Рішення
від 04.05.2017 по справі 476/285/16-ц
ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/285/16-ц

Провадження № 2/476/1/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2017 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Чернякової Н.В.

при секретарі Козаченко Л.М.

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Єланець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Єланецької районної ради Миколаївської області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

30.05.2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Єланецької районної ради Миколаївської області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.06.1992 року по 30.04.2015 року працювала на посаді друкарки Єланецької районної ради. Згідно розпорядження голови Єланецької районної ради від 30.04.2015 року № 5-рк її звільнено із займаної посади у зв'язку з скороченням.

Посилаючись на те, що їй не правильно обчислено та не проведено виплати по заробітній платі за період з січня 2015 року по травень 2015 року, просила стягнути з відповідача Єланецької районної ради на її користь 1445,33 грн. фіксованої індексації, 1158,78 грн. лікарняних, 863,10 грн. вихідної допомоги, 688,11 грн. відпускних, 1218 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, втрати від інфляції в розмірі 1657,64 грн., 3% річних в розмірі 243,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Позивачка під час судового розгляду неодноразово уточнювала вимоги, відповідно до останніх уточнень (том ІІ а.с. 66-73) позов підтримала, просила задовольнити його.

Представник відповідача Єланецької районної ради позовні вимоги не визнала, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки, позивачці виплачено поточну індексацію заробітної плати за І квартал 2015 року в розмірі 793,32 грн.

Щодо фіксованої індексації та матеріальної допомоги на оздоровлення, то на період звільнення позивачки Єланецька районна рада не мала фінансової можливості проводити працівникам вказані виплати у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів. Вказана матеріальна допомога була виплачена іншим працівникам Єланецької районної ради після звільнення позивачки в жовтні 2015 року. Перенарахування і донарахування сум індексації звільненому працівнику діючим законодавством не передбачено. До того ж, зазначила, що позивачка не зверталася із заявою про надання їй матеріальної допомоги.

Також позивачкою допущено помилку при розрахунку кількості днів відпустки, так як, відпустка розраховується за робочий рік, а не календарний. Представник відповідача вважає, що також не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача 3% річних, оскільки, вимоги ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини, що регулюються спеціальним законом, зокрема, і на трудові відносини.

Крім того, представник відповідача вважає, що позивачкою не надано жодних належних і допустимих доказів про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, а також позивачкою пропущено трьохмісячний строк для звернення до суду для відшкодування моральної шкоди, а тому просить відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги в судовому засіданні не визнали, вважають, що відповідно до ст. 116 КЗпП позивачці нараховано та виплачено всі виплати у строки, передбачені діючим законодавством. Крім того, наголосили на тому, що позивачкою пропущено тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом, який починається з дати її звільнення, тобто з 30.04.2015 року, та фактичного розрахунку з нею.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 25.01.1996 року позивачку переведено на посаду друкарки Єланецької районної ради народних депутатів (том І а. с. 8-9).

25.02.2016 року прийнято розпорядження голови Єланецької районної ради №3-рк про скорочення посади друкарки районної ради (том І а. с. 15).

27.02.2015 року позивачці винесено офіційне попередження про скорочення посади друкарки в зв'язку з недостатнім фінансуванням на утримання персоналу та повідомлення про звільнення після закінчення двохмісячного терміну з моменту одержання персонального повідомлення (том І а. с. 16).

08.04.2015 року прийнято розпорядження голови Єланецької районної ради №4-рк про надання позивачці щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 25.01.2014 року по 25.01.2015 року тривалістю 21 календарний день з 08.04.2015 року по 29.04.2015 року включно (том І а. с. 17).

30.04.2015 року позивачку звільнено з посади друкарки Єланецької районної ради у зв'язку із скороченням (том І а. с. 8-9, 19).

В розрахунково-платіжній відомості № 1-5 відповідачем вказано, що за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року позивачці нараховано заробітну плату на загальну суму 9404,65 грн., із яких 3248,00 грн. окладу, 1299,20 грн. за стаж, 1332,45 грн. заробітної плати за час відпустки, 1026,48 грн. лікарняних, 793,32 грн. поточної індексації та 1705,20 грн. вихідної допомоги (том ІІ а.с. 179).

Згідно рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 24.12.2015 року з Єланецької районної ради на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість з невиплаченої індексації на заробітну плату та суму не донарахованих відпускних за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року в розмірі 6690,90 грн. (том І а. с. 22-26).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного рішення суду позивачці виплачено 6690,90 грн. (том І а. с. 20, 71-73).

Згідно ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 33 КУ "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції від 01.01.2003 року) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об'єктом індексації грошових доходів є оплата праці (грошове забезпечення, як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру).

Відповідно до положень частини 5 ст. 2 ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривні на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці.

