Рішення

від 28.04.2017 по справі 910/730/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/730/17 28.04.17 р.

За позовом Приватного підприємства "Контраст"

до 1) Приватного підприємства "ПАРАДІС НОВА"

2) Приватного підприємства "Альфа Контакт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук

Ольга Сергіївна

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4

про визнання договору недійсним

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Полинь А.С. за довіреністю № б/н від 18.06.2015 р.;

від відповідача-1: Ігнатенко О.О. за довіреністю № б/н від 15.11.2016 р.;

від відповідача-2: Веліканов К.С. за довіреністю № б/н від 27.03.2017 р.;

від третьої особи-1: ОСОБА_8 за довіреністю № б/н від 08.08.2013 р.;

від третьої особи-2: не з'явився.

від третьої особи-3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Контраст" звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ПАРАДІС НОВА" та Приватного підприємства "Альфа Контакт"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання договору недійсним.

Ухвалою суду від 16.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.01.2017 р.

18.01.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

23.01.2017 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло пояснення.

27.01.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2017 р.

14.02.2017 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

21.02.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 22.02.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, витребувано заявлені позивачем документи та відкладено розгляд справи на 15.03.2017 р.

07.03.2017 р. від третьої особи-1 надійшли документи на виконання вимог суду.

10.03.2017 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

14.03.2017 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

15.03.2017 р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

15.03.2017 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 29.03.2017 р.

17.03.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.03.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.03.2017 р. через відділ діловодства суду від Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області надійшли матеріали реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

28.03.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.03.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники третьої особи-2, -3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 29.03.2017 р. представник відповідача-1 подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 29.03.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.04.2017 р.

27.04.2017 р. від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи та додаткові письмові пояснення по справі.

27.04.2017 р. від позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення щодо обраного способу захисту прав.

28.04.2017 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 28.04.2017 р. відмовлено у задоволенні клопотання про призначення розгляду справи у колегіальному складі суду.

У судовому засіданні 28.04.2017 р. представники відповідачів підтримали клопотання ПП "ПАРАДІС НОВА" від 15.03.2017 р. про зупинення провадження у справі до вирішення Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області справи №695/80/17 (провадження №2/695/646/17).

Представники позивача та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольги Сергіївни заперечили проти зупинення провадження у справі.

Частиною 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд не вбачає пов'язаності спору про визнання за позивачем права власності на спірне майно, що являється предметом спору у справі Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/80/17, з предметом спору у справі господарського суду міста Києва №910/730/17, відтак, не вбачає можливості встановлення у справі №695/80/17 обставин, які матимуть преюдиційне значення для вирішення спору у справі господарського суду міста Києва № 910/730/17.

Суд також зазначає, що при вирішенні спору щодо визнання правочину недійсним дослідженню підлягають обставини такої недійсності станом на дату укладення відповідного правочину, а визнання права власності на спірне майно жодним чином не може вплинути на результат вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/730/17 до вирішення справи Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/80/17.

Представник позивача у судовому засіданні 28.04.2017 р. підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

Представник Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольги Сергіївни підтримав позовні вимоги.

Представники третіх осіб - ОСОБА_3 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 28.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольги Сергіївни, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2011р. між Приватним підприємством "Контраст" (позивач), як орендарем, та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА" (відповідач-1), як орендодавцем, укладено договір оренди автомобільної заправної станції, комплексу, нежитлового приміщення, 101 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської сільради Золотоніського району Черкаської області. Того ж дня сторони підписали акт прийому-передачі переданого в оренду майна.

03.04.2013 р. між Приватним підприємством "Контраст", як Покупцем, та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В., , зареєстрований у реєстрі за №333 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ПП Парадіс Нова передає у власність ПП Контраст , а ПП Контраст приймає у власність комплекс, нежитлове приміщення, розташоване за адресою 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області. Покупець зобов'язується прийняти Заправку і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 2.2. Договору сторони дійшли згоди про те, що купівля-продаж Об'єкту здійснюється за ціною у 63 500,00 грн., які Покупець зобов'язується сплатити Продавцю до 31 грудня 2013 року в безготівковій формі на рахунок Продавця, відповідно до графіку розрахунків: 03.04.2013 р. Покупець сплачує 60 000,00 грн.; до 31.12.2013 р. Покупець сплачує 3 500,00 грн. згідно рахунку, виставленого Продавцем у день сплати та підписання акту прийому-передачі об'єкта купівлі-продажу.

