Постанова

від 15.05.2017 по справі 917/1456/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року Справа № 917/1456/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" на рішення господарського суду Полтавської області від 28.11.2016 р. (суддя Сірош Д.М.) та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) у справі№917/1456/16 господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стен-плюс" доПублічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" простягнення грошових коштів за участю представників: від позивача Сагайдак А.В., ордер серія ДП №00/0005 від 14.03.2017 р. від відповідачаОсадчий А.В., довіреність №22-14-5 від 03.01.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.11.2016 р. у справі №917/1456/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стен-плюс" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" (далі - відповідач) про стягнення 454 308 грн. 48 коп. заборгованості за поставлений товар. Стягнуто з відповідача на користь позивача 454 308 грн. 48 коп. заборгованості, а також 13 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказані судові рішення обґрунтовані доведеністю обставин, на які посилається позивач, як на підстави подання позову, а саме: доведеністю факту поставки позивачем відповідачу товару за договором та не виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати даного товару.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р., рішення господарського суду Полтавської області від 28.11.2016 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права через невірне встановлення фактичних обставин справи.

Так, в своїй касаційній скарзі відповідач, зокрема, звертає увагу суду на наступні обставини:

- укладений між сторонами договір поставки є таким, що припинив свою дії;

- документи, якими підтверджується поставка товару, не містять посилань на відповідний договір;

- неоплачений товар було поставлено без відповідного замовлення покупця, що суперечить умовам договору;

- з боку покупця супровідні документи підписані не уповноваженою на це особою;

- вказані документи сфальсифіковані продавцем.

Відповідач також заперечує проти стягнення з нього 13 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки вважає, що з договору про надання правової (юридичної) допомоги №11-07/01 від 11.07.2016 р. не вбачається, що адвокатом надавались послуги позивачу саме в межах даної судової справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.04.2017 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Ковтонюк Л.В., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 15.05.2017 р.

До касаційної скарги відповідачем додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішення та постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 1 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

З огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

До початку судового розгляду представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 15.05.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.06.2012 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №106, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити металопродукцію.

В п. 1.3 вказаного договору сторони визначили порядок оплати, а саме: 100% по факту поставки протягом 5 (п'яти) банківських днів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунку.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. У випадку відсутності письмової заяви однієї із сторін договору, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вказане закріплено в ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України,

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі договору, що за своєю правовою природою є договором поставки.

При цьому, з огляду на зміст п. 7.2 договору та за відсутності відповідних письмових заяв сторін, господарськими судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що дію договору №106 від 01.06.2012 р. було пролонговано в тому числі і на 2016 рік.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також вірно встановлено, що на виконання умов договору №106 від 01.06.2012 року позивач, зокрема, постави відповідачу товар на суму 454 308 грн. 48 коп., а саме: лист г/к 10,0 мм 2000x6000, 09Г2С 7225406000 в кількості 4,685 тон; лист г/к 10,0 мм 2000x6000, 09Г2С в кількості 5,763 тон; лист г/к 14,0 мм 2000x6000, 09Г2С в кількості 10,766 тон.

Факт поставки металопродукції підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій рахунком-фактурою №1003 від 10.03.2016 р., видатковою накладною №1003 від 10.03.2016 р., товарно-транспортною накладною №1003 від 10.03.2016 р. та Переліком поставленого металопрокату.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем поставленого товару, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає наведений висновок попередніх судових інстанцій законним та обґрунтованим.

Крім того, судова колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами мотивовано відхилено заперечення відповідача.

Так, укладений між сторонами договір не містить умов про обов'язковість письмового замовлення покупцем металопродукції.

В свою чергу, особа, яка підписала від імені продавця видаткову накладну №1003 від 10.03.2016 р. та товарно-транспортну накладну №1003 від 10.03.2016 р., на момент підписання даних документів була працівником відповідача та до її посадових обов'язків, зокрема, входила організація постачання металопрокату на підприємство. Вказане підтверджується довідкою відповідача №22-11-303 від 25.11.2016 р. та посадовою інструкцією, затвердженою 25.05.2012 р.

Одночасно з цим , як вірно зазначено попередніми судовими інстанціями, за відсутності відповідного вироку суду у кримінальній справі не можуть бути прийняті до уваги і твердження відповідача про фальсифікацію позивачем документів, що підтверджують поставку товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи приписи наведених правових норм та умови п. 1.3 договору №106 від 01.06.2012 р., колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 454 308 грн. 48 коп. боргу.

Разом з цим, судова колегія вважає стягнення з відповідача 13 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката обґрунтованим, співрозмірним до ціни позову та обсягу наданих адвокатом позивачу послуг з правової допомоги.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 28.11.2016 р. у справі №917/1456/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк