Постанова

від 13.05.2017 по справі 815/933/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/933/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2017 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства АВТОМАРКЕТ-ТМ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0001071401, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Приватне підприємство АВТОМАРКЕТ-ТМ (далі ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ ) з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.08.2016 року №0001071401 форми РІ про зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 282265грн. та зменшення податкового кредиту на суму 282265грн.

Позивач зазначив, що рішення, яке оспорюється винесено на підставі Акту № 2516/14-01/31851657 від 08.08.2016 року, згідно з висновком якого встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 282 265,4грн., внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ Теплодім Південь , ПП Рідний Беріг , ПП Воленс , ТОВ Бізнес Ера , та завищення податкових зобов'язань всього в сумі 282 265,4грн., внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ДП МТП ЮЖНИЙ , ДП Інжпроект TOB "Інжпроект", ДП Пі Джі Трейд , КФ ВЕСТТ , Професійна спілка робітників морського транспорту Одеського морського порту , ПАТ Нікопольський завод феросплавів , ПАТ ТОВАРИСТВО ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД , TOB БЕЛОГВІ , TOB Берліна Авто , TOB ВІДІ ПАЛЬМІРА ,TOB КАРАТ МОТОР , TOB НІМФАН , TOB Одемара , TOB Продовольча компанія AM , ТОВ Сентурі-Південь , TOB СЛАВМОТОРС , TOB СТОЖАРИ ЛТД , TOB ТЕРМІНАЛ КЕПІТАЛ ІНВЕСТ , ТОВ з ІІ Трансінвестсервіс , TOB фірма Алмаз Мотор, ЛТД , TOB МУЛЬТИТРАНС , ФГ АГРОФІРМА БУРГУДЖІ , ФОП ОСОБА_3

Висновки акту перевірки ґрунтуються на наданих слідчим протоколах допиту свідків, які пояснили, що не мають відношення до господарської діяльності ТОВ Теплодім Південь , ПП Рідний Беріг , ПП Воленс , ТОВ Бізнес Ера .

Позивач стверджує, що господарські операції з вказаними контрагентами були реально здійснені, що підтверджується первинними документами, у тому числі ТТН. ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ має свій транспорт та водія, який включений у штатний розпис, та який здійснював перевезення товару на склад підприємства. Товар у подальшому був реалізований іншим підприємствам з націнкою в 13-15%, що зазначено також в Акті перевірки. Весь придбаний товар був відображений в бухгалтерському обліку на рахунку 281 Товари на складі , хоча в Акті зазначено 91 Загальновиробничі витрати , що не відповідає дійсності. Підприємство займаєтьея оптовою торгівлею і нічого не виробляє.

Податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту, ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ отримувало за підписами електроними ключами директорів, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Задекларовані в податкових деклараціях постачальників. Ніяких розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями по даним контрагентам не було.

Позивач зазначив, що ОСОБА_4, яка дала пояснення про непричетність до господарської діяльності ПП Рідний Беріг , зазначена в ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань у якості директора з 03.03.2016 року, в той час коли ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ придбало товар у ПП Рідний Беріг у березні-липні 2015 року та документи у тому числі електроним підписом, підписував ОСОБА_5, який значився у Єдиному реєстрі керівником ПП Рідний Беріг . Також по іншим підприємствам перевіряючий посилається на пояснення свідків, які не мають відношення до цих підприємств. Господарські взаємовідносини з ТОВ Теплодім Південь відбувались, коли директором був ОСОБА_6, а не ОСОБА_7, яка значиться директором з 16.06.2016 року.

Також позивач зазначив, що ПП Рідний Беріг , ПП Воленс , ТОВ Теплодім Південь знаходяться на обліку в ДПІ у Малиновському районі відповідно з 2012 року, з 2010 року, з 2014 року, але в акті відсутні дані про перевірки цих підприємств та наявності претензій до них з боку фіскальних органів.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях та допитах свідків у кримінальному провадженні. Позивач вважає, що з такими висновками погодитись не можна, оскільки ці пояснення є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак не є належним документом, який встановлює відповідні юридичні факти. Посилання на протоколи допиту свідків не може мати юридичної сили до набрання рішення законної сили, але про наявність таких рішень в Акті та Рішенні про результати розгляду первинної скарги не згадується.

Акт перевірки не містить жодних достовірних обґрунтувань, які б підтверджували неможливість здійснення господарських операцій. Укладені договори з контрагентами є чинними. Позивач вважав за необхідне врахувати висновки ВАСУ по іншим справам, зокрема №800/7245/14 (ухвала від 23.04.2014 року), №К/800/35552/13 від 21.07.2014 року), згідно з якими обставини щодо непричетності посадових осіб до ведення господарської діяльності і до підписання ними документів мають оцінюватися у сукупності з іншими матеріалами справи. Сам по собі факт непричетності формальних керівників до діяльності суб'єкта господарювання не свідчить про нереальність спірних господарських операцій, бо такі операції могли здійснюватися від імені підприємства іншими особами. В свою чергу, платник податків не зобов'язаний перевіряти повноваження представників підприємства в тому разі, коли обставини здійснення господарської операції не викликали в нього сумнівів щодо спроможності контрагента до вчинення відповідної операції.

Окрім того, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер тому на думку позивача він не може нести відповідальність за можливе порушення закону третіми особами.

Враховуючи, що саме ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ не допустив жодного порушення податкового законодавства, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надані заперечення на позов, в яких зазначено про необґрунтованість позову та відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ зареєстровано 18.02.2002 року. Знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 19.02.2002 року(т.1 а.с.131-153).

З 26.07.2016 року по 01.08.2016 року ДПІ на підставі наказу №428 від 25.07.2016 року та направлення від 25.07.2016 року проведено перевірку позивача, за результатами перевірки складений Акт №2516/14-01/31851657 від 08.08.2016 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Автомаркет-ТМ" (код за ЄДРПОУ 31851657) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ПП Рідний Беріг (код ЄДРПОУ 38350603), ПП Воленс (код ЄДРПОУ 37391434), ТОВ Бізнес Ера (код ЄДРПОУ 39049174), ТОВ Теплодім Південь (код ЄДРПОУ 39545556) за період з 01.06.2013 по 01.05.2016р. (т.1 а.с.14-49).

На підставі Акту перевірки №2516/14-01/31851657 від 08.08.2016 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.08.2016 року №0001071401 форми РІ про зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 282265грн. та зменшення податкового кредиту на суму 282265грн. за податкові періоди березень-липень, вересень, жовтень, грудень 2015 року (т.1 а.с.13).

Позивач подав скарги на податкове повідомлення рішення до ГУ ДФС в Одеській області та ДФСУ (т.1 а.с.50-57, 68-75).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2016 року та рішенням про результатаи розгляду скарги від 13.01.2017 року ДФСУ скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення рішення - без змін.(т.1 а.с.58-67).

У висновку Акту перевірки №2516/14-01/31851657 від 08.08.2016 року щодо підстав прийняття вищезазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено, що ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ на порушення:

- п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.4, п.198.6. ст.198. п.201.1, п.201.8 ст.201 ПКУ та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено завищення податкового кредиту всього в сумі 282 265,4грн., у тому числі: березень 2015 у сумі 21485,94грн.; квітень 2015 у суму 91913,42грн.: травень 2015 у суму 54310.94 грн.: червень 2015 у сумі 25200,93 грн.; липень 2015 у сумі 30418,11 грн.; вересень 2015 у сумі 27815.68 грн.; жовтень 2015 у сумі 18480,46 грн.; грудень 2015 у сумі 12639,92 грн., внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ Теплодім Південь , ПП Рідний Беріг , ПП Воленс , ТОВ Бізнес Ера ;

- п.188.1 ст.188. п.198.1. п. 198.4, п.198.6. ст.198. п.201.1, п.201.8 ст.201 ПКУ та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено завищення податкових зобов'язань всього в сумі 282 265,4грн.. у тому числі: березень 2015 у сумі 21485,94грн.; квітень 2015 у суму 91913,42грн.; травень 2015 у суму 54310.94 грн.; червень 2015 у сумі 25200,93 грн.; липень 2015 у сумі 30418,11 грн.; вересень 2015 у сумі 27815,68 грн.; жовтень 2015 у сумі 18480,46 грн.; грудень 2015 у сумі 12639.92 гри., внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ДП МТП ЮЖНИЙ ,ДП Інжпроект TOB "Інжпроект", ДП Пі Джі Трейд , КФ ВЕСТТ , Професійна спілка робітників морського транспорту Одеського морського порту , ПАТ Нікопольський завод феросплавів , ПАТ ТОВАРИСТВО ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД , TOB БЕЛОГВІ , TOB Берліна Авто , TOB ВІДІ ПАЛЬМІРА ,TOB КАРАТ МОТОР , TOB НІМФАН , TOB Одемара , TOB Продовольча компанія AM , ТОВ Сентурі-Південь , TOB СЛАВМОТОРС , TOB СТОЖАРИ ЛТД , TOB ТЕРМІНАЛ КЕПІТАЛ ІНВЕСТ , ТОВ з ІІ Трансінвестсервіс , TOB фірма Алмаз Мотор, ЛТД , TOB МУЛЬТИТРАНС , ФГ АГРОФІРМА БУРГУДЖІ , ФОП ОСОБА_3 (т.1 а.с.48-49).

Статтею 188 ПКУ, про порушення якої зазначено у висновку акту перевірки, регламентований порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/ послуг.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право суб'єкта господарювання на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

У висновку акту перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення позивачем п.198.4 ст.198 ПКУ, який був виключений з 01.07.2015 року відповідно до Закону україни від 28.12.2014 року №71-VІІІ. Вказаним п.198.4 ст.198 ПКУ встановлено якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповдно до п. 201.1 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Вказаним пунктом також визначені обов'язкові реквізити, які повинні бути зазначені в податковій накладній.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Суд вважає доводи позивача про відсутність порушення ним вищезазначених норм ПКУ при здійснені господарських операцій з контрагентами, які досліджувались під час перевірки, обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відображення вказаних порушень в Акті перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727), згідно п. 5 розділу ІІ якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Вказаним вимогам Порядку №727 не відповідають висновки Акту перевірки про завищення податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту на суму 282265,4грн., оскільки в Акті не зазначено, які порушення допустив по вказаним господарським операціям саме позивач.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки .

Зміст вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що посадова особа контролюючого орану зобов'язання здійснити перевірку лише на підставі первинних документів, у разі встановлення порушень податкового законодавства має права витребувати у платника податків копії документів, які підтверджують ці порушення, з наведенням їх переліку.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що в акті не відображено у чому саме полягає порушення податкового законодавства ним, оскільки лише відображено наявність всієї первинної документації по взаємовідносинам з контрагентами та наведений зміст норм Податкового кодексу, але наявність факту порушення не відображена відповідно до вимог Порядку №727.

В Акті перевірки зазначено, що про нереальність господарських операцій свідчать надані слідчим пояснення свідків з кримінального провадження про непричетність до господарської діяльності контрагентів позивача. Суд вважає вказане твердження в акті перевірки не ґрунтується на вимогах законодавства також виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори на придбання товарів у ПП Рідний берег 20.03.2015 року (т.2 а.с.2-8). Договори укладені з директором ПП Рідний берег ОСОБА_5

Позивач надав всі первинні документи щодо отримання товару та його продажу у період березень-липень 2015 року. Товар був отриманий водієм-експедитором ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ , що підтверджується ТТН. Товар оприбуткований позивачем та у подальшому проданий, що підтверджується первиними документами, у тому числі накладними про видання товару зі складу позивача покупцям (т.2 а.с.9-247).

Єдиною підставою в обґрунтування не здійснення вищевказаних господарських операцій в акті перевірки зазначено пояснення свідка ОСОБА_4, що вона не є директором ПП Рідний берег та не причетна до його діяльності.

Але вказані доводи є неспроможними, оскільки ОСОБА_4 зареєстрована директором ПП Рідний берег з 03.03.2016 року (т.1 а.с.82-84), тобто пізніше, ніж позивачем здійснені господарські операції. Господарські операції здійснювались позивачем у 2015 році та директором ПП Рідний берег значився ОСОБА_5, який підписував первинні документи особисто та електроним підписом.

Також позивач придбав товар у ТОВ Теплодім Південь . Видаткова накладна та податкова накладна підписана директором ОСОБА_6. Товар доставлений на склад транспортом позивача, що підтверджується ТТН, та реалізований ПАТ ОПЗ (т.2 а.с.281-301).

Єдиною підставою в обґрунтування не здійснення вищевказаних господарських операцій в акті перевірки зазначено пояснення свідка ОСОБА_8, який деякий час був засновником ТОВ Теплодім Південь , але про діяльність підприємства нічого не знає та сам не займався. Враховуючи, що господарська операція з ТОВ Теплодім Південь позивачем здійснена під час керівництва підприємством ОСОБА_6 посилання перевіряючого в обґрунтування своїх висновків на пояснення ОСОБА_8 є неспроможними. На даний час згідно даних ЄДР керівником ТОВ Теплодім Південь з 16.06.2016 року є ОСОБА_9 (т.1 а.с.104-105).

Договір поставки з ТОВ БІЗНЕС ЕРА в особі директора ОСОБА_10 укладений позивачем 25.09.2015 року (т.2 а.с.259-252).

Товар на суму 166894,10грн. на склад поставлений транспортом позивача, що підтверджується ТТН від 25.9.2015 року. Надана позивачу податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Товар реалізований ТОВ Алмаз Мотор, ЛТД , ПАТ ОПЗ , ДП АМПУ (т.2 а.с.253-264).

В обґрунтування не здійснення вищевказаних господарських операцій в акті перевірки перевіряючий посилається лише на пояснення ОСОБА_1 - директора ТОВ БІЗНЕС ЕРА згідно даних ЄДР, яка пояснила, що фактично не є керівником підприємства та ніколи не займалась господарською діяльністю. Проте ОСОБА_1 зареєстрована в ЄДР керівником ТОВ БІЗНЕС ЕРА з 16.03.2016 року, тобто після здійснення позивачем господарської операції з вказаним контрагентом.

Також позивачем був укладений договір поставки з ПП Воленс 16.10.2015 року (т.2 а.с.266-267). Договір підписаний директором ПП Воленс ОСОБА_11

Позивач надав всі первинні документи щодо отримання товару та його продажу. Товар був отриманий водієм-експедитором ПП АВТОМАРКЕТ-ТМ , що підтверджується ТТН від 16.10.2016 року. Отримана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєсті податкових накладних. Товар оприбуткований позивачем та у подальшому проданий, що підтверджується первиними документами, у тому числі накладними про видання товару зі складу позивача покупцям (т.2 а.с.269-279).

Таким чином у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, що не спростовується в Акті перевірки.

Незважаючи на встановлені вищевказані обставини по первинним документам перевіряючим зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства в результаті нездійснення господарських операцій.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вказані висновки ґрунтуються лише на припущеннях ДПІ.

Дослідивши акт перевірки суд вважає, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується фактично на наданих слідчим протоколах допиту свідків.

Проте перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ. Відповідно до ст.83 ПКУ для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З урахуванням викладеного суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вказані протоколи допитів свідків можуть бути використані як докази по кримінальному провадженню, але для висновків акту перевірки необхідне судове рішення з зазначенням встановлених фактів, яке відсутне.

Жодного належного доказу того, що господарські операції з зазначеними контрагентами не були здійснені перевіряючим не зазначено в Акті перевірки та не зазначено в запереченнях на позов представником ДПІ, як суб'єктом владних повноважень, якій відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що при наявності у нього всіх первинних документів та твердженні ДПІ при цьому, що господарська операція не відбулась, у сторін відсутнє волевиявлення на здійснення операції, повинні застосовуватись наслідки ст.228 ЦК України лише при наявності відповідних доказів, а саме визнання такого правочину недійсним у судовому порядку.

Укладені позивачем договори з зазначеними в акті перевірки контрагенами є чинними та виконаними сторонами у повному обсязі.

Крім того, суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій його контрагенти зареєстровані в ЄДР, керівниками підприємств зареєстровані особи, які підписували документи, у тому числі електроним підписом.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не зазначив в Акті перевірки та запереченнях на позов жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з контрагентами зазначеними в акті перевірки щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 4234,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства АВТОМАРКЕТ-ТМ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 року №0001071401 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси ДФС в Одеській області від 30.08.2016 року №0001071401 форми РІ про зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 282265грн. та зменшення податкового кредиту на суму 282265грн. за податкові періоди березень-липень, вересень, жовтеь, грудень 2015 року

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства АВТОМАРКЕТ-ТМ судовий збір у сумі 4234,00грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.