимчасовою спорудою, спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27.12.2011 він є капітальною огорожею (І черга) та право власності на вказане майно було в подальшому зареєстроване Вишгородським бюро технічної інвентаризації, про що 28.12.2011 було видано відповідне реєстраційне посвідчення.

Крім того, в позовній заяві та апеляційній скарзі прокурор просив визнати розпорядження від 12.12.2012 № 548, видане Київською обласною державною адміністрацією про "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Баз Інвест".

Тоді як 29.03.2013 Київською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження № 125, яким було анесені зміни до розпорядження ві 12.12.2012 № 548.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності заявленого позову про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди земельної ділянки.

Що стосується заявленого відповідачами клопотання про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог по суті, відсутні підстави для його розгляду.

При цьому, позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Тобто, якщо суд, розглянувши справу у відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, прийде до висновку щодо відсутності у позивача суб'єктивного права чи відсутності порушень такого права з боку відповідача, він має відмовити в позові не за пропуском строку позовної давності, а по суті спору. В разі ж, коли позов підлягає задоволенню, однак позивачем пропущено строк позовної давності, то суд вправі відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску такого строку.

Що стосується, відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача-3 про компенсацію витрат на правову допомогу, у якому він просив врахувати витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. в якості судових витрат, та стягнути їх у відповідності до ст. 49 ГПК України колегія суддів приходить до аналогічного висновку, оскільки з наданого відповідем-3 договору про надання правової допомоги №08/17 від 28.02.2017 та видаткового касового ордеру №04 від 28.02.2017, не вбачається, що правова допомога надавалася відповідачу-3 саме у вказаній справі.

Крім того, під час розгляду справи в Київському апеляційному господарському суді, відповідач-3 просив стягнути з позивача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 4 000,00 грн.

З приводу стягнення з позивача витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Карпухіним Ярославом Володимировичем укладено договір №08/17 про правову допомогу від 28.02.2017.

Відповідно до Договору №08/17 про правову допомогу клієнт надає адвокату необхідні правдиві документи та правдиву інформацію яка має значення для належного виконання адвокатом даного договору.

За послуги, клієнт зобов'язаний оплатити гонорар адвокату згідно п. 5.1, 5.2, та в процесі виконання договору оплатити необхідні фактичні витрати (судовий збір, державне мито, тощо…), якщо в таких витратах виникне потреба, повязані з виконанням договору на підставі повідомлення адвоката.

У матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг 26.06.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4522 від 31.05.2011 на ім'я Карпухіна Ярослава Володимировича, Ордер на надання правової допомоги від 26.06.2017, відповідно до якого адвокат на підставі договору про надання правової допомоги № 8/17 веде судову справу № 910/2395/17 в Київському апеляційному господарському суді та видатковий касовий ордер про сплату за послуги правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн.

Згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо стягнення з позивача 4 000,00 грн. понесених відповідачем-3 витрат на оплату послуг адвоката під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Водночас, керуючись частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, враховуючи заявлене відповідачем-3 клопотання, приходить до висновку щодо стягнення з позивача 4 000,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/2395/17 залишити без змін.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ; код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баз Інвест" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 4; код ЄДРПОУ 37644458) 4 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/2395/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко