Ухвала

від 25.04.2017 по справі 490/967/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

54020, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua

490/967/17

н\п 1-кс/490/1825/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу - ОСОБА_3 , представника особи, яка подала скаргу - ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2017 року адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення речового доказу та скасування постанови про передачу нерухомого майна на відповідальне зберігання.

В обґрунтування скарги вказала, що 16.02.2017 року ОСОБА_3 звернувся до прокуратури Миколаївської області з клопотанням про повернення речового доказу та скасування постанови про передачу нерухомого майна на відповідальне зберігання. Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року йому було відмовлено у задоволенні клопотання. На думку ОСОБА_7 , вказана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. Слідчим при винесенні постанови не враховано наявні судові рішення щодо нерухомого майна - офісного центру по АДРЕСА_1 (рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 року, яке набрало законної сили 30.10.2013 року та яким право власності на це майно визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року), якими було встановлено, що ОСОБА_11 незаконно заволоділа будівлею офісного центру, а також не мала правових підстав для укладання з телекомпанією Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договору оренди нерухомого майна з правом викупу, який визнано недійсним. Крім того, в постанові жодним чином не вказується про те, що повернення речового доказу його володільцям, які є потерпілими у кримінальному провадженні, може завдати шкоди успішному здійсненню провадження, не враховано висновки апеляційного суду м. Києва, викладені в ухвалі від 22.08.2014 року, який прямо зазначив, що нежитлова будівля була передана на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море, яка не має ніякого відношення до спірного майна.

Звернула увагу на те, що під час закриття кримінального провадження постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_12 від 18.03.2016 року вилучені під час проведення обшуків речі та грошові кошти були повернуті ОСОБА_13 , запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , скасований, проте питання про повернення потерпілим будівлі офісного центру не вирішено.

Незважаючи на те, що на даний час спір про право власності на нежитлову будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 в порядку цивільного судочинства вирішено, договір оренди нерухомого майна з правом викупу, укладений 27.12.2004 року між ОСОБА_11 та телекомпанією Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, визнано недійсним, дотепер законні власники позбавлені прав на це майно. За такого, просила скасувати постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення нежитлової будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 та зобов`язати слідчого винести постанову, якою повернути вказану будівлю власникам - ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 вимоги скарги підтримали та просили задовольнити.

Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення скарги, посилаючись на те, що відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України Про прокуратуру Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, за такого, прокуратура Миколаївської області не має повноважень для скасування постанови про передачу нерухомого майна на відповідальне зберігання. Крім того, вказали, що на момент її винесення договір оренди нерухомого майна вказаного офісного центру, розташованого в АДРЕСА_1 , з правом викупу від 27.12.2004 року був чинним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, приходжу до наступного.

Згідно ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Прокуратурою Миколаївської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000502 від 14.10.2014 року за матеріалами кримінальної справи №052200500030 за обвинуваченням колишнього заступника голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_15 , помічника судді ОСОБА_14 та ОСОБА_13 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених: - ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 366; ч. 1 ст. 364; ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 358 КК України - відносно ОСОБА_15 ; - ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 209; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358 КК України; - ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 ч. 2 ст. 358 КК України - відносно ОСОБА_14

ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обвинувачувались у підробленні матеріалів судових справ та рішень у них, що надало змогу ОСОБА_13 у 2005 році заволодіти шахрайським шляхом об`єктами нерухомості в м. Одесі вартістю понад 4 млн. гривень. Крім того, ОСОБА_15 обвинувачувалась у використанні завідомо підробленого документа - листка непрацездатності.

За результатами судового розгляду кримінальної справи Деснянським районним судом м. Києва 13.02.2014 року ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_13 було засуджено та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5, 4 та 6 років відповідно.

Після скасування 22.08.2014 року вироку апеляційним судом м. Києва кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування до прокуратури Одеської області, в ході якого було винесено необґрунтовану постанову про закриття кримінального провадження, яку 14.07.2016 року заступником прокурора Одеської області було скасовано.

Постановою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_17 від 21.07.2016 року подальше здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому підрозділу прокуратури Миколаївської області.

16.02.2017 року ОСОБА_3 , якого було визнано потерпілим у кримінальному провадженні, звернувся до прокуратури Миколаївської області з клопотанням про скасування постанови слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 про передачу нерухомого майна - нежитлової будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 31.01.2006 року.

Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено. Своє рішення слідчий мотивував тим, що на момент винесення оскаржуваної постанови від 31.01.2006 року договір оренди нерухомого майна з правом викупу від 27.12.2004 року був чинним, за такого, підстави для задоволення клопотання не вбачаються.

Слідчим суддею встановлено, що в ході розслідування кримінальної справи №052200500030 постановою слідчого від 29.06.2005 року нежитлову будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 було приєднано до матеріалів справи в якості речового доказу.

Постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 від 31.01.2006 року нежитлову будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 передано на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, попереджено представника телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про необхідність належного зберігання прийнятого на відповідальне зберігання майна, не відчуження та не знищення його до рішення по ньому питання по суті органами слідства або суду.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для передачі на відповідальне зберігання вказаного нерухомого майна було клопотання директора телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_19 про передання будівлі офісного центру, визнаної речовим доказом по кримінальній справі №052200500030, на відповідальне зберігання зазначеній компанії, яка є користувачем приміщення офісного центру згідно договору оренди нерухомого майна з правом викупу від 27.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_11 та телекомпанією Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 року, яке набрало законної сили 30.10.2013 року, право власності на будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

При цьому вказаним рішенням з посиланням на постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 31.01.2006 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про зобов`язання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю не чинити їм перешкоди у користуванні спірним приміщенням. Як зазначив суд, нежитлова будівля офісного центру вказаною постановою як речовий доказ по кримінальній справі передана на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, тому право спадкоємців на користування, володіння та розпорядження спірною будівлею є обмеженим, оскільки вона як речовий доказ має зберігатись при кримінальній справі.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року у справі №1512/2-1901/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.03.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.07.2016 року, вказаний договір оренди нерухомого майна з правом викупу від 27.12.2004 року було визнано недійсним. При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_11 не мала правових підстав для укладання оспорюваного договору оренди нерухомого майна з правом викупу, оскільки права на це майно перейшли в порядку спадкування до спадкоємців ОСОБА_20 , останні не уповноважували ОСОБА_11 на вчинення будь-яких правочинів щодо належного їм нерухомого майна.

В ухвалі апеляційного суду м. Києва від 22.08.2014 року, якою був скасований вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.02.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , а матеріали справи були направлені Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування, суд вказав на необхідність перевірити та дати належну оцінку діям слідчого стосовно того, на якій підставі будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 передано на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море, яка не має ніякого відношення до спірного майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Статті 160-166 КПК України регулюють порядок тимчасового доступу до речей та документів, статті 170-174 КПК України - арешту майна.

Однак, у кримінальному провадженні №42014160000000502 від 14.10.2014 року питання тимчасового доступу до будівлі офісного центру не вирішувалось, постанова про накладення на неї арешту не виносилась.

Згідно ч. 10 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

З тексту постанови про відмову у задоволенні клопотання від 16.02.2017 року вбачається, що слідчий не надав оцінки наявним на момент його розгляду судовим рішенням щодо об`єкту нерухомого майна - будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 , якими було встановлено, що ОСОБА_11 незаконно заволоділа будівлею офісного центру, а також не мала правових підстав для укладання з телекомпанією Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю договору оренди нерухомого майна з правом викупу, той факт, що цей договір оренди визнано недійсним. Крім того, в постанові немає посилань на те, що повернення речового доказу його володільцям, які є потерпілими у кримінальному провадженні, якимось чином може завдати шкоди подальшому досудовому розслідуванню кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, оскільки спір про право власності на нежитлову будівлю офісного центру по АДРЕСА_1 вирішено в порядку цивільного судочинства, відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 року, яке набрало законної сили 30.10.2013 року, право власності на неї визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , договір оренди нерухомого майна з правом викупу від 27.12.2004 року, на підставі якого слідчим його передано на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, було визнано недійсним заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25.03.2015 року, яке залишено без змін, наявність постанови слідчого від 31.01.2006 року про передачу даного майна на відповідальне зберігання телекомпанії порушує законні права та інтереси законних власників цього майна, вважаю за необхідне скасувати постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення речового доказу та постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 про передачу нерухомого майна - нежитлової будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 31.01.2006 року.

Між тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України, слідчий суддя може зобов`язати слідчого, прокурора здійснити процесуальні дії, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк. Однак, рішення про повернення нерухомого майна власникам не відноситься до вказаних дій. За такого, в цій частині вимоги скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Скасувати постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Миколаївської області ОСОБА_8 від 16.02.2017 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення речового доказу.

Скасувати постанову слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 про передачу нерухомого майна - нежитлової будівлі офісного центру по АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання телекомпанії Чорне море у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від 31.01.2006 року.

В решті вимог скарги - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 26 квітня 2017 року о 16 год. 30 хв.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_21