Ухвала

від 11.05.2017 по справі 826/8655/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8655/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представника відповідача ДФС України Мельничука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства Стопкран XXI до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Стопкран XXI звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданих приватним підприємством Стопкран ХХІ податкової декларації з ПДВ за березень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20.04.2015 р.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти подані підприємством Стопкран ХХІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 р. від 20.04.2015 р.;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві виконувати умови договору № 10022015 від 12.02.2015 р. про визнання електронних документів, укладеного з приватним підприємством Стопкран ХХІ до моменту його припинення;

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6 від 08.04.2015 р. та № 40 від 13.04.2015 р. приватного підприємства Стопкран ХХІ (код ЄДРПОУ 39478270);

- зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати та враховувати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 08.04.2015 р. та № 40 від 16.04.2015 р. приватного підприємства Стопкран ХХІ (код ЄДРПОУ 39478270) станом на дату їх фактичного подання до реєстрації, а саме: 16.04.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті поданих приватним підприємством Стопкран ХХІ податкової декларації з ПДВ за березень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 року від 20.04.2015 р. Вирішено вважати поданими та зареєстрованими, подані підприємством Стопкран ХХІ податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 р. 20.04.2015 р. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6 від 08.04.2015 р. та № 40 від 13.04.2015 р. приватного підприємства Стопкран ХХІ (код ЄДРПОУ 39478270). Вирішено вважати поданими та зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 08.04.2015 р. та № 40 від 16.04.2015 р. Приватного підприємства Стопкран ХХІ (код ЄДРПОУ 39478270) станом на дату їх фактичного подання до реєстрації, а саме: 16.04.2015 р. та 08.04.2015 р.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, ДФС України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В частині про відмову у задоволенні позову постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржується та згідно з вимогами ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та ПП Стопкран ХХІ укладено договір № 10022015 про визнання електронних документів від 12.02.2015 р. Предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Квитанція № 2 підтверджує, що договір податковим органом було прийнято.

ПП Стопкран-ХХІ засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 р. від 20.04.2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2015 р. від 20.04.2015 р., розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) за березень 2015 р. та реєстри виданих та отриманих податкових накладних № 6 від 08.04.2015 р. та № 40 від 13.04.2015 р., що було доставлено до ДПС України 16.04.2015 р.

Отримані від Державної фіскальної служби України квитанції № 1 свідчать про те, що документи прийнято не було. Підставою для відмови в прийнятті податкових накладних та декларації з розшифровками зазначено для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, оскільки можливо відсутній Договір з ДФСУ .

Вважаючи дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової звітності в електронній формі протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки під час перевірки поданої Стопкран-ХХІ податкової декларації з податку на додану вартість та податкових накладних не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, а розірвання договору про визнання податкових документів № 10022015 від 12.02.2015 р., укладеного з позивачем, в односторонньому порядку судовим рішенням, що набрало законної сили, визнано незаконним, відмова податкового органу у прийнятті податкової звітності є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Порядок складення податкової декларації визначено ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Підпунктом - 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Аналогічні положення відображено також в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. N 233.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246 внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація (п.7 Порядку № 1246).

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі (п. 8 Порядку № 1246).

Відповідно до п. 9 Порядку № 1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Як вбачається зі змісту заперечень ДПІ, податкова декларація позивача не була прийнята, а податкові накладні не зареєстровані, оскільки звітність була надана позивачем після припинення дії договору про визнання електронних документів у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №10022015 від 12.02.2015 було оскаржено ПП Стопкран ХХІ в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2015 року по справі № 826/18187/15, що набрала законної сили, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №10022015 від 12.02.2015 року, укладеного між приватним підприємством Стопкран ХХІ та Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У вказаних рішеннях судами встановлено, що правові підстави для розірвання договору про визнання електронних документів №10022015 від 12.02.2015 року в односторонньому порядку відсутні, а дії ДПІ у Дарницькому районі м. Києва є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у прийнятті податкової звітності ПП Стопкран ХХІ з підстав розірвання договору про визнання електронних документів №10022015 від 12.02.2015 року, укладеного між приватним підприємством Стопкран ХХІ та Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, є протиправною.

Інших підстав для неприйняття податкової звітності відповідачем не зазначено.

Судом встановлено, що приватне підприємство Стопкран ХХІ було зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Бориса Гмирі, 2, офіс 12 та відповідно перебувало на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва.

У зв'язку з внесенням змін до установчих документів, а саме: у зв'язку зі зміною місцезнаходження підприємства 03.02.2015 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внесено запис № 10651050002019484 щодо зміни місцезнаходження на адресу: м. Київ, вул. Десятинна, 7.

Відповідно до пункту 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від14 травня 2014 р. за N 503/25280 (далі по тексту - Порядок № 1588) у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

- у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

- до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

З огляду на викладене, позивач до закінчення поточного бюджетного періоду зобов'язаний подавати податкову звітність до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС міста Києва.

Виходячи з наведеного, та враховуючи, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість має всі необхідні реквізити, підписана ЕЦП відповідальної посадової особи позивача, як і податкові накладні, у податкового органу відсутні підстави для їх неприйняття.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Посилання відповідача на можливість подання податкової звітності платником податків у паперовій формі не спростовує обов'язку контролюючого органу приймати таку звітність, що подана підприємством засобами телекомунікаційного зв'язку в електронній формі за умови дотримання порядку її подання.

Стосовно посилання апелянта на ту обставину, що спірні податкові накладні на даний час не підлягають реєстрації, колегія суддів відхиляє, оскільки такої підстави для відмови при виникненні спірних правовідносин у податкового органу не було.

Враховуючи наведене, а також положення ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи у суді правомірність свого рішення, посилатися на обставини та підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), якими обґрунтовано вчинення оскаржуваних дій, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності.

Стосовно посилання апелянта на ту обставину, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши вимоги позивача до ДФС України, колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Повний текст ухвали виготовлено 15.05.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.