Постанова

від 16.05.2017 по справі 914/2703/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року Справа № 914/2703/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Бондар С.В., Грек Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року у справі № 914/2703/16 за позовом комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до товариства з обмеженою відповідальністю "Еврідей Україна" про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, її транспортуванням та зберіганням на суму 6 054,00 грн. у зв'язку з невиконанням вимог про демонтаж таких конструкцій.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.11.2016 року (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду у справі є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач відповідно до розділу І Статуту КП "Адміністративно-технічне управління", організоване, засноване і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності. Згідно з п.2.2.4. Статуту КП "Адміністративно-технічне управління" одним із напрямків його діяльності є "виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування".

Виконання наказів Департаменту економічної політики Львівської міської ради та рішень виконавчого комітету Львівської міської ради КП "Адміністративно-технічне управління" здійснює за кошти, отримані від надання у тимчасове користування розповсюджувачам реклами місць для розміщення реклами, що перебувають у комунальній власності, тобто за кошти від використання третіми особами комунальної власності. Зазначені кошти є коштами територіальної громади і коштами міського бюджету. Некомпенсовані витрати КП "Адміністративно-технічне управління" зумовлюють, відповідно, недоїмку відрахувань до міського бюджету, оскільки, відповідно до п. 2.1.3. Статуту, за рахунок них здійснюється поповнення міського бюджету.

Згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 року, робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами - орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067.

У межах своєї компетенції Робочий орган забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових Правил розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові усіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Робочий орган уповноважений у сфері реклами звертатися до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

У зв'язку з виявленим порушенням було скеровано вимогу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 23/Р-3-1874 від 06.05.2016 року, якою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущенні порушення в термін до 11.05.2016 року, у зазначеній вимозі також містилось попередження про те, що у разі невиконання вимоги, рекламоносії будуть демонтовані примусово.

Проте, відповідачем вимога департаменту економічної політики Львівської міської ради про демонтаж не виконана.

Згідно з п.8.1.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департамент економічної політики Львівської міської ради видав наказ №41Д від 14.06.2016 року "Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", яким доручив КП "Адміністративно-технічне управління" демонтувати самовільно встановленні рекламні конструкції відповідача.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2016 року у справі №461/2889/16-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврідей Україна" до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради про визнання дій протиправними, судом встановлено, що строк дії дозволу № 1-13-03-047 ТОВ "Еврідей України" на розміщення зовнішньої реклами на буд. № 8 по вул. Дорошенка у м. Львові закінчився 31.12.2015 року, оскільки саме ця дата зазначена у примірнику дозволу, який наданий суду відповідачем, оглянутий його оригінал. Крім того, така дата закінчення строку дії дозволу зазначено у листі ДЕП ЛМР від 15.01.2015 року № 23-87, яким ТОВ повідомлене про задоволення їх заяви від 23.12.2014 року про продовження дії дозволу. Після цього строк дії дозволу був продовжений до 01.04.2016 року. Дії ДЕП ЛМР щодо продовження дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 1-13-03-047 ТОВ "Еврідей Україна" з 31.12.2015 року до 01.04.2016 року визнано правомірними та такими, що не порушують права позивача. А підстави для визнання протиправними дій відповідачів щодо демонтажу, в тому числі примусового, рекламної конструкції на буд. 8 по вул. Дорошенка у м. Львові відсутні.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2016 року у справі №461/2889/16-а залишено без змін.

17.06.2016 року на підставі наказу Департаменту економічної політики № 41Д від 14.06.2016 року, зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.06.2016 року.

Демонтаж даних рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП ОСОБА_4 згідно з Договором про надання послуг від 21.03.2016 року, вартість його робіт з демонтажу конструкцій відповідача склала 2 100,00 грн. (рахунок №29/Р від 16.06 2016 року, Додаток №1 до Договору про надання послуг від 21.03.2016 року та Акт здавання-приймання виконаних робіт від 17.06.2016 року).

Транспортування рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП ОСОБА_4 згідно з Договором про надання послуг від 18.03.2016 року, вартість його робіт з транспортування демонтованих конструкцій відповідача склала 990,00 грн. (рахунок-фактура №25/А від 17.06. 2016 року та Акт виконаних робіт від 17.06.2016 року).

Вартість зберігання демонтованих конструкцій з 17.06.2016 року по 10.10.2016 року становила: 115 днів х 17,00 грн. х 1 конструкції = 1 955,00 грн.

Загальна вартість витрат, понесених позивачем станом на 10.10.2016 склала 6 054,00 грн. з ПДВ, а саме:

- Демонтаж рекламної конструкції - 2 100,00 грн.;

- Транспортна послуга (використання спецтехніки (автовишка) для демонтажу рекламної конструкції, 1 год. - 330 грн.) - 990,00 грн. (3 год.);

- Зберігання конструкцій на складі - 1 955,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 30.08.2016 року за № 2410-10-7146 відповідачу скеровано претензію про повернення витрат, понесених позивачем у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій, яка залишена відповідачем без виконання.

Позивач звернувся із позовною заявою до суду, оскільки відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами, на фасаді будинку, за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 8, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу".

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, її транспортуванням та зберіганням у зв'язку з невиконанням вимог про демонтаж таких конструкцій.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання вимоги позивача про демонтаж самовільно встановлених рекламних носіїв, у відповідача, в силу п.13.4., п.13.4.1.3а, п.13.4.2.3а Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, виник обов'язок зі сплати 6054,00 грн. з ПДВ, які понесені позивачем у зв'язку з їх демонтажем, транспортуванням та зберіганням.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час демонтажу позивачем рекламоносіїв діяла заборона на підставі ухвали Галицького районного суду від 19.05.2016 року, якою заборонено Департаменту економічної політики Львівської міської ради та комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" вчиняти дії, що спрямовані на демонтаж, в тому числі примусовий, рекламної конструкції на фасаді будинку № 8 по вул. Дорошенка у м. Львові, розміщеної ТОВ "Еврідей Україна".

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3, 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003 року, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Пунктом 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Відповідно до ст.ст. 12, 13 вказаного Закону суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування (парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування); прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Пунктом 5 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Аналогічні вимоги викладені у Правилах благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року, відповідно до пп. 13.1.1. та пп. 13.1.2. п. 13.1. яких рекламні засоби розміщуються відповідно до дозволу, який видається на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради та який є підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами та видачі уповноваженим органом (відділом комунального господарства районної адміністрації) ордера/дозволу на виконання робіт, пов'язаних з благоустроєм місця (розриттям ґрунту) при встановленні наземних рекламних засобів.

Також, відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Таким чином, враховуючи викладене, а також пункт 5.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року, який містить детальний перелік вимог, яких має бути дотримано при здійсненні розміщення рекламних засобів, суд касаційної інстанції вважає, що згідно вимог чинного законодавства наявність у суб'єкта господарювання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є обов'язковою підставою як для самого розміщення зовнішньої реклами, так і для вчинення дій, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу, оскільки погодження такого розташування з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту.

Пунктом 2.1 вищезазначених Правил передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Пунктами 47, 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством. Демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:

припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;

невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;

порушення благоустрою території.

Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.

Відповідно до п. 8.1. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Львові самовільно встановлені рекламні, засоби власник яких відомий, але не виконав вимоги про демонтаж, підлягають демонтажу згідно з цими Правилами. Згідно із зазначеними Правилами демонтаж - це комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця його розташування та транспортування у місце його подальшого зберігання

Відповідно до п. 1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013 року № 332 примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.

Згідно з п.8.3. Правил розміщення реклами у м. Львові, примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення - підрядною організацією.

Відповідно до 8.5. Правил розміщення реклами у м. Львові, компенсації коштів, витрачених комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.

Аналогічна норма закріплена і п.13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 року: "витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

п. 13.4.1. 3а демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;

п. 13.4.2. 3а зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання".

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Однак, суди попередніх інстанцій розглядаючи позовні вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, її транспортуванням та зберіганням, не залучили до участі у справі структурний підрозділ виконавчого органу Львівської міської ради, який забезпечує організацію благоустрою даного населеного пункту, та до повноважень якого віднесено прийняття рішення про такий демонтаж.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, суди попередніх інстанцій достеменно не з'ясували правових підстав позову і не встановили правової природи заявленої до стягнення суми та не з'ясували правової природи спірних правовідносин, і не визначилися, які норми матеріального права підлягають застосуванню до таких відносин.

В той же час, судам слід було мати на увазі, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому на відповідача покладається тягар доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди.

До того ж, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що за демонтаж рекламної конструкції позивачем сплачено 2 100,00 грн.; за транспортні послуги - 990,00 грн., а за зберігання конструкцій на складі протягом 115 діб позивач просить стягнути 1 955,00 грн. виходячи з розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання, що разом складає 5045 грн., однак ціна позову складає 6 054,00 грн. з ПДВ. Ні позивачем у позовній заяві, ні судом першої інстанції, яким позовні вимоги задоволені, не зазначено правового обґрунтування застосування ПДВ при визначені розміру понесених витрат.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не встановили обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не дослідили повно і всебічно спірні правовідносини між сторонами, не надали вказаним правовідносинам належної правової оцінки, та дійшли передчасних висновків як про задоволення позову, так і про відмову в позові.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року та рішення господарського суду Львівської області від 21.11.2016 року скасувати, і справу № 914/2703/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Бондар

Б.Грек