Постанова

від 26.04.2018 по справі 910/730/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/730/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Контраст" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017

за позовом Приватного підприємства "Контраст"

до 1. Приватного підприємства " ПАРАДІС НОВА", 2. Приватного підприємства "Альфа Контакт",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : ОСОБА_5,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1: Фізична особа-підприємець Сибірцев Сергій Вікторович,

про визнання договору недійсним,

За участю представників:

позивача - Полинь А.С. -адвокат , посвідчення, довіреність,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

третіх осіб:

Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна - не з'явився,

ОСОБА_5 - не з'явився,

ФОП Сибірцев Сергій Вікторович - Величко О.В. - адвокат, довіреність, посвідчення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Контраст" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ПАРАДІС НОВА" та Приватного підприємства "Альфа Контакт"; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Фізична особа-підприємець Сибірцев Сергій Вікторович, про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюваний договір є таким, що не відповідає вимогам діючого на момент його укладання законодавства України, оскільки відповідач 1 не мав права на його укладення, оспорюваним договором порушені права позивача, як законного володільця (власника) Заправки, а відтак, договір є таким, що підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.17 (головуючий суддя: Корсакова Г.В. судді: Хрипун О.О., Чорна Л.В. ), у справі № 910/730/17 у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані з посиланням на п.5.1. Договору купівлі-продажу від 03.04.2013, укладеного між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", яким передбачено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву. При цьому, акт прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу, між позивачем та відповідачем-1 підписано не було. За позивачем не було зареєстровано право власності на об'єкт купівлі-продажу за договором від 03.04.2013 та жодних відомостей про наявність у позивача будь-яких прав на спірне майно, або наявність обтяжень щодо розпорядженням таким майном, до державного реєстру внесено не було. Таким чином, суди дійшли висновків, що позивачем не доведено обставин невідповідності спірного Договору вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 касаційну скаргу Приватного підприємства "Контраст" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 910/730/17 повернуто заявникові без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

09.02.2018 (згідно з поштовим штампом на конверті) Приватним підприємством "Контраст" повторно подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2018 року у справі № 910/730/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Касаційна скарга Приватного підприємства "Контраст" подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень у справі № 910/730/17.

02.03.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву позивача про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено, поновлено строк для подання касаційної скарги, касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 26.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди попередніх судових інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин ст.ст.346, 395, 396, 397 ЦК України, які захищають його права власності, як законного володільця .

Крім того вважає, що ПП "ПАРАДІС НОВА" не мало права розпоряджатися спірним майном - заправкою, в тому числі її продавати без розірвання договору від 03.04.2013 із позивачем чи визнання його недійсним, тому вважає що є всі підстави, передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання договору від 02.09.2016 недійсним.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та прийняти нове , яким задовольнити в повному обсязі його позовні вимоги.

Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не надали.

ФОП Сибірцев Сергій Вікторович надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольга Сергіївна не надала відзив на касаційну скаргу.

ОСОБА_5 також не надав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання з'явилися представники позивача та ФОП Сибірцев С.В. Представник позивача просив суд задовольнити касаційну скаргу, рішення попередніх судових інстанцій скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представник третьої особи на стороні відповідача 1 - ФОП Сибірцев С. В. просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представників позивача та третьої особи на стороні відповідача 1, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судами, 01.06.2011 між Приватним підприємством "Контраст" (позивач), як орендарем, та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА" (відповідач-1), як орендодавцем, укладено договір оренди автомобільної заправної станції, комплексу, нежитлового приміщення, 101 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської сільради Золотоніського району Черкаської області. Того ж дня сторони підписали акт прийому-передачі переданого в оренду майна.

03.04.2013 між Приватним підприємством "Контраст", як Покупцем, та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", як Продавцем, укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В., зареєстрований у реєстрі за №333 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ПП "Парадіс Нова" передає у власність ПП "Контраст", а ПП "Контраст" приймає у власність комплекс, нежитлове приміщення, розташоване за адресою 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області. Покупець зобов'язується прийняти Заправку і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 2.2. Договору сторони дійшли згоди про те, що купівля-продаж Об'єкту здійснюється за ціною у 63 500,00 грн., які Покупець зобов'язується сплатити Продавцю до 31 грудня 2013 року в безготівковій формі на рахунок Продавця, відповідно до графіку розрахунків: 03.04.2013 Покупець сплачує 60 000,00 грн.; до 31.12.2013 Покупець сплачує 3 500,00 грн. згідно рахунку, виставленого Продавцем у день сплати та підписання акту прийому-передачі об'єкта купівлі-продажу.

Згідно з п. п. 3.1., 4.4.1. Договору, в день повного розрахунку по цьому Договору, Продавець повинен передати Покупцеві об'єкт купівлі-продажу в належному технічному стані, про що сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі. Продавець зобов'язаний передати об'єкт купівлі-продажу Покупцеві в установлений цим договором строк.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву .

Судами також взято до уваги, що Київським апеляційним господарським судом в постанові від 09.11.2015 у справі №911/2091/15 зазначено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу покупцем 03.04.2013 було перераховано продавцю грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. та 20.06.2013 - в сумі 3 500 грн. Разом з тим, 26.06.2013 продавцем було повернуто покупцю грошові кошти в сумі 3 500 грн., як помилково зараховані. Покупцем повторно неодноразово перераховувались продавцю вказані кошти, які знову повертались останнім. При цьому, платежі повертались покупцю у зв'язку з закриттям продавцем банківського рахунку. Крім цього, продавцем було також повернуто грошові кошти в сумі 60 000,00 грн. У зв'язку з тим, що покупець уникав отримання вказаних коштів, продавцем було виконане зобов'язання за договором шляхом внесення грошових коштів в сумі 63 500 грн. на депозит нотаріусу, що підтверджується банківською випискою. Разом з тим, акт приймання-передачі майна не складався та відповідно майно за договором покупцю передано не було.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що у зв'язку з тим, що ПП "Парадіс Нова" тривалий час безпідставно ухилявся від виконання умов Договору купівлі-продажу, з моменту виконання ПП "Контраст" свого обов'язку щодо сплати вартості майна за Договором, у нього виникло право на отримання від ПП "Парадіс Нова" Заправки та реєстрацію права власності на неї. Водночас, ПП "Парадіс Нова" безпідставно відмовився передавати Покупцеві Заправку та виконувати всі інші умови Договору.

В подальшому, 02.09.2016 між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", як продавцем, та Приватним підприємством "Альфа Контакт" (відповідач-2), як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук Ольгою Сергіївною, реєстровий № 925 (надалі - Договір від 02.09.2016).

За вказаним Договором від 02.09.2016 Приватне підприємство "Альфа Контакт" набуло права власності на комплекс, нежитлове приміщення, розташоване за адресою 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області.

Вказане майно у подальшому, 07.09.2016, ПП "Альфа Контакт" передано ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів), за Договором купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нікітенко Юлією Миколаївною, реєстровий №1816.

При цьому, Приватне підприємство "Контраст" вважає, що Договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення від 02.09.2016, укладений між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА" та Приватним підприємством "Альфа Контакт", є таким, що не відповідав вимогам діючого на момент його укладання законодавства України, оскільки відповідач-1 не мав права на його відчуження, і вказаним Договором від 02.09.2016 порушені права позивача як законного володільця (власника) майна, що і стало підставою звернення з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 5.1. Договору купівлі-продажу від 03.04.2013, укладеного між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", передбачено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву. При цьому, акт прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу, між позивачем та відповідачем-1 підписано не було. За позивачем не було зареєстровано право власності на об'єкт купівлі-продажу за договором від 03.04.2013 та жодних відомостей про наявність у позивача будь-яких прав на спірне майно, або наявність обтяжень щодо розпорядженням таким майном, до державного реєстру внесено не було. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин невідповідності спірного Договору вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Відповідно до ст.655, ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі ст.ст.316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Приписами ст.334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частинами 1 ст. ст. 1, 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла станом на час укладення спірного Договору) передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1-3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вже зазначалося вище, пунктом 5.1. Договору купівлі-продажу від 03.04.2013, укладеного між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", сторони встановили, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу між Продавцем та Покупцем, сплати повної вартості придбаного об'єкту купівлі-продажу, про що Продавець підписує нотаріальну заяву.

Акт прийому-передачі об'єкту купівлі-продажу, між позивачем та відповідачем-1 підписано не було, тому майно за договором купівлі-продажу від 03.04.2013 покупцю (позивачу) передано не було.

Крім того, за позивачем не було зареєстровано право власності на об'єкт купівлі-продажу за Договором від 03.04.2013 купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу, укладеним між Приватним підприємством "Контраст" та Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В.

При цьому, судами досліджено, що при укладенні між Приватним підприємством "ПАРАДІС НОВА", та Приватним підприємством "Альфа Контакт", оспорюваного договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення, від 02.09.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корольчук О.С., нотаріусом було перевірено наявність у Державному реєстрі прав на об'єкт нерухомого майна, та їх обтяжень . Жодних відомостей про наявність у позивача будь-яких прав на спірне нерухоме майно, або наявність обтяжень щодо розпорядження таким майном, до Державного реєстру внесено не було.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочинів передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість, оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З наведеного вбачається, що у зв'язку з відсутністю доказів передачі спірного майна позивачу, зареєстрованих за ПП "Контраст" прав на спірне нерухоме майно, та відсутністю обтяжень щодо розпорядження таким майном станом на час укладення між ПП "ПАРАДІС НОВА" та ПП "Альфа Контакт" Договору купівлі-продажу від 02.09.2016, позивачем не доведено обставин невідповідності спірного Договору вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України (далі Кодекс):

"Право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна."

Згідно з п.1 ч.1 ст.395 Кодексу:

"Речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння."

Відповідно до ст.396 Кодексу:

"Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна , відповідно до положень глави 29 цього Кодексу."

Згідно з ч.ч.1,3 ст.397 Кодексу:

"1. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

3. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду."

Відповідно до ст.398 Кодексу:

"Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом ."

Як зазначено вище, судами попередніх інстанцій не встановлено припинення право власності у відповідача 1 внаслідок відчуження ним свого майна саме на підставі вищевказаного, укладеного 03.04.2013 між ПП "Контраст", як Покупцем, та ПП "ПАРАДІС НОВА", договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу.

Також судами попередніх інстанцій не встановлено виникнення у позивача саме права володіння спірним об'єктом на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником або на інших підставах, встановлених законом, при тому, що позивач вважає себе саме власником спірного майна на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 03.04.2013, а не володільцем.

Поряд з цим, наведена ст.396 Кодексу передбачає захист особи, яка має речове право на чуже майно, саме від власника майна.

Суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати та перевіряти зазначені докази та самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

Таким чином, колегія судів касаційного суду доходить висновку, що судами попередніх судових інстанцій був зроблений правомірний висновок про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Контраст" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №910/730/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський