Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017Справа № 910/34/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" простягнення 970 711 грн 32 коп. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" провизнання зобов'язання припиненим Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Мельник А.В.- представник за довіреністю;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

Слюсар С.В. - представник за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 970 711 грн 32 коп. заборгованості за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015, в тому числі: 893 216 грн 80 коп. основного боргу, 1 607 грн 79 коп. пені, 57 165 грн 05 коп. інфляційних втрат та 18 720 грн 82 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за період з 31.12.2015 по 05.01.2016 товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 893 216 грн 80 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 607 грн 79 коп. пені, 57 165 грн 05 коп. інфляційних втрат та 18 720 грн 82 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження у справі № 910/34/17 та справу призначено до розгляду на 08.02.2017.

08.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява у справі № 910/34/17 Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" про визнання припиненими зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" 893 216 грн 80 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 порушено провадження у справі та прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" про визнання зобов'язання припиненими для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 970 711 грн 32 коп. заборгованості за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 розгляд справи відкладено на 15.03.2017, з зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Селівона А.М., справу № 910/34/17 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями справу № 910/34/17 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2017.

19.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про зміну підстав позову.

У судове засідання 24.04.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача за первісним позовом надав документи на виконання вимог ухвали суду, заяву про уточнення позовних вимог та відзив на зустрічну позовну заяву, а також надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 893 216 грн 80 коп. основного боргу, 1 607 грн 79 коп. пені, 57 165 грн 88 коп. інфляційних втрат та 18 720 грн 85 коп. 3 % річних.

З урахуванням рекомендацій, викладених у пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення ціни позову розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином суд приймає відповідне зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 893 216 грн 80 коп. основного боргу, 1 607 грн 79 коп. пені, 57 165 грн 88 коп. інфляційних втрат та 18 720 грн 85 коп. 3 % річних.

Також представник позивача за первісним позовом заперечує проти заявлених зустрічних вимог з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача за первісним позовом надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені зустрічні вимоги про визнання зобов'язання припиненими з урахуванням заяви про зміну підстав позову, а також заперечує проти заявлених первісних позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, суд приймає зміну предмету позову та розглядає вимоги позивача за зустрічним позовом в редакції заяви про зміну підстав позову.

У судовому засіданні 24.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець за договором) укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до пункту 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатки сторін і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

У відповідності до розділу 3 договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладеної (пункту 5.3 договору).

29.12.2015 між сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, відповідно до якої сторони погодили поставку товару: баринговий обважнювач клас Б (КБ-3) ДЕСТ 4682-84 у кількості 4 000 т, загальною вартістю 30 326 400 грн 00 коп., граничний строк поставки товару - березень 2016 року, умови та строки оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну 13 078 260 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001/194 від 31.12.2015 на суму 4 185 043 грн 20 коп., № ЄЕ-0000002/49 від 04.01.2016 на суму 3 138 782 грн 40 коп. та № ЄЕ-0000003/48 від 05.01.2016 на суму 5 754 434 грн 40 коп., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № ЄЕ-0000027 від 31.12.2015, № ЄЕ-0000001 від 04.01.2016 та № ЄЕ-0000002 від 05.01.2016

Судом встановлено, що покупець в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, з зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 898 216 грн 50 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 898 216 грн 80 коп.

20.10.2016 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 (вих. № 19/10-16) від 19.10.2016 про сплату заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем за первісним позовом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 898 216 грн 80 коп. вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 898 216 грн 80 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 607 грн 79 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 02.08.2016, 57 165 грн 88 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з лютого по вересень 2016 року, та 18 720 грн 85 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 17.10.2016.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пунктом 7.12 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.12 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 607 грн 79 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 02.08.2016, 57 165 грн 88 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з лютого по вересень 2016 року, та 18 720 грн 85 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 17.10.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" про визнання припиненими зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" 893 216 грн 80 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що листом від 14.04.2017 № 2/1-01-3333 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.04.2017 № 2/1-01-3056, якою заявило про припинення зобов'язань перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" на суму 893 216 грн 80 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" на суму 893 216 грн 80 коп., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15 на суму 358 627 грн 20 коп., з яких сума штрафу становить - 169 260 грн 00 грн.; сума пені - 189 367 грн 20 коп. та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 на суму 534 589 грн 60 коп., з яких сума штрафу становить - 264 600 грн 00 коп.; сума пені - 269 989 грн 60 коп.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із положеннями статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

На однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Зарахування здійснюється за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Як встановлено судом, відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" має заборгованість, тобто є боржником, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" в розмірі 893 216 грн 80 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" має заборгованість, тобто є боржником, перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в розмірі 1 005 007 грн 20 коп. - штрафні санкції на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15 на суму 358 627 грн 20 коп., з яких сума штрафу становить - 169 260 грн 00 коп., сума пені - 189 367 грн 20 коп. та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 на суму 646 380 грн 00 коп., з яких сума штрафу становить - 264 600 грн 00 коп., сума пені - 381 780 грн 00 коп.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" виставлено відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за невиконаним зобов'язанням, тоді як зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 вбачається, що вимога Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" зводиться до стягнення з позивача за первісним позовом нарахованих ним пені та штрафу за порушення умов договору.

Пунктом 1.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Викладене підтверджується положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, обов'язок сплатити пеню та штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового. Отже, стягнення заборгованості за договором та оплата пені/штрафу не є однорідними зобов'язання, а тому не можуть бути зарахованими.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між сторонами наявні спори щодо неналежного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15, договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 та за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15, що в свою чергу виключає безспірність вимог та проведення їх зарахування.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на те, що Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо існування станом на момент направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог безспірної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" перед Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" у розмірі 893 216 грн 80 коп., суд не має можливості встановити факт зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим заявлені зустрічні вимоги про визнання припиненими зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" 893 216 грн 60 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, офіс 302, ідентифікаційний код 36422822) заборгованість у розмірі 893 216 (вісімсот дев'яносто три тисяч двісті шістнадцять) грн 80 коп., пеню у розмірі 1 607 (одна тисяча шістсот сім) грн 79 коп., 3 % річних у розмірі 18 720 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять) грн 85 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 165 (п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят п'ять) грн 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 560 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн 67 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову про визнання припиненими зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо сплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" 893 216 грн 60 коп. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015, відмовити повністю

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.05.2017

Суддя Н.Б. Плотницька