Постанова

від 18.05.2017 по справі 813/1361/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року                                                                        справа № 813/1361/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                            Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань                               ОСОБА_1

з участю представників

від позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідачів – ОСОБА_4,                                                             

розглянувши в попередньому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Секюріті ЛТД» до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції (надалі Залізнична ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області та Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Секюріті ЛТД» звернулося в суд з позовом до Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області та Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій щодо дотримання вимог по оформленню матеріалів перевірки та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2017 року за №0002221402 та за №0002231402.

          Позивач в позовній заяві стверджує, що товариство отримувало від контрагентів податкові накладні за перевірений період. Отримання податкових накладних від контрагентів – постачальників засвідчує факт постачання товарів, надання та отримання послуг, тобто виникнення події, що дає законне право на отримання нами податкового кредиту. Крім того, платник податків здійснив усі інші, необхідні для одержання податкового кредиту дії, які передбачені Податковим кодексом України, а саме: подало відповідному податковому органу податкову декларацію. Також, зазначає позивач, його контрагенти були у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстрованими платниками податку на додану вартість; установчі документи зазначених підприємств не були визнані у судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів про надання послуг та постачання товарів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів – відповідними виписками банківського рахунку. Отримання вказаних послуг (товарів) також підтверджується їх використанням у подальшій господарській діяльності товариства.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

          Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що в матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості здійснення господарських відносин позивача з ПП «Компанія Фотоніка» та ПП «Аква-Медікум» у зв’язку із відсутністю у зазначених суб’єктів господарювання економічних можливостей, а саме інформація наявна у АІС «Податковий блок», неподання відповідних звітів (зокрема додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємства), що свідчить про відсутність в підприємства будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентаря, інших основних засобів для здійснення задекларованих операцій, та відповідно можливості здійснювати поставку вказаних господарських операцій, також підприємством подавався до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма -1ДФ) та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників становить: за період вересень 2015 року – травень 2016 року – 2 особи, за червень 2016 року – 0 осіб.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатом позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Секюріті ЛТД» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по взаємовідносинах з ПП «Компанія Фотоніка», ПП «Аква-Медікум» за період з 01.01.2014 року по 31.08.2016 року, Залізничною ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 15.02.2017 року за №127/13-03-14-01/39128271 та Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 року:

- за №0002231402, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» в розмірі 510 грн. 00 коп.;

- за №0002221402, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 932373 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем – 745899 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 186474 грн. 75 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.5, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 745899 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки встановлено, що у зв’язку з не представленням ТзОВ «Секюріті ЛТД» до перевірки жодних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах з ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум» неможливо встановити факт прийому-передачі робіт (послуг) та товарів, умов транспортування товарів, завантаження та розвантаження товарів, та використання придбаних товарів (робіт, послуг)у господарській діяльності підприємства. Окрім того, підтвердити господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами не має можливості виходячи з врахування реального часу здійснення операції, відсутності факту постачання послуг з проведення практичних занять (2-3 рази на тиждень) з особовим складом з фізично та спеціальної підготовки на стадіоні, спортзалі, тренажерному залі, басейні своїми тренерами, наявності незначних трудових ресурсів у постачальника, відсутності у постачальника основних фондів, виробничих активів, та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкових зобов’язань, податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту та податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум».

Між ТзОВ «Секюріті ЛТД» (замовник) та ПП «Компанія Фотоніка» (виконавець) 01.12.2015 року та 22.09.2015 року були укладені договори про надання послуг за №82/ФО та за №75/ФО, відповідно до умов яких виконавець зобов’язується за завданням замовника надати якісні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведених договорів про надання послуг представлено до суду калькуляції вартості надання послуг, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг, картки рахунку: 631.

Між ТзОВ «Секюріті ЛТД» (замовник) та ПП «Аква-Медікум» (виконавець) 02.11.2015 року було укладено договір про надання послуг за №78/ФО відповідно до умов якого виконавець зобов’язується за завданням замовника надати якісні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Позивачем на підтвердження реального виконання вищенаведених договорів про надання послуг представлено до суду калькуляції вартості надання послуг, видаткові та податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти надання послуг, картки рахунку: 631.

При цьому, слід зазначити, що такі первинні бухгалтерські документи беруться судом до уваги з урахуванням невиконанням органом державної влади позитивних зобов‘язань щодо витребування зазначених документів у правоохоронних органів.

Що стосується посилань контролюючого органу в акті перевірки на інформацію, яка міститься в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Базан Л.Т. від 27.09.2016 року по справі №607/5818/16-к, провадження №1-кс/607/4599/2016, а також в листі СУ ФР ГУ ДФС у Тернопільській області від 07.10.2016 року за №3797/1900-23, то дані обставини не можуть свідчити про нереальність господарських операцій, оскільки перевіряючими не досліджувались обставини реальності господарських операцій між позивачем та її контрагентами.

Не може бути також покладено в основу мотивів суду вирок Сихівського районного суду м.Львова від 25.08.2016 року, оскільки такий не стосується контрагентів позивача.

Також, суд звертає увагу на те, що пояснення посадових осіб контрагентів позивача, наданими ними під час розслідування кримінальної справи та які згадуються в акті перевірки, являються доказами оцінку яким буде надано судом в сукупності з іншими доказами під час винесення вироку в кримінальній справі.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб’єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов’язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

В тому числі, контролюючим органом не надано доказів у підтвердження обставин обізнаності позивача про такі порушення контрагентів.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано заниження податку на додану вартість на суму 745899 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум», а тому висновки в цій частині є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкове повідомлення-рішення від 02.03.2017 року за №0002221402.

Що стосується не надання позивачем документів до перевірки, то суд зазначає наступне.

Як передбачено п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 цієї ж статті встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що первинні бухгалтерські документи щодо господарських операцій між позивачем та ПП «Компанія Фотоніка» і ПП «Аква-Медікум» були втрачені.

В матеріалах справи наявний лист представника позивача адвоката ОСОБА_5 про надання копій первинних бухгалтерських документів по вищезгаданих господарських операціях, які містяться в матеріалах кримінального провадження №32016140000000071.

Головне управління ДФС у Львівській області листом від 03.05.2017 року за №3224/13-01-23-30-16 повідомило представника позивача про прийняття процесуального рішення з приводу вищенаведеного звернення та з можливістю ознайомлення з ним.

Відповідно до вимог п.85.9 ст.85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Доказів, які б вказували на те, що відповідачем первинні бухгалтерські документи вимагались від правоохоронних органів в матеріалах справи відсутні, що вказує на невиконання органом державної влади своїх позитивних зобов‘язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що платником податків було вжито заходів щодо надання до перевірки необхідних первинних бухгалтерських документів. Натомість контролюючий орган не скористався своїм передбаченим законом правом на отримання таких документів від органу, що проводить розслідування кримінального провадження в матеріалах якого містяться згадані документи.

За таких обставин, суд вважає безпідставним накладення на позивача штрафу за незабезпечення ним зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення, яким на позивача накладено згаданий штраф.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо дотримання вимог по оформленню матеріалів перевірки, то така задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії щодо оформлення результатів перевірки без прийняття відповідного управлінського рішення (в даному випадку податкового повідомлення-рішення) не впливає на права та обов’язки позивача та не тягне за собою жодних негативних наслідків для остннього.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 року за №0002221402 та за №0002231402.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Секюріті ЛТД» (код ЄДРПОУ 39128271), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стороженка, 25а, 13993 (тринадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 27 коп. сплаченого судового збору.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 травня 2017 року.

                     Суддя В.Я.Мартинюк