Рішення

від 18.03.2019 по справі 914/2703/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа №914/2703/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна , м. Львів

про стягнення 6 054,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №2410-10-8993 від 12.09.2018)

від відповідача: не з'явився

Обставини розгляду справи.

20.10.2016 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна , м. Львів про стягнення 6 054,00 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2016 (суддя Синчук М.М.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2016 у справі №914/2703/16 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна на користь Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління 6 054,00 грн. заборгованості, 1 378,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2016 у справі №914/2703/16 скасовано, відмовлено в задоволенні позову Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління до Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна про відшкодування витрат в сумі 6 054,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №914/2703/16 скасовано, справу №914/2703/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідно до проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №914/2703/16 була передана для розгляду судді Мазовіті А.Б.

Ухвалою від 12.06.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено на 09.08.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено.

Ухвалою суду від 30.08.2017 провадження у справі №914/2703/16 було зупинено до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №461/2889/16-а (К/800/26082/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна до Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління Львівської міської ради про визнання дій протиправними.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до пп. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи те, що попередня редакція ГПК України передбачала розгляд справ після їх порушення лише в порядку позовного провадження, даний спір підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з огляду на предмет спору та ціну позову) з обчисленням процесуальних строків з дня винесення ухвали про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 14.02.2019 суд провадження у справі поновив, судове засідання призначив на 04.03.2019.

04.03.2019 через канцелярію суду від Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління надійшло письмове пояснення (вх. №9123/19 від 04.03.2019).

Ухвалою суду від 04.03.2019 судове засідання було відкладено на 18.03.2019.

Стороні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами за адресою: м. Львів, вул. П.Дорошенка, 8, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу . У зв'язку з виявленим порушенням, Департаментом економічної політики Львівської міської ради було скеровано відповідачу вимогу, у якій запропоновано добровільно усунути допущенні порушення в термін до 11.05.2016. Проте, відповідач вказану вимогу не виконав, з огляду на що зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій. Під час демонтажу, транспортування та зберігання позивачем було понесено витрати у розмірі 6 054,00 грн. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 6 054,00 грн. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України. Таким чином, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна (відповідач) без отримання дозволу на розміщення реклами встановило спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, а саме: рекламну конструкцію розміром 3,00x10,00 м за адресою: м. Львів, вул. П.Дорошенка, 8, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу .

У зв'язку із виявленим порушенням Департаментом економічної політики Львівської міської ради було скеровано відповідачу вимогу за вих. №23/Р-3-1874 від 06.05.2016, якою запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 11.05.2016. У зазначеній вимозі також містилося попередження про те, що у разі невиконання вимоги, рекламоносії будуть демонтовані примусово. Проте, відповідач вимогу Департаменту економічної політики Львівської міської ради про демонтаж не виконав.

17.06.2016 на підставі наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради №41Д від 14.06.2016, зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.06.2016.

Демонтаж даних рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання послуг від 21.03.2016, вартість його робіт по демонтажу конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна склала 2 100,00 грн. (рахунок №29/Р від 16.06 2016, додаток №1 до договору про надання послуг від 21.03.2016 та акт здавання-приймання виконаних робіт від 17.06.2016).

Транспортування рекламних конструкцій проводив підрядник ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання послуг від 18.03.2016, вартість його робіт по транспортуванні демонтованих конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна склала 990,00 грн. (рахунок-фактура №25/А від 17.06.2016 та акт виконаних робіт від 17.06.2016).

Вартість зберігання демонтованих конструкцій з 17.06.2016 по

10.10.2016 становила: 115 днів х 17,00 грн. х 1 конструкція = 1 955,00 грн.

Загальна вартість витрат, понесених КП Адміністративно-технічне

управління станом на 10.10.2016 склала 6 054,00 грн. з ПДВ, а саме:

- демонтаж рекламної конструкції - 2 100,00 грн.;

- транспортна послуга (використання спецтехніки (автовишка) для демонтажу рекламної конструкції, 1 год. - 330 грн.) - 990,00 грн. (3 год.);

- зберігання конструкцій на складі - 1 955,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав відповідачу лист-вимогу за вих. № 2410-10-7146 від 30.08.2016 про повернення витрат, понесених КП Адміністративно-технічне управління у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням конструкцій, яка залишена без задоволення.

Судом також встановлено, що 26.04.2016 ТзОВ Еврідей Україна звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління про визнання протиправними дій Департаменту економічної політики Львівської міської ради з продовження 31.12.2015 до 01.04.2016 дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №1-13-03-047 за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 8, виданого ТзОВ Еврідей Україна та визнання протиправними дії Департаменту економічної політики Львівської міської ради та КП Адміністративно-технічне управління , що спрямовані на демонтаж рекламної конструкції на фасаді буд. 8 по вул. Дорошенка у м. Львові.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2016 у справі №461/2889/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 та постановою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 у задоволенні позову ТзОВ Еврідей Україна відмовлено повністю. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.01.2018 відмовлено у відкритті провадження за заявою ТзОВ Еврідей Україна про перегляд судових рішень у справі №461/2889/16-а.

У зв'язку з тим, що відповідач не відшкодував позивачу понесені витрати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 6 054,00 грн. витрат на проведення демонтажу спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, їх транспортування та зберігання.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України Про благоустрій населених пунктів передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно ст. 16 Закону України Про рекламу , розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4.2.10 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 (далі - Правила), підставою для розміщення конструкцій зовнішньої реклами є у встановленому порядку виданий дозвіл.

Пунктом 2.1 Правил розміщення реклами у м. Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 з наступними змінами (далі - Правила) передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.

Як встановлено судом, у зв'язку із виявленням факту встановлення відповідачем рекламних конструкцій без відповідного дозволу, відповідачу було скеровано вимогу про усунення допущених порушень. Проте, відповідач вимогу не виконав, самостійно демонтаж рекламних конструкцій не здійснив.

Відповідно до п. 2.1 Правил, примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.

Згідно з п. 8.1.1. Правил, демонтажу підлягають самовільно встановлені рекламоносії, власник яких не виконав вимогу про демонтаж, відтак Департаментом економічної політики Львівської міської ради видано наказ №69Д від 27.10.2017 про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, яким доручено КП Адміністративно-технічне управління демонтувати самовільно встановленні рекламні конструкції, зокрема і відповідача.

Згідно п. 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення - підрядною організацією.

17.06.2016 зазначені конструкції були демонтовані позивачем із залученням підрядних організацій.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи №461/2889/16-а судами було встановлено, що підстав для визнання протиправними дій Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління щодо демонтажу, в тому числі, примусового, немає.

Відповідно до 8.5. Правил, компенсація коштів, витрачених Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.

Пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;

- за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Загальна вартість витрат, понесених позивачем, склала 6 054,00 грн. з ПДВ.

Щодо застосування ПДВ при визначені розміру понесених витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016 за вих. №23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України Про благоустрій населених пунктів до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. Також позивачем було сплачено за подання касаційної скарги 1 653,60 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи, в тому числі витрати за подання касаційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еврідей Україна , м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, корпус 4 (ідентифікаційний код 37206237) на користь Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління , м. Львів, вул. Сахарова, 42 (ідентифікаційний код 13804591) 6 054,00 грн. витрат на демонтаж, транспортування та зберігання рекламних конструкцій, 1 378,00 грн. судового збору, 1 653,60 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 18.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 25.03.2019.

Суддя Мазовіта А.Б.