До структури заробітної плати визначеної у ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати".

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка вимагає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з пунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5.

За розрахунками позивачки розмір невиплаченої їй фіксованої індексації становить 542 грн. за відпрацьований місяць. Суд вважає, що розмір фіксованої індексації позивачкою визначено вірно, оскільки, підтверджується листами територіальної Державної інспекції з питань праці від 22.12.2014 року (том І а.с. 27) та від 21.10.2014 року (том І а.с. 121) та рішенням Єланецького районного суду від 24.12.2015 року (том І а.с. 126-128).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення фіксованої індексації заробітної плати за період роботи з січня 2015 року по березень 2015 року в сумі 1445,33 грн. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Здійснений позивачкою розрахунок (том ІІ а.с. 74) є вірним, відповідає нормам чинного законодавства і не спростований відповідачами.

Згідно ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати у разі настання страхових випадків в тому числі тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням виплачується Фондом соціального страхування починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності у порядку та розмірах встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка в березні-квітні 2015 року хворіла 13 днів і за вказаний період їй виплачувалась соціальна допомога по тимчасовій непрацездатності. За її підрахунками відповідачем було нараховано 572,04 грн. лікарняних, що підтверджується карткою особового рахунку ОСОБА_1 (том І а.с. 20). Представники відповідача не погодились із вказаною сумою і надали розрахунково-платіжні відомості по заробітній платі ОСОБА_1, в яких зазначено, що лікарняні виплачені в розмірі 1026,48 грн. Проте, відповідачем в підтвердження виплати вказаної суми не надано належних доказів.

Однак, судом встановлено, що при визначенні середньоденної заробітної плати виходячи з якої обчислюється розмір лікарняних, не враховано фіксовану індексацію за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року та премію за грудень 2014 року.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнобовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 розрахунковим періодом для оплати лікарняних є останні шість календарних місяців.

Розмір належної позивачці заробітної плати за останні шість місяців відповідно до розрахунку виконаного позивачкою з врахуванням фіксованої індексації та премії за грудень 2014 року становить 15976,25 грн. Кількість відпрацьованих днів за вказаний період складає 120 днів.

Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться слідуючим чином: 15976,25 грн. : 120 днів = 133,14 грн.

Таким чином, за 13 днів перебування на лікарняному позивачці необхідно було виплатити 1730,82 грн. (133,14 грн. х 13 днів) фактично позивачці виплачено 572,04 грн. Із наведених розрахунків слідує, що позивачці недоплачено 1158,78 грн. (1730,82 грн. - 572,04 грн.).

Виходячи з викладеного, на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача 1158,78 грн. допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Статтею 74 КЗпП, ст. 6 ЗУ "Про відпустки" передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.

Відповідно до ст. 75 КЗпП щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Як вбачається з розпорядження голови Єланецької районної ради № 4-рк від 08.04.2015 року та заяви від 08.04.2015 року (том І а.с. 17-18) позивачці надано щорічну оплачувану відпустку за період з 25.01.2014 року по 25.01.2015 року тривалістю з 08.04.2015 року по 29.04.2015 року, тобто 21 календарний день, з виплатою заробітної плати за час щорічної відпустки (відпускних).

Суд вважає, що розмір належних ОСОБА_1 відпускних відповідачем нараховано з порушенням діючого законодавства. А саме, тривалість відпустки не відповідає положенням ст. 75 КЗпП, а також середньоденна заробітна плата, виходячи з якої обчислюється розмір відпускних, визначена без врахування фіксованої та поточної індексації.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців.

З врахуванням викладеного вище, середньоденна заробітна плата для визначення відпускних становить: 29888,66 грн. : 365 днів = 84,19 грн.

Оскільки, відпустка надана позивачці за повний відпрацьований рік, то її тривалість повинна бути встановлено в 24 календарні дні. Із цього розмір відпускних має бути таким: 24 дні х 84,19 грн. = 2020,56 грн.

Фактично відповідачем виплачено відпускних 1332,45 грн., а отже, несплаченою є сума 688,11 грн., які необхідно стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1

Положеннями статті 44 КЗпП визначено, що працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку у випадку припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу.

Судом встановлено, що з позивачкою трудовий договір було припинено з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП, що підтверджується розпорядженням голови Єланецької районної ради № 5-рк від 30.04.2015 року (том І а.с. 19), а тому вихідна допомога їй повинна бути виплачена в розмірі середнього місячного заробітку.

Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати вихідної допомоги середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці.

Отже, середньоденна заробітна плата визначається слідуючим чином: 4280,44 грн. : 35 днів = 122,30 грн., де 4280,44 грн. - це розмір заробітної плати з урахуванням фіксованої та поточної індексації за останні два місяці, 35 - кількість відпрацьованих днів за останні два місяці.

В квітні 2015 року, за який виплачувалась вихідна допомога, був 21 робочий день, а тому розмір вихідної допомоги становить 2568,30 грн. (122,30 грн. х 21 день).

Нараховано відповідачем вихідної допомоги 1705,20 грн. Обчислення проведено без врахування поточної та фіксованої індексації, що не відповідає положенням чинного законодавства, а тому на користь позивачки належить стягнути різницю: 2568,30 грн. - 1705,28 грн. = 863,10 грн.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам бюджетних установ, закладів та організацій надано право в межах фонду заробітної плати затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Проте, така допомога може надаватися за наявності коштів в кошторисі установи. З матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що при наданні позивачці щорічної відпустки відповідачем не виплачено їй матеріальну допомогу на оздоровлення. В судовому засіданні представник відповідача пояснив такі дії відсутністю коштів у Єланецької районної ради для проведення таких виплат. Але, з матеріалів справи слідує, що вказаній установі були наявні такі кошти.

Так, відповідно до кошторису Єланецької районної ради на 2015 рік (том І а.с. 65), плану асигнувань загального фонду бюджету Єланецької районної ради на 2015 рік (том І а.с. 66), штатного розпису Єланецької районної ради на 2015 рік (том І а.с. 67) на квітень і травень 2015 року заплановано витратити на оплату праці 22130 грн., що є більшим ніж на попередні місяці 2015 року.

Крім того, на час звільнення позивачки в Єланецькій районній раді були наявні дві вакантні посади. Це означає, що в установі утворилася економія фонду заробітної плати. За рахунок вказаних коштів, а також за рахунок збільшення витрат на оплату праці на квітень-травень 2015 року можливо було виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1

Доводи представника відповідача про те, що позивачка не зверталась до керівника установи з заявою про надання їй матеріальної допомоги суд не приймає до уваги, оскільки останній було заборонено подавати таку заяву в зв'язку з відсутністю коштів.

Інших доказів на підтвердження відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких можливо було виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, представниками відповідача не надано.

За викладених обставин суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення 1218 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи відповідачами заявлено про пропуск позивачкою тримісячного строку для звернення до суду з даним позовом з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, згідно положень якого для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 року згідно якого у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, суд вважає, що до позовних вимог в частині стягнення індексації, відпускних, лікарняних, вихідної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні позивачки не застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Щодо відшкодування позивачці витрат від інфляції у розмірі 1657,64 грн. та 3% річних в сумі 243 грн. суд виходить з наступного.

Так, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Оскільки, спірні правовідносини відносяться до трудових, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачці витрат від інфляції у розмірі 1657,64 грн. та 3% річних в розмірі 243 грн. задоволенню не підлягають.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі №6-2759цс15 від 20.01.2016 року.

При вирішенні питання про відшкодування позивачці моральної шкоди у розмірі 10000 грн., суд враховує наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 зазначено, що у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237- 1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Хоча строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено, проте Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи те, що позивачку звільнено 30.04.2015 року, а звернулася вона до суду 30.05.2016 року, а також те, що відповідачами заявлено про пропуск позивачкою тримісячного строку для звернення до суду з даним позовом в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди.

В позовній заяві з внесеними позивачкою уточненнями (том ІІ а.с. 66-73) позивачка просила вимоги про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди залишити без розгляду. Вказана заява не порушує прав сторін і не суперечить діючому законодавству. Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви позивачка заявила вимоги про стягнення моральної шкоди до Єланецької районної ради.

Під час подачі позовної заяви ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору. Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь держави підлягають стягненню з відповідача 551,20 грн. судового збору, який необхідно було сплатити при подачі позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИ Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Єланецької районної ради Миколаївської області, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Єланецької районної ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 24788910, КОАТУУ НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 1445 (одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 33 коп. фіксованої індексації, 1158 (одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн. 78 коп. лікарняних, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 10 коп. вихідної допомоги, 688 (шістсот вісімдесят вісім) грн. 11 коп. відпускних, 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, що становить 5373 (п'ять тисяч триста сімдесят дві) грн. 32 коп. з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з Єланецької районної ради Миколаївської області (код ЄДРПОУ 24788910, КОАТУУ НОМЕР_1) на користь держави 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Єланецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Чернякова

СудЄланецький районний суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення04.05.2017
Оприлюднено15.05.2017
Номер документу66388931
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —476/285/16-ц

Ухвала від 22.09.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 22.09.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 20.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 20.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 20.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 20.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 14.07.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Ухвала від 30.06.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

Рішення від 27.06.2017

Цивільне

Єланецький районний суд Миколаївської області

Чернякова Н. В.

Ухвала від 30.05.2017

Цивільне

Апеляційний суд Миколаївської області

Ямкова О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні