Ухвала

від 13.03.2017 по справі 826/6570/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2017 року м. Київ К/800/59129/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий:Нечитайло О.М. Судді: Олендер І.Я. Приходько І.В. , за участю секретаря:Калініна О.С. , за участю представників позивача:Тютюнник С.В., Дорожинської О.А., відповідача: третьої особи: Тараненко О.М., Норець В.М., Куницького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року

у справі №826/6570/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників,

за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 03 липня 2014 року відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2014 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0000444102.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при наданні послуг по транзиту природного газу територією України НАК Нафтогаз України за період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року, про що склали акт від 04 квітня 2014 року №367/28-10-41-20/30019801, яким встановили порушення позивачем вимог пункту б пункту 39.2 статті 39, пункту 188.1 статті 188, пункт 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, у результаті чого встановили заниження податку на додану вартість у грудні 2013 року у розмірі 577 077 066,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0000444102, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 865 615 599,00 грн., з яких 577 077 066,00 грн. за основним платежем та 288 538 533,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про те, що господарські операції з транзиту природного газу, вчинені позивачем та НАК Нафтогаз України у період з 01 січня 2013 року по 31 серпня 2013 року не відповідають рівню звичайної ціни, якою з точки зору податкового органу, має бути ціна встановлена на підставі різниці, обрахованої між вартістю послуг, що надавались НАК Нафтогаз України для ВАТ Газпром , АТ Молдовагаз та вартістю послуг позивача для НАК Нафтогаз України .

З проведеного аналізу первинних документів позивача контролюючим органом зроблено висновок, що вартість послуг по транзиту природного газу територією України, наданих позивачем пов'язаній особі - ПАТ НАК Нафтогаз України є нижчою на 9 326 463 555,00 грн. від ціни перепродажу аналогічних послуг ПАТ НАК Нафтогаз України , наданих ВАТ Газпром та АТ Молдовагаз у період січень-серпень 2013 року.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач вказує на те, що послуги транзиту природного газу територією України, які надавались ПАТ НАК Нафтогаз України для ВАТ Газпром , АТ Молдовагаз на умовах укладених ПАТ НАК Нафтогаз України з вказаними нерезидентами договорів та послуги, які надавались позивачем для ПАТ НАК Нафтогаз України згідно договору про транзит природного газу від 31 січня 2013 року № 1302000025 є різними за своєю суттю (неідентичними та неоднорідними), а ринки, умови зазначених договорів та інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну, не є співставними та відповідними, що унеможливлює застосування методів визначення звичайних цін, передбачених статтею 39 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки умови контракту від 19 січня 2009 року №ТКГУ, укладеного ПАТ НАК Нафтогаз України з АТ Молдовагаз , які застосовані контролюючим органом як аналогічні, та умови договору від 31 січня 2013 року №1302000025, укладеного з позивачем не є співставними у розумінні пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, оскільки відрізняються обсягом функцій, що виконуються сторонами; умовами розподілу між сторонами ризиків; строками виконання зобов'язань; характеристиками ринків товарів та умовами формування цін на цих ринках.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та НАК Нафтогаз України укладено договір на транзит природного газу територією України від 31 січня 2013 року №1302000025, згідно пункту 1.1 якого виконавець - позивач зобов'язався надати послуги з транзиту природного газу територією України на умовах даного договору, умов контракту від 19 січня 2009 року №ТКГУ між НАК Нафтогаз України та ВАТ Газпром Про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки , контракту між НАК Нафтогаз України та AT Молдовагаз Про обсяги та умови транспортування газу територією України в 2013 році та інших підприємств, які мають контракти з НАК Нафтогаз України , а замовник - НАК Нафтогаз України зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно пункту 3.1 Договору, тариф за послуги по транзиту 1000 кубічних метрів по території України становить 106,90 грн., без податку на додану вартість.

На виконання умов Договору від 01 січня 2013 року №1302000025 сторонами оформлені відповідні первинні документи: акти здачі-приймання послуг по транзиту газу та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до складу податкових зобов'язань позивача, звільнених від оподаткування згідно пунку 197.8 статті 197 Податкового кодексу України та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

За період січень - серпень 2013 року позивачем надано послуг по транзиту природного газу територією України для НАК Нафтогаз України в обсязі 54 442 543,48 тис. куб. м., вартістю 5 819 907 897,58 грн., у тому числі за маршрутами: до країн Європи в обсязі 53 073 270,18 тис. куб. м., вартістю 5 673 532 582,35 грн., до Республіки Молдова в обсязі 1 369 273,30 тис. куб. м., вартістю 146 375 315,25 грн.

Згідно висновків акту перевірки позивача, при транзиті природного газу територією України по ланцюгу ПАТ Уктрансгаз - НАК Нафтогаз України - ВАТ Газпром та Ат Молдова за період січень-серпень 2013 року та здійсненні співставлення обсягів з актів здачі-приймання послуг транзиту газу за договором від 31 січня 2013 року №1302000025 на транзит природного газу, укладеним між позивачем та НАК Нафтогаз України із задекларованими показниками НАК Нафтогаз України та показниками митних декларацій ВАТ Газпром та АТ Молдовагаз податковим органом встановлено, що обсяги наданих послуг транзиту газу позивача за вказаним договором пов'язаній особі - НАК Нафтогаз України є ідентичними обсягам наданих послуг НАК Нафтогаз України для ВАТ Газпром та АТ Молдовагаз .

З акту перевірки вбачається, що податковий орган використовує такі методи визначення рівня звичайної ціни як метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) та метод ціни перепродажу.

Отже, встановивши різницю у вартості операцій з транзиту природного газу, здійснених НАК Нафтогаз України для ВАТ Газпром , АТ Молдовагаз та вартістю послуг ПАТ Укртрансгаз для НАК Нафтогаз України на суму 9 326 463 555 грн., податковий орган дійшов висновку, що в порушення вищевказаних норм податкового законодавства позивачем за взаємовідносинами з НАК Нафтогаз України занижено обсяг операцій, які звільнені від оподаткування відповідно до 197.8 статті 197 Податкового кодексу України за січень-серпень 2013 року на загальну суму 9 326 463 555 грн., невірно здійснено перерозподіл сум по операціях з придбання з податку на додану вартість, які надають та не надають право на формування податкового кредиту, результат якого задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (тобто останній податковий період року), що, як наслідок, призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2013 року у розмірі 577 077 066,00 грн., а відтак - заниження податку на додану вартість у грудні 2013 року на цю ж суму.

Відповідно до положень пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Так, за результатами співставлення показників податкових декларацій з податку на додану вартість позивача (виконавець) та НАК Нафтогаз Україна (замовник) за період січень - серпень 2013 року податковим органом встановлено, що протягом 2013 року позивач задекларував обсяг постачання від операцій, які звільненні від оподаткування (рядок 5 податкової декларації з податку на додану вартість Операції, які звільненні від оподаткування (послуги з транзиту природного газу територією України, підрозділу 2 ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)) у розмірі 5 831 633 651 грн., у тому числі операції з транзиту газу 5 819 907 898,00 грн.

Відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість НАК Нафтогаз Україна зазначені операції відображені у рядку 11.2 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, стовщення) без податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу) та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділу 2 ХХ Кодексу, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковується (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пункту 186.2, пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України) у розмірі 5 819 907 898,00 грн., що є ідентичною сумою відображеної позивачем.

У зв'язку з тим, що вказані операції з транзиту природного газу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, податковий орган вказує на порушення позивачем правил пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, встановлених пунктом 199.4 статті 199 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пункту 199.4 статті 199 Податкового кодексу України, на порушення якої вказує податковий орган, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Аналізуючи вказані приписи податкового законодавства, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок про те, що у розрахунку частки бере участь обсяг постачання, а не база оподаткування, тоді як звичайна ціна для цілей оподаткування податком на додану вартість прив'язується до бази оподаткування, порядок визначення якої, у свою чергу, визначається правилами статті 188 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Разом з тим, зміна бази оподаткування, не змінює фактичного обсягу постачання.

При цьому, обсяг постачання неоподаткованих операцій з транзиту природного газу не змінювався, що встановлено податковим органом при перевірці та не заперечувалося представником податкового органу під час розгляду справи у суді як першої так і апеляційної інстанцій.

Слід також зазначити, що посилання суду апеляційної інстанції на неправомірність застосування податковим органом при визначенні об'єкта оподаткування звичайних цін є передчасним, оскільки застосування звичайної ціни юридично впливає на визначення бази оподаткування податком на додану вартість. Водночас, спірна сума податкових зобов'язань не пов'язана з правильністю застосування звичайних цін.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі №826/6570/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Олендер І.Я. Приходько І.В.