Постанова

від 07.11.2017 по справі 910/34/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/34/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я., суддів:Ткаченко Н.Г., Панової І.Ю., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішеннягосподарського суду м. Києва від 24.04.2017 року та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі№ 910/34/17 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укргазвидобування" простягнення 970 711,32 грн. за участю представників сторін: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" - Гінетов А.Г. - директор,

від Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - Зубов О.В. на підставі договору про надання правової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроенергосервіс" (далі - ТОВ "Євроенергосервіс") звернулось до господарського суду м. Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування") про стягнення 970 711,32 грн., заборгованості за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) №11787/11-15 від 02.10.2015 року, з яких: 893 216, 80 грн. - основного боргу, 1 607, 79 грн. пені, 57 165, 05 грн. - інфляційних втрат та 18 720, 82 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ "Укргазвидобування" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № 11787/11-15 від 02.10.2015 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за період з 31.12.2015 року по 05.01.2016 року товару, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з оплати отриманого товару у розмірі 893 216,80 грн. Крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 1 607,79 грн., пені, 57 165, 05 грн., інфляційних втрат та 18 720, 82 грн. - 3 % річних.

08.02.2017 року ПАТ "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду м. Києва із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Євроенергосервіс" про визнання припиненими зобов'язання ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплати на користь ТОВ "Євроенергосервіс" 893 216,80 грн. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року для спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічний позов ПАТ "Укргазивдобування" до ТОВ "Євроенергосервіс" про визнання зобов'язання припиненим.

ТОВ "Євроенергосервіс" було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 893 216, 80 грн., основного боргу, 1 607,79 грн. пені, 57 165, 88 грн. інфляційних втрат та 18 720,85 грн. 3 % річних, яку місцевим господарського судом розцінено як заву про зменшення позовних вимог та прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/34/17 (суддя - Плотницька Н.Б.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Євроенергосервіс" заборгованість у розмірі 893 216,80 грн., пеню у розмірі 1 60,79 грн. 3 % річних у розмірі 18 720,85 коп., інфляційні втрати в розмірі 57 165, 88 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 560,67 грн. У задоволенні зустрічного позову про визнання припиненими зобов'язання ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплати на користь ТОВ "Євроенергосервіс" 893 216,60 грн. на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015 року, відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі № 910/34/17 (головуючий суддя - Разіна Т.І., суддя - Чорна Л.В., суддя - Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року у справі № 910/34/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року та з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі № 910/34/17, ПАТ "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в

якій просить оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ТОВ "Євроенергосервіс" відмовити повністю, зустрічний позов ПАТ "Укргазвидобування" до ТОВ "Євроенергосервіс" задовольнити повністю, судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.

У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 202, 203, 204 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/34/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Погребняк В.Я., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Поліщук В.Ю. (протокол автоматизованого розподілу від 04.10.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року № 08.03.-04/4860, у зв'язку з перебуванням судді Поліщука В.Ю. у відпустці, відповідно до п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії у справі №910/34/17 (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/34/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Панова І.Ю. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.10.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі №910/34/17 прийнято касаційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" до провадження. Призначено розгляд касаційної скарги у засіданні колегії суддів Вищого господарського суду України на 07.11.2017 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 02.10.2015 року між ТОВ "Євроенергосервіс", як постачальником та ПАТ "Укргазвидобування", як покупцем було укладено договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ11787/11-15 (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікаціях (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

У пункті 1.2. договору сторони погодили найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікаціях.

У відповідності до розділу 3 договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях та включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній

валюті (для нерезидента). Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Відповідно до п. 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладеної.

Згідно пунктом 7.12 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатки сторін і діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Також суди встановили, що 29.12.2015 року між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки (закупівля товару за власні кошти) №УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 року, відповідно до якої сторони погодили поставку товару: баринговий обважнювач клас Б (КБ-3) ДЕСТ 4682-84 у кількості 4 000 т, загальною вартістю 30 326 400, 00 грн., граничний строк поставки товару - березень 2016 року, умови та строки оплати - оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Позивач, на виконання умов укладеного договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 року передав, а відповідач прийнято товар на загальну суму 13 078 260, 00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001/194 від 31.12.2015 на суму 4 185 043, 20 грн., № ЄЕ-0000002/49 від 04.01.2016 року на суму 3 138 782,40 грн., та № ЄЕ-0000003/48 від 05.01.2016 року на суму 5754 434,40 грн., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № ЄЕ-0000027 від 31.12.2015 року, № ЄЕ-0000001 від 04.01.2016 року та № ЄЕ-0000002 від 05.01.2016 року.

Відповідач за первісним позовом в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати, поставленого позивачем товару, з зв'язку з чим в

останнього утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар у розмірі 898 216,50 грн., у зв'язку з чим ТОВ "Євроенергосервіс" 20.10.2016 року направив на адресу ПАТ "Укргазвидобування" претензію № 1 (вих. №

19/10-16) від 19.10.2016 року про сплату заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 року, яка залишилась без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення із позовом до суду.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару та факт наявності заборгованості, при цьому місцевий господарський суд виходив з того, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є вірним, обґрунтованим та відповідає умовам договору. Також суд визнав правомірним стягнення з відповідача 3%, штрафу та пені.

Апеляційний господарський суд, погодився з висновками місцевого господарського суду про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 року, та, відповідно, про наявність у позивача підстав для нарахування неустойки та сум, стягнення яких передбачено приписами ст. 625 ЦК України.

Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з такого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Ч. 2 ст. 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст. 525 Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Кодексу).

У ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем доведено, а судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11787/11-15 від 02.10.2015 року позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну 13 078 260, 00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі товару № ЄЕ-0000001/194 від 31.12.2015 року на суму 4 185 043, 20 грн., № ЄЕ-0000002/49 від 04.01.2016 року на суму 3 138 782,40 грн., та № ЄЕ-0000003/48 від 05.01.2016 року на суму 5754 434,40 грн., а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № ЄЕ-0000027 від 31.12.2015 року, № ЄЕ-0000001 від 04.01.2016 року та № ЄЕ-0000002 від 05.01.2016 року.

Також, судами встановлено, що доказів оплати отриманого товару на суму 898 216,80 грн. відповідачем не надано.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. 1 ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона

повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, які, встановивши факт неналежного виконання

відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару та факт наявності заборгованості, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 898 216, 80 грн.

Разом з тим, у ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено під час розгляду даного спору, у п. 7.12 договору визначено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, встановивши, порушення відповідачем умов договору, суди дійшли правильних висновків про підставність застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.12 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Водночас, судами першої та другої інстанцій перевірено розрахунки позивача, та встановлено, що до стягнення підлягають 1 607,79 грн. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 05.02.2016 року по 02.08.2016 року; 57 165, 88 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період

прострочення з лютого по вересень 2016 року; 18 720, 85 грн. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 05.02.2016 року по 17.10.2016 року.

Стосовно зустрічних позовних вимог, судами встановлено, що в обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ПАТ "Укргазвидобування" посилався на те, що листом від 14.04.2017 року № 2/1-01-

3333 на адресу ТОВ "Євроенергосервіс" направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.04.2017 року №2/1-01-3056, якою заявило про припинення зобов'язань перед ТОВ "Євроенергосервіс" на суму 893 216 грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 року № УГВ11787/11-15, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань ТОВ "Євроенергосервіс" перед ПАТ "Укргазвидобування" на суму 893 216, 80 грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 року № УГВ10906/11-15 на суму 358 627,20 грн., з яких сума штрафу становить - 169 260, 00 грн.; сума пені - 189 367, 20 грн., та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 року № УГВ11172/11-15 на суму 534 589,60 грн., з яких сума штрафу становить - 264 600, грн.; сума пені - 269 989,60 грн.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Приписами ст. 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Ч. 3 ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Слід відзначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Зарахування здійснюється за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання

звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Судами встановлено, що відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 року, ПАТ "Укргазвидобування" має заборгованість, тобто є боржником, перед ТОВ

"Євроенергосервіс" в розмірі 893 216, грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 року № УГВ11787/11-15, а ТОВ "Євроенергосервіс" має заборгованість, тобто є боржником, перед ПАТ "Укргазвидобування" в розмірі 1 005 007, грн. - штрафні санкції на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 29.04.2015 року №УГВ10906/11-15 на суму 358 627,20 грн., з яких сума штрафу становить - 169 260, 00 грн., сума пені - 189 367, 20 грн., та на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 року № УГВ11172/11-15 на суму 646 38, 00 грн., з яких сума штрафу становить - 264 600, 00 грн., сума пені - 381 780, 00 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що ТОВ "Євроенергосервіс" виставлено відповідачу вимоги щодо сплати заборгованості за невиконаним зобов'язанням, тоді як зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2/-1-01-3056 від 06.04.2017 року вбачається, що вимога ПАТ "Укргазвидобування" зводиться до стягнення з позивача за первісним позовом нарахованих ним пені та штрафу за порушення умов договору.

У пункті 1.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили відповідачу у задоволенні зустрічного позову, пославшись на те, що обов'язок сплатити пеню та штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового, а стягнення заборгованості за договором та оплата пені/штрафу не є однорідними зобов'язання, тому не можуть бути зарахованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що грошові вимоги позивача до відповідача, які є предметом спору у даній справі, станом на момент прийняття рішення місцевим господарським судом не є безспірними, оскільки між сторонами наявні спори щодо неналежного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором поставки (закупівля товару за власні

кошти) від 29.04.2015 року № УГВ10906/11-15, договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 15.06.2015 року № УГВ11172/11-15 та за договором поставки (закупівля товару за власні кошти) від 02.10.2015 року № УГВ11787/11-15.

Враховуючи наведене, а також те, що ПАТ "Укргазвидобування" не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України щодо існування станом на момент направлення заяви про зарахування

зустрічних однорідних вимог безспірної заборгованості ТОВ "Євроенергосервіс" перед ПАТ "Укргазвидобування" у розмірі 893 216, 80 грн., суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який підтримав і апеляційний господарський суд про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання припиненими зобов'язання ПАТ "Укргазвидобування" щодо сплати на користь ТОВ "Євроенергосервіс" 893 216, грн., на підставі договору поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ 11787/11-15 від 02.10.2015 року.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та наведених норм законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про правомірність задоволення первісного позову та стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Євроенергосервіс" 893 216,80 грн. основного боргу, пені у розмірі 1 60,79 грн. 3 % річних у розмірі 18 720,85 коп., інфляційних втрат у розмірі 57 165, 88 грн. та відмові у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, крім того їм вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, вони визнані безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі №910/34/17 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 24.04.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 року у справі № 910/34/17 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Ткаченко Н.Г. Панова І.Ю.