Згідно з п. п. 3.1., 4.4.1. Договору, в день повного розрахунку по цьому Договору, Продавець повинен передати Покупцеві об'єкт купівлі-продажу в належному технічному стані, про що сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі. Продавець зобов'язаний передати об'єкт купівлі-продажу Покупцеві в установлений цим договором строк.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, зокрема, у Київським апеляційним господарським судом у постанові від 09.11.2015 р. у справі №911/2091/15, на виконання умов Договору купівлі-продажу покупцем 03.04.2013 р. було перераховано продавцю грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. та 20.06.2013 р. - в сумі 3 500 грн. Разом з тим, 26.06.2013 р. продавцем було повернуто покупцю грошові кошти в сумі 3 500 грн., як помилково зараховані. Покупцем повторно неодноразово перераховувались продавцю вказані кошти, які знову повертались останнім. При цьому, платежі повертались покупцю у зв'язку з закриттям продавцем банківського рахунку. Крім цього, продавцем було також повернуто грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. У зв'язку з тим, що покупець уникав отримання вказаних коштів, продавцем було виконане зобов'язання за договором шляхом внесення грошових коштів в сумі 63 500 грн. на депозит нотаріусу, що підтверджується банківською випискою. Разом з тим, акт приймання-передачі майна не складався та відповідно майно за договором покупцю передано не було.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що ПП "Парадіс Нова" тривалий час безпідставно ухиляється від виконання умов Договору купівлі-продажу, з моменту виконання ПП Контраст свого обов'язку щодо сплати вартості майна за Договором, у нього виникло право на отримання від ПП "Парадіс Нова" Заправки та реєстрацію права власності на неї. Водночас, ПП "Парадіс Нова" безпідставно відмовився передавати Покупцеві Заправку та виконувати всі інші умови Договору.

Внаслідок того, що оригінал примірника Договору знаходиться у ПП "Парадіс Нова", який ухиляється від передачі ПП Контраст документів, обумовлених Договором, та необхідних для реєстрації права власності за позивачем, останній не має змоги зареєструвати своє право власності на Заправку.

У той же час, 02.09.2016 р. між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", як продавцем, та Приватним підприємством "Альфа Контакт" (відповідач-2), як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольгою Сергіївною, реєстровий № 925 (надалі - Договір від 02.09.2016 р.).

За вказаним Договором від 02.09.2016 р. Приватне підприємство "Альфа Контакт" набуло права власності на комплекс, нежитлове приміщення, розташоване за адресою 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області.

Вказане майно у подальшому, 07.09.2016 р., ПП "Альфа Контакт" передано ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів), за Договором купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлією Миколаївною, реєстровий №1816.

При цьому, Приватне підприємство "Контраст" вважає, що Договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення від 02.09.2016 р., укладений між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА" та Приватним підприємством "Альфа Контакт", є таким, що не відповідав вимогам діючого на момент його укладання законодавства України, оскільки відповідач-1 не мав права на його відчуження, і вказаним Договором від 02.09.2016 р. порушені права позивача як законного власника майна.

За таких обставин, позивач просить суд визнати Договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення від 02.09.2016 р., укладений між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА" та Приватним підприємством "Альфа Контакт" недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідачі проти позову заперечують, посилаючись на відсутність порушень чинного законодавства Країни під час укладання спірного Договору.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що пунктом 5.1. Договору купівлі-продажу від 03.04.2013 р., укладеного між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", передбачено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву.

При цьому, акт прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу, між позивачем та відповідачем-1 підписано не було.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 657 Кодексу передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст. ст. 316, 317 ЦК, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 Кодексу передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 328 Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ст. 334 ЦК встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частинами 1 ст. ст. 1, 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на час укладення спірного Договору) передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1-3 ст. 3 Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем не було зареєстровано право власності на об'єкт купівлі-продажу за Договором від 03.04.2013 р. купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу, укладеним між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В.

Судом встановлено, що при укладенні між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", та Приватним підприємством "Альфа Контакт", оспорюваного Договору договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, від 02.09.2016 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С., нотаріусом було перевірено наявність у Державному реєстрі прав на об'єкт нерухомого майна, та їх обтяжень.

При цьому, жодних відомостей про наявність у позивача будь-яких прав на спірне нерухоме майно, або наявність обтяжень щодо розпорядження таким майном, до Державного реєстру внесено не було.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За правилами ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши забрані у матеріалах справи документи, суд встановив, що у зв'язку з відсутністю зареєстрованих за ПП "Контраст" прав на спірне нерухоме майно, та відсутністю обтяжень щодо розпорядження таким майном станом на час укладення між ПП "ПАРАДІС НОВА" та ПП "Альфа Контакт" Договору купівлі-продажу від 02.09.2016 р., позивачем у встановленому законом порядку не було доведено обставин невідповідності спірного Договору вимогам Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими, спростованими відповідачем та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, вказані вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 ГПК України збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Приватного підприємства "Контраст" до Приватного підприємства "ПАРАДІС НОВА" та Приватного підприємства "Альфа Контакт"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про визнання договору недійсним.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 10.05.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна