Ухвала

від 06.12.2017 по справі 815/933/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/933/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства Автомаркет-ТМ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.02.2017р. приватне підприємство Автомаркет-ТМ звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30.08.2016р. №0001071401 форми РІ .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП Автомаркет-ТМ зареєстровано та знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 19.02.2002 року. /т.1 а.с.131-153/

З 26.07.2016 року по 01.08.2016 року ДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт №2516/14-01/31851657 від 08.08.2016 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Автомаркет-ТМ з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ПП Рідний Беріг , ПП Воленс , ТОВ Бізнес Ера , ТОВ Теплодім Південь за період з 01.06.2013р. по 01.05.2016р. /т.1 а.с.14-49/

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 30.08.2016 року №0001071401 форми РІ про зменшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 282265грн. та зменшення податкового кредиту на суму 282265грн. за податкові періоди березень-липень, вересень, жовтень, грудень 2015 року. /т.1 а.с.13/

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що 20.03.2015 року позивачем були укладені договори з директором ПП Рідний берег ОСОБА_2 на придбання товарів. /т.2 а.с.2-8/

Позивач надав необхідні первинні документи щодо отримання товару та його продажу у період березень-липень 2015 року. Товар був отриманий водієм-експедитором ПП Автомаркет-ТМ , що підтверджується ТТН, оприбуткований позивачем та у подальшому проданий, що підтверджується накладними про видачу товару зі складу покупцям. /т.2 а.с.9-247/

Підставою нездійснення вказаних господарських операцій в акті перевірки зазначено пояснення свідка ОСОБА_3, яка фактично не є директором ПП Рідний беріг та не причетна до його діяльності.

Але, вказані доводи є неспроможними, оскільки ОСОБА_3 зареєстрована директором ПП Рідний беріг з 03.03.2016 року /т.1 а.с.82-84/, тобто пізніше, ніж позивачем здійснені господарські операції. Так, господарські операції здійснювались позивачем у 2015 році та директором ПП Рідний беріг значився ОСОБА_2, який підписував первинні документи особисто та електронним підписом.

Також, позивач придбав товар у ТОВ Теплодім Південь відповідно до накладної про отримання товару та податкової накладної підписаними директором ОСОБА_4 Товар був доставлений на склад транспортом позивача, що підтверджується ТТН, та реалізований ПАТ ОПЗ . /т.2 а.с.281-301/

Підставою нездійснення вказаних господарських операцій в акті перевірки зазначено пояснення свідка ОСОБА_5, який деякий час був засновником ТОВ Теплодім Південь , з приводу того, що йому нічого не відомо про діяльність підприємства. Враховуючи, що господарська операція з ТОВ Теплодім Південь позивачем здійснена під час керівництва підприємством ОСОБА_4 посилання позивача на пояснення ОСОБА_5 є неспроможними. На даний час згідно даних ЄДР керівником ТОВ Теплодім Південь з 16.06.2016 року є ОСОБА_6 /т.1 а.с.104-105/

Договір поставки з ТОВ Бізнес Ера в особі директора ОСОБА_7 укладений позивачем 25.09.2015 року. /т.2 а.с.259-252/

Товар на суму 166894,10грн. на склад поставлений транспортом позивача, що підтверджується ТТН від 25.09.2015 року. Надана позивачу податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Товар реалізований ТОВ Алмаз Мотор, ЛТД , ПАТ ОПЗ , ДП АМПУ . /т.2 а.с.253-264/

В обґрунтування нездійснення вищевказаних господарських операцій в акті перевірки перевіряючий посилається на пояснення ОСОБА_9 - директора ТОВ Бізнес Ера згідно даних ЄДР, яка пояснила, що фактично не є керівником підприємства. Проте, ОСОБА_9 зареєстрована в ЄДР керівником ТОВ Бізнес Ера з 16.03.2016 року, тобто після здійснення позивачем господарської операції з вказаним контрагентом.

Також, позивачем був укладений договір поставки з ПП Воленс 16.10.2015 року. /т.2 а.с.266-267/ Договір підписаний директором ПП Воленс ОСОБА_10

Позивач надав первинні документи щодо отримання товару та його продажу. Товар був отриманий водієм-експедитором ПП Автомаркет-ТМ , що підтверджується ТТН від 16.10.2016 року. Отримана податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, товар оприбуткований позивачем та у подальшому проданий, що підтверджується накладними про видачу товару зі складу позивача покупцям. /т.2 а.с.269-279/

Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Норми Податкового кодексу України та законодавчих актів не вимагають від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. При цьому податковим органом проігнорована первісна документація та податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія