Рішення

від 27.04.2017 по справі 363/1098/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.04.2017 Справа № 363/1098/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: Войнаренко Л.Ф.,

Секретаря Клименко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий філін до ОСОБА_1, державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство про захист права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Лісовий філін звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство про захист права власності, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області загальною площею 3,4222 га, кадастровий номер НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці, а саме, - житлового будинку площею 69,5 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами (погріб, сарай, убиральня, сарай, літній душ, 5 навісів, колодязь питний, колонка питна, огорожа), які за договором купівлі-продажу були придбані у відповідача ОСОБА_1. Однак внаслідок неправомірної відмови відповідача ДП Вищедубечанське лісове господарство у вчиненні дій щодо припинення його прав на зазначені землі позивач позбавлений можливості у оформленні права власності на спірну земельну ділянку.

Представником позивача суду надано письмову заяву, в якій останній підтримав позовні вимоги, просить розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судові засідання призначені на 06.04.2017 року та на 27.04.2017 року не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило, тому суд, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідачів.

Дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.10.2013 року державним підприємством Вищедубечанське лісове господарство згідно з наказом від 18.10.2013 року №101, зареєстрованим державним реєстратором прав на нерухоме майно згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 12496479 від 08.11.2013 року, номер запису про право власності: 3305875, ОСОБА_1 являвся власником житлового будинку площею 69,5 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами (погріб, сарай, убиральня, сарай, літній душ, 5 навісів, колодязь питний, колонка питна, огорожа), розташованих на земельній ділянці, яка належить ДП Вищедубечанське лісове господарство за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_2 18.11.2013 р. за №2747, ТОВ Лісовий філін придбало у ОСОБА_1 вказаний житловий будинок площею 69,5 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами (а.с.7-8).

Право власності на вищевказані споруди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №129579399(а.с.9-11).

Як вбачається з технічного паспорта на житловий будинок від 25.07.2016 року, складеного ТОВ Благобудконсалт , витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 від 14.12.2016 року, а також листа ТОВ Регіональний центр розвитку №1150 від 14.04.2017 року, вказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами розташований на земельній ділянці державної власності загальною площею 3,4222 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.12-20).

З метою оформлення прав на земельну ділянку ТОВ Лісовий філін звернулося до ДП Вищедубечанське лісове господарство з листом №16/1 від 16.12.2016 року, у якому просило останнє вчинити дії щодо припинення прав ДП на зазначену земельну ділянку (а.с.23) .

Однак у відповідь позивачем було отримано листа №10-01/578 від 21.12.2016 року, у якому ДП Вищедубечанське лісове господарство повідомило, що останнє є постійним лісокористувачем вказаної земельної ділянки, а чинним законодавством не передбачено право постійного лісокористувача приймати будь-які рішення стосовно вилучення ділянок чи вчинення дій щодо припинення права користування на земельні ділянки. Також зазначено, що у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10.04.08 року №610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення,- зупинено. Виходячи з цього, ДП Вищедубечанське лісове господарство відмовилося вчиняти будь-які дії щодо припинення прав на земельні ділянки, що перебувають у його користуванні (а.с.24-25).

Дослідивши наявні в справі докази у їхній сукупності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на будівлю, споруду, що перебувають у власності іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. У разі набуття права власності на будівлю, споруду, що знаходяться на земельній ділянці, наданій в користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 377 ЦК України.

Частиною 2 ст. 92 ЗК України визначено перелік осіб, які мають право набувати право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності, до яких відносяться:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Оскільки позивач ТОВ Лісовий філін не належить до переліку зазначених осіб, - останній позбавлений права вимагати оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Оскільки, як встановлено судом, на спірній земельній ділянці розташовані належні позивачу об'єкти нерухомого майна, що виключає її використання в якості лісових земель і свідчить про її використання як нелісових земель зайнятих будівлями і спорудами.

Відповідно до ст. 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

За таких обставин чинне законодавство України не містить заборони щодо набуття у власність позивачем земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка не є лісами в розумінні ст.ст. 1, 7 Лісового кодексу України, та на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна.

При цьому частиною 2 ст. 149 ЗК України передбачено, що вилучення земельних ділянок здійснюється виключно за згодою землекористувачів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власність зобов'язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності відмови ДП Вищедубечанське лісове господарство у вчиненні дій щодо припинення права постійного користування на спірну земельну ділянку. При цьому суд розцінює вказані дії як такі, що порушують права власності позивача на належне йому нерухоме майно, оскільки позивач позбавлений можливості юридично оформити свої права щодо земельної ділянки під вказаним майном та користуватися нею на законних підставах.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до частини 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту права може бути в тому числі визнання права.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача ДП Вищедубечанське лісове господарство на користь позивача також підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1600 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 377, 392 ЦК України, ст.ст. 56, 92, 120, 125, 126, 149 ЗК України, ст.ст. 1, 5, 7 ЛК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 107, 169, 212-215, 217 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий філін задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Лісовий філін (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, 30, ЄДРПОУ 38085709) право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області загальною площею 3,4222 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнути з державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство (07342, Київська обл., Вишгородський район, с. Пірново, вул. Київська, код ЄДРПОУ 00992094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лісовий філін (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. 1-го Травня, 30, ЄДРПОУ 38085709) сплачений позивачем судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження. Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Київської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Ф. Войнаренко