Ухвала

від 16.05.2017 по справі 621/1115/16-к

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1115/16-к 1-кп/621/20/17

У Х В А Л А

16 травня 2017 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження №12016220300000151, №12016220300000161 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, має судимості: за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 16.07.2007 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки; за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 03.11.2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 05.03.2014 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, 30.11.2015 року звільнений умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України на не відбутий строк 10 місяців 28 днів,

у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12016220300000151 від 30.05.2016 року ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, а також у таємному викраденні чужого майна у великому розмірі, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №12016220300000161 від 29.09.2016 року ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.

Ухвалою Зміївського районного суду від 23 березня 2017 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 втретє продовжено строк тримання під вартою до 21 травня 2017 року.

19.05.2017 року в судове засідання не з`явилася потерпіла ОСОБА_6 , яка подала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання її представника адвоката ОСОБА_7 .

Таким чином, під час судового розгляду виникли підстави для відкладення судового розгляду, які передбачені ч. 2 ст. 322 КПК України.

У зв`язку з цим, судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 заявила мотивоване клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки відсутні підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 , продовжують залишатися ризики, які були підставою для застосування вказаного запобіжного заходу. На думку прокурора ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 проти клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечували, вважали що припинили існування ризики, які бралися до уваги під час застосування вказаного запобіжного заходу.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:

Згідно п. 1"с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 слідчим суддею було взято до уваги обґрунтованість підозри у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України; наявність у ОСОБА_4 судимостей за вчинення злочину проти власності, обвинувачення у вчиненні нового злочину у період умовно-дострокового звільнення; відсутність постійного місця реєстрації та роботи.

На час судового розгляду є докази того, що продовжують залишатися ризики вчинення нових злочинів та ухилення від кримінальної відповідальності, а також і ризику невиконання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України.

Так, кримінальне провадження, в якому застосовано запобіжний захід, об`єднано з іншим кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у якому запобіжний захід у відношенні обвинуваченого не застосовувався, що в сукупності з обвинуваченням у вчиненні нових злочинів під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком свідчить про наявність ризиків вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Ті обставини, що суспільна небезпечність злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 є високою, а призначений термін позбавлення волі за раніше вчинені злочини не мав достатнього впливу на обвинуваченого, також вказують на існування ризиків вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, та від 3 років до 6 років. Суворість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у цих злочинах, в сукупності з відомостями щодо відсутності зареєстрованого місця проживання та роботи, відсутності міцних соціальних зв`язків, свідчать про високий ризик ухилення обвинуваченого від суду.

Сторонами не надано будь-яких доказів, які б вказували на зниження чи усунення ризиків, що існували на час застосування запобіжного заходу та на час продовження його строку, або на існування обставин, що дають підстави вважати можливим забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків та усувають ризики продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення Європейського суду з справ людини у справі "Летельє проти Франції".

За таких обставин, оскільки зазначені вище, передбачені ст. 177 КПК України, ризики не зменшилися, підстави для зміни запобіжного заходу на інший відсутні, тому належить задовольнити клопотання сторони обвинувачення і продовжити строк тримання під вартою в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 197 КПК України, незважаючи на його винятковість, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити досягнення дієвості кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 322, 197, 331, 350 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в Харківській УВП (№27) на строк до 14 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: