Ухвала

від 10.05.2017 по справі 331/5950/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/5959/15Головуючий у 1-й інстанції Антоненко М.В. Пр. № 22-ц/778/288/17Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (надалі - Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- стягнути з солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 4928-107МБ від 01.11.2007 року у сумі 3694192,46 грн.;

- звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №4928-1071 від 01.11.2007 р., а саме: будівлю, розташовану на земельній ділянці площею 2824 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з А, А1 - столярна майстерня - 433,1 кв.м, та А2 - котельня - 63,5 кв.м, що належать ТОВ "Енергія" на праві приватної власності на підставі свідоцтва №124 на право власності на будівлю, що видане Запорізькою міською радою Запорізької області 21.01.1998 року для задоволення грошових вимог Банку за кредитним договором № 4928-107МБ від 01.11.2007 року у сумі 3 694 192,46 грн., шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

В обґрунтування свого позову Банк зазначав, що 01 листопада 2007 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит , правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 4928-107МБ, згідно пункту 2.1. - 3.1. якого Банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності кредитні ресурси у розмірі 1818000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними ресурсами процентів у розмірі 17 % річних та повного повернення кредиту до 31.10.2022 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №4928-107Р від 01.11.2007 року.

Згідно із п. 1.1 поручитель зобов'язується перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 4928-107 МБ від 01.11.2007 року, а саме - повернути до 31.10.2022 року кредитні кошти в сумі 1818000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними ресурсами процентів у розмірі 17 % річних.

Поручитель також був ознайомлений про зміну умов кредитування, відповідно до Додаткової угоди № 2 до кредитного договору від 05.05 2008 р., шляхом підписання ним додаткової угоди до договору поруки від 05.05.2007 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, між Банком та ТОВ Енергія , 01 листопада 2007 р. було укладено іпотечний договір №4928-1071 про передачу в іпотеку нерухомого майна: будівлю, розташовану на земельній ділянці площею 2824 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та складається з А, А1 - столярна майстерня - 433,1 кв. м, та А2 - котельня - 63,5 кв. м.

ТОВ Енергія було ознайомлено про зміну умов кредитування, відповідно до Додаткової угоди №2 до кредитного договору від 05.05 2008 р., шляхом підписання ним додаткової угоди до іпотечного договору від 05.05.2007 року.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, надавши ОСОБА_2 кошти в розмірі 1818000,00 грн.

Проте, ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря.

Таким чином, станом на 04.07.2015 року, загальна сума заборгованості за Кредитним договором, складає 3694192,46 грн., з яких: 963107,03 грн. - заборгованість по кредиту; 262511,99 грн. - заборгованість по кредиту прострочена; 22262,61 грн. - нараховані відсотки; 446852,42 грн. - нараховані відсотки на прострочену заборгованість; 1999192,41 грн. - пеня за невчасне погашення кредиту.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2015 року (т.с. 1 а.с. 67) провадження у цій справі за позовом Банку було відкрито.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2016 року (т.с. 2 а.с. 22) провадження у цій справі в частині позовних вимог Банку до юридичної особи ТОВ Енергія про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2016 року (т.с. 2 а.с.134-140) позов Банку задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 3389202,10 грн., з яких: 963107,03 грн. - строкова заборгованість за тілом кредиту; 262511,99 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 22262,61 грн. - заборгованість за відсотками; 446852,42 грн. - відсотки на прострочену заборгованість за кредитом; 1694468,05 грн. - пеня за невчасне погашення кредиту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_3 на користь Банку судові витрати в сумі 3654,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції фактично в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с.145-146) просив:

-рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;

-скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 4928-107МБ від 01.11.2007 року у сумі 3694192,46 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області (суддя-доповідач ОСОБА_6. т.с. 2 а.с. 177) апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 181).

Відповідач ОСОБА_3 через свого представника за довіреністю (а.с. 191) ОСОБА_5 подала апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу Банку (а.с. 187-191).

В автоматизованому порядку раніше визначену колегію суддів апеляційного суду у цій справі у складі головуючого судді ОСОБА_6. (доповідача), суддів Кухаря С.В. та Полякова О.З. замінено на суддів Гончар М.С. (доповідача), Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. у зв'язку із відставкою судді -доповідача ОСОБА_6. (т.с. 2 а.с. 206-207).

У судове засідання 10 травня 2017 року належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи (т.с. 2 а.с. 200-205) представник Банку та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_3 не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Навпаки, Банк подав апеляційному суду через свого представника клопотання (а.с. 209-211), в якому просив розглядати дану справу апеляційним судом без участі його представника.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажними причини неявки у дане судове засідання всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила клопотання Банку задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, за присутністю представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю (т.с. 2 а.с. 191) ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі частково, керувався ст.ст. 10-11, 212-215 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій справі лише в частині їх задоволення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що в силу вимог вищезазначеного кредитного договору № 4928-107МБ від 01.11.2007 року (т.с. 1 а.с. 8-11) із всіма додатковими угодами та додатками до нього та договору поруки №4928-107П від 01.11.2007 року (т.с. 1 а.с. 31-32) із додатковими угодами до нього, на підставі ст. ст. 525, 526, 543, 554, 610-611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України Банк має право на дострокове стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за вищезазначеним кредитним договором заборгованості станом на 04.07.2015 року за рішенням суду у цій справі, оскільки відповідачі ухиляються від її сплати на користь Банку у добровільному порядку.

Згідно із розрахунком Банку розмір цієї заборгованості станом 04.07.2015 року складає 3694192,46 грн., з яких: 963107,03 грн. - заборгованість по кредиту; 262511,99 грн. - заборгованість по кредиту прострочена; 22262,61 грн. - нараховані відсотки; 446852,42 грн. нараховані відсотки на прострочену заборгованість; 1999192,14 грн. - пеня за невчасне погашення кредиту (розрахунок т.с. 1 а.с. 45-51).

В силу вимог ст. 267 ч.ч. 3,4 ЦПК України позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що у суді першої інстанції відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 у цій справі просили застосувати строк позовної давності, зокрема спеціальний - однорічний для пені (заперечення на позовну заяву т.с. 2 а.с. 129-131).

Перебіг позовної давності за вимогами Банку за вищезазначеним кредитним договором, які випливають з порушення позичальником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу щомісячними платежами починається стосовно кожної окремою частини, від дня , коли відбулося це порушення; позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу, що узгоджується із відповідними правовими позиціями ВСУ, які є обов'язковими для загальних судів в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України.

В силу вимог ст. 258 ЦК України визначено спеціальний (однорічний) строк позовної давності для стягнення пені.

При цьому, як правильно було встановлено судом першої інстанції у цій справі, пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків нарахована Банком за період з 05.07.2014 року по 04.07.21015 року (т.с. 1 а.с. 50), тоді як до суду першої інстанції Банк звернувся у цій справі із вищезазначеним позовом у серпні 2015 року (т.с. 1 а.с. 2).

Датою направлення позову Банком до суду - 13.08.2015 року (т.с. й а.с. 1) суд першої інстанції вважав датою звернення до суду першої інстанції у цій справі, тому суд першої інстанції вважав, що обчислення пені мало здійснюватись Банком з 13 серпня 2014 року по 04 липня 2015 року (дату, на яку здійснено нарахування всієї заборгованості).

Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши спеціальну позовною давність у цій справі за заявою відповідачів, правильно вважав, що солідарному стягненню з відповідачів на користь Банку у цій справі підлягає пеня, яка складається із:

- пені, яка нарахована за прострочення основної суми - 668983,23 грн. (за мінусом періоду з 05.07.2014 року по 12.08.2014 року) замість 725183,38 грн. (п.3 розрахунку Банку т.с. 1 а.с. 50);

- пені, яка нарахована за прострочення сплати відсотків... 1160435,74 грн. (за мінусом періоду з 05.07.2014 року по 12.08.2014 року) замість 1274275,03 грн. (т.с. 1 а.с, 50).

У зв'язку з чим, загальний розмір заборгованості пені, що підлягає стягненню в межах однорічного строку позовної давності у цій справі з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку, складає 1829418,97 грн.

Однак, зазначений розмір пені 1829418,97 грн. значно перевищує розмір основного боргу відповідачів перед Банком у сумі 1694734,05 грн. (розрахунок: 963107,03 грн. заборгованість по кредиту + 262511,99 грн. заборгованість по кредиту прострочена + 22262,61 грн. нараховані відсотки + 446852,42 грн. нараховані відсотки на прострочену заборгованість), а тому суд першої інстанції правильно на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України зменшив останній до 16944468,05 грн.

Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивача, висловлену ним в його позові у цій справі, та яку він та його представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Встановлено, що відповідачі із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.

Тому, суд апеляційної інстанції не виходить за межі доводів апеляційної скарги Банку у цій справі.

Хоча, вбачається, що позов Банку, датований 13 серпня 2016 року (т.с. 1 а.с. 2), було фактично подано Банком до суду першої інстанції поштою взагалі лише 20 серпня 2016 року (конверт з відміткою поштового відділення т.с. 1 а.с. 64).

Суд першої інстанції зменшив загальну суму заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь Банку у цій справі виключно за рахунок нарахованого Банком за вищезазначеним кредитним договором розміру пені , спочатку в частині розміру пені, до якої він застосував позовну давність за заявою відповідачів у суді першої інстанції, а потім - визначений залишок розміру пені він зменшив на підставі ст. 551 ч.3 ЦК України, оскільки остання значно перевищувала розмір основного боргу (тіла кредиту та процентів), що підлягав стягненню з відповідачів на користь Банку у цій справі.

Вищезазначені дії суду першої інстанції узгоджуються із вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства та здійсненні з дотриманням останнього.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення Банку (позивача) від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні .

Банк та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі в частині відмови в його задоволенні .

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Крім того, встановлено, що судом першої інстанції оскаржуємим рішенням з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішено питання про розподіл між сторонами у цій справі судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови Банку у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідачів будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 4019,40 грн. (т.с. 2 а.с. 173), сплаченого за подачу вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Кочеткова І.В.