Рішення

від 18.04.2017 по справі 916/186/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2017 р.справа № 916/186/17

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ГРУП-ОДЕСА»

про стягнення частки у статутному фонді

Суддя Петренко Н.Д.

при секретарі Бобошко А.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 29.04.2016р.

від відповідача: не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ ГРУП-ОДЕСА» вартості частки майна, пропорційної частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-ОДЕСА» в розмірі 23 000грн.

Ухвалами суду від 22.02.2017р. та від 03.04.2017р. строк розгляду справи продовжувався на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ ГРУП-ОДЕСА»- надав відзив на позов (від 15.03.2017р. за вх. №6125/17) та доповненням до відзиву (від 18.04.2017р. за. №8959/17), відповідно яких позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити. При цьому обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що ліквідатор товариства дії лише у своїх інтересах, а звернення до суду з відповідними позовними вимогами є передчасними.

В судових засіданнях, в порядку ст. 77 ГПК України, проголошувались перерви з 10.02.2017р. по 21.02.2017р., та з 03.04.2017р. по 18.04.2017р.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Постановою господарського суду Донецької області від 07.05.2014р. по справі №905/9178/13 було визнано ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» банкрутом внаслідок його фінансової неспроможності, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» арбітражного керуючого ОСОБА_3.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2015р. по справі № 905/9178/13 було відновлено втрачену справу № 905/9178/13 на стадії ліквідаційної процедури, прийнято вказану справу до провадження на зазначеній стадії, звільнено арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 905/9178/13 про банкрутство ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» , призначено ліквідатором вказаного товариства арбітражного керуючого ОСОБА_1, зобов'язано останню здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до приписів закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно листа Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 11.03.2015р. № 23-07/403, а також витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» є засновником (учасником) ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» статутний фонд якого складає 46 000грн., який було сформований за рахунок внесків його засновників, в тому числі внеску ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» у розмірі 23 000грн, що складає 50% статутного капіталу.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 42 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Листами від 23.04.2015р. за вих. № 02-01/205, за вих. № 02-01/206 та вих. № 02-01/207 ліквідатор ТОВ „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» , посилаючись на необхідність виконання ним обов'язків, пов'язаних із банкрутством позивача, звернувся до відповідача із заявою про вихід із складу учасників товариства, про проведення загальних зборів, на яких запропоновано розглянути наступні питання: а) про внесення змін до статуту ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» у зв'язку із виходом із складу засновників ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» ; б) про зменшення статутного капіталу ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» у зв'язку із виходом позивача із складу його засновників; в) про проведення державної реєстрації змін до статуту ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» . Також, позивач просив виплатити йому вартість частини майна ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» пропорційно його частці у статутному капіталі, а також про виплату частки прибутку, одержаного ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» .

Враховуючий той факт, що відповідні листи були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання вчинити певні дії на підставі ст. 7 Закону України „Про господарські товариства» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2016р. по справі №916/37/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 було задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-ОДЕСА» до державної реєстрації змін до установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема з виходом товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» зі складу його учасників.

Крім того, відповідним рішенням було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» є засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП -ОДЕСА» із часткою у статутному капіталі в розмірі 23 000грн, що складає 50% статутного капіталу, а дії відповідача перешкоджали позивачу у реалізації закріпленого у ст. 10 Закону України „Про господарські товариства» права на вихід із товариства.

За посланням позивача на теперішній час рішення суду від 16.03.2016р. по справі №916/37/16 відповідачем не виконано.

Враховуючи вищенаведене, та посилаючись на той факт що відповідачем не здійснена виплата позивачу частки майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі в розмір 23 000грн, що складає 50% статутного капіталу, товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, керуючись наступним:

Відповідно до ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ч. 2 цієї статті).

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Сума вкладів учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства (ч.1 ст. 87 Господарського кодексу України) .

Пунктом 4 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Аналогічна норма права кореспондується у ч. 1 ст. 116 ЦК України та п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", - учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Крім того, пунктом 3.3.7 Статуту передбачено, що учасник має право вийти у встановленому порядку з товариства. Учасник, який виходить із товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у Статутному капіталі товариства (п.4.3 Статуту).

За приписами ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством.

При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства (абз. 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Як вказано у п.4.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року N4 „Про деякі питання практики вирішення спорів» , що виникають з корпоративних правовідносин" під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом, визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Як встановлено судом та зазначалось вище, рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2016р. по справі №916/37/16 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-ОДЕСА» про зобов'язання вчинити певні дії було задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-ОДЕСА» до державної реєстрації змін до установчих документах, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) товариства, зокрема з виходом товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» зі складу його учасників.

Відповідним рішенням було встановлено, що дії відповідача перешкоджали позивачу у реалізації закріпленого у ст. 10 Закону України „Про господарські товариства» права на вихід із товариства, зокрема в на отримання своєї частки у статутному капіталі товариства, в зв'язку із виходом.

Рішенням, також, встановлено що товариство з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» є засновником (учасником) товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП -ОДЕСА» із часткою у статутному капіталі в розмірі 23 000грн, що складає 50% статутного капіталу.

Відповідно до ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111 7 ГПК), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Зазначене рішення набрало законної сили та товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП -ОДЕСА» у встановленому порядку не оскаржувалось.

На думку суду факти встановлені у рішенні суду від 16.03.2016р. по справі №916/37/16, а саме факт виходу позивача зі складу учасників товариства, в зв'язку з чим наявність у нього права на отримання вартості своєї части, та найголовніше розмір частки у статутному капіталі в розмірі 23 000грн., мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» як учасник який вибув із товариства набув право на отримання своєї части, пропорційної розміру його частки у статутному капіталі в сумі 23 000грн., в зв'язку з чим вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, як стверджує відповідач ліквідатор товариства дії лише у своїх інтересах, проте жодних доказів на підтвердження відповідних фактів відповідачем до суду надано не було.

Також за посиланнями відповідача звернення до суду з вимогою про стягнення части у статутному капіталі є передчасною, оскільки на думку відповідача єдиною підставою для задоволення відповідної вимоги є оригінал витягу з державного реєстру юридичних осіб та-підприємців та громадських формувань щодо змін у складі учасників (засновників) ТОВ „АРМ ГРУП-ОДЕСА» . В той же час, суд з відповідними посиланнями погодитись не може оскільки, нормами чинного законодавства не передбачено наявність витягу для задоволення вимог про стягнення частки у статутному капіталі товариства. Факт виходу підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2016р. по справі №916/37/16.

судового засідання іншим шляхом ніж особисте прибуття на судове засідання. Крім того, відповідач у додатковому відзиві не погоджується з проведенням

В той же час, право проведення судового засідання в режимі відеоконфіренції надано сторонами положеннями ст. 74-1 ГПК України, яким позивач скористався шляхом звернення з відповідною заявою до суду у встановлені відповідною статтею строки.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-ОДЕСА» (65044, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35565371 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП-УКРАЇНА» (83049, м. Донецьк, вул. 9 Січня, буд. 12, код ЄДРПОУ 33745560) вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „АРМ ГРУП- ОДЕСА» в розмірі 23 000,00 грн. (двадцять три тисячі) грн. та судовий збір в розмірі 1 600 (одну тисячу шістсот)грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні було оголошено, що повне рішення буде складено 24.04.2017, однак у зв'язку з перебуванням головуючого судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 24.04.2017 по 05.05.2017 включно, повне рішення складено 10 травня 2017 року.

Суддя Н.Д. Петренко