Постанова

від 08.06.2017 по справі 910/34/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа№ 910/34/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

У судовому засіданні взяли участь представники:

-позивача: Мельник А.В., довіреність № б/н від 20.04.2017;

-відповідача: Слюсар С.В., довіреність № 2-106д від 08.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/34/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євроенергосервіс , м. Київ

до публічного акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ

про стягнення 970 711, 32 грн.,

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

до товариства з обмеженою відповідальністю Євроенергосервіс

про визнання зобов'язання припиненим

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Євроенергосервіс (надалі-ТОВ Євроенергосервіс ) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (надалі-ПАТ Укргазвидобування ) про стягнення 970 711,32 грн., заборгованості за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015, з яких: 893 216, 80 грн. - основного боргу, 1 607, 79 грн. пені, 57 165, 05 грн.- інфляційних втрат та 18 720, 82 грн.- 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим,що ПАТ Укргазвидобування в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за період з 31.12.2015 по 05.01.2016 товару, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 893 216,80 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 607,79 грн., пені, 57 165, 05 грн., інфляційних втрат та 18 720, 82 грн.- 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження у справі № 910/34/17 та справу призначено її до розгляду.

08.02.2017 ПАТ Укргазвидобування звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Євроенергосервіс" про визнання припиненими зобов'язання ПАТ Укргазвидобування щодо сплати на користь ТОВ Євроенергосервіс 893 216,80 грн. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ПАТ Укргазивдобування до ТОВ Євроенергосервіс про визнання зобов'язання припиненим.

ТОВ Євроенергосервіс було подано заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 893 216, 80 грн., основного боргу, 1 607,79 грн. пені, 57 165, 88 грн. інфляційних втрат та 18 720,85 грн. 3 % річних.

Вказану заяву місцевим господарського судом розцінено як заву про зменшення позовних вимог та прийнято до розгляду.

Крім того, заяву ПАТ Укргазвидобування про зміну підстав позову не прийнято судом першої інстанції, оскльки одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/34/17 (суддя Плотницька Н.Б.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ Укргазвидобування на користь ТОВ Євроенергосервіс заборгованість у розмірі 893 216,80 грн., пеню у розмірі 1 60,7 грн. 3 % річних у розмірі 18 720,85 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 165, 88 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 560,67 грн.; у задоволенні зустрічного позову про визнання припиненими зобов'язання ПАТ Укргазвидобування щодо сплати на користь ТОВ Євроенергосервіс 893 216,60 грн. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015, відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, зарахування зустрічних однорідних вимог не є однорідними в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України. У іншій частині рішення суду першої інстанції мотивовано обгрунтовністю та доведеністю позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 11, 509, 549, 551, 601, 610, 629, 625, 655, 656, 662, 664, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України та ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, ПАТ Укргазвидобування (надалі-апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити та судові витрати покласти на ТОВ Євроенергосервіс .

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено в неповному з'ясуванню обставин справи, що мають значення для справи, не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України та ст.ст. 202, 203, 204 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ Укргазвидобування на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 та призначено до розгляду на 08.06.2017.

08.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського від ТОВ Євроенергосервіс надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що 02.10.2015 між ТОВ Євроенергосервіс , як постачальником та ПАТ Укргазвидобування , як покупцем було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 (надалі- договір).

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

У пункті 1.2. договору сторони погодили найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

У відповідності до розділу 3 договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладеної.

Згідно пунктом 7.12 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатки сторін і діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Також, 29.12.2015 між сторонами було підписано специфікацію № 1 до договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, відповідно до якої сторони погодили поставку товару: баринговий обважнювач клас Б (КБ-3) ДЕСТ 4682-84 у кількості 4 000 т, загальною вартістю 30 326 400, 00 грн., граничний строк поставки товару - березень 2016 року, умови та строки оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Як зазначає позивач, на виконання умов укладеного договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну 13 078 260, 00 грн.

Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001/194 від 31.12.2015 на суму 4 185 043, 20 грн., № ЄЕ-0000002/49 від 04.01.2016 на суму 3 138 782,40 грн., та № ЄЕ-0000003/48 від 05.01.2016 на суму 5754 434,40 грн., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № ЄЕ-0000027 від 31.12.2015, № ЄЕ-0000001 від 04.01.2016 та № ЄЕ-0000002 від 05.01.2016

Проте, ПАТ Укргазвидобування в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, з зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 898 216,50 грн.

ТОВ Євроенергосервіс 20.10.2016 направив на адресу ПАТ Укргазвидобування претензію № 1 (вих. № 19/10-16) від 19.10.2016 про сплату заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення ТОВ Євроенергосервіс з позовом до ПАТ Укргазвидобування про стягнення 970 711,32 грн., заборгованості за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015, з яких: 893 216, 80 грн. - основного боргу, 1 607, 79 грн. пені, 57 165, 05 грн.- інфляційних втрат та 18 720, 82 грн.- 3 % річних.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу ( ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище позивачем, на виконання умов укладеного договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну 13 078 260, 00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001/194 від 31.12.2015 на суму 4 185 043, 20 грн., № ЄЕ-0000002/49 від 04.01.2016 на суму 3 138 782,40 грн., та № ЄЕ-0000003/48 від 05.01.2016 на суму 5754 434,40 грн., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № ЄЕ-0000027 від 31.12.2015, № ЄЕ-0000001 від 04.01.2016 та № ЄЕ-0000002 від 05.01.2016.

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару на суму 898 216,80 грн.

У відповідності до норм ч. 1 ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, місцевий господарський суд, з яким і погоджується колегія суддів, встановивши факт неналежного невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару та факт наявності заборгованості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 898 216, 80 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як вже зазначалось вище, п. 7.12 договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача є порушенням умов договору, а відтак є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.12 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши та перевіривши розрахунки суду, зроблені в оскаржуваному рішення та розрахунки позивача, колегія суддів вважає, що 1 607,79 грн. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 02.08.2016, 57 165, 88 грн., інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з лютого по вересень 2016 року, та 18 720, 85 грн., та 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 05.02.2016 по 17.10.2016, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог ПАТ Укргазвидобування до ТОВ Євроенергосервіс про визнання припиненими зобов'язання ПАТ Укргазвидобування щодо сплати на користь ТОВ Євроенергосервіс 893 216, 80 грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ПАТ Укргазвидобування зазначає, що листом від 14.04.2017 № 2/1-01-3333 на адресу ТОВ Євроенергосервіс направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.04.2017 № 2/1-01-3056, якою заявило про припинення зобов'язань перед ТОВ Євроенергосервіс на суму 893216 грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань ТОВ Євроенергосервіс перед ПАТ Укргазвидобування на суму 893 216, 80 грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15 на суму 358 627,20 грн., з яких сума штрафу становить - 169 260, 00 грн; сума пені - 189 367, 20 грн., та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 на суму 534 589,60 грн., з яких сума штрафу становить - 264 600, грн.; сума пені - 269 989,60 грн.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

З урахуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно із положеннями статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

На однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Зарахування здійснюється за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 вбачається, що ПАТ Укргазвидобування має заборгованість, тобто є боржником, перед ТОВ Євроенергосервіс в розмірі 893 216, грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15, а ТОВ Євроенергосервіс має заборгованість, тобто є боржником, перед ПАТ Укргазвидобування в розмірі 1 005 007, грн - штрафні санкції на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15 на суму 358 627,20 грн., з яких сума штрафу становить - 169 260, 00 грн., сума пені - 189 367, 20 грн., та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 на суму 646 38, 00 грн., з яких сума штрафу становить- 264 600, 00 грн., сума пені - 381 780, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що ТОВ Євроенергосервіс виставлено відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за невиконаним зобов'язанням, тоді як зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 вбачається, що вимога ПАТ Укргазвидобування зводиться до стягнення з позивача за первісним позовом нарахованих ним пені та штрафу за порушення умов договору.

У пункті 1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 18.12.2014 у справі № 18/2434/12, від 30.03.2016 у справі № 917/1592/15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок сплатити пеню та штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Таким чином, стягнення заборгованості за договором та оплата пені/штрафу не є однорідними зобов'язання, а тому не можуть бути зарахованими.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що відповідач має на меті здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, які за своєю природою не є однорідними, що унеможливлює здійснення такого зарахування зустрічних вимог, оскільки суперечить правилам, встановленим ст.601 Цивільного кодексу України.

Також є вірним висновок суду, що припинення зустрічних грошових вимог на даній стадії процесу спору між сторонами у даній справі є неможливим, оскільки грошові вимоги позивача до відповідача, які є предметом спору у даній справі, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції не є безспірними, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами наявні спори щодо неналежного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 № УГВ10906/11-15, договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 № УГВ11172/11-15 та за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 № УГВ11787/11-15.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ПАТ Укргазвидобування не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України щодо існування станом на момент направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог безспірної заборгованості ТОВ Євроенергосервіс перед ПАТ Укргазвидобування у розмірі 893 216, 80 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічних позовної заяви про визнання припиненими зобов'язання ПАТ Укргазвидобування щодо сплати на користь ТОВ Євроенергосервіс 893 216, грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 893 216, 80 грн.грн. на підставі заяви від 06.04.2017 між сторонами не відбулося.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Укргазвидобування залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/34/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв