Рішення

від 11.05.2017 по справі 904/4311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 Справа № 904/4311/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ", м. Київ

про стягнення 2 120 503,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017 складає 57 167 632,27 грн. та 7 920 625,90 пені

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Божко І.О. - представник (дов. № 117 від 13.03.2017)

від відповідача: Федоров К.О. - представник (дов. б/№ від 08.11.2016)

від третьої особи: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ЮНЕКС БАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" про стягнення заборгованості у розмірі 2 120 503,06 доларів США, в тому числі 2 000 000 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 120 503,06 доларів США - простроченої заборгованості за сплатою відсотків, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017 складає 57 167 632,27 грн. та 7 920 625,90 пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014, який було укладено для забезпечення виконання кредитного договору №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014, в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2017, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 25.04.2017.

25.04.2017 суд розпочав розгляд справи по суті, представник позивача виклав зміст своїх позовних вимог, просив їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення по справі. Суд дослідив оригінали меморіальних ордерів, що надані позивачем.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 25.04.2017 на 11.05.2017.

11.05.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" про визнання поруки ТОВ "Ексімагроком" за договором поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 припиненою.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2017, на підставі ст. 62 ГПК України, у прийнятті зустрічного позову ТОВ "Ексімагроком" було відмовлено, а зустрічна позовна заява повернута заявнику.

11.05.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Відзив на позов, витребуваний ухвалами суду від 10.04.2017 та від 25.04.2017 до справи не надав. Заперечуючи проти позову відповідач посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 20.04.2016 у справі №6-2662цс15 та від 17.09.2014 у справі №6-53цс14. З посиланням на вказані постанови Верховного Суду України, відповідач вказував на те, що порука ТОВ "Ексімагроком" за договором поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014, припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки на думку відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу шестимісячного строку після направлення вимоги про сплату боргу.

Також відповідачем було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач вказував на те, що відзив на позовну заяву не було підготовлено у зв'язку зі зміною керівництва компанії. Також представник вказував на те, що він не обізнаний щодо суті позовних вимог. Натомість як вбачається з довіреності на ім'я Федорова К.О. (а.с.60), остання датована 08.11.2016, отже представник відповідача вже на протязі тривалого часу є представником відповідача. Також суд враховує, що представник обізнаний про суть справи та має свою правову позицію, яку він виклав усно у судовому засіданні. Про обізнаність представника відповідача щодо позовних вимог свідчить також і подана відповідачем зустрічна позовна заява, в якій відповідачем було викладено зміст первісного позову та викладено зустрічні позовні вимоги, як взаємопов'язані з первісними. Крім того, судом враховано, що за клопотанням відповідача (а.с. 58 - 59) розгляд справи вже було відкладено, в зв'язку з чим суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та для підготування письмового відзиву на позов, проте таким правом відповідач не скористався.

Тому судом було надано достатньо часу учасникам судового процесу для реалізації своїх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Наявних в матеріалах справи доказів достатньо для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Вимоги ухвал суду від 10.04.2017 та від 25.04.2017 не виконав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "ЮНЕКС БАНК" (позивач-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чугуївський МЕЗ" (третя особа - позичальник) було укладено кредитний договір №0.213.1114.ЮО_К (а.с. 10-17).

Відповідно до п. 1.1. договору, банк на умовах договору зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США, 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015, а також сплатити плату за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором.

Пунктом 1.2. кредитного договору сторони узгодили, що позичальник сплачує банку плату за користування кредитом, а саме:

- проценти, розмір яких є фіксованим та становить 12% річних;

- проценти, у випадку порушення позичальником п. 4.3. та/або 5.3.7. цього договору, у розмірі 16,00% річних, починаючи з дати, наступною за датою порушення, що сплачуються до моменту повного виконання позичальником вказаних зобов'язань;

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 15 100,00 грн.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом в повному обсязі не пізніше 02.12.2015 року. У разі непогашення заборгованості за кредитом в розмірі та термін, визначені в цьому пункті договору, з наступного банківського дня заборгованість за кредитом в розмірі, що не погашена вважається простроченою заборгованістю.

На виконання умов кредитного договору позивач надав ТОВ "Чугуївський МЕЗ" (третій особі - позичальнику) 2 000 000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних валютних ордерів №219 від 05.12.2014 на суму 100 000 доларів США; №87 від 10.12.2014 на суму 196 000 доларів США; №262 від 11.12.2014 на суму 965 000 доларів США; №232 від 12.12.2014 на суму 95 500 доларів США; №111 від 15.12.2014 на суму 76 000 доларів США; №128 від 17.12.2014 на суму 570 500 доларів США (а.с. 18-20).

Оригінали меморіальних ордерів були досліджені у судовому засіданні 25.04.2017.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Чугуївський МЕЗ" за вищевказаним кредитним договором №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014, між Публічним акціонерним товариством "ЮНЕКС БАНК" (позивач-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" (відповідач - поручитель) було укладено договір поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014 (а.с. 21-24).

За умовами п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі та відповідає перед банком за порушення позичальником основного зобов'язання.

Згідно з п. 7.1. договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2017 включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.

У п. 1.2. договору поруки визначено, що відповідно до умов кредитного договору банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 2 000 000,00 доларів США 00 центів, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 02.12.2015, а також сплатити відповідно до умов кредитного договору та чинного законодавства України:

- проценти, за користування кредитом в розмірі 12% річних;

- проценти, у випадку порушення позичальником п. 4.3. та/або 5.3.7. кредитного договору, у розмірі 16,00% річних, починаючи з дати, наступної за датою порушення, що сплачуються до моменту повного виконання позичальником вказаних зобов'язань;

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 15 106,04 грн.

- пеню та/або штрафи в розміри, порядку та строки/терміни, визначні кредитним договором;

- будь-які інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банка;

- відшкодувати реальні (фактично понесені) збитки, завдані заставодержателю, внаслідок порушення виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки, порукою за цим договором також забезпечується вимоги банку, щодо відшкодування: - витрат пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням; - реальних (фактично понесених) збитків, завданих порушенням умов договору та кредитного договору.

В подальшому сторонами було перенесено строк повернення кредитних коштів.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.45-48), 11.05.2016 було внесено запис № 10701100010043802 щодо рішення засновників ТОВ "Чугуївський МЕЗ" про припинення юридичної особи в результаті ліквідації. Крім того, з цього витягу вбачається, що 22.11.2016 до державного реєстру було внесено запис №10701150011043802 щодо прийняття судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи - ТОВ "Чугуївський МЕЗ".

Відповідно до п. 6.1.6 договору встановлено, що несприятливою обставиною є порушення провадження у справі про банкрутство позичальника або поручителя/ майнового поручителя та/або прийняття рішення (в тому числі позичальником/ поручителем / майновим поручителем) відносно його ліквідації або реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення або припинення підприємницької діяльності без отримання згоди банку.

На підставі п. 6.5 договору, у разі виникнення будь-якої несприятливої обставини банк набуває право вимагати від позичальника достроково погасити боргові зобов'язання в повному обсязі, а позичальник зобов'язаний незважаючи на умови п. 1.1. договору, виконати таку вимогу банку і погасити боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше трьох банківських днів з дня відправлення банком відповідної вимоги при настанні обставин, зазначених у п. 6.1.4, 6.1.6 договору, у разі якщо така несприятлива обставина не буде виправлена (припинена) протягом такого строку.

У зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи в результаті ліквідації за рішенням засновників, 24.05.2016 позивач на підставі п. 6.5. договору звернувся до відповідача (поручителя) та до третьої особи (позичальника) з вимогою, якою просив у триденний термін достроково сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 2 000 000,00 доларів США (а.с.25). Вказана вимога була отримана відповідачем 30.05.2016, третьою особою 01.06.2016 але залишена ними без відповіді та задоволення (а.с.26).

Отже, з урахуванням вимоги позивача, строк повернення кредиту є таким, що настав 04.06.2016.

Пунктом 2.3. договору поруки визначено, що у разі отримання письмової вимоги, зазначеної в п. 2.1. договору, поручитель зобов'язаний повідомити про це позичальника та виконати основне зобов'язання в обсязі, строки / терміни, визначені в вимозі.

У разі порушення позичальником основного зобов'язання поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком за порушення основного зобов'язання (п. 1.5. договору поруки).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у разі порушення позичальником основного зобов'язання банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про необхідність виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково.

У пункті 4.1.1 договору поруки зазначено, що поручитель ознайомлений з умовами кредитного договору, не має заперечень та цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за основним зобов'язанням.

Станом на 09.03.2017 (на час звернення позивача до господарського суду із цим позовом), заборгованість за кредитним договором №0.213.1114.ЮО_К від 03.12.2014 становить 2 120 503,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, станом на 09.03.2017 складає 57 167 632,27 грн., з яких: 2 000 000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 120 503,06 доларів США - прострочена заборгованість за сплатою відсотків та 7 920 625,90 грн. - пеня за несвоєчасне погашення пені і відсотків.

Доказів погашення вказаної заборгованості третьою особою та відповідачем, сторонами суду не надано, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 та 2 статті 1056 1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Строк повернення кредиту є таким, що настав, доказів повернення суми кредиту сторони суду не надали.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідальність позичальника перед позивачем за невиконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечується договором поруки у повному обсязі.

Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що порука ТОВ "Ексімагроком" за договором поруки №0.213.1114.ЮО_П2 від 03.12.2014, припинилась на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки на думку відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу шестимісячного строку після направлення вимоги про сплату боргу.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Як вже вказувалось вище, згідно з п. 7.1. договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 01.12.2017 включно або до припинення поруки згідно з чинним законодавством.

Отже, сторони погодили строк дії договору поруки, а саме до 01.12.2017 включно.

Як визначено у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі №6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Посилання відповідача на припинення поруки в порядку, передбаченому реченнями 2, 3 ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд вважає помилковими, оскільки такий порядок (пред'явлення вимоги поручителю на протязі шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання) застосовується у тому випадку, коли договором поруки не встановлено строку її закінчення. Отже, враховуючи встановлений у п. 7.1 строк договору поруки, суд приходить до висновку про те, що станом на час розгляду справи порука є чинною, а заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 000 000 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 120 503,06 доларів США - простроченої заборгованості за сплатою відсотків, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення поручителем строків виконання основного зобов'язання відповідно до п. 2.3 договору в розмірі, що підлягає сплаті, банк має право застосувати до поручителя пеню, а поручитель зобов'язаний сплатити її банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання з розрахунку методом "факт/факт". Пеня розраховується за кожний календарний день порушення, включаючи день виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 5.4. договору, нарахування зазначеної в договорі пені припиняється банком через один рік від дня, коли зобов'язання, за порушення якого стягується пеня, мало бути виконано належним чином. Сторони погоджуються, що строк позовної давності вимог банку щодо сплати пені за договором , становить три роки.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 09.09.2016 по 09.03.2017 у розмірі 7 500 172,57 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з 09.09.2016 по 09.03.2017 у розмірі 420 453,33 грн.

Загальний розмір пені становить 7 920 625,90 грн.

Судом враховано, що строк повернення кредиту, з урахуванням вимоги позивача від 23.05.2016 встановлено до 04.06.2016. Отже, позивач мав право нараховувати відповідачу пеню починаючи з 05.06.2016 і на протязі одного року, тобто до 05.06.2017.

Судом встановлено, що позивач нарахував пеню за менший період прострочення, а саме: з 09.09.2016 по 09.03.2017, що є його правом. Такий розрахунок пені є обґрунтованим та відповідає умовам п. 5.4. договору.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 7 500 172,57 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 420 453,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи, що доказів належного виконання зобов'язання відповідачем до справи не надано, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 7 920 625,90 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" (49000, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 25-27, код 35115405) на користь Публічного акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38, код 20023569) 2 120 503,06 доларів США, в тому числі 2 000 000 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом, 120 503,06 доларів США - простроченої заборгованості за сплатою відсотків, що в гривневому еквіваленті станом на 09.03.2017 складає 57 167 632,27 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімагроком" (49000, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 25-27, код 35115405) на користь Публічного акціонерного товариства "ЮНЕКС БАНК" (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38, код 20023569) пеню у розмірі 7 920 625,90 грн. та судовий збір у розмірі 240 000 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.05.2017

Суддя Я.С. Золотарьова