Постанова

від 10.04.2017 по справі 810/764/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року           № 810/764/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 24.01.2017 № НОМЕР_1.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентами угод. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. У судове засідання з’явився представник відповідача.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Білоцерківською міською радою Київської області 05.07.2007 та як платник податків, зборів та обов’язкових платежів перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

Відповідно до направлення від 28.09.2016 № 768, виданого Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, наказу від 14.092016 №898 ОСОБА_2 - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2016 по кримінальному провадженню № 32015110080000006 від 20.05.2015р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) з питань дотримання вимог податкового законодавства з урахуванням доказів, зібраних у рамках кримінального провадження № 32015110080000006 від 20.05.2015 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лікс Груп », ТОВ «Промтекс Торг», ТОВ «Україна ОСОБА_3», за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено порушення : ч.1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.185, ст.188, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), відсутність об’єкту оподаткування, які підпадають під визначення ст.185, ст. 188, ст.198 Податкового кодексу України, тобто встановлено неправомірність формування податкового зобов‘язання в сумі 470071,03 грн., в тому числі: за серпень 2013 у сумі 25000,00 грн., за вересень 2013 у сумі 25791,67 грн., за жовтень 2013 у сумі 14131,67 грн., за листопад 2013 у сумі 17094,00 грн. та за грудень 2013 у сумі 25154,83 грн., за січень 2014 у сумі 11250,53 грн., за вересень 2014 у сумі 55345,00 грн., за жовтень 2014 у сумі 55400,00 грн., за листопад 2014 у сумі 54166,67 грн. та за грудень 2014 у сумі 73050,00 грн., за січень 2015 у сумі 38583,33 грн., за лютий 2015 у сумі 65728,33 грн., за березень 2015 у сумі 9375,00 грн.

та податкового кредиту на суму 448766,63 грн., в тому числі: за серпень 2013 у сумі 23933,34 грн., за вересень 2013 у сумі 24699,99 грн., за жовтень 2013 у сумі 14450,00 грн., за листопад 2013 у сумі 16483,33 грн. та за грудень 2013 у сумі 24266,67 грн, за січень 2014 у сумі 10799,99 грн., за вересень 2014 у сумі 52250,00 грн., за жовтень 2014 у сумі 52716,67 грн., за листопад 2014 у сумі 51833,35 грн. та за грудень 2014 у сумі 69999,96 грн, за січень 2015 у сумі 36733,31 грн., за лютий 2015 у сумі 61700,02 грн., за березень 2015 у сумі 8900,00 грн.

На обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив наступне.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Промтекс Торг" податковим органом використано Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 22.05.2014 №1441/26-55-22-07/38150400 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтекс Торг" (код ЄДРПОУ 38150400) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2013 по 31.12.2013", в якому зазначено, що акт складено з урахуванням висновку ОУ ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві "Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України".

Так, згідно аналізу даних реєстру податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями. В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "Промтекс Торг" до податкового органу та у зв’язку з не поданням балансу підприємства, встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ "Промтекс Торг" відсутня. Фактично у ТОВ "Промтекс Торг" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Крім того, згідно баз даних Міндоходів України не встановлено отримання ТОВ "Промтекс Торг" дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує. Виходячи з наведеного, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Промтекс Торг" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Промтекс Торг" за період 01.12.2013 по 31.12.2013.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Україна ОСОБА_3" податковим органом використано Акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №970/26-59-22-07/34617992 від 03.04.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Україна ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 34617992) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2013 по 31.10.2013, з 01.12.2013 по 31.01.2014", в якому зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв’язку з тим, що згідно інформаційного ресурсу Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" станом на момент проведення зустрічної звірки стан підприємства 8 - "До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням". Крім того, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 №1043/ДПІ/26-59-07-02 надано висновок "Про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділами ГУ Міністерства доходів і зборів України" щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Україна ОСОБА_3". Також в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) підприємством ТОВ "Україна ОСОБА_3", а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, наслідком діяльності ТОВ "Україна ОСОБА_3" є виключно чи переважно формування податкових зобов’язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Отже, в ході перевірки не підтверджено реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Україна ОСОБА_3" за період січень 2014 та вересень-рудень 2014.

При проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ ОСОБА_4» податковим органом використано протокол огляду місця події, складений старшим слідчим ОУ Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, згідно якого під час огляду виявлено, що за адресою: м. Київ, б-p Дружби народів, буд. 18/7 ТОВ «Лікс Груп»» не знаходиться.

Також використано протокол огляду документів, складений слідчим СВ ФР Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_5 , згідно якого виявлено конверт формату А5, в якому знаходилось 4 аркуші формату А4, на даних аркушах міститься таблиця із сімома колонками: дата заявки, № п/н, рахунок, маршрут, перевізник, сума, номер авто. На усіх аркушах в графі перевізник значиться ТОВ «Лікс Груп».

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3" та ТОВ "Лікс Груп" без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового зобов’язання у сумі 470071, 03 грн. та податкового кредиту у сумі 48766, 63 грн.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2017 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу зменшено суму податкового зобов’язання на 47001, 00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на 448765, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 мала взаємовідносини ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ "Лікс Груп".

На підтвердження реальності виконання умов господарських операцій із вказаними контрагентами позивачем надано суду належним чином завірені копії наступних документів, а саме: договори на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом; платіжні доручення, податкові накладні; рахунки-фактури; акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що перелічені первинні документи містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

Як слідує з акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов’язкових реквізитів.

Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов’язань за перевіряємий період, або невідповідності первинних документів вимогам закону.

В той же час судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ ОСОБА_4» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ «Лікс Груп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у контрагентів транспортно-експедиційних послуг за вказаними договорами.

За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ "Лікс Груп" не спричинили реального настання правових наслідків.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

У той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як слідує з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ "Лікс Груп", пов’язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов’язаних із порушенням податкового законодавства.

Крім того, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Також акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ "Лікс Груп»" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Оскільки відповідач стверджує про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи основним видом діяльності позивача за КВЕД є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (надання транспортно-експедиційних послуг).

Обґрунтовуючи, свої висновки відповідач зазначив про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача.

Суд критично оцінює дані висновки, оскільки їх неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки податковим органом не здійснювалась належна перевірка первинно-бухгалтерських документів контрагентів, не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказана податкова інформація та акти перевірок по контрагентах позивача не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Промтекс Торг", ТОВ "Україна ОСОБА_3", ТОВ "Лікс Груп" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагенти, можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичною адресою тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач з клопотанням про відшкодування судових витрат до суду не звертався, дане питання при прийнятті рішення у справі судом не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 24.01.2017 № НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Лапій С.М.