Рішення

від 18.05.2017 по справі 717/2052/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів Владичана А.І., Міцнея В.Ф.,

секретар Костюк Л.С.,

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та відшкодування завданої шкоди, за апеляційною скаргою Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ПП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та відшкодування завданої шкоди.

Посилався на те, що позивач здійснює підприємницьку діяльність і 28 травня 2015 року ним було укладено з ОСОБА_4І договори оренди земельних ділянок площею 0,87 га ді 0,8701 га, які знаходяться на території Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області і були належним чином зареєстровані.

Про те, ОСОБА_3 на весні 2016 року з настанням сезону весняно-польових робіт та влітку створив перешкоди для проїзду до земельних ділянок та їх використання за призначенням, чим завдав ПП ОСОБА_1 значних збитків, оскільки останній не зміг засіяти належним чином земельні ділянки, зібрати врожай, однак був змушений розрахуватись із орендодавцями.

Втрачену вигоду від втручання відповідача у свою господарську діяльність ПП ОСОБА_1 оцінює в сумі 37 627,986 гривень, яку він визначає як не отримані доходи в результаті прогнозованої реалізації вирощеної на цих земельних ділянках сої.

Просив суд усунути ПП ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування орендованими земельними ділянками, які чиняться ОСОБА_3

Справа №717/2052//16-ц Провадження №22-ц/794/375/17 Категорія 47

Головуючий у 1-й інстанції Туржанський В.В. Доповідач Лисак І.Н.

М.Ф., та зобов'язати відповідача забезпечити вільний доступ до земельних ділянок з кадастровими номерами 7322083200:02:002:0189 площею 0,87 га й 7322083200:02:002:0174 площею 0,8701 га, що розташовані на території Грушовецької сільської ради Кельменецького району Чернівецької області, заборонити (припинити) ОСОБА_3 (або за його наймом іншим особам) проведення будь-яких сільськогосподарських робіт на вказаних земельних ділянках на період дії їх договору оренди, які укладені 28 травня 2015 року між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4. а також стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача завдані йому збитки самовільним втручанням в його господарську діяльність в розмірі 37627,986 грн.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ПП ОСОБА_1 перешкоди у доступі до земельної ділянки кадастровий номер 7322083200:02:002:0189 площею 0,87 га та земельної ділянки кадастровий номер 7322083200:02:002:0174 в період дії договорів оренди цих земельних ділянок, укладених між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 28 травня 2015 року.

В задоволені інших вимог ПП ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП ОСОБА_1 через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить вищезазначене рішення суду в частині відмови у відшкодуванні завданих збитків скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 37 627,98 грн.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст.303 ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В силу ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно абз. 1 ч.1 ст. 60 ЦПК України та ч. З цієї норми кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх виодог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвзд^ня рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спі^).

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування збитків суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем намірів вирощування сої на спірних земельних ділянках, його припущень щодо її середньої врожайності, відсутності доказів реальної вартості сої на ринку, а також неврахування витрат на її вирощування.

Про те, такі висновки суду у цій частині рішення не в повній мірі відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відсутність необхідної для вирішення спору усієї інформації пов'язана з неналежним виконання судом першої інстанції ч.4 ст.10 ЦПК України.

Так, в силу ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. д ч.1 ст.156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та отримувати продукцію і доходи. Орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

В силу ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пункт 2) ч.2 цієї статті до збитків також відносить доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ч.З ст.22 цього Кодексу встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На підставі частин 1 та 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, обов'язок спростування наявності вини покладено на відповідача, яка в результаті задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками не спростована.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 січня 2015 року у господарській справі № 3-210гс14, відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Статтями 152, 156, 157 ЗК визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як роз'яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 р. Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , розмір шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, визначається з урахуванням доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувача, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1984 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Отже, виходячи зі змісту вищезазначених норм позивач має довести вартість неодержаної ним на належній йому земельній ділянці сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням сої.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП ОСОБА_1 з 28 травня 2015 року орендує земельну ділянку кадастровий номер 7322083200:02:002:0189 площею 0,87 га та земельну ділянку кадастровий номер 7322083200:02:002:0174 площею 0,8701 га. Вказана обставина стверджується копіями договорів оренди від 28 травня 2015 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права сформованими 04 червня 2015 року (а.с.13-16).

12 квітня 2016 року саме ОСОБА_3 перешкоджав проїзду сільськогосподарської техніки до земельних ділянок, які орендує ПП ОСОБА_1 Вказана обставина стверджується висновком інспектора Кельменецького відділу поліції №899 від 20 квітня 2016 року (а.с. 7) та спростовує заперечення відповідача, що відповідальність має нести СК Бабинський , який не уповноважував свого керівника на створення перешкод ПП ОСОБА_1

З розрахунку розміру упущеної вигоди та письмових доказів (а.с.17-19,144-133) підтверджується вид діяльності ПП ОСОБА_1, пов'язаної з вирощуванням сої, його наміри відносно спірних земельних ділянок, наявність спеціального обладнання та техніки для цього, враховано затрати на такі сільськогосподарські роботи з урахуванням площ під посіви культури сої, її середньої врожайності по регіону та середню ціну пропозицій з урахуванням попиту на ринку, що в сукупності складає 26 439,66 грн. та на виконання вимог змагальності та диспозитивності цивільного процесу не спростовано відповідачем.

Таким чином, для обґрунтованості вимог цивільної відповідальності наявні усі складові елементи, такі як шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між ними та винний умисел при відсутності посилань відповідача та будь-яких обставин, що могли вплинути на ступінь його вини.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, крім іншого є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині відмовлених вимог позивача підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті згідно наявних в матеріалах доказів з розподілом судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову (а.с.1) та апеляційної скарги (а.с.57) за правилами ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2017 року в частині відмови вимог Приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 26 439 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 62 коп. в рахунок відшкодування завданих втручанням в господарську діяльність збитків.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 813,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий І.Н. Лисак

Судді: В .Ф. Міцней

ОСОБА_5