Рішення

від 25.04.2017 по справі 922/625/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 922/625/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публичного акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод", м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіт-Хаер", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 46724,03 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1, дов. від 09.05.16 року;

Представник відповідача - ОСОБА_2, дов. № 28/02-17 від 28.02.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Старокраматорський машинобудівний завод", м. Краматорськ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіт-Хаер", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором підряду № 49-02/29 від 30.06.2015р., укладеним між сторонами даного спору, в розмірі 46724,03 грн., з яких: 46000,00 грн. - сума основного боргу, 310,03 грн. - сума 3% річних, 414,00 грн. - інфляційні нарахування. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2017р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2017р. продовжено строк розгляду даного спору за межами двомісячного строку (вх. № 12914), до 05.05.2017р. Розгляд справи відкладено на 25.04.2017р. о 12:15 год.

У судовому засіданні 25.04.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 13922), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.2017р. проти позову заперечував.

Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову, в частині нарахування 3% річних в розмірі 310,03 грн. та інфляційних витрат в розмірі 414,00 грн. (вх. № 9127), суд виходить з наступного.

Враховуючи, що, відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі відмовитись від позову, приймаючи до уваги, що заява про часткову відмову від позову підписана повноважною особою позивача, господарський суд, відповідно до ст. 78 ГПК України, приймає часткову відмову позивача від позову в частині нарахованої суми 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та, на підставі чого, у господарського суду наявні підстави для припинення провадження по справі в цій частині, згідно п. 4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_3 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

30.06.2015р., між Публічним акціонерним товариством Старокраматорський машинобудівний завод (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хіт-Хаер (відповідач, підрядник) було укладено Договір підряду № 49-02/29 (далі - договір), згідно з яким підрядник зобов'язується виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи. Найменування, кількість, ціна, строки виконання робіт вказуються у специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до додатку №1 до договору, відповідач повинен був виконати роботи з термообробки (об'ємний відпуск після зварювання) корпусу ковша креслення № 561960542 марка матеріалу 10ХСНД на загальну суму 115000,00 грн., з ПДВ.

Пунктом 2.3. договору сторони узгодили, що підрядник, під контролем та погодженні замовника, організовує всю роботу по виконанню договору, визначає безпосередніх виконавців, при необхідності залучає субпідрядні організації і розподіляє обов'язки між ними.

На підставі п.2.5. договору замовник зобов'язаний надати технічне завдання на роботи по термообробці. Надати безкоштовно всю необхідну документацію, в якій вказуються матеріали і необхідні температурні режими для проведення термообробки.

Відповідно до п.5.1. договору, а також п.4 специфікації № 1 до договору, умови оплати - 40% попередня оплата протягом 10 календарних днів після підписання договору, 20% - протягом 3-х банківських днів після отримання повідомлення про готовність до виконання робіт, 40% - кінцевий розрахунок протягом 10-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач, на адресу ПАТ СКМЗ зі сторони TOB Хіт-Хаер було виставлено рахунок - фактуру № СФ-0000008 від 21.07.2015 року на суму 46000,00 грн. з ПДВ., а саме передплата 40% за виконання робіт по термообробці (об'ємний відпуск після зварювання) корпусу ковша.

22.07.2015р. даний рахунок було сплачено позивачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 4220 на загальну суму 46000,00 грн.

Згідно з П. 4.1. договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт, передбачених специфікацією, протягом п'яти робочих днів з дати отримання авансу і приймання заготовок. Заготовки так і не були передані з боку ПАТ СКМЗ на адресу TOB Хіт-Хаер

Відповідно до технічних обставин замовлення на виконання робіт з термообробки (об'ємний відпуск після зварювання) корпусу ковша креслення № 561960542 марка матеріалу 10ХСНД на загальну суму 115000,00 грн. з ПДВ з боку ПАТ СКМЗ було зупинено, про що на адресу TOB Хіт-Хаер був направлений лист № 49/1506 від 08.12.2015р., з повідомлення про зупинення та проханням повернути сплачену з боку ПАТ СКМЗ попередню оплату у розмірі 46000,00 грн., а також лист № 49/461 від 19.05.2016р.

ПАТ СКМЗ на адресу TOB Хіт-Хаер 03.11.2016р. було направлено повідомлення - вимогу № 08/695 про повернення сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 46000,00 грн., яку відповідач отримав 10.11.2016 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення .

14.11.2016р. позивачем було отримано відповідь № 14/11-01 на повідомлення - вимогу № 08/695 від 03.11.2016р., відповідно до якої TOB Хіт-Хаер відмовилося повертати ПАТ СКМЗ сплачену по договору підряду № 49-02/29 від 30.06.2015 року попередню оплату у розмірі 46000,00 грн., посилаючись на початок виконання робіт зі своєї сторони, але документального підтвердження цього позивачу не було надано.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, за захистом свого порушеного права.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що передплата в розмірі 46000,00 грн. була витрачена на придбання необхідних матеріалів для проведення робіт по термообробці та до цієї суми входили витрати на адміністративне супроводження договору та витрати по зберіганню придбаних матеріалів для проведення робіт та, з посиланням на ч. 4 ст. 849 ЦК України, вважає позовні вимоги щодо повернення суми передоплати за договором в розмірі 46000,00 грн. безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Право замовника відмовитись від договору підряду, визначено, зокрема, положеннями ст. 849 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Проте, в силу ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що замовник має право у будь-якому випадку відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

При цьому, суд зауважує, що оскільки форма такої відмови від договору не передбачена законом, то підрядник може здійснити своє право будь-яким шляхом, в тому числі шляхом звернення до боржника з претензією про повернення сплачених коштів.

Одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач, користуючись правами, наданими йому ст.849 ЦК України, звертався до відповідача з повідомленням №№ 49/1506 від 08.12.2015р., 49/461 від 19.05.2016р., № 08/695 від 03.11.2016р. про відмову від договору підряду, яким у тому числі просив відповідача повернути суму авансового платежу.

Замовник обґрунтовує свою вимогу про розірвання договору тим, що відповідач допустив суттєве порушення п. 4.1. договору, відповідно до якого підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт, передбачених специфікацією, протягом п'яти робочих днів з дати отримання авансу і приймання заготовок. Заготовки не були передані з боку ПАТ СКМЗ на адресу TOB Хіт-Хаер . Та, відповідно до технічних обставин замовлення на виконання робіт з термообробки (об'ємний відпуск після зварювання) корпусу ковша креслення № 561960542 марка матеріалу 10ХСНД на загальну суму 115000,00 грн. з ПДВ з боку ПАТ СКМЗ було зупинено, про що на адресу TOB Хіт-Хаер був направлений лист № 49/1506 від 08.12.2015р.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач як замовник на підставі ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду, надіславши підряднику повідомлення про відмову від договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір підряду № 49-02/29 від 30.06.2015р., на час розгляду справи судом є припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.10.2013р. у справі №910/1726/13 та від 18.06.2013р. у справі №5020-1364/2012.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору підряду № 49-02/29 від 30.06.2015р., припинились у зв'язку з їх розірванням внаслідок односторонньої відмови позивача від договорів в порядку ст. 849 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги припинення правовідносин сторін внаслідок односторонньої відмови позивача від договору підряду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання підрядником та прийняття замовником обумовлених договором результатів робіт чи їх частини, та невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 46000,00 грн., позовна вимога про стягнення даної суми попередньої оплати підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на п. 4 ст. 849 ЦК України, відповідно до якого, сума передоплати була використана відповідачем на придбання необхідних матеріалів для проведення робіт за спірним договором, та подальше їх зберігання, та не підлягає поверненню позивачу, суд відхиляє, з огляду на наступне.

На підставі п.2.5. Договору замовник зобов'язаний надати технічне завдання на роботи по термообробці. Надати безкоштовно всю необхідну документацію, в якій вказуються матеріали і необхідні температурні режими для проведення термообробки.

Таким чином відповідач повинен був узгодити з ПАТ СКМЗ матеріали, перш ніж проводити закупівлю, але ніяких погоджень не проводилося, і позивач не давав своєї згоди на придбання матеріалів в кількості і за ціною, а також за якістю, на які посилається відповідач.

Також суд зауважує, що відповідачем не доведено використання суми передоплати в розмірі 46000,00 грн. на придбання матеріалів для проведення робіт за спірним договором та їх зберігання.

Також, умовами договору не передбачено використання суми отриманої передоплати на адміністративне супроводжування договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

При цьому, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України). Отже складнощі, які виникли у відповідача за із виконанням спірного договору охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом отримання відповідачем компенсації за адміністративне супроводжування договору за рахунок неповернення позивачу суми отриманої відповідачем передоплати за договором підряду.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ СКМЗ підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в частині відмови позивача від позову - покладаються на позивача, в частині задоволених позовних вимог - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 44, 49, 75, 78, п. 4. ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіт-Хаер" (61017, м. Харків, вул. Серіковська, 1, код ЄДРПОУ 37578532) на користь Публічного акціонерного товариства "Старокраматорський машинобудівний завод" (84302, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2, код ЄДРПОУ 05763642) суму заборгованості в розмірі 46000,00 грн., судові витрати в розмірі 1575,21 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 724,03 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 03.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/625/17