Постанова

від 26.04.2007 по справі 20-11/075

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-11/075

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 квітня 2007 р.                                                                                   № 20-11/075  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивача

відповідача

третіх осіб

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу  Заєць С. А. за довіреністю від 17.07.06

не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16

на постановуСевастопольського апеляційного  господарського суду  

від25.01.2007 року

у справі№  20-11/075   

господарського суду м. Севастополя

за позовомСевастопольського об'єднання з профілактичної дезинфекції

доДержавного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16

треті особиЛенінська районна державна адміністрація в місті СевастополіУправління житлово –комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації

простягнення 20991,67 грн.

           Севастопольське об'єднання з профілактичної дезинфекції звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 заборгованості  у розмірі 20991,67 грн. за надані відповідно до договору від 01.01.2005 року № 60 послуги з профдезинфекції.  

          Ухвалами від 15.06.2006 року та 17.07.2006 року господарський суд  міста Севастополя залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Ленінську районну державну адміністрацію в місті Севастополі та Управління житлово–комунального господарства Ленінської районної державної адміністрації.

          Рішенням від 17.11.2006 року господарський суд  міста Севастополя (суддя Дмитрієв Є.В.) позов задовольнив: стягнув з Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16  на користь Севастопольського об'єднання з профілактичної дезинфекції основний борг –18069,65грн. та відповідні судові витрати.  Судове рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

          Севастопольський апеляційний господарський суд постановою 25.01.2007 року (судді: Гонтар В.І., Щепансська О.А., Горошко Н.П.)  залишив вказане судове рішення без змін з тих самих підстав.

          Не погоджуючись  з прийнятими у справі рішеннями, Державне комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №16 звернулося до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою скаргою, в якій просить  їх скасувати   з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували вимоги ст.ст. 530, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 70,78 Бюджетного кодексу України, а також зазначає, що покладення на відповідача обов'язку з оплати зазначених послуг, є неправомірним, оскільки надання цих послуги повинно фінансуватися з бюджету.    

          Севастопольське об'єднання з профілактичної дезинфекції  не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

          Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду та постанові апеляційного господарського суду у даній справі, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

          Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.01.2005 року між  Севастопольським об'єднанням з профілактичної дезинфекції (Виконавець) та  Державним комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством №16 (Замовник) укладений договір №60 про надання послуг з профілактичної дезинфекції, за умовами якого Виконавець зобов'язався  виконати роботи з дератизації ( винищення  щурів та мишей) та дезинсекції (винищення шкідливих комах) в житлових будинках згідно з доданою дислокацією. Замовник в свою чергу зобов'язався на підставі актів виконаних робіт оплачувати надані послуги по мірі надходження коштів з бюджету. Вартість робіт за вказаним договором становила 14142,95 грн.  В подальшому до названого договору між сторонами укладалися додаткові угоди, оцінюючи  які з урахуванням актів виконаних робіт, суди попередніх інстанцій встановили, що  розмір основної заборгованості Замовника перед Виконавцем становить 18069,65 грн. При цьому суди попередніх інстанцій також встановили, що Державне комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство №16 отримувало бюджетне відшкодування ( з оплати послуг на утримання будинків та прибудинкових територій)  і у тому числі додаткову цільову дотацію.

          За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

          Згідно зі статтею  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Разом з тим, як вбачається з норм Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року№560  послуги з дератації та дезинсекції, плата за які є предметом спору у даній справі,  повинні враховуватися при формуванні зазначених тарифів. Вказані положення містив і Порядок , затверджений  постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 року №938, що був чинний на час укладення договору № 60 від 01.01.2005 року.

          Зазначене спростовує доводи, наведені у касаційній скарзі Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16. Оскільки судами попередніх інстанцій були встановлені факти надання позивачем вказаних послуг та відсутність оплати за ці послуги, господарські суди  з урахуванням норм наведеного законодавства та умов договору № 60 від 01.01.2005 року, правомірно дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача суми основної заборгованості.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи були з'ясовані судами попередніх інстанцій  повно і всебічно, висновки судів відповідають цим обставинам, їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

З огляду на зазначене, керуючись статтями  108,    1115 ,  1117 , 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

           Постанову Севастопольського апеляційного  господарського суду  від 25.01.2007 року у справі  № 20-11/075 залишити без змін.

          Касаційну скаргу Державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства №16 - без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                            Л.Продаєвич